Oops! It appears that you have disabled your Javascript. In order for you to see this page as it is meant to appear, we ask that you please re-enable your Javascript!

Державна установа
«Інститут дерматології та венерології НАМН України»

Піньковська Ліліана Йосипівна


УДК 616.65-002-036.12; 616.686-002

ПОШИРЕНІСТЬ, ПЕРЕБІГ, ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙ,ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ, У ЖІНОК КОМЕРЦІЙНОГО СЕКСУ В УМОВАХ ПОРТОВОГО МІСТА

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Харків – 2015

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Державній установі „Інститут дерматології та венерології НАМН України”.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор
Мавров Геннадій Іванович,
ДУ „Інститут дерматології та венерології НАМН України”, завідувач відділу вивчення впливу епідемії ВІЛ на проблему інфекцій,
що передаються статевим шляхом.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор
Дудченко Микола Олексійович,
ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб з судовою медициною;

доктор медичних наук, професор
Святенко Тетяна Вікторівна,
ДЗ „Дніпропетровська медична академія
МОЗ України”, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб.

Захист відбудеться “____” _______________ 2015 року об 11:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при ДУ “Інститут дерматології та венерології НАМН України” за адресою: 61057, Харків, вул. Чернишевська, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ “Інститут дерматології та венерології НАМН України” (61057, Харків, вул. Чернишевська, 7/9).

Автореферат розісланий “____” ________________ 2015 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
к. мед. н. Ю.В. Щербакова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), – це проблема, що ставить перед системою охорони здоров’я і суспільством завдання щодо запобігання згубному впливу цієї патології на здоров’я населення (Мавров Г.И., 2009, Cwikel J.G. et al., 2009; UNAIDS report, 2012). З’являються нові механізми стійкості збудників ІПСШ до найвживаніших антибіотиків і хіміопрепаратів. Методи лікування, які нещодавно вважалися ефективними, швидко застарівають (Буданов П.В., 2008; Мавров И.И., 2002; Мавров И.И., Мальцева Т.В., 2005). Одним з чинників передачі ІПСШ є проституція (Соколова Т.В. и др., 2007). При тому не визначено ступінь впливу проституції на епідеміологію венеричних інфекцій на локальному рівні (Лосева О.К., 2006). Не вивченими залишаються соціально-демографічні характеристики жінок комерційного сексу (ЖКС), умови їх роботи, стан здоров’я, зокрема, ступінь інфікування ІПСШ. Мало даних про клієнтів ЖКС і про те, як ставиться громадська думка до проблеми проституції, не запропоновано оптимальних шляхів її вирішення в нинішніх соціально-економічних умовах (Саранков Ю., 2009).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.Робота виконана в рамках науково-дослідної роботи ДУ „Інститут дерматології та венерології НАМН України” „Дослідити біологічні та епідеміологічні чинники впливу інфекцій, що передаються статевим шляхом, на розповсюдження ВІЛ” (№ держреєстрації 0111U003683) та “Вивчити особливості ІПСШ в групах населення, уразливих щодо зараження ВІЛ, та розробити стандарти надання допомоги” (№ держреєстрації 0114U001385). Дисертантом вивчено клініко-епідеміологічні особливості ІПСШ у ЖКС, встановлено соціальні та психологічні особливості ЖКС, вивчено поширеність ІПСШ у клієнтів повій та їх когнітивні і поведінкові особливості, оптимізовано методики терапії та профілактики ІПСШ у ЖКС.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – підвищення ефективності діагностики, лікування і контролю розповсюдження інфекцій, що передаються статевим шляхом, серед жінок комерційного сексу.
Задачі дослідження:
 1.Провести метааналіз літературних джерел для визначення актуальності та наявності невирішених наукових і практичних питань контролю ІПСШ серед ЖКС.
 2.Вивчити клініко-епідеміологічні особливості ІПСШ, а також стан організації надання спеціалізованої медичної допомоги з діагностики, лікування та профілактики ІПСШ в Одеському регіоні.
 3.Дослідити розповсюдженість та клінічний перебіг ІПСШ у популяції ЖКС.
 4.Встановити демографічні, соціальні, психологічні та поведінкові чинники ризику інфікування ЖКС ІПСШ та ВІЛ-інфекцією.
 5.Визначити поширеність ІПСШ, у клієнтів ЖКС, виявити їх когнітивні та поведінкові особливості в сексуальній сфері. Вивчити відношення населення до проблеми проституції та шляхів ії вирішення.
 6.Запропонувати адекватні та прийнятні для ЖКС методики лікування та профілактики окремих ІПСШ. Рекомендувати комплекс міжвідомчих організаційних заходів щодо контролю ІПСШ серед ЖКС.Об’єкт дослідження: феномен комерційного сексу, ІПСШ.

Предмет дослідження: розповсюдженість та клінічні особливості ІПСШ, діагностика, лікування, терапевтична ефективність, соціальні, когнітивні і поведінкові особливості клієнтів ЖКС у сексуальній сфері.
Методи дослідження: клінічні методи; анкетування; епідеміологічний аналіз; імунодіагностичні методи; полімеразна ланцюгова реакція; біохімічні та мікробіологічні методи; світлова та люмінесцентна мікроскопія; статистичні.
Наукова новизна отриманих результатів. Отримано нові дані про поширення статевих інфекцій, їх клініко-епідеміологічні особливості, в умовах великого портового міста. Уперше встановлено закономірності поширення ІПСШ у різних вікових і гендерних групах в Одеському регіоні на сучасному етапі. Визначені критичні ланки в організації спеціалізованої медичної допомоги з діагностики, лікування та профілактики ІПСШ. Виявлено особливості розповсюдженості та клінічного перебігу ІПСШ в популяції ЖКС. Узагальнено демографічні та соціальні риси жінок, що надають сексуальні послуги за плату. Встановлено частоту інфікування і вплив соціальних і поведінкових факторів на поширення ІПСШ серед жінок комерційного сексу. Показано ставлення населення до питання легалізації та регламентації проституції. Обгрунтовано необхідність створення спеціальних рекомендацій щодо діагностики урогенітальних інфекцій у середовищі ЖКС, розробки оригінального комплексу діагностичних, лікувально-профілактичних та організаційних заходів для боротьби з ІПСШ серед ЖКС.
Практичне значення отриманих результатів. Запропоновано дієвий та ефективний алгоритм діагностики, профілактики та лікування ІПСШ для ЖКС, що підвищує ефективність боротьби з епідемією ІПСШ та ВІЛ/СНІД. Впровадження результатів досліджень дозволяє суттєво підвищити ефективність лікування, діагностики та профілактики ІПСШ серед ЖКС. Показано, що ЖКС відіграють певну роль у поширенні інфекції серед загальної популяції, а також необхідність надання ЖКС відповідної медичної допомоги і соціальної реабілітації. Розроблені алгоритми діагностики, лікування і профілактики впроваджено в роботу КУ „Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер”, КУ «Запорізький обласний шкірно-венерологічний клінічний диспансер», КУОЗ „Обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер №1” (м. Харків). Результати досліджень використовуються в навчальному процесі післядипломної освіти дерматовенерологів: на кафедрі дерматовенерології та ВІЛ/СНІДу Харківської медичної академії післядипломної освіти, на кафедрі дерматології та венерології Одеського національного медичного університету, що підтверджується актами впровадження.
Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведений пошук та аналіз літературних даних за темою дослідження. Автор здійснив клініко-епідеміологічне та лабораторне обстеження хворих, провів їх лікування, особисто виконав обробку клінічних та лабораторних даних, а також результатів анкетування й епідеміологічного аналізу.
Автором спільно з Фучижи І.С., головним лікарем КУ «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер», проведене епідеміологічне дослідження та надано рекомендації з організації боротьби з ІПСШ, а також вивчено розповсюдженість цих інфекцій серед ЖКС.
Дисертантом спільно з Щербаковою Ю.В., співробітницею ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України», та Миронюк В.І., співробітницею КЗ „Рівненський обласний шкірно-венерологічний диспансер”, вивчено поширеність ІПСШ серед ЖКС, а також когнітивні та поведінкові особливості в їх клієнтів.
Дисертантом спільно з Орловою К.С., співробітницею Одеського національного медичного університету, на підставі огляду літератури та власних досліджень доведено, що ніфурател є ефективним у лікуванні інфекційних вульвовагінітів і бактеріального вагінозу.
Автором спільно з Лебедюком М.М., співробітником Одеського національного медичного університету, та Фучижи І.С., головним лікарем КУ «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер», встановлено домінування статевого шляху передачі ВІЛ-інфекції у теперішній час та зроблено пропозиції щодо стабілізації епідеміологічної ситуації в Україні.
Дисертантом спільно з Бондаренком Г.М., Щербаковою Ю.В., Іващенко Л.В., співробітниками ДУ „Інститут дерматології та венерології НАМН України”, та Миронюк В.І., співробітницею КЗ „Рівненський обласний шкірно-венерологічний диспансер”, доведено необхідність впровадження швидких тестів для ЖКС, а також запропоновано методи лікування ІПСШ у групах ризику.
Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації обговорено на засіданнях Одеського обласного наукового товариства дерматовенерологів у 2005–2010 гг., кафедри Одеського національного медичного університету, науково-практичній конференції «Актуальні питання патології шкіри» (Одеса, 2005); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми дерматовенерології та косметології» (Одеса, 2006); науково-практичній конференції „Дерматовенерологія в проблемі сімейного лікаря” (Київ, 2006); науково-практичній конференції «ВІЛ-асоційовані захворювання шкіри та інфекції, що передаються статевим шляхом» (Одеса, 2009); ІІ з’їзді Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів (Одеса, 2010);. 2-му міжнародному конгресі Євро-Азіатської Асоціації Дерматовенерологів (Москва, 2012); Всеукраїнській науково-практичній конференції за участю міжнародних спеціалістів „Стратегія підвищення ефективності етіопатогенетичної терапії хронічних дерматозів та інфекцій, що передаються статевим шляхом” (Донецьк, 2013); науково-практичній конференції «Від клінічних настанов до уніфікованих протоколів діагностики та лікування в дерматовенерології» (Київ, 2013); 3-му міжнародному конгресі Євро-Азіатської Асоціації Дерматовенерологів (Одеса, 2013); науково-практичної конференції з міжнародною участю «Прикарпатські дерматологічні дні» (Івано-Франківск, 2014); Науково-практичній конференції Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика «Молоді науковці – майбутнє української дерматовенерології». (Київ, 2014).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано: 19 наукових праць, з них статей у фахових наукових виданнях – 8 (2 – у моноавторстві); у журналах, що входять до міжнародної науковометричної бази «Російський індекс наукового цитування» – 5; патентів на корисну модель – 1; тез – 9, методичний посібник – 1.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 148 сторінках машинописного тексту, з яких 21 сторінку займає список використаних джерел, і складається зі вступу, чотирьох розділів (у тому числі огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, розділу власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження), висновків, списку використаної літератури, що містить 190 джерел (88 – кирилицею і 102 – латиницею) та додатку. Дисертація ілюстрована 15 таблицями та 11 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Були використані дані первинної документації 877 хворих на ІПСШ в Одеському регіоні. Загальна клініко-епідеміологічна характеристика 392 ЖКС проводилася на умовах добровільної інформованої згоди та анонімності, заповнялася анкета Farley M., (2006). З них 112 ЖКС проводилася додаткова оцінка соматичного здоров’я; вплив соціальних і поведінкових чинників на поширення ІПСШ. Наявність психосоціального стресу визначали за допомогою п’яти показників: проблеми з алкоголем, наркоманія, суїцидальна поведінка, ознаки депресії (за шкалою CES-D) та суб’єктивного відчуття самотності (UCLA Loneliness scale-3). Процедура тестування на ВІЛ та ІПСШ виконувалася за допомогою швидких тестів CITO-TEST (Pharmasco™). CITO-TEST HIV 1/2 – для якісного виявлення антитіл (IgG та IgM) до ВІЛ 1-го та 2-го; CITO TEST Syphilis – для якісного виявлення антитіл IgG та IgM до Treponema pallidum; CITO TEST Chlamydia – для якісного виявлення антигенів хламідій у цервікальному каналі, уретрі та сечі; CITO-TEST Gonorrhea – для виявлення антигену N. gonorrhoeae. CITO TEST HBV COMBO – для якісного виявлення маркерів вірусу гепатиту В (антитіл та антигенів) – HBsAg, HBsAb, HBeAg, HВeAb і HВcAb. Діагноз бактеріального вагінозу (БВ) встановлювався при виявленні характерних «ключових клітин» і проведенні проби з 10 % КОН. Дослідження на урогенітальний кандидоз проводили за допомогою бактеріоскопічного дослідження. Ставлення населення до проблеми проституції проведено шляхом опитування 255 респондентів (136 чоловіків і 119 жінки, віком від 18 до 73 років), що належать до різних соціальних прошарків. Було опитано та обстежено на наявність ІПСШ 91 клієнта ЖКС. З метою оцінки ефективності лікування окремих ІПСШ серед ЖКС було проліковано 36 хворих на гонорею (27 ЖКС та 9 чоловіків – їх клієнтів). Лікування циститу проведено 48 ЖКС, які погодилися перервати анонімність. Лікування хламідіозу і уреаплазмозу було проведено у 72 ЖКС, лікування трихомонозу – у 39 ЖКС. Статистична обробка проведена з використанням програм SPSS-PC (версія 17.0), а також Statistica for Windows, (версія 10.0).
Результати власних досліджень та їх обговорення. Вивчено епідеміологію урогенітальних інфекцій в Одеському регіоні. За 2012 рік інтенсивний показник по ІПСШ становив 707,5 на 100 000 населення, що у 1,2 раза нижчий, ніж у 2007 році (865,4). Найбільш поширеним був трихомоноз – за 2012 р. – 318,3 (рис. 1). За останні роки спостерігається повільне зменшення кількості хворих на сифіліс (в 2007 р. – 40,8, а в 2012 р.– 24,7). Має місце низький показник виявлення джерел зараження (2012 р. – 22 %, 2007 р. – 27,1 %). Захворюваність на гонорею за останні роки поступово зменшується. У 2012 р. зареєстровано 21,3 на 100 000 населення, у 2007 р. – 32,3. Реєстрація генітального герпесу також стабільно знижується: інтенсивний показник склав відповідно: 2012 р. – 23,4; 2007 р. – 21,4. Спостерігається зростання хламідіозу і мікоплазмозу, що певно пов’язане з покращенням діагностики. За 2012 рік виявлено 137,4 випадків хламідіозу; у 2007 році було 115 на 100 000 населення. Захворюваність на урогенітальний мікоплазмоз у 2012 р. – 52,5, у 2007 р. – 41,9.

Рисунок 1 – Щорічна захворюваність на ІПСШ в Одеській області (інтенсивний показник на 100 000 населення)

Загальна клініко-епідеміологічна характеристика ЖКС в Одеському регіоні наступна. Аналіз 392 анкет визначив, що більшість ЖКС були жителями Одеси і Одеської області – 294 [(75,0±2,2) %]. З Придністров’я було 23 особи [(5,9±1,2) %], деякі прибули з Миколаївської області та інших регіонів України – 75 [(19,1±2,0) %]. За віком жінки були розподілені наступним чином: від 21 до 30 років – 218 [(55,6±2,5) %], 31–40 років – 131 [(33,4±2,4) %], від 41 до 50 років – 43 [(11,0±1,6) %], більшість – 320 [(81,6±2,0) %] із 392 обстежуваних жінок почали статеве життя у віці до 16 років. Спеціальність мали (71,2±2,3) %. З них третина [(35,1±2,9) %] за фахом ніколи не працювали, інші кинули роботу через низький заробіток, 286 [(73,0±2,2) %] були незаміжніми, дітей мали 140 [(35,7±2,4) %] обстежених, у (37,9±4,1) % випадках діти жили в родині, 30 жінок [(21,4±3,5) %] з тих, що мали дітей, повністю утримували їх економічно. Як правило, ЖКС працювали 5–6 днів на тиждень по 7–10 годин на добу. За «робочий» тиждень одна жінка обслуговувала 30–40 клієнтів. До 40 % жінок могли не використовувати презервативи при різних формах статевих контактів. Встановлено, що 228 [(58,2±2,5) %] ЖКС вживали алкоголь, 110 [(28,1±2,3) %] – інші психоактивні речовини, з них 22 жінки [(20,0±3,8) %] регулярно споживали ін’єкційні наркотики. На наявність статевих інфекцій у минулому вказали 184 [(46,9±2,5) %] обстежуваних жінки. При цьому лікування з приводу гонореї в анамнезі визнали 45 [(11,5±1,6) %], трихомонозу – 49 [(12,5±1,7) %], хламідіоз – 46 [(11,7±1,6) %], сифілісу – 10 [(2,6±0,8) %], гарднерельоз – 23 [(5,9±1,2) %]. Крім того, 220 [(56,1±2,5) %] обстежуваних жінок раніше спостерігалися у гінекологів. Клініко-лабораторне обстеження 392 ЖКС дозволило встановити наступні ІПСШ: БВ – 165 [(42,1±2,5) %]; маркери гепатиту В – 108 [(27,6±2,3) %]; уреаплазмоз – 102 [(26,0±2,2) %]; хламідіоз – 97 [(24,7±2,2) %]; сифіліс (серопозитивність) – 71 [(18,1±1,9) %]; ВІЛ позитивність – 59 [(15,1±1,8) %]; гонорея – 12 [(3,1±0,9) %]. Мікст-інфекція в асоціації двох збудників спостерігалась у 115 [(29,3±2,2) %], трьох збудників – 112 [(28,6±2,3) %] і чотирьох – 72 [(18,4±2,0) %]. Серед обстежених ЖКС відзначалися наступні переважаючі синдроми: цистоуретрит – 189 [(48,2±2,5) %]; цервіцит – 137 [(34,9±2,4) %]; аднексит – 116 [(29,6±2,3) %]; кольпіт – 71 [(18,1±1,9) %]; кон’юнктивіт – 24 [(6,1±1,2) %. Основні симптоми та ознаки у ЖКС виражені більш широким спектром клінічних проявів і характеризуються не тільки генітальною, але й екстрагенітальною локалізацією.
Визначено соціально-демографічну, психо-соматичну та поведінкову характеристику окремої групи ЖКС. У табл. 1 наведено демографічні показники і умови праці 112 ЖКС. Показники загального стану соматичного та психічного здоров’я обстежених підсумовані в табл. 2. Усі опитані заявили, що вони використовують презервативи при вагінальних контактах, проте 12 % могли дозволити клієнту зняти презерватив за додаткову винагороду. При оральному сексі відсоток тих, хто застосовував презерватив нерегулярно, був вищий – 21 [(18,8±3,7) %] (t=3,9; p=0,0001). Більшість ЖКС недооцінювало небезпечність незахищеного акту felliacio. З тих, хто мав постійних партнерів (60), використовували з ними презерватив тільки 14 [(23,3±5,5) %], інші – лише періодично або не використовували взагалі. Всього маркери ІПСШ були знайдені у майже половини обстежених жінок (табл. 3). Кореляції між досліджуваними показниками показано в таблиці-матриці (табл. 4).

Таблиця 1 – Соціально-демографічна характеристика 112 ЖКС

Таблиця 5 показує силу зв’язку вивчених показників і частоти інфікування ІПСШ. Найбільш сильна пряма кореляційна залежність спостерігалася при нерегулярному використанні презервативів, насильстві та депресії. Таким чином ЖКС, як популяція, є неоднорідна за ризиком інфікування ІПСШ. Оцінка психологічного стану може допомогти виявити осіб найбільш високого ризику. Це дозволить точніше спрямувати зусилля для профілактики ІПСШ серед ЖКС.
Проведено обстеження клієнтів ЖКС. Загальна сукупність (91 чоловік) була у віці від 19 до 67 років. Більше половини респондентів [(58,2±5,2) %] було у віці 25–44 роки і лише 5,5 % – особи старше 54 років. Серед сукупної вибірки переважали чоловіки із закінченою середньою (спеціальною) і вищою освітою – 38 [(41,8±5,2) %] і 32 [(35,2±5,0) %] відповідно. Перебували у шлюбі – 49 [(53,8±5,2) %]. У табл. 6 наведені відомості про маркери ІПСШ у 91 клієнта ЖКС.

Таблиця 2 – Психо-соматична характеристика 112 ЖКС

Основними джерелами інформації про ІПСШ служили спеціальна література – 17 [(18,7±4,1) %], засоби масової інформації (включаючи інтернет) – 42 [(46,2±5,2) %], соціальна реклама – 6 [(6,6±2,6) %], телефони довіри – 12 [(13,2±3,5) %], досвід друзів – 14 [(15,4±3,8) %]. Загальний рівень знань про ІПСШ невисокий. Респонденти здебільшого показали знання таких симптомів: виділення з уретри – 65 [(71,4±4,7) %], печіння або свербіж при сечовипусканні – 74 [(81,3±4,1) %], болісні відчуття під час статевого акту – 55 [(60,4±5,1) %]. Тільки 17 з 91 [(18,7±4,1) %] знали, що перебіг ряду ІПСШ відбувається безсимптомно. Що стосується знань про окремі ІПСШ, то вони розподілилися вкрай нерівномірно – ВІЛ/СНІД – 89 [(97,8±1,5) %]; сифіліс – 88 [(96,7±1,9) %]; хламідіоз – 77 [(84,6±3,8) %]; гонорея – 74 [(81,3±4,1) %]; трихомоноз – 68 [(74,7±4,6) %]; герпес – 51 [(56,0±5,2) %]; гепатит – 34 [(37,4±5,1) %]. На незахищені вагінальні сексуальні контакти із секс-працівницями вказало близько 10 % опитаних чоловіків. Чоловіки в значній мірі недооцінюють небезпеку незахищеного орально-генітального контакту. Не використовують або застосовують далеко не завжди в цьому випадку до чверті [(24,2±4,5) %] при контактах із ЖКС та до половини [(44,8±5,2) %] при інших статевих контактах. Три чверті [(75,8±4,5) %] респондентів зазначали, що їхні друзі, знайомі звертаються до послуг ЖКС. Моральний, фізичний та сексуальний примус стосовно ЖКС неприйнятний для (94,5±2,4) %. Однак 5 опитаних із 91 [(5,5±2,4) %] вважають це припустимим при «неправильному», як їм здається, поводженні ЖКС.

Таблиця 3 – Лабораторні маркери ІПСШ, ВІЛ-інфекції та БВ у 112 ЖКС

Таблиця 4 – Лінійні кореляції (r – коефіцієнт Пірсона) вивчених показників і частоти інфікування ІПСШ у 112 ЖКС

Примітки:
1. # – Кореляція Пірсона при p < 0,05. 2. ## – Кореляція Пірсона при p < 0,01.

Таблиця 5 – Зв’язок між соціально-психологічними та поведінковими показниками і ІПСШ у 112 ЖКС

Примітка. * – відмінність за t-критерієм достовірна при p < 0,05; * – відмінність за t-критерієм достовірна при p < 0,01; * – відмінність за t-критерієм достовірна при p < 0,001; # – кореляція достовірна при p < 0,05; ## – кореляція достовірна при p < 0,01; ### – кореляція достовірна при p < 0,001.

Таблиця 6 – Лабораторні маркери ІПСШ в групі з 91 чоловіків, клієнтів ЖКС

З метою вивчення ставлення населення до проблеми проституції було проведено опитування 255 респондентів (136 чоловіків і 119 жінок, віком від 18 до 73 років), що належать до різних соціальних прошарків. З них 92 [(36,1±3,0) %] оцінили проституцію як зло; 101 [(39,6±3,1) %] висловили терпиме ставлення; 62 [(24,3±2,7%)] не змогли дати однозначної відповіді. Двісті п’ять [(80,4±2,5) %] посилалися на можливість поширення венеричних захворювань та ВІЛ-інфекції; 34 [(13,3±2,1) %] респонденти вважають, що ЖКС допомагають вирішенню сексуальних і психологічних проблем клієнтів. Головним чинником, що сприяє зростанню проституції, на думку респондентів, є: соціально-економічна криза і безробіття – 115 осіб [(45,1±3,1) %]; зниження морального рівня всього населення – 106 [(41,6±3,1) %]; популяризація еротики і сексу ЗМІ – 34 [(13,3±2,1) %]. На питання, чому жінка стає повією (головний чинник), були отримані такі відповіді: можливість мати хороший заробіток – 168 [(65,9±3,0) %]; дефекти виховання в сім’ї та школі – 52 [(9,8±1,9) %]; залучення до проституції шляхом погроз і обману – 31 [(12,2±2,0) %]; наркоманія, алкоголізм – 24 [(9,4±1,8) %]; підвищена сексуальність – 11 [(4,3±1,3) %]. Основною причиною звернення чоловіків до повій респонденти вважають: 143 [(56,1±3,1 %] – потреба в сексі без попередніх відносин, 55 [(21,6±2,6) %] – сексуальна незадоволеність, 19 [(7,5±1,6) %] – жага незвичайних форм статевої активності, 27 [(10,6±1,9) %] – страх перед звичайною партнеркою, імпотенція, 11 [(4,3±1,3) %] – агресивність чоловіків. На питання “Чи потрібно легалізувати проституцію в Україні?” негативно відповіли 177 [(69,4±2,9) %] респондентів; 78 [(30,6±2,9) %] вважають цю міру виправданою. Виявлено гендерні відмінності. Серед чоловіків 54 [(39,7±4,2) %] висловилися за легалізацію проституції, тоді як серед жінок – лише 24 [(20,2±3,7) %]. Проти – відповідно 60,3 % чоловіків і 79,8 % жінок. У віці до 30 років співвідношення прихильників і супротивників легалізації проституції становить 59,8 % і 40,2 %; у віковій групі 30–50 років – 36,7 % і 63,3 % відповідно; у групі старше 50 років – 11,2 % і 88,8 %. На питання “Чому потрібно легалізувати проституцію?” респонденти відповідали, що це дозволить запобігти розширенню ІПСШ – 46 [(59,0±5,6) %] (з тих хто підтримає легалізацію). Крім того, це дозволить поставити проституцію під контроль правоохоронних органів – 13 [(16,7 ± 4,2) %], одержати додаткові надходження до місцевих бюджетів – 11 [(14,1±3,9) %], захистити ЖКС від кримінальних угруповань – 8 [(10,3±3,4) %].
Запропоновано індивідуальні підходи до лікування та профілактики ІПСШ серед ЖКС. Було проліковано 36 хворих на гонорею (27 ЖКС та 9 чоловіків – їх клієнтів) цефіксимом одноразово (800 мг). Після лікування мікробіологічна санація спостерігалася у 34 пацієнтів із 36 [(94,4±3,8) %]. Побічні ефекти лікування спостерігалися в 3 хворих, тобто (8,3±4,6) %. 48 ЖКС віком від 22 до 57 років, які мали клінічну картину гострого циститу і наявність збудника в сечі в титрі ≥103 КУО/мл, отримали цефіксим по 400 мг один раз на добу 7–10 днів. Мікробіологічна санація мала місце у 45 пацієнток [(93,8±3,5) %]; клінічний ефект спостерігався у 43 жінок, що склало (89,6±4,4) %. побічні ефекти спостерігалися у двох жінок [(4,2±2,9) %)]. Було проведено лікування 72 ЖКС, хворих на сечостатевий хламідіоз і мікоплазмоз (уреаплазмоз). Доксицикліну моногідрат призначався 10-15 днів по 100 мг двічі на день (табл. 7).

Таблиця 7 – Оцінка ефективності лікування ЖКС із сечостатевим хламідіозом та мікоплазмозом

Побічні ефекти лікування спостерігалися у 3 пацієнток із 72, що склало (4,2±2,4) %. Було проліковано 39 хворих на трихомоноз. Вік хворих коливався від 20 до 39. Ніфурател призначався 14 днів по 400 мг три рази на добу. Одночасно призначалися вагінальні капсули (ніфурател із ністатином) 1 раз на добу перед сном (табл. 8). Побічні ефекти спостерігалися у 2 жінок із 39, що склало 5 %.
При кандидозі – натаміцин по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 10 днів; крім того – по одній свічці в піхву на ніч, або 2 % крем на вульву (клінічний ефект – 95 %, мікробіологічний ефект – 97 %).

Таблиця 8 – Клінічний і мікробіологічний ефект лікування ЖКС, хворих на резистентний трихомоноз


ВИСНОВКИ

У дисертації наведено обґрунтування і нове вирішення наукового та практичного завдання з контролю ІПСШ серед ЖКС – їх діагностики, лікування і профілактики, на підставі нових даних про клініко-епідеміологічні та соціально-психологічні особливості цих жінок та їх клієнтів.
1. Встановлено, що у зв’язку з високою захворюваністю населення України на ІПСШ, відсутністю даних про розповсюдження та закономірності їх поширення серед ЖКС, а також труднощами в організації спеціалізованої медичної допомоги даному контингенту, завдання контролю ІПСШ серед секс-працівниць є актуальним для науки і практики і потребує нових засобів його вирішення.
2. ІПСШ складають вагому медичну й соціальну проблему. В Одеській області щорічно реєструвалося близько 15 000 випадків, (у 2008 р. – 861,9 на 100 000 населення; у 2012 р. – 707,5). Найбільш поширеним є трихомоноз (захворюваність у 2012 р. – 318,3). Досить розповсюджений сифіліс (у 2012 р. – 24,7; у 2007 р. – 40,8). Має місце недостатньо активне виявлення джерел зараження та статевих контактів. Захворюваність на гонорею теж висока: у 2012 році – 21,3; у 2007 р. – 32,3. Частка в активному виявленні хворих акушерами-гінекологами та урологами є явно недостатньою (від жінок – 20 %, від чоловіків – 7 %). Має місце висока захворюваність на хламідіоз – за 2012 рік виявлено 137,4, що на 8,2 % вищий, ніж показники 2011 року. Генітальний герпес також складає проблему: у 2012 р. – 23,4 нових випадків на 100 000 населення, у 2009 р. – 31,8. Досить висока захворюваність на урогенітальний мікоплазмоз у 2012 році інтенсивний показник – 52,5. На фоні загального задовільного рівня дерматовенерологічної допомоги виявлено слабкі місця в організації надання такої допомоги ЖКС, що знижує ефективність роботи з протидії ІПСШ та ВІЛ серед загального заселення.
3. Секс-працівники є серед найбільш уразливих щодо ІПСШ та ВІЛ груп населення. Крім того, вони мають широкий спектр інших захворювань. Серед 392 обстежених ЖКС 58 % вживали алкоголь, а 28 % наркотичні речовини і лише 24 % практикували безпечний секс. Виявлено: ВІЛ позитивність – у 27 %, сифіліс – у 18 %, гонорею – у 3 %, трихомоноз – у 30 %, хламідіоз – у 25 %, уреаплазмоз – у 26 %, бактеріальний вагіноз – 42 %. Мікст-інфекція в асоціації двох збудників діагностована у 29 %, трьох – 29 % і чотирьох – 19 %. Найчастіші комбінації: хламідійно-трихомонадно-герпесна та ВІЛ-інфекція в асоціації з трихомонозом. Відзначалися наступні синдроми: цистоуретрит – 48 %, цервіцит – 35 %, аднексит – 30 %, кольпіт – 18 %, кон’юнктивіт – 6 %. Ефективні заходи, спрямовані на секс-працівників, є необхідним компонентом профілактики ВІЛ та ІПСШ.
4. У 112 ЖКС, що надавали секс-послуги в саунах і готелях, виявлено зв’язок між ІПСШ та окремими соціальними і демографічними ознаками, а також станом соматичного та психічного здоров’я. Вік мав позитивну кореляцію зі «стажем» заняття КС (r = 0,48) і віком початку «роботи» (r = 0,58). Молодші жінки частіше мали незакінчену освіту (r = –0,52) і психотравми під час роботи (r = –0,36). Кількість клієнтів на день мала зворотню кореляцію з віком (r = –0,29). Чим менший вік початку заняття проституцією, тим частіше виявлялись ІПСШ (r = –0,39). Із зараженням ІПСШ мали кореляцію насильство під час роботи (r = 0,33), скарги на стан здоров’я (r = 0,26) і, особливо, депресія (r = 0,55) та відчуття самотності (r = 0,58). Таким чином, нерегулярне використання презервативів (odds ratio = 13,9), насильство під час надання секс-послуг (odds ratio = 9,6), депресія (odds ratio = 9,4), самотність (odds ratio = 6,9) і суїцидальні думки (odds ratio = 7,3) збільшували ризик інфікування ІПСШ. Проблеми з алкоголем (odds ratio = 8,4), вживання легких наркотиків (odds ratio = 4,8) і попередня робота за кордоном (odds ratio = 7,8) також асоціювалися з більшим ризиком інфікування ІПСШ. Стрес, як результат роботи в секс-бізнесі, відсутність правового захисту і підтримки спільноти сприяють більш ризикованій статевій поведінці.
5. Клієнти ЖКС мають високий відсоток інфікованості ІПСШ (із 91 – 38 %). Найчастіше зустрічався трихомоноз – 19 % і хламідіоз – 15 %. Виявлено також сифіліс (6 %), гепатит B (12 %), ВІЛ (2 %) і гонорею (7 %). У 14 % було дві і більше ІПСШ. Рівень поінформованості клієнтів ЖКС про ІПСШ у цілому низький. Джерелами інформації служать спеціальна література – 19 %, ЗМІ – 46 %, соціальна реклама – 7 %, телефони довіри – 13 %, досвід друзів – 15 %. Тільки 19 % знали, що перебіг ряду ІПСШ відбувається безсимптомно. На незахищені вагінальні контакти з ЖКС вказало 10 % чоловіків. Застосовували презервативи при оральному сексі: до чверті (24 %) при контактах з ЖКС та до половини (45 %) при інших статевих контактах. Моральне, фізичне та сексуальне насильство по відношенню до ЖКС 6 % вважають припустимим.
6. Має місце неоднозначне ставлення населення до легалізації проституції. З опитаних 255 респондентів (136 чоловіків і 119 жінок, від 18 до 73 років) 36 % респондентів оцінили проституцію як зло; 40 % висловили терпиме ставлення; 24 % не змогли визначитися. Головним чинником, що сприяє проституції, на думку опитаних, є: безробіття – 45 %; зниження морального рівня – 42 %; популяризація еротики – 13 %. Чому жінка стає повією: добрий заробіток – 66 %; дефекти виховання – 10 %; залучення шляхом обману – 12 %; наркоманія, алкоголізм – 9 %; підвищена сексуальність – 4 %. Причиною звернення чоловіків до повій респонденти вважали: 56 % – потреба в сексі; 22 % – незадоволеність у шлюбі; 8 % – жага незвичайної статевої активності; 11 % – імпотенція; 4 % – потреба влади над жінкою. До легалізації проституції позитивно відносяться 31 %. Серед чоловіків 40 % висловилися за легалізацію проституції, тоді як серед жінок – 20 %, причому 28 % чоловіків хоча б раз у житті самі користувалися послугами ЖКС. З віком частка тих, хто вважає за необхідне узаконити проституцію, зменшується – до 30 років співвідношення прихильників і супротивників становить 60 % і 40 %; у віковій групі 30–50 років – 37 % і 63 % відповідно; у групі старше 50 років – 11 % і 89 %.
7. Запропоновано ефективні методики лікування окремих ІПСШ з урахуванням особливостей ЖКС. При лікуванні гонореї мікробіологічну санацію досягнуто у 95 %, при лікуванні циститу ерадикацію уропатогенів отримано у 94 %, клінічний ефект – у 90 %, при хламідіозі, уреаплазмозі та кандидозі клінічний ефект – у 95 %, мікробіологічний ефект – у 97 %, при лікуванні трихомонозу клінічний та мікробіологічний ефект – у 97 %. Визначено рекомендації з ефективної профілактики ВІЛ та ІПСШ серед ЖКС. При проведенні консультування ЖКС необхідно застосовувати комплекс швидких лабораторних методів, дотримуватися анонімності і толерантного ставлення медперсоналу. Програми щодо підтримки ЖКС повинні бути спрямовані на зниження рівня психологічного стресу і депресії. Запропоновано комплекс міжвідомчих організаційних заходів щодо контролю ІПСШ серед ЖКС з метою протидії епідемії ВІЛ/СНІД в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гамарнік Л.Й. Специфіка лікування і профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом, в групах комерційного сексу / Л.Й. Гамарнік // Журнал дерматовенерології та косметології ім. М.О. Торсуєва. – 2010. – № 1–2 (20). – С. 103–110.
2. Гамарник Л.И. Клинико-эпидемиологические особенности инфекций, передающихся половым путем, в группах риска / Л.И. Гамарник // Журнал дерматовенерології та косметології ім. М.О. Торсуєва. – 2010. – № 3–4 (22). – С. 79–82.
3. Мавров Г.І. Епідемічна ситуація і організація боротьби з інфекціями, що передаються статевим шляхом в Одеській області / Г.І. Мавров, І.С. Фучижи, Л.Й. Піньковська // Журнал дерматовенерології та косметології ім. М.О. Торсуєва. – 2013. – № 1–2 (30). – С. 127–134.
4. Мавров Г.И. Оптимальная форма доксициклина в лечении половых хламидийных и микоплазменных инфекций / Г.И. Мавров, Л.И. Пиньковская // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2013. – № 3 (50). – С. 21–25.
5. Мавров Г.И. Социальные аспекты проституции / Г.И. Мавров, Л.И. Пиньковская // Дерматологія та венерологія. – 2013. – № 1 (59). – С. 12–19.
6. Инфекции, передающиеся половым путем, и социальная характеристика клиентов женщин коммерческого секса / Г.И. Мавров Ю.В. Щербакова, Л.И. Пиньковская, В.И. Миронюк // Дерматологія та венерологія. – 2013. – № 4 (62). – С. 44–55.
7. Мавров Г.И. Альтернативный подход к этиотропному лечению инфекционных вульвовагинитов и бактериального вагиноза (обзор литературы и собственные исследования) / Г.И. Мавров, Л.И. Пиньковская, К.С. Орлова // Дерматологія та венерологія. – 2014. – № 4 (66). – С. 21–34.
8. Мавров Г.И. Лечение гонореи и неспецифических инфекций мочевыводящих путей цефиксимом (обзор литературы и собственные исследования) / Г.И. Мавров, Л.И. Пиньковская // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2014. – № 4 (55). – С. 91–97.
9. Пат. на корисну модель 97172 UA, МПК А61В10/00. Спосіб обмеження поширення ВІЛ/СНІД та інфекцій, що передаються статевим шляхом, хворими груп підвищеного ризику / Г.І. Мавров, Г.М. Бондаренко, Ю.В. Щербакова, Л.В. Іващенко, Л.Й. Піньковська, В.І. Миронюк; заявник і патентовласник ДУ „Інститут дерматології та венерології НАМНУ”. – № u201406144; заявл. 04.06.14; опубл. 10.03.15, Бюл. № 5.
10. Гамарник Л.И. О распространенности ЗППП и кожных заболеваний в группах риска по ВИЧ-инфекции / Л.И. Гамарник, И.С. Фучижи // ВІЛ-асоційовані захворювання шкіри та інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) : Наук.-практ. конф., 4 грудня 2009 р., Одеса. – Одеса, 2009. – С. 17–18.
11. Фучижи И.С. Об особенностях эпидемического распространения ВИЧ-инфекции в Украине и некоторых задачах по ее стабилизации / И.С. Фучижи, М.Н. Лебедюк, Л.И. Гамарник // Тези доповідей ІІ (ІХ) З’їзду Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів, 20–22 жовтня 2010 р., Одеса. – Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2010. – № 3 (38). – С. 155–156.
12. Мавров Г.И. Доксициклина моногидрат в лечении хламидийных инфекций – как избежать осложнений / Г.И. Мавров, Л.И. Пиньковская // Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології та управління охороною здоров’я: Збірник наукових праць; за ред. П.П. Рижка. – Xарків : Оберіг, 2013. – Вип. 10. – C. 122–124.
13. Мавров Г.И. Комплексная терапия при осложненном герпесе: проблема выбора / Г.И. Мавров, Л.И. Пиньковская // Досягнення молодих вчених дерматовенерологів: Тез. наук.-практ. конф., м. Київ, 21–22 лист. 2013 р. – К. : МОЗ України, 2013. – С. 51–53.
14. Мавров Г.И. Антибиотики разных групп в лечении смешанной урогенитальной инфекции / Г.И. Мавров, Л.И. Пиньковская // Впровадження уніфікованих протоколів в дерматовенерології із урахуванням доказової медицини : Зб. роб. наук.-практ. конф., м. Київ, 13–14 березня 2014 р. – К. : МОЗ, НМАПО, 2014. – С. 72–73.
15. Мавров Г.І. Лікування змішаної урогенітальної інфекції хіміопрепаратами різного механізму дії / Г.І. Мавров, Л.Й. Піньковська // Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології та управління охороною здоров’я: Збірник наукових праць; за ред. П.П. Рижка. – Xарків : Оберіг, 2014 – Вип. 11. – C. 121–122.
16. Мавров Г.І. Антибіотики різних груп в лікування змішаної урогенітальної інфекції / Г.І. Мавров, Л.Й. Піньковська // Прикарпатські дерматологічні дні: Матер. наук.-практ. конф. з міжнародною участю, присвяченої 70-річчю КЗ «Івано-Франківський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер», м. Яремча, 15–16 травня 2014 року. – Івано-Франківськ, 2014. – С. 55.
17. Мавров Г.И. Етіотропне та імунотропне лікування інфекцій сечостатевих шляхів / Г.И. Мавров, Л.И. Пиньковская // Молоді науковці – майбутнє української дерматовенерології: Зб. наук.-практ. роб., м. Київ, 20–21 листопада 2014 р. – К., 2014. – С. 37–38.
18. Мавров Г.И. Лікування урогенітальної інфекції антибіотиками різних хіміотерапевтичних груп / Г.И. Мавров, Л.И. Пиньковская // Материалы научно-практической конференции c международным участием «Международная интеграция и научные достижения украинской дерматовенерологии» (г. Харьков). – Дерматологія та венерологія. – 2014. – № 3 (65). – С. 122.
19. Нові підходи до діагностики та лікування ІПСШ в групах населення, уразливих щодо зараження ВІЛ (методичний посібник) / Г.І. Мавров, Г.М. Бондаренко, Ю.В. Щербакова, Л.В. Іващенко, В.І. Миронюк, Л.Й. Піньковська. – Харків : МОЗ України, НАМН України, 2013. – 48 с.

АНОТАЦІЯ

Піньковська Л.Й. Поширеність, перебіг, діагностика та лікування інфекцій,що передаються статевим шляхом, у жінок комерційного сексу в умовах портового міста. – На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби. – Державна установа «Інститут дерматології та венерології НАМН України», Харків, 2015.
Дисертація присвячена вирішенню наукового та практичного завдання з контролю інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), серед жінок комерційного сексу на підставі нових даних про клініко-епідеміологічні та соціально-психологічні особливості цих жінок та їх клієнтів. Виявлено: ВІЛ позитивність – у 27 %, сифіліс – у 18 %, гонорею – у 3 %, трихомоноз – у 30 %, хламідіоз – у 25 %, уреаплазмоз – у 26 %, бактеріальний вагіноз – 42 %. Насильство під час надання секс-послуг, депресія, проблеми з алкоголем, асоціювалися з більшим ризиком ІПСШ. Клієнти жінок комерційного сексу інфіковані ІПСШ в 38 %. При опитуванні населення 36 % оцінили проституцію як зло; 40 % висловили терпиме ставлення; 24 % не змогли визначитися. Запропоновано методики лікування ІПСШ та комплекс міжвідомчих організаційних заходів щодо контролю ІПСШ серед цих жінок з метою протидії епідемії ВІЛ/СНІД в Україні.
Ключові слова: жінки комерційного сексу, інфекції, що передаються статевим шляхом, соматичне та психічне здоров’я, лікування, профілактика.

АННОТАЦИЯ

Пиньковская Л.И. Распространенность, течение, диагностика и лечение инфекций, передающихся половым путем, у женщин коммерческого секса в условиях портового города. – На правах рукописи.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 – кожные и венерические болезни. – Государственное учреждение «Институт дерматологии и венерологии НАМН Украины», Харьков, 2015.
Диссертация посвящена решению научной и практической задачи по контролю инфекций, передающихся половым путем (ИППП), среди женщин коммерческого секса (ЖКС) на основе новых данных о клинико-эпидемиологических и социально-психологических особенностях этих женщин и их клиентов. Показано, что ежегодно в Одесской области регистрировалось около 15 000 случаев ИППП (в 2008 г. – 16734, заболеваемость – 861,9 на 100 000 населения; в 2012 г. – 13730, заболеваемость – 707,5 на 100 000 населения). Секс-работники являются наиболее уязвимыми в отношении ИППП и ВИЧ группами населения. Среди 392 обследованных ЖКС в г. Одессе, выявлено: ВИЧ позитивность – в 27 %, сифилис – у 18 %, гонореей – в 3 %, трихомоноз – у 30 %, хламидиоз – у 25 %, уреаплазмоз – у 26 %, БВ – 42 %. Отмечались следующие синдромы: цистоуретрит – 48 %; цервицит – 35 %; аднексит – 30 %; кольпит – 18 %; конъюнктивит – 6 %. Эффективные меры, направленные на секс-работников, является необходимым компонентом профилактики ВИЧ и ИППП. У 112 ЖКС, которые оказывали секс-услуги в саунах и гостиницах, выявлена линейная корреляционная связь между ИППП и отдельными социальными и демографичними признакам, а также состоянием соматического и психического здоровья: нерегулярное использование презервативов (odds ratio = 13,9), насилие во время оказания секс-услуг (odds ratio = 9,6), депрессия (odds ratio = 9,4), одиночество (odds ratio = 6,9) и суицидальные мысли (odds ratio = 7,3) увеличивали риск инфицирования ИППП. Проблемы с алкоголем (odds ratio = 8,4), употребление легких наркотиков (odds ratio = 4,8) и предыдущая работа за границей (odds ratio = 7,8) также ассоциировались с большим риском инфицирования ИППП. Клиенты ЖКС также имеют высокий процент инфицированности ИППП. Маркеры инфекции были обнаружены у более чем трети клиентов ЖКС – 38 %. Чаще всего встречался трихомоноз – 19 % и хламидиоз – 15 %. Выявлено также сифилис (6 %), гепатит B (12 %), ВИЧ (2 %) и гонорею (7 %). Уровень осведомленности клиентов ЖКС о ИППП в целом низкий. Только 19 % знали, что течение ряда ИППП происходит бессимптомно. На незащищенные вагинальные сексуальные контакты с ЖКС указало 10 % мужчин. Применяли презервативы далеко не всегда при оральном сексе: до четверти (24 %) при контактах с ЖКС и до половины (45 %) при других половых контактах. Имеет место неоднозначное отношение населения к проституции: 36 % респондентов оценили проституцию как зло; 40 % выразили терпимое отношение к этому явлению; 24 % не смогли определиться. Главным фактором, способствующим проституции, являются: безработица – 45 %; снижение морального уровня – 42 %; популяризация эротики – 13 %. Почему женщина становится проституткой: хороший заработок – 66 %; дефекты воспитания – 10 %; привлечение путем обмана – 12 %; наркомания, алкоголизм – 9 %; повышенная сексуальность – 4 %. Причиной обращения мужчин к проституткам респонденты считали: 56 % – потребность в сексе; 22 % – сексуальная неудовлетворенность в браке; 8 % – жажда необычных форм половой активности; 11 % – импотенция; 4 % – потребность власти над женщиной. К легализации проституции положительно относятся 31 %. Предложены методики лечения отдельных ИППП у ЖКС. При лечении гонореи цефиксим назначается 800 мг однократно (микробиологическая санация – 95 %); при лечении цистита – цефиксим по 400 мг один раз в сутки в течение 10 суток (эрадикация уропатогенов – 94 %, клинический эффект – 90 %). При лечении хламидиоза и уреаплазмоза – доксициклина моногидрат 100 мг дважды в день в течение 10-15 дней, при кандидозе – натамицин по 1 таблетке 2 раза в сутки в течение 10 дней; кроме того – по одной свече во влагалище на ночь, или 2 % крем на вульву (клинический эффект – 95 %, микробиологический эффект – 97 %). При лечении трихомониаза – нифурател 14 дней по 400 мг три раза в сутки, одновременно вагинальные капсулы (нифурател с нистатином) 1 раз в сутки (клинический и микробиологический эффект – 97 %). Предложен комплекс межведомственных организационных мероприятий по контролю ИППП среди ЖКС с целью противодействия эпидемии ВИЧ/СПИД в Украине.
Ключевые слова: женщины коммерческого секса, инфекции, передающиеся половым путем, соматическое и психическое здоровье, лечение, профилактика.

ANNOTATION

Pinkovska L.Y. The prevalence, course, diagnosis and treatment of sexually transmitted infections on female sex workers in the port city environment. – The manuscript.
Thesis for the degree of candidate of medical sciences, specialty 14.01.20 – skin and venereal diseases. – State Establishment “Institute of Dermatology and Venereology of National Academy of Medical Sciences of Ukraine”, Kharkiv, 2015.
The thesis deals with the problem of STIs control among female commercial sex workers (FSWs) on the basis of clinical, epidemiological and socio-psychological characteristics of these FSWs and their clients: HIV positivity was identified in 27 %, syphilis – in 18 %, gonorrhoea – in 3 %, trichomoniasis – in 30 %, chlamydia – in 25 %, ureaplasmosis – in 26 %, bacterial vaginosis – in 42 % Violence during sex services, depression, problems with alcohol, were associated with a higher risk of STIs. Clients of female sex workers are infected with STIs in 38 %. The general population pall revealed that 36 % of respondents consider prostitution as evil; 40 % – expressed a tolerant attitude; 24 % – could not decide. New methods of STIs treatment and complex interagency organizational measures for the control of STIs among those women were proposed to interrupt the HIV/AIDS epidemic in Ukraine.
Key words: female commercial sex workers, sexually transmitted infections, somatic and mental health, treatment, prevention.