Державна установа
«Інститут дерматології та венерології НАМН України»
Резніченко Наталія Юріївна
УДК 616.5-036.12-055.1-08-084
Особливості клінічного перебігу та лікування хронічних дерматозів у чоловіків з урахуванням вікових розладів гомеостазу та інволютивних
змін шкіри
14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук
Харків – 2015
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Державному закладі «Дніпропетровська медична академія МОЗ України».
Науковий консультант:
доктор медичних наук, професор
Дюдюн Анатолій Дмитрович,
завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб Державного закладу “Дніпропетровська медична академія МОЗ України”.
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Волкославська Валентина Миколаївна,
завідуюча відділом науково-аналітичної роботи в дерматології та венерології
Державної установи «Інститут дерматології та венерології НАМН України»;
доктор медичних наук, професор
Степаненко Віктор Іванович,
завідувач кафедри дерматології та венерології Національного медичного університету
імені О. О. Богомольця МОЗ України;
доктор медичних наук, професор
Дащук Андрій Михайлович,
завідувач кафедри дерматології, венерології і СНІДу
Харківського національного медичного університету МОЗ України.
Захист відбудеться «___» _______________ 2016 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9).
Автореферат розісланий «_____» _______________ 2015 року.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к. мед. н. Ю. В. Щербакова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Однією з важливих проблем сучасної дерматології є хронічні дерматози, оскільки вони посідають провідне місце у структурі захворювань шкіри (Я. Ф. Кутасевич, І. О. Олійник, 2011; В. І. Степаненко, В. В. Короленко, 2012; В. Н. Волкославская, А. Л. Гутнев, 2012; Ю. Ф. Айзятулов, 2013; Ю. В. Андрашко, Т. И. Чечерская, 2013; А. Д. Дюдюн и соавт., 2014; L. Puig et al., 2014; J. R. Chalmers et al., 2014). Збільшення віку пацієнта супроводжується зростанням частоти рецидивів дерматозів і формуванням резистентності до різних методів лікування (И. И. Мавров и соавт., 2009; Е. М. Солошенко і співавт., 2011).
Збільшення тривалості життя диктує необхідність подовження його активного способу за рахунок збереження здоров’я та підвищення якості життя у людей старшого віку, в тому числі і хворих на хронічні дерматози, що обумовлює актуальність подальшого вивчення цього розділу медичної науки. Не дивлячись на велику кількість публікацій, на сьогодні остаточно не з’ясованими залишаються етіологічні чинники та патогенетичні ланки розвитку хронічних дерматозів у чоловіків.
Відомо, що поступові зміни фізіологічних функцій організму чоловіків протягом життя супроводжуються тривалим динамічним процесом функціональних і структурних змін у різних органах і системах, який розвивається задовго до приходу старості (В. І. Степаненко, Б. Г. Коган, 2006; D. Garmhausen et al., 2013). На сьогодні недостатньо з’ясованими є ряд факторів, які беруть участь у формуванні змін шкіри у чоловіків у віковому аспекті, серед них – екологічні та соціальні чинники, стан метаболізму, гормональний статус, функціонування нервової та симпатоадреналової систем.
Існує багато способів лікування хронічних дерматозів і порушень стану шкірного покрову, проте висока захворюваність і частота патологічних змін шкіри серед населення обумовлює необхідність розробки нових превентивних методів і терапевтичних методик (О. І. Денисенко, А. В. Приймак, 2010; Л. А. Болотна, Т. С. Осипенко, 2014; В. П. Федотов, В. А. Кириенко, 2014; L. Puig et al., 2014; J. Zweegers et al., 2014; L. F. Eichenfield et al., 2014). Відомі способи корекції вікових змін метаболізму, гормональних порушень, змін функціонування центральної та вегетативної нервової системи, вікових психологічних особливостей і пов’язаних з ними порушень стану шкірного покрову (А. М. Дащук і співавт., 2010; Г. М. Беляев, 2012; Л. Д. Калюжная, Я. Н. Юрчик, 2014; C. Carlsten et al., 2013; S. J. Ersser, 2014). Проте не було проведено прицільних досліджень щодо лікування хронічних дерматозів (псоріазу та хронічних алергодерматозів) з урахуванням вікових розладів гомеостазу та інволютивних змін шкіри у чоловіків.
Відсутність робіт з вивчення вікових особливостей шкіри, клінічного перебігу та лікування хронічних дерматозів у чоловіків різних вікових груп зумовлюють актуальність проведення дослідження. Необхідність вивчення клінічних особливостей стану шкіри, її кровотоку та мікробіоценозу у чоловіків різних вікових груп, з’ясування змін гомеостазу організму, які можуть спричиняти порушення стану шкірного покрову, виникнення та розвиток хронічних дерматозів, розробки методів їх лікування визначили вибір напрямку, мети та завдань дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідних робіт кафедри шкірних та венеричних хвороб Державного закладу «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» «Комплексна диференційована терапія хворих на дерматози та інфекції, що передаються статевим шляхом, з урахуванням порушень адаптаційних механізмів в умовах коморбідності» (№ держреєстрації 0111U002791) та «Таргетна терапія хворих на дерматози та інфекції, що передаються статевим шляхом, в умовах коморбідності» (№ держреєстрації 0114U000931). Дисертантом особисто вивчено особливості клінічного перебігу хронічних дерматозів з урахуванням порушень вікових адаптаційних механізмів у чоловіків, розроблено таргетну терапію хворих на хронічні дерматози чоловіків віком 45-64 років.
Мета та задачі дослідження. Мета – розробка алгоритмів підвищення ефективності лікування чоловіків, хворих на хронічні дерматози (псоріаз, алергодерматози), шляхом залучення до комплексного лікування індивідуалізованих терапевтичних заходів, спрямованих на уповільнення вікових розладів гомеостазу та інволютивних змін шкіри.
Задачі дослідження:
1. Вивчити клініко-функціональний стан шкіри у чоловіків різних вікових груп і оцінити взаємозв’язок інволютивних змін шкіри з основними показниками гомеостазу організму.
2. Визначити клінічні особливості стану шкіри, загального здоров’я чоловіків, які проживають у великих промислових містах, та встановити основні фактори ризику, які негативно впливають на стан шкіри.
3. Розробити індивідуалізовані методики корекції вікових розладів гомеостазу та інволютивних змін шкіри у чоловіків різного віку, які мешкають в умовах великого промислового міста.
4. Охарактеризувати особливості перебігу псоріазу у чоловіків віком 45-64 років з урахуванням стану кровообігу в шкірі, рівня ендогенної інтоксикації, активності процесів перекисного окислення ліпідів і антиокислювальної системи, стану ліпідного та вуглеводного обміну, проявів андрогенного дефіциту, функціонування симпатоадреналової та вагоінсулярної системи, психологічного статусу.
5. Розробити патогенетично обґрунтовану методику терапії псоріазу у чоловіків 45-64-річного віку та оцінити ефективність її застосування.
6. Дослідити закономірність розвитку хронічних алергодерматозів у чоловіків віком 45-64 років та її залежність від інволютивних змін шкіри, стану мікроциркуляції, мікробного пейзажу, рівня ендогенної інтоксикації, активності процесів перекисного окислення ліпідів і антиокислювальної системи, проявів андрогенного дефіциту, функціональної активності симпатоадреналової та вагоінсулярної систем, психологічного статусу.
7. Розробити нову методику лікування чоловіків 45-64-річного віку, хворих на хронічні алергодерматози, й обґрунтувати її патогенетичну та клінічну доцільність.
Об’єкт дослідження: інволютивні зміни шкіри, хронічні дерматози (псоріаз, хронічні алергічні захворювання шкіри).
Предмет дослідження: інволютивні зміни шкіри, фактори ризику виникнення інволютивних змін, клінічний перебіг псоріазу та хронічних алергодерматозів, функціональні зміни клітинних мембран, рівень ендогенної інтоксикації, функціональний стан системи пероксидації ліпідів і антиоксидантного захисту, гормональний і нейромедіаторний статус, ліпідний і вуглеводний обмін, мікробний пейзаж шкіри, слизових оболонок ротоглотки, кишечника, мікроциркуляція шкіри, психологічний стан здорових і хворих на хронічні дерматози чоловіків.
Методи дослідження: загальноклінічні (збір скарг і анамнезу, фізикальне обстеження, антропометрія); біохімічні (визначення концентрації тіобарбітурової кислоти активних продуктів, антиокислювальної активності в слині, осмотичної стійкості еритроцитів, концентрацій середніх молекул, глюкози, β-ліпопротеїдів, холестерину, тригліцеридів у крові); імуноферментні (дослідження концентрації інсуліну, кортизолу, тестостерону, тестостеронзв’язуючого глобуліну, фолікулостимулюючого гормону, лютеїнізуючого гормону, пролактину в сироватці крові; екскреції адреналіну, норадреналіну, L-діоксифенілаланіну, дофаміну з добовою сечею); мікробіологічні; інструментальні (доплерографічне ультразвукове дослідження шкіри); біомікроскопічні (дослідження кровоносних судин нігтьового ложа); соціологічні (оцінка якості життя, стану ситуативної та особистісної тривожності, невротизації, депресії, андрогенного дефіциту); статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше доведено особливості перебігу псоріазу та хронічних алергодерматозів у чоловіків на фоні інволютивних змін шкіри та гомеостазу організму. Доповнено наукові дані про те, що у чоловіків віком 45-54 років перебіг хронічних алергодерматозів супроводжується збільшенням порушень тургору шкіри на 25 %, зростанням бальної оцінки стану фотозахищених ділянок шкіри на 27 %, зменшенням кількості функціонуючих капілярів на 22,2 %, зростанням порушень мікроциркуляції нігтьового ложа на 29,0 %, підвищенням рівня ендогенної інтоксикації (що проявляється зростанням концентрації середніх молекул 1 на 18 % та середніх молекул 2 на 25 %) порівняно зі здоровими чоловіками аналогічного віку.
Вперше було визначено, що перебіг псоріазу та хронічних алергодерматозів у чоловіків 45-54-річного віку відбувається на фоні андрогенного дефіциту, що підтверджується зростанням бальної оцінки за Aging Males Symptoms Scale на 7,5 % (у хворих на псоріаз) і 10,5 % (у хворих на хронічні алергодерматози), зниженням концентрації тестостерону на 33,2 % (у хворих на псоріаз) і 22,3 % (у хворих на хронічні алергодерматози) порівняно зі здоровими чоловіками аналогічного віку.
Вперше встановлено, що у хворих на псоріаз і хронічні алергодерматози чоловіків віком 45-64 років мають місце виражені порушення вегетативного гомеостазу, що проявляється пригніченням активності симпатичної нервової системи і підвищенням тонусу та реактивності парасимпатичної нервової системи, високий ступінь напруження глюкокортикоїдної функції надниркових залоз.
Доповнено наукові дані про те, що перебіг псоріазу та хронічних алергодерматозів у чоловіків віком 45-54 років супроводжується помірним рівнем особистісної та високим рівнем ситуативної тривожності, невротизацією середнього ступеня тяжкості, станом субдепресії.
Розширено наукові поняття про інволютивні особливості шкіри у чоловіків різного віку, на фоні яких можуть розвиватись хронічні дерматози. Зокрема, виявлено зростання бальної оцінки стану шкіри за шкалою Yolanda R. Helfrich et al. у 46,3 рази, зменшення максимальної швидкості кровотоку в шкірі на 11 %, середньої швидкості кровотоку в шкірі на 12 %, збільшення індексів пульс-активності та резистентності – на 16 %, зростання кількості коагулазопозитивних стафілококів на шкірі з (0,2±0,17) до (1,27±0,33) Lg колонієутворюючих одиниць (КУО)/см2 у чоловіків 55-64-річного віку, порівняно з чоловіками віком 25-34 років.
Вперше встановлено, що інволютивні зміни шкіри у чоловіків виникають на фоні субкомпенсованих порушень функціонального стану симпатоадреналової та вагоінсулярної систем у чоловіків 45-54-річного віку, що проявляються синергічним підвищенням активності симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи, перевищенням напруження нервової ланки симпатоадреналової системи над напругою глюкокортикоїдної функції надниркових залоз, а у чоловіків 55-64-річного віку – на фоні появи парадоксальних реакцій, декомпенсації функціонування симпатоадреналової системи та вегетативної дисфункції.
Вперше виявлено, що у чоловіків старшого віку спостерігаються порушення добової періодичності змін рівнів параметрів системи перекисного окислення ліпідів – антиоксидантної системи: у чоловіків віком 55-64 років виникає новий циркадний ритм показників коефіцієнту антиокислювального захисту, який характеризується підвищенням значень у денні години; середньодобові значення активних продуктів тіобарбітурової кислоти у слині чоловіків старшого віку значно перевищують рівні у чоловіків молодшого віку; зникає циркадний ритм коливань показників антиокислювальної активності у слині.
Уточнено наукові дані про фактори ризику погіршення стану шкіри та загального стану здоров’я чоловіків віком 45-64 років, які включають недостатнє вживання кисломолочних продуктів (менше 3 днів на тиждень), овочів і фруктів (менше 5 днів на тиждень), рівень ситуативної тривожності за шкалою Спілбергера-Ханіна більше 42 балів.
Вперше на моделі двох міст з різним антропогенним навантаженням і забрудненням довкілля встановлено підвищену ситуативну тривожність і невротизацію, зміни гомеостазу організму, що проявляються у зростанні рівня ендогенної інтоксикації (збільшенні концентрації середніх молекул на 13,1 %), превалюванні тонусу та реактивності симпатичної нервової системи над парасимпатичною, підвищенні кількості коагулазопозитивних стафілококів на шкірі у чоловіків, які проживають у великому промисловому місті з несприятливим довкіллям [(0,696±0,207) Lg КУО/см2], порівняно з мешканцями міста зі сприятливим довкіллям [(0,167±0,115) Lg КУО/см2].
Практичне значення одержаних результатів. Розроблено нову методику лікування псоріазу у чоловіків 45-64-річного віку, яка полягає у застосуванні на фоні базової терапії препарату з цитопротекторними, антиоксидантними та ноотропними властивостями, фітопрепарату на основі стероїдних сапонінів, автогенного тренінгу за методом Шульца, що забезпечує кращі результати лікування хворих порівняно з базовою терапією (індекс Psoriasis Area Severity Index менше у 1,56 рази, індекс Body Surface Area менше у 1,20 рази, індекс Dermatology Life Quality Index менше у 1,50 рази).
Запропоновано нову методику лікування хворих на хронічні алергодерматози чоловіків 45-64-річного віку з додатковим використанням препарату з цитопротекторними, антиоксидантними та ноотропними властивостями, фітопрепарату на основі стероїдних сапонінів, автогенного тренінгу за методом Шульца, що дозволяє отримати кращі результати лікування порівняно з базовою терапією (індекс Scoring of Atopic Dermatitis у 1,31 рази менший, індекс Dermatology Life Quality Index у 1,39 рази менший, вираженість свербежу у 1,24 рази менша).
Запропоновано нові методики корекції інволютивних змін шкіри та гомеостазу організму у чоловіків з використанням полівітамінних препаратів, біотину та декспантенолу у віці 35-44 років; пробіотичних засобів, краталу та кверцетину у віці 45-54 років; фітопрепарату на основі стероїдних сапонінів, ноотропного препарату з антиоксидантним і цитопротекторним ефектом у віці 55-64 років. Розроблено рекомендації з проведення профілактичних заходів серед чоловіків 45-64-річного віку щодо запобігання розвитку інволютивних змін шкіри та організму в цілому, які полягають у забезпеченні достатнього вживання кисломолочних продуктів (3 дні на тиждень і більше), овочів і фруктів (5 днів на тиждень і частіше), уникненні стресових ситуацій з підвищенням ситуативної тривожності, виключенні тютюнопаління та частого вживання алкоголю (1 раз на тиждень або частіше).
Запропоновані методики лікування впроваджено з позитивним ефектом у роботу Комунального закладу „Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер”, Львівського обласного комунального шкірно-венерологічного диспансеру, Комунального закладу „Миколаївський обласний шкірно-венерологічний диспансер”, Комунальної установи „Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер”, Херсонського обласного шкірно-венерологічного диспансеру, Комунального закладу „Криворізька міська клінічна лікарня № 8 Дніпропетровської обласної ради”. Теоретичні положення, практичні рекомендації та основні результати дисертації включено в матеріали лекцій для студентів, лікарів-інтернів та лікарів-курсантів на кафедрах шкірних та венеричних хвороб Державного закладу „Дніпропетровська медична академія МОЗ України”, на кафедрі сімейної медицини з курсами дерматовенерології та психіатрії Державного закладу „Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України”.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною працею автора. Автор особисто проаналізував вітчизняну та зарубіжну літературу щодо проблеми, яка вивчалась, особисто провів інформаційний і патентний пошук, планував мету та задачі дослідження. Клінічне обстеження пацієнтів і спостереження за ними у динаміці виконувалось автором самостійно. Лабораторні та інструментальні дослідження проведено при безпосередній участі автора. Особисто були розроблені методики корекції інволютивних змін шкіри та лікування хронічних дерматозів. Автор самостійно провів статистичну обробку отриманих результатів та їх аналіз, підготував наукові дані до публікації, написав розділи дисертації, зробив висновки, сформулював практичні рекомендації, на підставі чого були опубліковані всі наукові праці, здійснено впровадження результатів наукових досліджень у клінічну практику.
Автором спільно з Ю. Г. Резніченком, М. О. Ярцевою, співробітниками Запорізького державного медичного університету, Г. І. Резніченко, співробітником Державного закладу „Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України”, опубліковано монографію “Корекція дисбіотичних станів у мешканців індустріальних центрів”, в якій матеріали дисертації представлені в самостійно написаному розділі “Мікробіоценоз шкіри в нормі та при патології”, підрозділі “Корекція стану мікробіоценозу при хронічних дерматологічних захворюваннях”. Спільно з Ю. Г. Резніченком, І. В. Пащенко, співробітниками Запорізького державного медичного університету, Г. І. Резніченко, співробітником Державного закладу „Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України”, опубліковано монографію “Вітамінопрофілактика та вітамінотерапія мешканців промислових центрів”, в якій матеріали дисертації представлені в самостійно написаних підрозділах “Зміни перекисного окислення ліпідів і антиоксидантного захисту та їх корекція у мешканців індустріальних центрів за допомогою полівітамінних препаратів”, “Оцінка ефективності застосування вітаміну В5 та вітаміну Н у дерматологічній практиці”, “Сучасні можливості комплексної терапії хворих на класичні та атипові форми псоріазу”.
Дисертантом не запозичено результати та ідеї співавторів публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на конгресах і симпозіумах Європейської академії дерматології та венерології: 23rd EADV Congress «Building Bridges» (Амстердам, Нідерланди, 2014), 12th EADV Spring Symposium (Валенсія, Іспанія, 2015); на IV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання наукової і практичної косметології» (Запоріжжя, 2012), Всеукраїнській Таврійській науково-практичній конференції «Сучасні досягнення, медико-соціальні аспекти та актуальні питання дерматовенерології та косметології» (Херсон, 2012), Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Структурно-організаційна перебудова дерматовенерологічної служби в умовах реформування системи охорони здоров’я в Україні» (Чернівці, 2012), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених «Медична наука – 2013» (Полтава, 2013), VII Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні питання естетичної медицини та зв’язок з суміжними спеціальностями» (Запоріжжя, 2013), VIII Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні питання наукової і практичної косметології» (Запоріжжя, 2014), IX Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні питання косметології та дерматології» (Запоріжжя, 2015), науково-практичній конференції «Кроки до розробки стандартів діагностики та лікування захворювань шкіри та ІПСШ» (Київ, 2012), науково-практичній конференції «Від клінічних настанов до уніфікованих протоколів діагностики та лікування в дерматовенерології» (Київ, 2013), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Наукові та практичні аспекти надання дерматовенерологічної допомоги населенню України в сучасних умовах» (Харків, 2013), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми дерматології, венерології та ВІЛ/СНІД-інфекції» (Харків, 2014), науково-практичній конференції з участю міжнародних спеціалістів, присвяченій дню науки «Внесок молодих спеціалістів в розвиток медичної науки і практики» (Харків, 2014), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Міжнародна інтеграція і наукові здобутки української дерматовенерології» (Харків, 2015); засіданнях Запорізького обласного осередку Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів (Запоріжжя, 2012, 2013, 2014, 2015).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 44 наукових працях, з яких 4 монографії, у тому числі 2 одноосібні, 25 статей у фахових виданнях (23 – у моноавторстві), 12 статей у журналах, які входять до міжнародної наукометричної бази Російський індекс наукового цитування, 1 стаття у журналі, що входить до наукометричної бази Google Scholar, 2 статті у вітчизняних збірниках наукових праць, 6 статей у закордонних журналах, 7 тез.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 348 сторінках друкованого тексту і складається зі вступу, огляду літератури, опису об’єкту та методів дослідження, 7 розділів власних досліджень, узагальнення результатів дослідження, висновків, рекомендацій і додатку, ілюстрована 106 таблицями та 26 рисунками. Бібліографія містить 320 джерел, з яких 152 – кирилицею та 168 робіт латиницею.
Основний зміст роботи
Матеріали та методи дослідження. Для розробки алгоритмів підвищення ефективності лікування чоловіків, хворих на хронічні дерматози було обстежено 110 хворих на псоріаз і 101 хворого на хронічні алергодерматози чоловіків віком 45-64 років. Усі включені до дослідження хворі проходили лікування у Комунальній установі „Запорізький обласний шкірно-венерологічний клінічний диспансер” Запорізької обласної ради.
Для встановлення особливостей стану шкірного покрову чоловіків і супутніх порушень гомеостазу, що сприяють виникненню дерматологічних захворювань, було обстежено 447 чоловіків віком від 25 до 64 років, які проживали у м. Запоріжжі та працювали у приватному акціонерному товаристві «Запорізький автомобілебудівний завод». Залежно від віку чоловіки були розподілені на 4 групи: віком 25-34 років – 122 особи, 35-44 років – 128 осіб, віком 45-54 років – 112 осіб, віком 55-64 років – 85 осіб. До дослідження також було включено 212 чоловіків у віці від 35 до 54 років, які проживали у місті зі сприятливим довкіллям (Мелітополі) та працювали у філії приватного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод».
Враховуючи встановлені в ході дослідження зміни стану шкіри та гомеостазу організму у чоловіків, хворих на псоріаз і хронічні алергодерматози віком 45-64 років, була розглянута можливість їх лікування з використанням у комплексній терапії препарату з антиоксидантними, цитопротекторними та ноотропними властивостями (тіоцетаму), екстракту рослини Tribulus Terrestris (трібестану) й автогенних тренінгів за методом Шульца.
Хворі на псоріаз були розподілені на 4 терапевтичні підгрупи залежно від застосованого лікування: І – яка отримувала базову терапію захворювання згідно наказу МОЗ України № 312 від 08.05.2009 р., ІІ – яка додатково використовувала тіоцетам, ІІІ – яка додатково практикувала автогенні тренінги, IV – яка додатково застосовувала трібестан. Проводилась оцінка ефективності застосування розробленого комплексу терапевтичних заходів щодо лікування хворих на псоріаз чоловіків віком 45-64 років в цілому (дослідну підгрупу склали 54 особи).
Хворі на хронічні алергодерматози також були розподілені на 4 терапевтичні підгрупи залежно від застосованого лікування: І – яка отримувала базову терапію захворювання згідно наказу МОЗ України № 312 від 08.05.2009 р., ІІ – яка додатково використовувала тіоцетам, ІІІ – яка додатково практикувала автогенні тренінги, IV – яка додатково застосовувала трібестан. Проводилась оцінка ефективності застосування розробленого терапевтичного комплексу щодо лікування хворих на хронічні алергодерматози чоловіків віком 45-64 років в цілому (дослідну підгрупу склали 53 особи).
Для корекції виявлених у ході дослідження інволютивних змін шкіри та гомеостазу організму у чоловіків віком 35-44 років були обрані полівітамінні засоби та поєднане застосування біотину і декспантенолу. Для чоловіків віком 45-54 років розглянута можливість корекції виявлених порушень за допомогою пробіотичного засобу (симбівіту) або поєднаного використання краталу та кверцетину. Для корекції встановлених у чоловіків віком 55-64 років змін вивчена ефективність застосування екстракту рослини Tribulus Terrestris (трібестану), препарату з антиоксидантними та цитопротекторними властивостями (тіотриазоліну), ноотропного препарату (пірацетаму), комбінованого препарату (тіоцетаму).
Серед здорових чоловіків віком 35-44 років було створено 2 дослідні підгрупи: І – яка отримувала оздоровчий курс полівітамінів і мікроелементів, ІІ – біотин у комбінації з декспантенолом. Серед здорових чоловіків віком 45-54 років було створено 2 дослідні підгрупи: І – яка отримувала оздоровчий курс пробіотичного засобу, ІІ – кратал і кверцетин. Серед здорових чоловіків віком 55-64 років було створено 4 дослідні підгрупи: І – яка отримувала тіотриазолін, ІІ – пірацетам, ІІІ – тіоцетам, IV –трібестан. Чоловіки з усіх дослідних груп були обстежені до проведення оздоровчого курсу та через 3 місяці від його початку.
Усім особам, включеним до дослідження, проводили клінічну оцінку стану шкіри. Вираженість сухості шкіри визначали за Глобальною системою градації за A. Kligman (J. L. Leveque et al., 1987). Тургор шкіри визначали за допомогою ротаційно-компресійного тесту. Бальна оцінка порушень тургору проводилася за запропонованою шкалою з урахуванням наведених Т. В. Проценко (2010) описань можливих ступенів його змін. Зморшкуватість шкіри оцінювалася за кількістю зморшок та їх вираженістю. Для оцінки кількості зморшок був проведений їх підрахунок у 3 зонах обличчя на ділянці площею 4 см2. Для оцінки вираженості зморшок і загального стану шкіри був розроблений інтегральний показник. Стан фотозахищених ділянок шкіри оцінювався згідно шкали Yolanda R. Helfrich et al. (2007). Проводився підрахунок основних елементів висипки на шкірі – маркерів старіння: сенільних ангіом і лентиго, кератом, краплеподібного гіпомеланозу, телеангіектазій, папілом, сума яких складала інтегральний показник. Вираженість свербежу визначалася за десятибальною нумеричною оціночною шкалою. Проводилась оцінка об’єктивних ознак свербежу: змін нігтьових пластин і екскоріацій.
Ступінь тяжкості псоріазу оцінювався за індексом Body Surface Area (BSA) та індексом Psoriasis Area Severity Index (PASI). Ступінь тяжкості алергодерматозів у хворих встановлювався за шкалою Scoring of Atopic Dermatitis (SCORAD).
Для оцінки товщини шкіри та кровотоку у ній проводилося доплерографічне ультразвукове дослідження за допомогою Апарату ультразвукового діагностичного SA 8000 Live (виробник – Medison) з використанням лінійного датчика (частота 4–9 мГц). Кровообіг шкіри характеризувався за максимальною та середньою швидкостями, індексами пульс-активності та резистентності. Стан мікроциркуляції шкіри визначався шляхом біомікроскопії кровоносних судин нігтьового ложа за допомогою мікроскопа біологічного МБР-1.
Був проведений добовий моніторинг активності системи перекисного окислення ліпідів – антиокислювальної системи (ПОЛ-АОС): про її функціонування судили за кількістю тіобарбітурової кислоти активних продуктів (ТБК-АП), які визначали у реакції з 2-тіобарбітуровою кислотою, і загальною антиокислювальною активністю (АОА) у слині (Э. Н. Коробейникова, 1989). Для оцінки функціональних змін клітинних мембран у якості моделі вивчали осмотичну резистентність еритроцитарних мембран за методом Ідельсона. Рівень середніх молекул (СМ) як показник рівня ендогенної інтоксикації досліджувався при довжині хвилі 254 нм (СМ1) та 280 нм (СМ2) методом Н. І. Габріелян, В. І. Ліпатової (1984).
Для оцінки функціонування нервової та ендокринної ланок вегетативної системи визначали екскрецію адреналіну (А), норадреналіну (НА),
L-діоксифенілаланіну (ДОФА), дофаміну (ДА) з добовою сечею. Концентрацію інсуліну (І), кортизолу (К), тестостерону, тестостеронзв’язуючого глобуліну (ТЗГ), фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), пролактину (ПРЛ) визначали імуноферментним методом у сироватці крові з використанням стандартних наборів реактивів.
Визначення концентрації глюкози та холестерину проводилося згідно інструкції до наборів “Cormay” (Польща); концентрації тригліцеридів – згідно інструкції до набору “Dialab” (Австрія), концентрації β-ліпопротеїдів – згідно інструкції до набору “Био-ЛА-Тест” (Чехія).
Дослідження мікробіоценозу шкіри, слизової оболонки ротоглотки та кишечника проводилося методом його прямої якісної та кількісної оцінки згідно методичних рекомендацій (В. А. Знаменський і співавт., 1986).
Проводилось анкетування чоловіків за розробленим опитувальником для визначення соціально-побутових умов і ментальних особливостей. Оцінка якості життя проводилася за авторизованим українським перекладом Dermatology Life Quality Index (DLQI) (Л. Д. Калюжна і співавт., 2013). Рівень тривожності вивчали за шкалою Спілбергера-Ханіна (1976), рівень невротизації – за методикою Л. І. Вассермана (В. М. Астахов и соавт., 2010), рівень депресії – за шкалою Бека (1961). Для оцінки симптомів старіння чоловіків і андрогенного дефіциту проводилось анкетування за опитувальником Aging Males Symptoms Scale (AMS) (М. И. Коган, Р. Т. Сазиханов, 2009).
Статистичну обробку результатів проводили за допомогою програмного пакету STATISTICA 6.1 (StatSoftInc., серійний № AGAR909E415822FA). Для порівняння показників у різних групах застосовано парний критерій Ст’юдента з розрахунком середньої арифметичної (М) і стандартної помилки середньої арифметичної (m) або критерій знаків Вілкоксона залежно від нормальності розподілу різниць. Нормальність розподілу даних перевіряли за допомогою критерію Шапіро-Уілка за рівня значущості 0,01. При застосуванні всіх статистичних методів, окрім критерію Шапіро-Уілка, рівень значущості брали рівним 0,05 – різницю між даними вважали достовірною при р < 0,05. Для визначення структурних зв’язків використовували кореляційний аналіз із визначенням коефіцієнтів парної кореляції – r.
Результати дослідження та їх обговорення. Шляхом обстеження 447 здорових чоловіків у віці від 25 до 64 років, які проживали у м. Запоріжжі, було встановлено, що зі збільшенням віку зростала вираженість сухості шкіри, кількість зморшок, бальна оцінка порушень тургору та стану шкіри за шкалою Yolanda R. Helfrich et al., які досягали максимальних значень у чоловіків віком 55-64 років. Встановлено кореляційний зв’язок слабкої сили (r=0,42) між віком чоловіків і бальною оцінкою сухості шкіри, а також високий кореляційний зв’язок між віком і бальною оцінкою порушень тургору шкіри (r=0,79), оцінкою стану шкіри за Yolanda R. Helfrich et al. (r=0,89), кількістю зморшок (r=0,87), бальною оцінкою їх вираженості (r=0,89). Кількість сенільних ангіом і лентиго, кератом, осередків краплеподібного гіпомеланозу, телеангіектазій і папілом зростала зі збільшенням віку, що дозволяє розглядати ці елементи висипки як маркери старіння шкіри.
Методом ультразвукового дослідження встановлено, що з віком відбувалося зменшення як загальної товщини шкіри, так і її шарів. Встановлено зворотній кореляційний зв’язок між віком чоловіків і товщиною епідермісу
(r = –0,61), дерми (r = –0,89). Зменшення товщини шарів шкіри є не лише маркером інволютивних змін, але й важливим патогенетичним чинником у виникненні та хронізації дерматозів.
Починаючи з віку 45 років відзначалася менша максимальна швидкість кровотоку і більші значення індексів пульс-активності та резистентності. Збільшення індексів свідчить про зменшення еластичності судин. Встановлено зворотній кореляційний зв’язок між віком чоловіків і швидкістю кровотоку у судинах шкіри (r = –0,61), а також прямий зв’язок середньої сили між віком та індексом пульс-активності (r = 0,57), індексом резистентності (r = 0,54). Зі збільшенням віку у чоловіків при біомікроскопії судин нігтьового ложа відзначалося зменшення кількості функціонуючих капілярів і збільшення відсотку порушень мікроциркуляції. Встановлено зворотній кореляційний зв’язок високого ступеня між віком чоловіків і кількістю функціонуючих капілярів (r = –0,78).
Виявлено, що зі збільшенням віку чоловіків зростала загальна кількість бактерій і кількість коагулазопозитивних стафілококів на шкірі. Починаючи з віку 45 років, відзначалася поява достовірних відмінностей у мікробному обсіменінні шкіри. З віком у чоловіків відзначалася тенденція до зростання кількості патогенних стрептококів (Streptococcus Pneumoniae, Streptococcus Pyogenes) у ротоглотці. Найбільша кількість патогенних стафілококів у ротоглотці відзначалась у чоловіків віком 55-64 років [(3,32±0,14) проти (2,37±0,43) Lg КУО/мл у осіб віком 45-54 років]. У чоловіків віком 45-54 і 55-64 років встановлено достовірне зниження кількості біфідобактерій і лактобактерій у кишечнику, порівняно з групою 25-34-річних осіб.
При розгляді циркадних ритмів коливань показників функціонування системи ПОЛ-АОС виявлено, що особливо низькі значення кривої добового коливання коефіцієнту антиокислювального захисту (КАОЗ) спостерігались у вечірній і нічний час у чоловіків віком 55-64 років, що свідчить про виснаженість антиокислювального захисту у цей час доби та превалювання активації ПОЛ.
Визначено, що у чоловіків віком 55-64 років зменшена стійкість еритроцитарних мембран. Встановлено, що з віком зростала концентрація СМ, що свідчить про збільшення ендотоксикозу. Доведено прямий кореляційний зв’язок середньої сили між віком чоловіків і концентрацією СМ (r= 0,62-0,61).
Визначено, що у чоловіків віком 35-44 років концентрації більшості гормонів і медіаторів вагоінсулярної та симпатоадреналової системи (САС), а також їх співвідношення значним чином не відрізнялися від результатів, отриманих у чоловіків віком 25-34 років. У чоловіків 45-54-річного віку екскреція адреналіну, норадреналіну, дофаміну та ДОФА з добовою сечею була достовірно вищою, ніж у чоловіків віком 25-34 і 35-44 років. Отримані дані вказують на підвищення функціональної активності та резервних можливостей САС у цій групі. У чоловіків віком 45-54 років відзначалося зменшене співвідношення А/НА, ДА/ДОФА і збільшене – НА/ДА. Коефіцієнт ДОФА/ДА+НА+А був вищим у чоловіків віком 45-54 років порівняно з чоловіками віком 25-34 і 35-44 років. Рівень кортизолу у крові чоловіків віком 45-54 років достовірно перевищував значення, отримані у осіб віком 25-34 і 35-44 років. Проведені дослідження виявили синергічне підвищення активності симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної системи. Ступінь напруги нервової ланки САС перевищував напруження глюкокортикоїдної функції надниркових залоз і, судячи за дисоціацією в активності ланок САС і характером порушень в обміні катехоламінів, знаходився на межі фізіологічного реагування. Наведені дані дозволяють стверджувати, що активна реакція нервової ланки САС, яка є необхідним елементом фізіологічної реакції захисно-пристосувальних механізмів, у даному випадку виконує не лише саногенетичну, а й патогенетичну роль і може розглядатись як важливий фактор розвитку патологічних станів шкіри, що частіше діагностуються у чоловіків віком 45-54 років. Отримані дані свідчать про субкомпенсовані зміни функціонування САС і вагоінсулярної системи у чоловіків віком 45-54 років. Збільшення патологічних змін у чоловіків віком 55-64 років, поява парадоксальних реакцій свідчать про перехід стадії субкомпенсації до декомпенсації функціонування САС та вегетативної дисфункції.
Зі збільшенням віку чоловіків спостерігалося зменшення концентрації тестостерону та збільшення концентрацій ФСГ, ЛГ, ПРЛ та ТЗГ. Встановлено зворотній кореляційний зв’язок між віком і концентрацією тестостерону (r = –0,60); прямий – між віком і концентрацією ФСГ (r = 0,82), ЛГ (r = 0,86), ПРЛ (r = 0,77), ТЗГ (r = 0,80). Аналіз результатів проведених досліджень показав формування вікового дисгормонального стану у чоловіків, починаючи з 45-річного віку. У чоловіків віком 55-64 років відзначався виражений дисгормональний стан, що потребував відповідної корекції.
Для визначення зв’язку між інволютивними змінами шкіри та розладами гомеостазу організму у чоловіків різного віку були розраховані коефіцієнти парної кореляції (табл. 1). Інволютивні зміни шкіри були більш вираженими при порушенні кровообігу в судинах шкіри, підвищенні активності ПОЛ, зменшенні КАОЗ, зростанні концентрації СМ, порушеннях синтезу та трансформації гормонів і медіаторів САС та вагоінсулярної системи, зниженні концентрації тестостерону, підвищенні концентрації ТЗГ, ФСГ, ЛГ, ПРЛ, холестерину, β-ліпопротеїдів, тригліцеридів, глюкози.
Таблиця 1 – Коефіцієнти парної кореляції основних показників стану шкіри та гомеостазу організму чоловіків
| Показники гомеостазу | Сухість шкіри, бали | Пору-шення тургору шкіри, бали | Кількість зморшок (4см2х3) | Оцінка вираже-ності зморшок, бали | Оцінка за Yolanda R.Helfrich et. al. | Кількість елементів – маркерів старіння |
| Середня швидкість кровотоку у шкірі, см/с | –0,36 | –0,48 | –0,58 | –0,60 | –0,54 | –0,56 |
| Індекс пульс-активності, у. о. | 0,34 | 0,43 | 0,60 | 0,59 | 0,56 | 0,58 |
| Індекс резистентності, у. о. | 0,35 | 0,47 | 0,64 | 0,62 | 0,61 | 0,63 |
| Кількість функціонуючих капілярів на 1мм3 | –0,28 | –0,68 | –0,68 | –0,63 | –0,68 | –0,60 |
| КАОЗ | –0,46 | –0,70 | –0,77 | –0,73 | –0,73 | –0,70 |
| СМ1, у. о. | 0,29 | 0,58 | 0,58 | 0,60 | 0,57 | 0,57 |
| НА, нмоль/добу | 0,18 | 0,33 | 0,48 | 0,46 | 0,38 | 0,30 |
| ДОФА, нмоль/добу | 0,19 | 0,38 | 0,48 | 0,46 | 0,38 | 0,25 |
| Кортизол, нмоль/л | 0,47 | 0,64 | 0,81 | 0,69 | 0,77 | 0,66 |
| Тестостерон, нмоль/л | –0,31 | –0,57 | –0,51 | –0,49 | –0,55 | –0,46 |
| ТЗГ, нмоль/л | 0,36 | 0,65 | 0,71 | 0,63 | 0,76 | 0,67 |
| ФСГ, МЕ/л | 0,42 | 0,63 | 0,74 | 0,67 | 0,76 | 0,72 |
| ЛГ, ЕД/л | 0,40 | 0,71 | 0,77 | 0,70 | 0,75 | 0,67 |
| ПРЛ, mMe/l | 0,31 | 0,57 | 0,69 | 0,60 | 0,67 | 0,63 |
| Холестерин, ммоль/л | 0,43 | 0,72 | 0,88 | 0,78 | 0,83 | 0,73 |
| β-ліпопротеїди, % | 0,33 | 0,72 | 0,77 | 0,74 | 0,78 | 0,66 |
| Тригліцериди, ммоль/л | 0,40 | 0,64 | 0,72 | 0,65 | 0,73 | 0,73 |
| Глюкоза, ммоль/л | 0,32 | 0,52 | 0,60 | 0,56 | 0,58 | 0,55 |
| Бальна оцінка за шкалою AMS | 0,30 | 0,45 | 0,45 | 0,48 | 0,48 | 0,36 |
Отримані дані говорять про наявність взаємозалежності між інволютивними змінами шкіри та віковими розладами гомеостазу у чоловіків, що потребує проведення запобіжних заходів у кожній віковій групі.
У результаті дослідження були визначені основні фактори ризику погіршення стану шкіри та гомеостазу у чоловіків віком 45-64 років: недостатнє вживання овочів і фруктів (менше 5 днів на тиждень), недостатнє вживання кисломолочних продуктів (менше 3 днів на тиждень), рівень ситуативної тривожності за шкалою Спілбергера-Ханіна більше 42 балів, тютюнопаління, часте вживання алкоголю (один раз на тиждень або частіше).
Був проаналізований стан здоров’я мешканців великого промислового міста Запоріжжя та мешканців міста Мелітополь зі сприятливим довкіллям: у м. Запоріжжі захворюваність на екзему вища на 36,7 %, на псоріаз – на 75,4 %. У чоловіків, які проживали у м. Запоріжжі, порівняно з мешканцями м. Мелітополя відзначалася вища загальна кількість бактерій [(3,4±0,1) проти (3,0±0,1) Lg КУО/см2] і кількість коагулазопозитивних стафілококів на шкірі [(0,7±0,2) проти (0,2±0,1) Lg КУО/см2], більша кількість умовно-патогенної мікрофлори у ротоглотці [(8,2±0,8) проти (4,7±0,9) Lg КУО/мл], нижча кількість біфідобактерій [(8,5±0,1) проти (8,9±0,1) Lg КУО/г] і лактобактерій [(6,5±0,1) проти (7,0±0,1) Lg КУО/г], вища – неферментуючої кишечної палички [(1,1±0,2) проти (0,5±0,2) Lg КУО/г] при дослідженні мікробіоценозу кишечнику. Це може свідчити про формування системного дисбіотичного стану у мешканців великих індустріальних центрів, який сприяє виникненню та прогресуванню дерматологічних захворювань.
У осіб, які проживали у великому індустріальному центрі, встановлено зменшену осмотичну стійкість еритроцитарних мембран, превалювання процесів активації ПОЛ, неадекватну реакцію АОС, достовірно вищий рівень середніх молекул у крові. Результати аналізу активності САС, вагоінсулярної системи та глюкокортикоїдної функції надниркових залоз вказують на односпрямоване підвищення їх активності у мешканців великого промислового міста. Отримані дані доводять, що активна реакція нервової ланки САС виконує не лише саногенетичну, а й патогенетичну роль і є важливим фактором розвитку патологічних станів у мешканців великих промислових міст. У чоловіків з м. Запоріжжя виявлено достовірно вищу бальну оцінку за шкалою AMS [(27,4±0,24) балів] порівняно з мешканцями м. Мелітополя [(25,8±0,29) балів].
Для корекції виявлених у чоловіків великого промислового центру інволютивних порушень було розроблено патогенетично обґрунтовані оздоровчі методики та вивчено ефективність їх застосування. Оздоровлення чоловіків віком 35-44 років як полівітамінами з мікроелементами, так і поєднаним використанням біотину та декспантенолу чинило позитивний клінічний ефект на стан шкіри. Бальна оцінка сухості шкіри у чоловіків після застосування біотину та декспантенолу знижувалась у 2 рази, а оцінка стану шкіри за шкалою Yolanda R. Helfrich et al. – у 1,33 рази. Меншу на 30 % бальну оцінку за шкалою Yolanda R. Helfrich et al., а також відсутність сухості шкіри встановлено у чоловіків, які застосовували полівітаміни з мікроелементами, порівняно з аналогічними показниками у групі чоловіків до оздоровлення. Використання полівітамінів призводило до покращення процесів ПОЛ-АОС, зниження бальної оцінки за шкалою AMS: до оздоровлення вона становила (26,55±0,29) балів, а після курсу полівітамінів була достовірно меншою – (25,19±0,47) балів.
Для чоловіків віком 45-54 років було запропоновано застосування пробіотичного засобу та поєднане використання краталу та кверцетину. Отримана достовірна різниця за бальною оцінкою стану шкіри за шкалою Yolanda R. Helfrich et al. у чоловіків віком 45-54 років до та після курсу пробіотичного засобу. Після використання пробіотичного засобу у чоловіків відзначалося достовірне зменшення загальної кількості бактерій (з (3,66±0,14) до (3,13±0,11) Lg КУО/см2) і кількості коагулазопозитивних стафілококів на шкірі (з (1,06±0,32) до (0,13±0,13) Lg КУО/см2) порівняно з групою осіб до оздоровлення. У чоловіків після застосування пробіотичного засобу відзначалася достовірно вища кількість біфідобактерій при бактеріологічному дослідженні кала порівняно з групою осіб до оздоровлення [(8,73±0,12) проти (8,35±0,14) Lg КУО/г], достовірно вища кількість лактобактерій [(6,86±0,12) проти (6,38±0,15) Lg КУО/г], достовірно менша кількість протею [(0,31±0,22) проти (0,83±0,3) Lg КУО/г], неферментуючої кишечної палички [(0,27±0,18) проти (1,53±0,34) Lg КУО/г], грибів роду Candida [(0,31±0,22) проти (1,28±0,34) Lg КУО/г]. Після курсу пробіотичного засобу у чоловіків спостерігалося достовірне зменшення інтегрального показника кількості умовно-патогенної флори (з (8,82±1,42) до (4,34±0,93) Lg КУО/мл) при бактеріологічному дослідженні слизової оболонки ротоглотки порівняно з групою осіб до початку оздоровлення. На фоні застосування пробіотичного засобу відзначено зменшення рівня ендогенної інтоксикації.
Застосування краталу та кверцетину чинило позитивний ефект на стан шкіри, що проявлялося зменшенням бальної оцінки її сухості у 2,14 рази, порушень тургору шкіри – у 1,25 рази, стану шкіри за Yolanda R. Helfriсh et al. – у 1,23 рази порівняно з показниками, отриманими у групі осіб до початку оздоровлення. Після застосування краталу та кверцетину у чоловіків відзначалося зменшення відсотку порушень мікроциркуляції шкіри у 1,35 рази та збільшення кількості функціонуючих капілярів у 1,14 рази порівняно зі значеннями, отриманими до початку оздоровчого курсу.
Застосування краталу та кверцетину призводило до зменшення проявів ендотоксикозу в осіб віком 45-54 років: концентрація СМ2 після їх використання знизилася на 10 %. Використання краталу та кверцетину сприяло нормалізації функціонування САС та вагоінсулярної системи. Встановлено достовірне зменшення рівнів екскреції адреналіну (з (40,4±0,61) до (38,2±0,49) нмоль/добу), норадреналіну (з (99,6±0,87) до (90,3±0,82) нмоль/добу), дофаміну (з (224±1,1) до (210±1,2) нмоль/добу) та ДОФА (з (1775±18) до (1655±26) нмоль/добу) з сечею; достовірне зменшення концентрації кортизолу (з (309±2,1) до (292±2,0) нмоль/л) та інсуліну (з (7,6±0,02) до (7,3±0,04) мкМО/мл) в крові у чоловіків віком 45-54 років після застосування краталу та кверцетину. Було доведено нормалізацію співвідношень основних гормонів і медіаторів САС та вагоінсулярної системи на фоні використання краталу та кверцетину. У осіб віком 45-54 років на фоні їх застосування відзначалося зниження бальної оцінки за шкалою AMS з (28,29±0,38) до (26,93±0,45) бала.
Покращення стану шкіри та гомеостазу організму у чоловіків віком 45-54 років на тлі застосування краталу та кверцетину сприяло зниженню рівнів ситуативної тривожності за шкалою Спілбергера-Ханіна, депресії за шкалою Бека (у 1,13 рази) та невротизації за Л. І. Вассерманом (у 1,22 рази).
Для чоловіків віком 55-64 років запропоновано курси тіотриазоліну, пірацетаму, тіоцетаму та трібестану. Використання тіотриазоліну, пірацетаму, тіоцетаму чинило позитивний клінічний ефект на стан шкіри. При цьому максимальну ефективність виявляв тіоцетам. У чоловіків віком 55-64 років по завершенню застосування тіоцетаму відзначалося зменшення бальної оцінки сухості шкіри у 3,2 рази, порушень тургору – у 1,2 рази, стану шкіри за Yolanda R. Helfrich et al. – у 1,2 рази порівняно з показниками до початку оздоровлення.
Використання тіотриазоліну, пірацетаму, тіоцетаму чинило позитивний ефект і щодо нормалізації кровотоку в шкірі. Максимальна ефективність встановлена у тіоцетаму. У чоловіків віком 55-64 років після застосування тіоцетаму відзначалося збільшення кількості функціонуючих капілярів у 1,12 рази, зменшення відсотку порушень мікроциркуляції у 2,1 рази, зниження індексів пульс-активності у 1,14 рази та резистентності у 1,11 рази порівняно зі значеннями, отриманими до початку оздоровчого курсу.
На фоні застосування тіотриазоліну, пірацетаму, тіоцетаму у чоловіків віком 55-64 років знижувалася концентрація ТБК-АП, збільшувався КАОЗ, нормалізувалася стійкість еритроцитарних мембран, зменшувалися прояви ендотоксикозу, покращувалося функціонування САС та вагоінсулярної системи, зростала концентрація тестостерону та знижувалася підвищена концентрація ЛГ, ФСГ, ПРЛ, ТЗГ.
Використання трібестану у чоловіків віком 55-64 років чинило позитивний клінічний ефект щодо інволютивних змін шкіри: зменшувалась бальна оцінка сухості шкіри, порушень тургору у 1,20 рази, стану шкіри за шкалою Yolanda R. Helfrich et al. у 1,14 рази порівняно з показниками до початку оздоровлення. Застосування трібестану призводило до достовірного зниження рівню ТБК-АП, зменшення проявів ендотоксикозу, збільшення екскреції адреналіну (з (30,6±0,45) до (35,2±0,25) нмоль/добу), дофаміну (з (1466±15,4) до (1567±17,6) нмоль/добу), ДОФА (з (197,2±1,6) до (204,2±1,1) нмоль/добу), зниження екскреції норадреналіну з сечею (з (84,5±0,62) до (80,3±0,98) нмоль/добу), зменшення концентрації кортизолу в крові (з (333,2±2,3) до (322,7±1,9) нмоль/л). Співвідношення гормонів і медіаторів після застосування трібестану свідчили про зменшення функціональної неспроможності САС та вегетативної дисфункції. Це призводило до нормалізації синтезу гонадотропних і статевих гормонів, сприяло зменшенню симптомів старіння чоловіків і андрогенного дефіциту. На фоні прийому трібестану концентрація тестостерону зростала у 1,17 рази. Використання трібестану призводило до достовірного зменшення концентрації холестерину (з (4,83±0,03) до (4,69±0,04) ммоль/л) і тригліцеридів (з (2,06±0,04) до (1,91±0,06) ммоль/л).
Вищенаведене свідчить про ефективність використання запропонованих методик для корекції інволютивних змін шкіри та вікових розладів гомеостазу у чоловіків.
Для встановлення патогенетичних змін при хронічних дерматозах було обстежено 110 хворих на псоріаз і 101 хворого на хронічні алергодерматози чоловіків віком від 45 до 64 років. Шляхом опитування встановлено, що часті стреси на роботі відзначалися переважно у хворих на хронічні дерматози віком 45-64 років (при псоріазі – у 42,2 %, при хронічних алергодерматозах – у 38,6 %) порівняно з групою здорових чоловіків аналогічного віку (у 28,4 %). Професійні шкідливості частіше зустрічались у хворих на хронічні дерматози віком 45-64 років: у пацієнтів з алергодерматозами – у 47,5 % осіб, у пацієнтів з псоріазом – у 46,5 % осіб, порівняно зі здоровими чоловіками аналогічного віку (у 33,2% осіб).
У хворих на хронічні дерматози частіше зустрічалися шкідливі звички. 52,7 % хворих на псоріаз і 54,5 % хворих на хронічні алергодерматози віком 45-64 років палили тютюн. Серед здорових чоловіків аналогічного віку 43,7 % були курцями тютюну. 29,1 % хворих на псоріаз і 30,7 % хворих на хронічні алергодерматози віком 45-64 років вживали алкоголь щотижня або частіше, а серед здорових чоловіків аналогічного віку – тільки 19,8 %. Більшість хворих на хронічні дерматози рідко вживали кисломолочні продукти, рибу та морепродукти, овочі та фрукти.
Рівень особистісної тривожності за шкалою Спілбергера-Ханіна у хворих на хронічні дерматози чоловіків віком 45-64 років перевищував її бальну оцінку у групах здорових чоловіків віком 25-44 і 45-64 років. Це свідчить про те, що сформована у ранньому дитинстві підвищена особистісна тривожність є фоном, на якому в подальшому розвиваються хронічні дерматози. Середнє значення інтегрального показника особистісної тривожності у хворих на хронічні дерматози (псоріаз і хронічні алергодерматози) відповідало помірному рівню, а ситуативна тривожність досягала високого рівня. У хворих на хронічні дерматози відзначався достовірно вищий рівень невротизації порівняно з групами здорових осіб. Інтегральні показники невротизації за Л. І. Вассерманом у різних вікових групах здорових чоловіків відповідали низькому рівню, а хворі на хронічні дерматози виявляли невротизацію середнього ступеня тяжкості. Оцінка психологічного статусу за шкалою Бека у хворих на хронічні дерматози відповідала стану субдепресії, а у здорових чоловіків ознак депресії не спостерігалося. Отже, у хворих спостерігається патологічно замкнене коло, в якому наявність дерматозу є причиною підвищення тривожності, невротизації та депресії, а це, в свою чергу, є провокуючим фактором захворювання.
Сухість шкіри була більш вираженою у хворих на хронічні алергодерматози віком 45-64 років: її бальна оцінка у хворих була у 3,1 рази вищою у порівнянні з групою здорових осіб аналогічного віку. У хворих на хронічні алергодерматози були більшими бальні оцінки порушень тургору (у 1,26 рази) та стану шкіри за шкалою Yolanda R. Helfrich et al. (у 1,25 рази) порівняно зі здоровими особами віком 45-64 років. Встановлено достовірно вищу кількість зморшок і бальну оцінку їх вираженості (у 1,12 рази) у хворих на хронічні алергодерматози віком 45-64 років порівняно зі здоровими чоловіками аналогічної вікової групи. Об’єктивна оцінка наведених вище показників стану шкіри у хворих на псоріаз не виявила достовірної різниці у порівнянні зі здоровими чоловіками аналогічного віку. Це говорить про те, що саме хронічні алергодерматози розвиваються у чоловіків старших вікових груп на фоні інволютивних змін шкіри.
Було встановлено, що кількість функціонуючих капілярів у хворих як на псоріаз, так і на хронічні алергодерматози віком 45-64 років була у 1,3 рази меншою при порівнянні з групою здорових чоловіків аналогічного віку, що свідчить про погіршення мікроциркуляції шкіри у хворих на хронічні дерматози. Біомікроскопічною особливістю у хворих на хронічні алергодерматози було зростання відсотку порушень мікроциркуляції: у хворих цей відсоток був у 1,25 рази більшим, ніж у здорових осіб віком 45-64 років. При цьому відсоток внутрішньосудинних порушень мікроциркуляції у хворих на хронічні алергодерматози був вищим у 1,68 рази, а позасудинних порушень – у 2,65 рази порівняно з групою здорових чоловіків віком 45-64 років.
Шляхом мікробіологічних досліджень було встановлено, що у хворих на хронічні дерматози віком 45-64 років відзначалася достовірно більша загальна кількість бактерій на шкірі порівняно зі здоровими чоловіками аналогічного віку (табл. 2), що свідчить про наявність дисбіотичного стану у хворих на хронічні дерматози старших вікових груп.
У хворих на хронічні дерматози концентрація ТБК-АП була достовірно вищою порівняно з групою здорових чоловіків. При цьому реагування загальної АОА було неадекватним – її рівень у хворих на хронічні дерматози був достовірно нижчим порівняно зі здоровими, що призводило до зменшення КАОЗ в 1,2 рази (див. табл. 2).
У хворих на псоріаз був встановлений кореляційний зв’язок між індексом PASI та концентрацією ТБК-АП (r = –0,36), КАОЗ (r = 0,42). Також визначено кореляційний зв’язок між індексом BSA та концентрацією ТБК-АП (r = –0,44), КАОЗ (r = 0,43) при псоріазі.
У ході дослідження були оцінені циркадні ритми коливань основних показників системи ПОЛ-АОС. У хворих на хронічні дерматози чоловіків віком 45-64 років система антиокислювального захисту майже не реагувала на добові коливання активності ПОЛ, що свідчить про виснаженість АОС і є однією з патогенетичних ланок захворювань. У чоловіків, хворих на хронічні дерматози віком 45-64 років, зникали циркадні ритми показників загальної АОА у слині протягом доби. Особливо низькі значення КАОЗ спостерігалися у вечірній і нічний час, що свідчить про виснаженість антиокислювального захисту та превалювання активації ПОЛ саме в цю пору доби.
Таблиця 2 – Особливості метаболізму у хворих на хронічні дерматози чоловіків
| Показники, одиниці вимірювання | Чоловіки віком 45-64 років: | ||
| здорові | хворі на псоріаз |
хворі на хронічні алергодерматози | |
| Загальна кількість бактерій, Lg КУО/см2 |
3,68±0,1 | 4,07±0,14* | 4,38±0,12* |
| КАОЗ | 21,8±0,2 | 18,1±0,09* | 18,8±0,12* |
| СМ1, у. о. | 0,36±0,004 | 0,45±0,005* | 0,426±0,004* |
| Тестостерон, нмоль/л | 14,6±0,39 | 9,75±0,2* | 11,32±0,32* |
| ТЗГ, нмоль/л | 44,3±1,09 | 53,4±0,39* | 50,6±0,71* |
| ФСГ, МЕ/л | 4,06±0,08 | 4,84±0,03* | 4,48±0,026* |
| ЛГ, ЕД/л | 3,72±0,04 | 4,17±0,07* | 3,96±0,03* |
| ПРЛ, mMe/l | 263±3,82 | 305±1,93* | 294±2,33* |
| Оцінка за шкалою AMS, бали | 29,4±0,29 | 31,6±0,30* | 32,5±0,33* |
| Холестерин, ммоль/л | 4,6±0,04 | 5,01±0,02* | 4,93±0,11* |
| β-ліпопротеїди, % | 48,7±0,48 | 53±0,63* | 50,9±0,54* |
| Тригліцериди, ммоль/л | 1,83±0,05 | 2,06±0,03* | 1,92±0,03 |
| Глюкоза, ммоль/л | 5,29±0,05 | 5,79±0,05* | 5,59±0,05* |
| Адреналін, нмоль/добу | 35,4±0,82 | 27,2±0,28* | 29,42±0,43* |
| Норадреналін, нмоль/добу | 91,9±1,25 | 93,5±0,89 | 91,69±0,72 |
| Дофамін, нмоль/добу | 1617±26,1 | 1348±13,1* | 1355±10,3* |
| ДОФА, нмоль/добу | 210±2,27 | 162±0,96* | 170,8±1,38* |
| Кортизол, нмоль/л | 321±2,38 | 410±1,38* | 388,6±1,73* |
| Інсулін, мкМО/мл | 7,16±0,06 | 7,32±0,02* | 7,37±0,017* |
Примітки: * – достовірна різниця (р<0,05) при порівнянні з відповідними показниками у здорових чоловіків віком 45-64 років.
Зменшення стійкості еритроцитарних мембран і підвищення рівня ендогенної інтоксикації у хворих на хронічні дерматози свідчать про патогенетичну роль цих чинників у розвитку даних захворювань у чоловіків старших вікових груп.
Екскреція адреналіну, ДОФА та дофаміну у хворих на хронічні дерматози була достовірно нижчою, ніж у здорових чоловіків, що свідчило про зниження функціональної активності і резервних можливостей САС у хворих. При цьому мало місце прискорення синтезу катехоламінів на етапах ДОФА-дофамін і дофамін-норадреналін (коефіцієнти відносної активності синтезу НА/ДА у хворих були вищими, ніж у здорових). Активність ферментів ДОФА-декарбоксилази та дофамін-ß-оксидази у пацієнтів з хронічними дерматозами перевищувала активність у здорових. Знижений у порівнянні зі здоровими 45-64-річного віку коефіцієнт ДОФА/ДА+НА+А свідчить про вищу швидкість переходу ДОФА в катехоламіни. Відмічалася виражена дисоціація в активності ланок САС, про що свідчить превалювання тонусу нервової ланки над гормональною (коефіцієнт А/НА у хворих був значно нижчим, ніж у здорових). Прискорення біосинтезу катехоламінів на етапах ДОФА-дофамін і дофамін-норадреналін у поєднанні зі зниженою активністю і резервними можливостями САС є наслідком зменшення запасів катехоламінів, і, в першу чергу, норадреналіна в тканинах (дія механізму зворотного зв’язку).
Результати дослідження екскреції і біосинтезу катехоламінів дають підстави для висновку про те, що у хворих на хронічні дерматози зворотна реакція САС на дію стресора має незвичайний характер і проявляє себе зниженням активності САС з перевагою тонусу нервової ланки над гормональною.
Концентрації кортизолу та інсуліну в крові у хворих на хронічні дерматози достовірно перевищували рівні у здорових. Коефіцієнт НА/І був майже таким самим, а коефіцієнт К/І – підвищеним порівняно зі здоровими.
Результати кількісного аналізу підтверджують високий ступінь напруження ендокринної ланки та вказують на дискоординований характер її взаємовідносин з елементами нейрогенної ланки адаптації (антагоністичний – з нервовою ланкою адренергічної системи і синергічний – з парасимпатичним відділом). Антагоністичні взаємовідносини мають місце і між елементами нейрогенної ланки адаптації (симпатичним і парасимпатичним відділами).
Таким чином, у результаті проведених досліджень у хворих на хронічні дерматози встановлено: зниження активності та резервних можливостей САС при прискоренні біосинтезу катехоламінів на етапах перетворення ДОФА у дофамін і дофаміну в норадреналін, що в певній мірі свідчить про зниження тканинних запасів катехоламінів; високий ступінь напруження глюкокортикоїдної функції надниркових залоз і підвищення активності вагоінсулярної системи; виражене порушення вегетативного гомеостазу, що проявляється пригніченням активності САС і підвищенням тонусу та реактивності парасимпатичної системи; зниження активності компенсаторних реакцій організму. Виявлені порушення взаємовідносин ланок САС обґрунтовують доцільність використання у комплексній терапії хворих на хронічні дерматози чоловіків віком 45-64 років ноотропних препаратів.
У ході проведених досліджень було встановлено, що хворі на хронічні дерматози чоловіки віком 45-64 років мали нижчу концентрацію тестостерону (у 1,49 рази – при псоріазі та у 1,29 рази – при хронічних алергодерматозах) та вищі концентрації ФСГ (у 1,19 рази – при псоріазі та у 1,10 рази – при хронічних алергодерматозах), ЛГ (у 1,12 та у 1,07 рази відповідно), ПРЛ (у 1,16 та у 1,12 рази відповідно), ТЗГ (у 1,20 та у 1,14 рази відповідно) порівняно з групою здорових чоловіків аналогічного віку. Отримані дані обґрунтовують необхідність проведення відповідної корекції. Крім того, у хворих на хронічні дерматози віком 45-64 років спостерігалися більш виражені симптоми андрогенного дефіциту, що проявлялося вищою бальною оцінкою за шкалою AMS, порівняно з групою здорових чоловіків аналогічного віку.
У хворих на псоріаз віком 45-64 років відзначалися достовірно вищі концентрації холестерину, β-ліпопротеїдів, тригліцеридів і глюкози порівняно зі здоровими особами аналогічного віку. Це говорить про те, що зміни ліпідного обміну властиві саме хворим на псоріаз чоловікам старших вікових груп.
Таким чином, отримані результати свідчать про наявність у хворих на псоріаз і хронічні алергодерматози старших вікових груп односпрямованих вікових змін мікроциркуляції шкіри, порушень у функціонуванні системи ПОЛ-АОС, змін стійкості еритроцитарних мембран, підвищення рівня ендотоксикозу, порушень з боку САС та вагоінсулярної системи, змін концентрації гонадотропних гормонів, зниження концентрації тестостерону.
Для корекції виявлених патогенетичних змін і покращення ефективності лікування хворих на хронічні дерматози віком 45-64 років було запропоновано використання у комплексній терапії препарату з антиоксидантними, цитопротекторними та ноотропними властивостями (тіоцетаму), екстракту рослини Tribulus Terrestris (трібестану) й автогенних тренінгів за методом Шульца.
У хворих на псоріаз, які додатково застосовували розроблений комплекс заходів, бальна оцінка свербежу була у 1,49 рази меншою, вираженості екскоріацій – у 1,35 рази меншою, змін нігтьових пластин – у 1,54 рази меншою порівняно з групою пацієнтів після базової терапії захворювання. Найменші бальні оцінки свербежу, вираженості екскоріацій і змін нігтів наприкінці курсу лікування встановлено у хворих на псоріаз, які застосовували автогенні тренінги.
Індекс PASI був нижчим у 1,23 рази, а індекс BSA – у 1,12 рази у хворих на псоріаз, які додатково застосовували розроблений комплекс заходів, порівняно з групою пацієнтів після базової терапії. У групі хворих, які використовували розроблений нами комплекс, відзначався вищий відсоток пацієнтів, які досягли PASI 50 і PASI 75, у порівнянні з групою осіб після базової терапії (табл. 3). Це свідчить про позитивний клінічний ефект додаткового застосування розробленого комплексу у лікуванні хворих на псоріаз чоловіків віком 45-64 років.
Індекс DLQI був у 1,55 рази вищим у групі хворих після базової терапії псоріазу, порівняно з його значенням у пацієнтів, які додатково використовували розроблений комплекс заходів. Це свідчить про позитивний вплив розробленого нами комплексу на якість життя хворих на псоріаз. Було встановлено достовірну різницю за Δ DLQI (%) між групами пацієнтів, які отримували базову терапію та її комбінацію з розробленим комплексом заходів (див. табл. 3). Відсоток хворих з нижчим за 5 балів індексом DLQI наприкінці курсу лікування був більшим після додаткового застосування розробленого комплексу порівняно з групою пацієнтів після базової терапії псоріазу. Найвищий відсоток хворих з нижчим за 5 балів індексом DLQI встановлено у групі чоловіків, які додатково до базової терапії псоріазу практикували автогенні тренінги.
Таблиця 3 – Динаміка індексів PASI, BSA, DLQI у хворих на псоріаз чоловіків віком 45-64 років в процесі лікування
| Показники, одиниці вимірювання | Групи хворих на псоріаз чоловіків віком 45-64 років: | |||||
| до ліку-вання | після базової терапії | після розроб-леної терапев-тичної методики | після курсу терапії з включен-ням тіоцетаму | після курсу автогенних тренінгів | після курсу терапії з включен-ням трібестану | |
| Iндекс PASI | 26,6±1,5 | 14,2±1,8* | 11,6±0,9* | 12,0±2,0* | 11,7±1,2* | 11,0±1,5* |
| Δ PASI, % | 36,1±5,2 | 56,5±2,50l | 58,7±4,9l | 55,2±4,5l | 55,7±3,6l | |
| Δ PASI>50, % | 31,4 | 57,4 | 64,7 | 55,0 | 52,9 | |
| Δ PASI >75, % | 22,9 | 29,6 | 35,3 | 30,0 | 23,5 | |
| Індекс BSA, % | 38,1±2,5 | 24,8±2,4* | 22,1±1,6* | 22,6±3,4* | 21,75±2,5* | 22,0±2,8* |
| Iндекс DLQI, бали | 14,3±0,45 | 8,1±0,7* | 5,2±0,6*l | 5,5±1,3* | 4,4±0,6*l | 5,8±0,9* |
| ΔDLQI | 45,2±3,0 | 67,6±2,6l | 69,3±6,4l | 70,2±3,3l | 62,9±3,5l | |
| DLQI<5, % | 40,0 | 50,0 | 52,9 | 55,0 | 41,2 | |
Примітка. * – достовірна різниця (Р<0,05) при порівнянні з відповідними показниками у групі хворих до лікування; l – достовірна різниця (Р<0,05) при порівнянні з відповідними показниками у групі хворих після базової терапії.
Використання розробленого комплексу заходів щодо терапії псоріазу у чоловіків віком 45-64 років сприяло зменшенню рівнів ситуативної тривожності, невротизації та депресії. Найбільш ефективними щодо покращення психологічного стану хворих на псоріаз виявились автогенні тренінги.
Використання тіоцетаму, трібестану та автогенних тренінгів чинило позитивний ефект щодо нормалізації мікроциркуляції шкіри. У хворих на псоріаз після застосування розробленого комплексу відзначалась у 1,09 рази більша кількість функціонуючих капілярів і у 1,30 рази менший відсоток порушень мікроциркуляції порівняно зі значеннями, отриманими у пацієнтів після базової терапії.
Хворі на псоріаз після використання розробленого терапевтичного комплексу мали у 1,08 рази нижчий рівень ТБК-АП і у 1,12 рази вищий КАОЗ порівняно з групою пацієнтів, яка застосовувала базову терапію. У хворих на псоріаз відбувалась нормалізація стійкості еритроцитарних мембран при додатковому застосуванні тіоцетаму та трібестану. Максимально виражений ефект щодо покращення стійкості еритроцитарних мембран забезпечувався використанням тіоцетаму. Застосування розробленого комплексу заходів призводило до більшого зниження проявів ендотоксикозу у хворих (концентрація СМ2 була в 1,19 рази меншою) порівняно з базовою терапією.
Нормалізацію функціонування САС та вагоінсулярної системи у хворих на псоріаз краще забезпечувало додаткове застосування розробленого комплексу, ніж базова терапія. Найкращі результати щодо нормалізації рівнів гормонів, медіаторів та їх співвідношення відзначались у хворих на псоріаз після додаткового застосування тіоцетаму. Отримано достовірну різницю за рівнями екскреції адреналіну, норадреналіну, ДОФА та дофаміну з сечею, за концентрацією кортизолу в крові, за коефіцієнтами НА/ДА, НА/І, К/І між групою хворих на псоріаз після проведеної базової терапії та групами пацієнтів, які застосовували розроблений нами комплекс у цілому та зокрема отримували тіоцетам. Співвідношення гормонів і медіаторів у хворих після курсу терапії з застосуванням розробленого комплексу свідчили про наявність субкомпенсації, а не декомпенсації функціонування САС та вегетативної системи.
Застосування розробленого комплексу заходів щодо лікування хворих на псоріаз чинило кращий ефект щодо нормалізації концентрацій ТЗГ, статевих і гонадотропних гормонів порівняно з його базовою терапією. Концентрація тестостерону була у 1,20 рази вищою після використання розробленого комплексу порівняно з базовим лікуванням. Додаткове застосування трібестану в комплексній терапії псоріазу призводило до достовірного зростання концентрації тестостерону та зниження концентрацій ФСГ і ЛГ порівняно зі значеннями у пацієнтів після базової терапії. На фоні використання розробленого комплексу у хворих на псоріаз відбувалося зниження оцінки за шкалою AMS з (30,9±0,39) до (28,9±0,42) бала.
Використання розробленого нами комплексу заходів чинило більш виражений ефект на стан ліпідного обміну порівняно з базовою терапією псоріазу. Отримана достовірна різниця за концентрацією холестерину, β‑ліпопротеїдів і тригліцеридів між групою хворих на псоріаз, які застосовували базову терапію захворювання, та пацієнтами після додаткового використання розробленого комплексу.
Хворі на хронічні алергодерматози, які додатково використовували запропонований комплекс заходів, мали у 1,41 рази нижчу бальну оцінку сухості шкіри порівняно з її значенням у пацієнтів після базового лікування.
Індекс SCORAD був нижчим у 1,45 рази у хворих на хронічні алергодерматози після додаткового застосування розробленого комплексу порівняно з групою пацієнтів після базової терапії. Отримано достовірну різницю за Δ SCORAD (%) між групами хворих, які отримували базову терапію та які додатково використовували розроблений нами комплекс заходів (табл. 4).
У групі хворих після базової терапії хронічних алергодерматозів індекс DLQI був у 1,64 рази вищим порівняно з його значенням у пацієнтів, які додатково застосовували розроблений нами комплекс заходів. Отримано достовірну різницю за Δ DLQI (%) між групами пацієнтів, які отримували базову терапію та додатково використовували розроблений комплекс. Відсоток хворих з нижчим за 5 балів індексом DLQI наприкінці курсу лікування був більшим після додаткового застосування розробленого нами комплексу, ніж після базової терапії. Найвищий відсоток хворих з нижчим за 5 балів індексом DLQI встановлено у чоловіків, які додатково до базової терапії хронічних алергодерматозів використовували тіоцетам.
Таблиця 4 – Динаміка індексів SCORAD та DLQI у хворих на хронічні алергодерматози чоловіків віком 45-64 років в процесі лікування
| Показники, одиниці вимірювання | Групи хворих на хронічні алергодерматози чоловіків віком 45-64 років: | |||||
| до ліку-вання | після базової терапії | після розроб-леної терапев-тичної методики | після курсу терапії з включен-ням тіоцетаму | після курсу автогенних тренінгів | після курсу терапії з включен-ням трібестану | |
| індекс SCORAD | 47,3±0,9 | 23,9±1,5* | 16,5±1,0*l | 15,6±1,8*l | 16,7±1,6*l | 17,3±1,95*l |
| Δ SCORAD, % | 49,8±2,7 | 65,4±1,9*l | 66,3±3,4l | 65,1±3,1l | 64,8±3,36l | |
| індекс DLQI, бали | 13,3±0,4 | 6,8±0,6* | 4,2±0,3*l | 3,8±0,5*l | 3,8±0,5*l | 4,9±0,57*l |
| Δ DLQI | 47,6±4,4 | 66,4±2,6l | 69,7±3,4l | 67,0±5,0l | 61,8±5,15l | |
| DLQI<5, % | 47,2 | 62,3 | 68,4 | 61,1 | 62,5 | |
Примітка. * – достовірна різниця (р < 0,05) при порівнянні з відповідними показниками у групі хворих до лікування; l – достовірна різниця (р < 0,05) при порівнянні з відповідними показниками у групі хворих після базової терапії.
Використання розробленого терапевтичного комплексу у хворих на хронічні алергодерматози чоловіків віком 45-64 років сприяло більш вираженому зменшенню рівня ситуативної тривожності за шкалою Спілбергера-Ханіна (у 1,07 рази), рівня невротизації за Л. І. Вассерманом (у 1,18 рази) та рівня депресії за шкалою Бека (у 1,17 рази) порівняно з базовою терапією.
У хворих на хронічні алергодерматози чоловіків віком 45-64 років після застосування розробленого комплексу кількість функціонуючих капілярів була достовірно вищою (30,8±0,57) порівняно з групою осіб, які отримували базову терапію (28,4±0,67).
Після застосування розробленої методики хворі на хронічні алергодерматози мали достовірно нижчий рівень ТБК-АП, вищу загальну АОА, що призводило до зростання КАОЗ (22,7±0,13), порівняно з групою осіб після базової терапії (20,7±0,14). Застосування розробленого комплексу заходів призводило до кращого зменшення проявів ендотоксикозу у хворих на хронічні алергодерматози порівняно з базовою терапією.
На нормалізацію функціонування САС та вагоінсулярної системи у хворих на хронічні алергодерматози краще впливало додаткове застосування трібестану й автогенних тренінгів, ніж базова терапія захворювання. Найбільш суттєві результати щодо нормалізації концентрації гормонів, медіаторів та їх співвідношення встановлено у хворих після додаткового застосування тіоцетаму.
Виражений терапевтичний ефект щодо нормалізації концентрації ТЗГ, статевих і гонадотропних гормонів відзначався на фоні застосування розробленого комплексу заходів. У групі хворих на хронічні алергодерматози, які додатково використовували запропонований комплекс, концентрація тестостерону була на 18 % вищою, а концентрація ЛГ, ПРЛ та ТЗГ – нижчою порівняно з групою пацієнтів після базової терапії.
У пацієнтів, які в лікуванні хронічних алергодерматозів використовували розроблений комплекс, відзначалася достовірно менша бальна оцінка за шкалою AMS [(30,6±0,35) балів] і, відповідно, менші прояви андрогенного дефіциту порівняно як з групою хворих до початку лікування [(32,5±0,33) балів], так і з групою пацієнтів після застосування базової терапії [(31,7±0,40) балів].
Таким чином, отримані результати свідчать про позитивний терапевтичний вплив розробленої комплексної терапії (застосування препаратів з антиоксидантною, цитопротекторною та ноотропною дією, препаратів на основі стероїдних сапонінів і автогенних тренінгів) на перебіг хронічних дерматозів, інволютивні зміни шкіри, мікроциркуляторне русло шкіри, нормалізацію вікових розладів гомеостазу у чоловіків віком 45-64 років. Це обґрунтовує необхідність застосування розробленої методики лікування хворих на хронічні дерматози чоловіків старших вікових груп.
ВИСНОВКИ
У дисертації представлено теоретичне обґрунтування й нове розв’язання актуальної проблеми дерматовенерології – розробки алгоритмів підвищення ефективності лікування чоловіків, хворих на хронічні дерматози (псоріаз, алергодерматози), шляхом залучення до комплексного лікування індивідуалізованих терапевтичних заходів, спрямованих на уповільнення вікових розладів гомеостазу та інволютивних змін шкіри.
1. Збільшення віку чоловіків супроводжується формуванням патологічних змін шкіри та зростанням відсотку хворих з частими рецидивами хронічних дерматозів. Недостатньо з’ясованими є ряд факторів, які беруть участь у формуванні змін стану шкіри чоловіків, такі як вікові, екологічні, соціальні чинники, стан метаболізму, гормональний статус, функціонування нервової та симпатоадреналової систем. Отже, розширення уявлень про патогенез вікових змін шкіри та метаболічних порушень у чоловіків різних вікових груп, розробка профілактичних і терапевтичних заходів, спрямованих на вік-асоційовані патологічні зміни, у тому числі за умов наявності хронічних дерматозів, є актуальною проблемою сучасної дерматовенерології.
2. Встановлено пряму кореляційну залежність між віковими змінами шкіри у чоловіків та індексами пульс-активності, резистентності судин шкіри, підвищенням рівня ендогенної інтоксикації (r=0,3 – 0,6), бальною оцінкою за шкалою Aging Males Symptoms Scale (r=0,3 – 0,5), концентрацією фолікулостимулюючого, лютеїнізуючого гормонів, тестостеронзв’язуючого глобуліну та зворотну залежність – з кількістю функціонуючих капілярів нігтьового ложа (r=-0,3 – -0,7), коефіцієнтом антиокислювального захисту, концентрацією тестостерону (r=-0,3 – -0,6). Вікові зміни шкіри відбуваються на тлі зростання системного порушення мікробного пейзажу шкіри та інших біотопів організму, субкомпенсованих змін з боку симпатоадреналової та вагоінсулярної систем.
3. Визначено основні фактори ризику погіршення стану шкіри та загального стану здоров’я чоловіків віком 45-64 років: недостатнє вживання кисломолочних продуктів (менше 3 днів на тиждень), овочів і фруктів (менше 5 днів на тиждень), рівень ситуативної тривожності за шкалою Спілбергера-Ханіна більше 42 балів, тютюнопаління, часте вживання алкоголю (один раз на тиждень або частіше). У чоловіків, які проживають у великому промисловому місті, встановлено підвищені рівні ситуативної тривожності та невротизації, зміни гомеостазу організму, що проявляються у зростанні рівня ендогенної інтоксикації (збільшенні концентрації середніх молекул на 13,1 %), превалюванні тонусу та реактивності симпатичної нервової системи над парасимпатичною, підвищенні кількості коагулазопозитивних стафілококів на шкірі [(0,696±0,207) проти (0,167±0,115) Lg КУО/см2 у мешканців міста зі сприятливим довкіллям]. Комплекс факторів має негативний вплив на шкірні покрови та сприяє виникненню дерматологічної патології.
4. Запропоновано методики корекції вікових змін шкірного покрову та гомеостазу у чоловіків різного віку з використанням полівітамінних препаратів, біотину та декспантенолу, пробіотичних засобів, краталу та кверцетину, препарату з ноотропним, антиоксидантним і цитопротекторним ефектом, фітопрепарату на основі стероїдних сапонінів, застосування яких дає змогу зменшити сухість шкіри у 58,3 % осіб, зменшити бальну оцінку стану шкіри за шкалою Yolanda R. Helfrich et al. у 49,4 % осіб, збільшити кількість функціонуючих капілярів нігтьового ложа у 66,7 % чоловіків, знизити відсоток порушень мікроциркуляції у 28,1 % осіб, зменшити прояви андрогенного дефіциту та симптомів старіння чоловіків за шкалою Aging Males Symptoms Scale у 69,1 % чоловіків, покращити функціонування симпатоадреналової та вагоінсулярної системи.
5. Доведено, що перебіг псоріазу у чоловіків віком 45-54 років супроводжується помірним рівнем особистісної та високим рівнем ситуативної тривожності, невротизацією середнього ступеня тяжкості, станом субдепресії; зникненням циркадних ритмів показників загальної антиокислювальної активності у слині протягом доби; зменшенням кількості функціонуючих капілярів на 21,6 %, зростанням порушень мікроциркуляції нігтьового ложа на 25,0 %; наявністю проявів андрогенного дефіциту (збільшенням бальної оцінки за шкалою Aging Males Symptoms Scale на 7,5 %, зменшенням концентрації тестостерону на 33,2 %); зниженням активності та резервних можливостей симпатоадреналової системи, високим ступенем напруження глюкокортикоїдної функції надниркових залоз і підвищенням активності вагоінсулярної системи порівняно зі здоровими чоловіками аналогічного віку.
6. Включення до комплексної терапії псоріазу у чоловіків 45-64-річного віку препарату з цитопротекторними, антиоксидантними та ноотропними властивостями, фітопрепарату на основі стероїдних сапонінів, автогенного тренінгу за методом Шульца дає змогу зменшити індекси PASI на 56,5 %, BSA – на 42,0 %, DLQI – на 67,6 %, зменшити свербіж і порушення мікроциркуляції шкіри, нормалізувати процеси перекисного окислення ліпідів – антиокислювальної системи, знизити прояви ендотоксикозу, нормалізувати функціонування симпатоадреналової та вагоінсулярної системи, зменшити прояви андрогенного дефіциту, знизити рівень ситуативної тривожності.
7. Встановлено, що перебіг хронічних алергодерматозів у чоловіків віком 45-54 років супроводжується зменшенням кількості функціонуючих капілярів на 22,2 %, зростанням порушень мікроциркуляції нігтьового ложа на 29,0 %; підвищенням рівня ендогенної інтоксикації; наявністю проявів андрогенного дефіциту (зростанням бальної оцінки за шкалою АМS на 10,5 %, зниженням концентрації тестостерону на 22,3 %); відсутністю добового ритму коливань загальної антиокислювальної активності; вираженим порушенням вегетативного гомеостазу (пригніченням активності симпатичної нервової системи і підвищенням тонусу та реактивності парасимпатичної нервової системи) порівняно зі здоровими чоловіками аналогічного віку. У хворих на хронічні алергодерматози чоловіків 45-64-річного віку встановлено помірний рівень особистісної та високий рівень ситуативної тривожності, невротизацію середнього ступеня тяжкості, стан субдепресії.
8. Розроблено нову методику лікування хворих на хронічні алергодерматози чоловіків 45-64-річного віку з використанням препарату з цитопротекторними, антиоксидантними та ноотропними властивостями, фітопрепарату на основі стероїдних сапонінів, автогенного тренінгу за методом Шульца, що сприяло зменшенню індексу SCORAD на 65,4 %, індексу DLQI – на 66,4 %, свербежу шкіри – на 36,5 %, зниженню рівнів ситуативної тривожності, невротизації та депресії, зменшенню порушень мікроциркуляції шкіри, зменшенню рівня ендогенної інтоксикації, порушень вегетативного гомеостазу, проявів андрогенного дефіциту.
Список робіт, опублікованих за темою дисертації
1. Резніченко Н. Ю. Діагностика, лікування та профілактика псоріатичної хвороби у чоловіків у віковому аспекті / Н. Ю. Резніченко. – Запоріжжя : Просвіта, 2014. – 308 с.
2. Резніченко Н. Ю. Діагностика, лікування та профілактика алергодерматозів чоловіків у віковому аспекті / Н. Ю. Резніченко. – Запоріжжя : Просвіта, 2014. – 132 с.
3. Корекція дисбіотичних станів у мешканців індустріальних центрів / Ю. Г. Резніченко, Н. Ю. Резніченко, Г. І. Резніченко, М. О. Ярцева. – Запоріжжя : Просвіта, 2013. – 148 с.
4. Вітамінопрофілактика та вітамінотерапія мешканців промислових центрів / Н. Ю. Резніченко, Ю. Г. Резніченко, Г. І. Резніченко, І. В. Пащенко. – К. : ТОВ “Людопринт Україна”, 2013. – 108 с.
5. Резніченко Н. Ю. Шляхи корекції змін концентрації статевих гормонів у чоловіків старшої вікової групи, хворих на псоріаз / Н. Ю. Резніченко // Медико-соціальні проблеми сім’ї. – 2013. – Т. 18, № 2. – С. 106–110.
6. Резніченко Н. Ю. Корекція змін стану шкіри та гомеостазу організму у чоловіків, які працюють, із застосуванням курсів вітамінотерапії / Н. Ю. Резніченко // Патологія. – 2014. – № 3 (32). – С. 105–110.
7. Дюдюн А. Д. Особливості гормонального статусу у чоловіків різних вікових груп і можливості їх корекції / А. Д. Дюдюн, Н. Ю. Резніченко // Урологія. – 2014. – Т. 18, № 3 (70). – С. 12–16.
8. Резніченко Н. Ю. Зміни метаболізму у чоловіків різного віку та шляхи їх корекції / Н. Ю. Резніченко // Здоровье мужчины. – 2014. – № 1 (48). – С. 12–17.
9. Резніченко Н. Ю. Вплив недостатнього вживання овочів і фруктів на стан шкіри та загальний стан здоров’я чоловіків / Н. Ю. Резніченко // Запорож. мед. журн. – 2015. – № 1 (88). – С. 83–86.
10. Дюдюн А. Д. Вплив частого вживання алкоголю на стан шкіри та загальний стан здоров’я чоловіків / А. Д. Дюдюн, Н. Ю. Резніченко // Медичні перспективи. – 2015. – Т. 20, № 1. – С. 98–103.
11. Резніченко Н. Ю. Динаміка змін системи ПОЛ-АОС, осмотичної стійкості еритроцитарних мембран і ендотоксикозу у чоловіків різного віку / Н. Ю. Резніченко // Укр. мед. альманах. – 2013. – Т. 16, № 2. – С. 74–77.
12. Резніченко Н. Ю. Значення вітамінопрофілактики для попередження виникнення дерматологічної патології та збереження здоров’я населення / Н. Ю. Резніченко // Журн. дерматовенерології та косметології ім. М. О. Торсуєва. – 2013. – № 1-2. – С. 75–80.
13. Резніченко Н. Ю. Корекція порушень мікроциркуляції шкіри у чоловіків зрілого віку із псоріазом / Н. Ю. Резніченко // Кровообіг та гемостаз. – 2013. – № 3-4. – С. 74–77.
14. Резніченко Н. Ю. Зміни метаболізму у чоловіків зрілого віку, хворих на хронічні алергічні захворювання шкіри / Н. Ю. Резніченко // Вісник наукових досліджень. – 2013. – № 3. – С. 16–20.
15. Резніченко Н. Ю. Зміни симпато-адреналової та вагоінсулярної систем у мешканців гіперурбанізованих міст / Н. Ю. Резніченко // Актуальні проблеми акушерства і гінекології клінічної імунології та медичної генетики : зб. наук. праць. – К. ; Луганськ, 2013. – Вип. 26. – С. 454–463.
16. Резніченко Н. Ю. Зміни метаболізму у чоловіків зрілого віку, хворих на псоріаз / Н. Ю. Резніченко // Журн. клінічних та експерим. мед. досліджень. – 2013. – № 3. – С. 322–327.
17. Резніченко Н. Ю. Стан симпато-адреналової та вагоінсулярної систем у чоловіків зрілого віку, хворих на алергодерматози / Н. Ю. Резніченко // Таврический медико-биологич. вестник. – 2013. – Т. 16, № 1, ч. 3 (61). – С. 233–236.
18. Резніченко Н. Ю. Особливості зміни показників функціонування симпато-адреналової та ваго-інсулярної систем у чоловіків різного віку / Н. Ю. Резніченко // Львівський мед. часопис. – 2013. – Т. XIX, № 4. – С. 38–43.
19. Резніченко Н. Ю. Стан симпато-адреналової та ваго-інсулярної систем у чоловіків зрілого віку, хворих на псоріаз / Н. Ю. Резніченко // Biomedical and Biosocial Аnthropology. – 2013. – № 20. – С. 135–138.
20. Резніченко Н. Ю. Метаболічні зміни у мешканців великих індустріальних центрів / Н. Ю. Резніченко // Актуальні проблеми сучасної медицини = Вісник Укр. мед. стомат. академії. – 2013. – Т. 13, вип. 3 (43). – С. 238–241.
21. Резніченко Н. Ю. Шляхи корекції змін концентрації статевих гормонів у чоловіків старшої вікової групи, хворих на хронічні алергодерматози / Н. Ю. Резніченко // Сучасні мед. технології. – 2013. – № 4. – С. 44–48.
22. Резніченко Н. Ю. Корекція судинних порушень у шкірі чоловіків зрілого віку / Н. Ю. Резніченко // Сучасні мед. технології. – 2014. – № 1. – С. 85–89.
23. Резніченко Н. Ю. Нормалізація біотопів за допомогою пробіотиків у жителів індустріальних центрів / Н. Ю. Резніченко // Гастроентерологія. – 2014. – № 1 (51). – С. 27–30.
24. Резніченко Н. Ю. Досвід лікування хворих на псоріаз із використанням аутогенних тренінгів як ефективного методу психокорекції / Н. Ю. Резніченко // Медична психологія. – 2014. – Т. 9, № 1 (33). – С. 99–102.
25. Резніченко Н. Ю. Досвід застосування психокоригуючих методик у лікуванні хворих на хронічні алергодерматози / Н. Ю. Резніченко // Медична психологія. – 2014. – № 2. – С. 94–98.
26. Резніченко Н. Ю. Досвід лікування хворих на псоріаз чоловіків старших вікових груп з урахуванням змін концентрації статевих гормонів / Н. Ю. Резніченко // Журн. дерматовенерології та косметології ім. М. О. Торсуєва. – 2014. – № 1-2 (32). – С. 78–82.
27. Резніченко Н. Ю. Вікові зміни шарів шкіри та кровоплину в ній у чоловіків різного віку / Н. Ю. Резніченко // Проблемы старения и долголетия. – 2013. – Т. 22, № 3. – С. 268–273.
28. Резніченко Н. Ю. Пошук шляхів корекції метаболізму у хворих на алергодерматози осіб зрілого віку / Н. Ю. Резніченко // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. – 2013. – № 1-4. – С. 63–70.
29. Резніченко Н. Ю. Досвід застосування профілактичних курсів краталу та кверцетину з метою корекції вікових змін шкірних покровів і загального стану організму / Н. Ю. Резніченко // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. – 2014. – № 1-4. – С. 199–205.
30. Резниченко Н. Ю. Изменения концентрации половых гормонов у мужчин старшей возрастной группы, страдающих аллергодерматозами, и пути их коррекции / Н. Ю. Резниченко // Репродуктивное здоровье. Восточная Европа. – 2013. – № 4 (28). – С. 94–100.
31. Резниченко Н. Ю. Опыт применения аутогенных тренингов в комплексной терапии псориаза и хронических аллергодерматозов / Н. Ю. Резниченко // Курский науч.-практ. вестник «Человек и его здоровье». – 2014. – № 2. – С. 68–72.
32. Резниченко Н. Ю. Особенности состояния кожи и гомеостаза у мужчин разных возрастных групп / Н. Ю. Резниченко // Медицина. – 2014. – № 4 (87). – С. 7–11.
33. Резниченко Н. Ю. Коррекция нарушений метаболизма и андрогенного дефицита у мужчин зрелого возраста / Н. Ю. Резниченко // Репродуктивное здоровье. Восточная Европа. – 2014. – № 3 (33). – С. 100–109.
34. Резниченко Н. Ю. Ультразвуковые характеристики возрастных изменений кожи у мужчин и возможности их коррекции / Н. Ю. Резниченко // Медицина. – 2015. – № 2 (89). – С. 31–34.
35. Резниченко Н. Ю. Современные подходы к лечению и профилактике обострений псориатической болезни / Н. Ю. Резниченко // Дерматовенерология. Косметология. – 2015. – № 1 (01). – С. 116–128.
36. Reznichenko N. Yu. The state of the sympathoadrenal and vagoinsular systems in men of mature age, who suffer from allergic dermatoses / N. Yu. Reznichenko // Crimean Journal of Experimental and Clinical Medicine. – 2013. – Vol. 3, № 1-2. – P. 24–27.
37. Резніченко Н. Ю. Пошук шляхів підвищення ефективності лікування хворих на хронічні алергодерматози старших вікових груп / Н. Ю. Резніченко // Актуальные вопросы дерматологии, венерологии и ВИЧ/СПИД инфекции : сб. науч. тр. / под ред. А.М. Дащука. – Х., 2014. – С. 159–167.
38. Резниченко Н. Ю. Изменения кровотока кожи лица мужчин разного возраста и его коррекция / Н. Ю. Резниченко // Второй съезд Украинского общества эстетической медицины с участием международных делегаций, посвященный пятилетию УОЭМ : материалы науч.-практ. конф., г. Одесса, 29–31 мая 2014 г. – Одесса, 2014. – С. 59.
39. Резниченко Н. Ю. Коррекция сосудистых нарушений в коже мужчин в возрастном аспекте / Н. Ю. Резниченко // Достижения и перспективы развития медицинской науки : материалы IX годичной науч.-практ. конф. молодых ученых и студентов Таджикского ГМУ им. Абуали ибни Сино и междунар. участием. – Душанбе, 2014. – С. 43.
40. Резниченко Н. Ю. Состояние тревожности, невротизации и депрессии у больных псориазом и хроническими аллергодерматозами и возможности коррекции методом аутогенного тренинга / Н. Ю. Резниченко // Достижения и перспективы развития медицинской науки : материалы науч.-практ. конф. молодых ученых с междунар. участием. – Ростов-н/Д., 2014. – С. 70–71.
41. Резниченко Н. Ю. Новые подходы к лечению псориаза у мужчин старшей возрастной группы с учетом изменений концентрации половых гормонов / Н. Ю. Резниченко // Достижения современные подходы к продвижению здоровья : материалы V Междунар. науч.-практ. конф. – Гомель, 2014. – С. 199–201.
42. Резніченко Н. Ю. Стан симпато-адреналової та ваго-інсулярної систем у хворих на хронічні алергодерматози чоловіків працездатного віку / Н. Ю. Резніченко // Зб. робіт за матеріалами наук.-практ. школи «Молоді науковці – майбутнє української дерматовенерології». – К., 2014. – С. 59–61.
43. Резніченко Н. Ю. Профілактика змін біотопів у чоловіків – мешканців великих промислових міст за допомогою пробіотиків / Н. Ю. Резніченко // Матеріали наук.-практ. конф. з участю між нар. спеціалістів, присвяч. дню науки «Внесок молодих спеціалістів в розвиток медичної науки і практики». – Х., 2014. – С. 169–170.
44. Резніченко Н. Ю. Новий погляд на лікування хворих на псоріаз чоловіків старшого віку / Н. Ю. Резніченко // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю «Міжнародна інтеграція та наукові досягнення української дерматовенерології (м. Харків)». – Дерматологія та венерологія. – 2014. – № 3 (65). – С. 91–92.
АНОТАЦІЯ
Резніченко Н. Ю. Особливості клінічного перебігу та лікування хронічних дерматозів у чоловіків з урахуванням вікових розладів гомеостазу та інволютивних змін шкіри. – На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби. – Державна установа «Інститут дерматології та венерології НАМН України», Харків, 2015.
Дисертація присвячена розробці алгоритмів підвищення ефективності лікування чоловіків, хворих на хронічні дерматози (псоріаз, алергодерматози), шляхом залучення до комплексного лікування ідивідуалізованих терапевтичних заходів, спрямованих на уповільнення вікових розладів гомеостазу та інволютивних змін шкіри.
Виявлено взаємозв’язок інволютивних змін шкіри та вікових розладів гомеостазу у чоловіків, розроблено методики їх корекції. Встановлено особливості клінічного перебігу, кровообігу, мікробного пейзажу, проявів андрогенного дефіциту, функціонування симпатоадреналової та вагоінсулярної системи у хворих на псоріаз і хронічні алергодерматози чоловіків віком 45-64 років. Доведено високу ефективність розроблених методик лікування хворих на хронічні дерматози.
Ключові слова: хронічні дерматози, інволютивні зміни шкіри, вікові розлади гомеостазу, чоловіки, методики лікування.
АННОТАЦИЯ
Резниченко Н. Ю. Особенности клинического течения и лечения хронических дерматозов у мужчин с учетом возрастных расстройств гомеостаза и инволютивных изменений кожи. – На правах рукописи.
Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.20 – кожные и венерические болезни. – Государственное учреждение «Институт дерматологии и венерологии НАМН Украины», Харьков, 2015.
Диссертация посвящена разработке алгоритмов повышения эффективности лечения мужчин, больных хроническими дерматозами (псориазом, аллергодерматозами), путем вовлечения в комплексное лечение индивидуализированных терапевтических мероприятий, направленных на замедление возрастных расстройств гомеостаза и инволютивных изменений кожи.
Установлена взаимосвязь инволютивных изменений кожи и основных возрастных расстройств гомеостаза у мужчин: доказано наличие прямой корреляционной зависимости между возрастными изменениями кожи и индексами пульс-активности, резистентности сосудов кожи, повышением уровня эндогенной интоксикации, бальной оценкой по шкале Aging Males Symptoms Scale, концентрацией фолликулостимулирующего, лютеинизирующего гормонов, тестостеронсвязывающего глобулина и обратной зависимости – с количеством функционирующих капилляров ногтевого ложа, коэффициентом антиокислительной защиты, концентрацией тестостерона. Продемонстрировано, что инволютивные изменения кожи происходят на фоне системных нарушений микробного пейзажа, субкомпенсированных изменений со стороны симпатоадреналовой и вагоинсулярной систем. Проанализированы основные факторы риска ухудшения состояния кожи и гомеостаза организма у мужчин в условиях крупного промышленного города.
Разработаны методики коррекции инволютивных изменений кожи и возрастных расстройств гомеостаза у мужчин с применением витаминов, пробиотических средств, кратала и кверцетина, препарата с ноотропным, антиоксидантным и цитопротекторным эффектом, фитопрепарата на основе стероидных сапонинов, использование которых способствует уменьшению сухости кожи у 58,3 % лиц, уменьшению бальной оценки по шкале Yolanda R. Helfrich et al. у 49,4 %, увеличению количества функционирующих капилляров у 66,7 % лиц, снижению процента нарушений микроциркуляции у 28,1 % лиц, уменьшению оценки по шкале Aging Males Symptoms Scale у 69,1 % мужчин, улучшению функционирования симпатоадреналовой и вагоинсулярной систем.
Установлены особенности клинического течения хронических дерматозов (псориаза и хронических аллергодерматозов), состояния кровообращения, микробного пейзажа, уровня эндогенной интоксикации, активности процессов перекисного окисления липидов и антиокислительной системы, проявлений андрогенного дефицита, функционирования симпатоадреналовой и вагоинсулярной систем, психологического статуса у мужчин в возрасте 45-64 лет.
Разработаны новые методики лечения мужчин, больных хроническими дерматозами, в возрасте 45-64 лет с применением препарата с цитопротекторными, антиоксидантными и ноотропными свойствами, фитопрепарата на основе стероидных сапонинов, аутогенного тренинга. Была доказана высокая эффективность разработанной методики при лечении больных псориазом – ее применение позволило уменьшить индексы PASI на 56,5 %, BSA – на 42,0 %, DLQI – на 67,6 %, снизить зуд и нарушения микроциркуляции кожи, проявления эндотоксикоза, нормализовать функционирование симпатоадреналовой и вагоинсулярной системы, уменьшить проявления андрогенного дефицита, снизить уровень ситуативной тревожности. Применение разработанной методики лечения мужчин, больных хроническими аллергодерматозами, в возрасте 45-64 лет способствовало уменьшению индекса SCORAD на 65,4 %, индекса DLQI – на 66,4 %, зуда кожи – на 36,5 %, снижению уровней ситуативной тревожности, невротизации и депрессии, уменьшению нарушений микроциркуляции кожи, уровня эндогенной интоксикации, нарушений вегетативного гомеостаза, проявлений андрогенного дефицита.
Ключевые слова: хронические дерматозы, инволютивные изменения кожи, возрастные расстройства гомеостаза, мужчины, методики лечения.
Summary
Reznichenko N. Yu. Clinical features and treatment of chronic dermatoses in men in dependence of age-disorders of homeostasis and involutive skin changes. – The Manuscript.
The dissertation for the Scientific Degree of Doctor of Medical Sciences on a Specialty 14.01.20 – Skin and Venereal Diseases. – State Establishment “Institute of Dermatology and Venerology of NAMS of Ukraine”, Kharkiv, 2015.
Dissertation is devoted to development of algorithms of increased treatment efficacy of males with chronic dermatoses (psoriasis, allergic dermatoses), by engaging in complex treatment individualized therapeutic interventions aimed at slowing age-related disorders of homeostasis and involutive skin changes.
The correlation between involutive skin changes and age-related disorders of homeostasis in men was found, methods of their correction were worked out. The peculiarities of clinical course, blood circulation, microbial landscape, signs of androgen deficiency, functioning of sympatho-adrenal and vagal-insular systems in men with psoriasis and chronic allergic dermatoses aged 45-64 years were found. The high efficacy of the developed treatment methods of chronic dermatoses were proven.
Key words: chronic dermatoses, involutive skin changes, age-disorders of homeostasis, men, methods of treatment.