Oops! It appears that you have disabled your Javascript. In order for you to see this page as it is meant to appear, we ask that you please re-enable your Javascript!

Державна установа
«Інститут дерматології та венерології НАМН України»

Лопандіна Анна Олександрівна

 

 УДК 616.517-06 : 616.895.4]-092-085

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ПСОРІАЗ З УРАХУВАННЯМ ФАКТОРІВ АНГІОГЕНЕЗУ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ПСИХІЧНОГО СТАНУ

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Харків – 2019

 

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Державній установі «Інститут дерматології та венерології НАМН України».

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор
Болотна Людмила Анатоліївна,
Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри дерматовенерології;
Державна установа «Інститут дерматології та венерології НАМН України», старший науковий співробітник
відділу дерматології, інфекційних та паразитарних захворювань шкіри.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор
Дудченко Микола Олексійович,
ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія»   МОЗ України, професор кафедри внутрішніх хвороб та
медицини невідкладних станів з шкірними та  венеричними хворобами;

кандидат медичних наук, доцент
Ткаченко Світлана Геннадіївна,
Харківський національний медичний університет МОЗ   України, доцент кафедри дерматології, венерології і
медичної косметології.

Захист відбудеться «12» червня 2019 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9.

Автореферат розісланий «08» травня 2019 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук                                                                  Ю. В. Щербакова

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Псоріаз – хронічний імуноопосередкований дерматоз багатофакторної природи з домінуючим значенням у розвитку генетичних факторів (Г. М. Беляев, 2010; Ю. Андрашко, 2011; Н. В. Толмачева, А. С. Анисимова, 2015; К. Баскаев и соавт., 2018; G. Shi et al., 2016; A. V. Marzano et al., 2018). Ріст захворюваності, особливо у молодому та середньому віці, рецидивуючий перебіг, нерідке залучення до процесу різних органів і систем організму, розвиток стійкості до традиційної терапії, пониження якості життя хворих визначають не тільки серйозну медичну, а й соціальну актуальність проблеми (Л. А. Болотная, 2015;  І. О. Олійник та співавт., 2016; R. Parisi et al., 2013; R. A. Lopez et al., 2018). Незважаючи на досягнуті успіхи у вивченні псоріазу, причини і патогенез залишаються багато в чому нез’ясованими, а методи лікування – недосконалими.

Порушення процесів проліферації та диференціювання кератиноцитів розглядається як наслідок надмірної продукції цитокінів, хемокінів і факторів росту активованими клітинами вродженого і набутого імунітету (А. П. Белозоров, 2010; Э. Н. Солошенко и соавт., 2011; О. Е. Николашина, А. Л. Бакулев, 2015; Я.Ф. Кутасевич и соавт., 2016; A. M. Brotas et al., 2012). Гіперактивний стан клітинної ланки імунітету в каскаді взаємодій між клітинами запального інфільтрату, кровоносними судинами і кератиноцитами є ключовим моментом імунопатогенезу псоріазу, що обумовлює розвиток клінічних проявів захворювання (А. М. Біловол, 2010; В. Р. Хайрутдинов и соавт., 2016; Г. І. Макуріна, 2016; L. Sun, X. Zhang, 2014; А. Chiricozzi et al., 2018).

Дослідження останніх років довели, що одним з найважливіших факторів  патогенезу, пов’язаним із формуванням головного морфологічного субстрату захворювання, є надмірний ріст нових мікросудин дерми чи синовіальної оболонки (Т. В. Коротаева, 2014;  М. Canavese et al., 2010; А. Chawla et al., 2017), імовірно, обумовлений дисбалансом між стимуляторами та інгібіторами ангіогенезу, які подібно гормонам володіють широким спектром біологічного впливу на клітини. Кількість досліджень стану ангіогенезу при псоріазі невелика (Е. И. Сариан, 2013; І. Я. Возняк та ін., 2016; S. Guerard, R. Pouliot, 2012; N. Chawla et al., 2017).

Численні дослідження демонструють участь медіаторів запалення – фактора некрозу пухлини (ФНП) α, інтерлейкінів (ІЛ)-1, -6, -17, -23 як у патогенезі псоріазу, так і коморбідності (серцево-судинних захворювань, ожиріння, цукрового діабету, хвороби Крона тощо) (С. В. Смирнова, М. В. Смольникова, 2014; В. П. Федотов и соавт., 2015; А. Kyriakou et al., 2014; A. V. Marzano et al., 2018). Близько 80 % хворих на псоріаз вказують на негативний вплив хвороби на якість життя (психоемоційні стреси, тривога, поганий настрій, порушення сну, незадоволеність і розчарування результатами лікування). Нині представляє інтерес вивчення психічних особливостей пацієнтів, що можуть сприяти прогресуванню і хронізації захворювання.

Лікування псоріазу, незважаючи на широкий вибір зовнішніх і системних засобів, появу нових сучасних методів, залишається складною задачею, яка вимагає персоніфікованого і, у разі виявлення коморбідності – мультидисциплінарного підходу (Я. Ф. Кутасевич та ін., 2017; L. A. Skillen, К. McKenna, 2018).

Подальше вивчення ангіогенезу і психопатологічних порушень при різних формах псоріазу допоможе уточнити механізми розвитку захворювання і виявити нові мішені патогенетичної терапії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» на тему: «Вивчити клініко-біохімічні та імунологічні аспекти тяжких форм псоріазу та розробити комплексні методи лікування» (номер держреєстрації 0115U000579), в якій дисертантом проаналізовані особливості порушень ангіогенезу у хворих на різні клінічні форми, проведено аналіз психічного стану хворих, а також розроблено метод лікування хворих на звичайний псоріаз.

Мета та задачі дослідження. Мета: підвищення ефективності лікування хворих на псоріаз шляхом розробки патогенетично обгрунтованого методу терапії на підставі вивчення факторів ангіогенезу та психічного стану.

Для досягнення поставленої мети дослідження визначено задачі:

  1. Вивчити клініко-анамнестичні дані та соціодемографічні показники у хворих на псоріаз.
  2. Дослідити вміст судинного ендотеліального фактора росту (СЕФР), ФНП α, ІЛ-8 у крові хворих на псоріаз до і після лікування.
  3. Визначити рівень мелатоніну в крові пацієнтів із псоріазом у динаміці спостереження.
  4. Встановити деякі особливості психічного стану пацієнтів із псоріазом.
  5. Розробити комплексний метод лікування хворих на звичайний псоріаз.
  6. Проаналізувати ефективність комплексного методу терапії хворих на звичайний псоріаз.

Об’єкт дослідження: псоріаз.

Предмет дослідження: клінічні прояви, ангіогенез, психічний стан, терапія, ефективність.

Методи дослідження: клінічні – аналіз скарг, анамнезу життя і хвороби, об’єктивного статусу, визначення дерматологічних індексів – Psoriasis Area and Severity Index (PASI), Body Surface Area (BSA); імуноферментні – дослідження рівня СЕФР, ФНП α, ІЛ-8 та мелатоніну у крові; методи анкетування – визначення хворим площі і ступеня тяжкості псоріазу (SAPASI – Self-Administered Psoriasis Area Severity Index), рівня депресії за шкалою депресії Бека, якості сну – за бальною оцінкою суб’єктивних характеристик сну (СХС); інструментальні – дерматоскопія; статистичні – параметричні і непараметричні методи обробки даних.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше встановлено патогенетичне значення дисбалансу ангіогенезу при псоріазі за рахунок суттєвого збільшення у крові рівня стимулюючих факторів (СЕФР, ФНП α та ІЛ-8) та зниження вмісту пригнічуючого фактора мелатоніну. Виявлено особливості ангіогенезу залежно від форми псоріазу. Підтверджено важливу роль ангіогенезу у механізмі розвитку псоріазу.

Встановлено, що вміст ФНП α залежить від стадійності і тяжкості процесу, ІЛ-8 – клінічної форми і тяжкості псоріазу.

Вперше встановлено роль мелатоніну як фактора ангіогенезу та доведено його значення у розвитку депресивного синдрому при псоріазі.

Виявлено особливості психічного стану хворих на псоріаз у вигляді депресивних синдромів переважно слабкого і помірного ступеня тяжкості (відповідно у 51,8 і 39,5 % випадків). Підтверджено коморбідність псоріазу з порушеннями психічного стану хворих.

Визначено у 77,2 % хворих на псоріаз диссомнічні розлади у вигляді почастішання нічних пробуджень, сонливості в денний час і раннього ранкового пробудження, нічного апное.

Науково обґрунтовано комплексний метод лікування хворих на звичайний псоріаз з додатковим призначенням на фоні комплексної загальновизнаної терапії мелатоніну. Визначено вплив комплексного і розробленого методів терапії на клінічний перебіг, рівень медіаторів ангіогенезу та мелатоніну, психічний стан хворих.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено і впроваджено в практичну охорону здоров’я спосіб лікування хворих на псоріаз, який дозволяє нормалізувати більшість клініко-лабораторних показників, що забезпечує підвищення ефективності лікування (пат. на корисну модель № 127590 UA від 19.03.2018).

Визначено вплив комплексного і розробленого методів терапії на клінічний перебіг, рівень медіаторів ангіогенезу та мелатоніну, психічний стан хворих.

Запропоновано використовувати рівень прозапальних медіаторів (ФНП α, ІЛ-8) у якості об’єктивного критерію тяжкості псоріазу та псоріатичного артриту.

Враховуючи вплив депресії на клінічний перебіг та зв’язок депресивних розладів з соціодемографічними показниками, показано необхідність проведення скринінгу депресивних порушень у хворих.

Спосіб лікування мелатоніном впроваджено в лікувальну практику ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України», КНП «Обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер № 1» Харківської обласної ради, КП «Обласний шкірно-венерологічний клінічний диспансер» Дніпровської обласної ради, КНП «Міський шкірно-венерологічний диспансер № 4» Харківської міської ради, а також у навчальний процес кафедри дерматовенерології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є науковою працею, виконаною автором. Здобувачем проведено аналіз літератури за темою дисертаційної роботи, сформульовано мету і завдання роботи. Самостійно проведено клінічне обстеження, лабораторні дослідження та лікування хворих на псоріаз. Самостійно проведено статистичну обробку та узагальнення отриманих результатів, написано всі розділи дисертації, сформульовано висновки та практичні рекомендації.

Усі опубліковані наукові праці, в яких викладено основні положення і зміст дисертації, авторські. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті ідеї, положення і висновки, які є результатом особистої роботи здобувача і становлять його індивідуальний науковий внесок. Конфлікту інтересів немає.

Апробація результатів роботи. Основні положення роботи викладено та обговорено на науково-практичній конференції з участю міждународних спеціалістів «Инновационные технологии в дерматовенерологии. Междисциплинарные связи» (Харків, 13-14 листопада 2015 р.), науково-практичній конференції молодих вчених з міжнародною участю «Медицина ХIХ століття» (Харків, 26 листопада 2015 р.), науково-практичній конференції «Новітні тенденції лікування та профілактики дерматовенерологічних проблем в рамках доказової медицини» (Львів, 13-15 квітня 2016 р.), науково-практичній конференції молодих вчених з міжнародною участю «Медицина ХХI  століття» (Харків, 24 листопада 2016 р.),  13-му Весняному симпозіумі Європейської академії дерматології та венерології (Афіни, 19-22 травня 2016 р.), науково-практична конференція «Новітні технології діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів в дерматовенерології та методи і стан їхнього впровадження» (Харків, 11-12 листопада 2016 р.), Всеукраїнській конференції за участю міжнародних спеціалістів «Святогірські дерматовенерологічні дні: новітні методи діагностики і лікування в дерматовенерології та косметології» (Святогір’я, 25-26 травня 2017 р.), науково-практичній школі «Дерматовенерологія в розробках молодих науковців» (Київ, 16-17 листопада 2017 р.), науково-практичній конференції молодих вчених з міжнародною участю «Медицина ХХI століття» (Харків, 23 листопада 2017 р.), науково-практична конференція молодих вчених дерматовенерологів «Розробки молодих вчених в сучасній дерматовенерології» (Харків, 9 грудня 2016 р.), науково-практична конференція молодих вчених інституту з міжнародною участю, присвяченої 25-річниці від дня заснування Національної академії медичних наук України «Новітні впровадження молодих вчених в сучасній дерматовенерології» (Харків, 7 лютого 2018 р.), науково-практична конференція з міжнародною участю «Питання профілактики, сучасна діагностика та інноваційні методи терапії в дерматовенерології» (Харків, 15-16 листопада 2018 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 16 друкованих праць, у тому числі статей – 5, з них у спеціалізованих наукових виданнях, рекомендованих ДАК України – 4 (у моноавторстві – 3), у журналах, що входять до міжнародних наукометричних баз Index Copernicus, Google Scholar, РІНЦ – 4, у збірнику наукових праць – 1, патент України на корисну модель – 1, тез – 9, у тому числі закордонних – 1.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 157 сторінках машинописного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків, рекомендацій, списку використаної літератури та 2 додатків. Обсяг основного тексту дисертації складає 124 сторінки друкованого тексту. Бібліографічний список містить 240 джерел, з них 106 кирилицею та 134 латиницею. Роботу ілюстровано 28 таблицями, 23 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Дисертаційне дослідження виконано на базі ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» та КНП «Міський шкірно-венерологічний диспансер № 4» ХМР за період 2015-2018 рр. Під спостереженням перебувало 114 хворих на псоріаз віком 18-65 років, з них 67 чоловіків та 47 жінок. Діагноз встановлювали на підставі клініко-анамнестичних даних, результатів лабораторного обстеження згідно уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Псоріаз, включаючи псоріатичні артропатії» (2015). Визначали уражену площу поверхні тіла (BSA), тяжкість та поширеність псоріазу за значенням PASI. Додатковим методом визначення ступеня тяжкості псоріатичного процесу стало анкетування хворих з використанням опитувального листа SAPASI (The Self-administered Psoriasis Area and Severity Index). Оцінювалися також соматичний статус хворого, наявність супутніх і перенесених захворювань. В усіх хворих при встановленні діагнозу й наступному спостереженні проводилися загальні аналізи крові та сечі, серологічні реакції крові на сифіліс, вивчення показників білкового та вуглеводного обмінів, функціонального стану печінки.

З метою дослідження факторів ангіогенезу у сироватці крові 68 хворих на псоріаз методом імуноферментного аналізу визначався рівень СЕФР за допомогою наборів «VEGF ELISA Kit» фірми Bender Medsystems (Вена, Австрія), ФНО α та ІЛ-8 – наборів «Альфа-ФНО-ИФА-БЕСТ» і «Интерлейкин-8-ИФА-БЕСТ» АТ «Вектор-Бест» (Новосибірськ, Росія), мелатоніну – наборів «Melatonin ELISA» (IBL-International, Гамбург, Германія)

Скринінгова оцінка психічного стану пацієнтів проводилась за допомогою шкали оцінки депресії Бека. Методика оцінки полягає в анкетуванні пацієнта за допомогою тест-опитувальника, що включає 21 питання-твердження відносно скарг, що найчастіше зустрічаються, відповідних специфічним проявам / симптомів депресії. Інтерпретація тесту: 10-15 – легка депресія (субдепресія); 16-19 – помірна депресія; 20-29 – виражена депресія (середньої тяжкості); 30-63 – важка депресія.

Оцінку порушення сну проводили за допомогою анкети бальної оцінки суб’єктивних характеристик сну (СХС), при цьому якість сну характеризує загальна сума балів: 22 бали – сон нормальний; 19-21 бал – граничні значення; менше 19 балів – порушення сну.

Дерматоскопічне дослідження проводилося на відеодерматоскопі експертного класу Derm Doc при збільшенні від х20 до х40 до початку терапії (в стадії прогресування чи стаціонарній) і наприкінці лікування хворих.

В якості контрольної групи для порівняння лабораторних показників обстежено 24 практично здорових осіб віком 24-56 років (12 чоловіків та 12 жінок).

Залежно від застосованого методу терапії хворих на псоріаз поділено на дві групи: 1 група (n=30) лікувалися за розробленим методом, 2 група (n=26) – отримувала традиційну терапію.

Статистичний аналіз отриманих результатів, їх графічна інтерпретація здійснювалася методами математичної статистики з використанням прикладних програм Microsoft Office Excel 2010 з урахуванням рекомендацій до медико-біологічних досліджень. Для порівняння якісних показників використано t-критерій (Стьюдента) для незалежних вибірок та парний критерій Стьюдента для залежних вибірок. Порівняння якісних показників здійснювалося за допомогою таблиць спряженості та на їх основі непараметричного критерію χ2-Пірсона та коефіцієнтів рангової кореляції Кенделла і Спірмена.

Результати та їх обговорення. Серед хворих на псоріаз чоловіків виявилося у 1,4 рази більше, ніж жінок. Вивчення соціодемографічних показників виявило, що у шлюбі перебувало 43,7 %, самотніх та розлучених було  56,1 % осіб. Вищу і середню освіту мали відповідно 39,5 % і 51,7 %, незакінчену – 8,8 % пацієнтів. Більшість хворих (60,5 %) працювали чи навчалися, з них 22,9 % працювали в нічну зміну.

Найчастіше дебют захворювання визначено у період від 11 до 30 років (62,2 % хворих). Обтяжений спадковий анамнез виявлено у 14,9 % хворих. До найбільш частих тригерних факторів належали психоемоційні навантаження і стреси (57,8 %) та перенесені інфекційні захворювання (12,3 %). Значна частина обстежених (52,6 %) хворіли на псоріаз 10 років і довше. Найчастіше визначено супутню серцево-судинну патологію у 39,5 % і хвороби шлунково-кишкового тракту у 29,8 % хворих. Психічні хвороби (алкогольна залежність, органічний емоційно-лабільний розлад особистості внаслідок закритої черепно-мозкової травми та органічний астенічний розлад особистості) діагностовано у 7,9 % пацієнтів. Скарги на порушення уваги, настрою, підвищену тривожність, дратівливість, порушення сну, свербіж пред’являли 86,84 % хворих. Шкірні прояви дерматозу у цих пацієнтів, як правило, мали поширений характер з ураженням волосистої частини голови, зовнішніх статевих органів і відкритих ділянок тіла.

Встановлено різноманітні клінічні прояви захворювання, обумовлені локалізацією і характером висипів, поширеністю шкірного процесу. Пацієнти з вульгарним псоріазом склали 76,3 %, артропатичним псоріазом – 16,7 %, псоріатичною еритродермією – 7,0 %. У 29,8 % хворих виявлено ознаки псоріатичного уражения нігтів.

Прогресуючу стадію звичайного псоріазу мали 29,9 %, стаціонару – 70,1 % хворих. Залежно від стадії псоріазу спостерігались деякі відмінності дерматоскопічної картини. Так, у прогресуючу стадію судини мали вигляд пухких клубочків на яскраво-червоному фоні, з рясним сріблястим лущенням. В стаціонарну стадію розподіл судин в полі зору був не такий щільний, клубочки були більш щільні за рахунок звуження просвіту судин, фон виглядав рожевим або блідо-рожевим з незначним або із відсутнім лущенням.

Розподіл хворих за ступенем тяжкості відбувався з урахуванням значень BSA, PASI і SAPASI. Так, середнє значення BSA у пацієнтів з легким ступенем тяжкості склало (8,31 ± 0,58) %, PASI – (8,50 ± 0,44) і SAPASI – (6,94 ± 0,69) бала; у пацієнтів з помірним ступенем – BSA (17,43 ± 1,07) %, PASI – (15,52 ± 0,99) і SAPASI – (18,25 ± 0,42) бала; у хворих з тяжким псоріазом, відповідно, BSA – (43,2 ± 2,59) %, PASI – (21,23 ± 0,57) бала, SAPASI – (32,40 ± 1,62) бала. Середнє значення BSA у хворих на псоріаз в цілому склало (19,3 ± 5,2) %, PASI – (17,8 ± 5,1) бала, SAPASI – (20,4 ± 6,2) бала.

Дослідження останніх років, присвячені динаміці прогресування псоріазу, показали, що одним з найважливіших факторів патогенезу є незбалансована васкуляризація. Головним механізмом регуляції процесів ангіогенезу є вивільнення ангіогенних факторів, під їх дією відбувається активація ендотеліоцитів і міграція за межі базальної мембрани з формуванням відгалужень основних судин (Н. Л. Светозарский и соавт., 2015; P. Carmeliet, R. K. Jain, 2011). У здоровому організмі існує баланс між активаторами (СЕФР, ТФР β, ФНП α, ІЛ-1, -6, -8) та інгібіторами росту (розчинні рецептори СЕФР, інтерферони α, β і γ, вазостатин, ендостатин та ін.) нових кровоносних судин, при багатьох захворюваннях організм втрачає контроль над утриманням рівноваги.

 Проведені дослідження виявили підвищений вміст СЕФР у хворих на звичайний псоріаз  ([241,53 ± 29,26] пг/мл), псоріатичну еритродермію  ([722,98 ± 85,37] пг/мл) і артропатичний псоріаз  (289,41 ±  35,37 пг/мл) відносно показника у практично здорових осіб ([52,17 ± 4,22] пг/мл, р < 0,01). Ступінь змін СЕФР при звичайному псоріазі залежав від стадії, поширеності, тяжкості і частоти рецидивів дерматозу. Встановлено суттєве підвищення рівня СЕФР у хворих в прогресуючу стадію дерматозу ([356,53 ± 41,26] пг/мл) порівняно зі стаціонарною ([220,41 ± 26,37] пг/мл, р < 0,05), при поширеному псоріазі ([368,14 ± 40,08] пг/мл) відносно обмеженого процесу ([180,81 ± 21,06] пг/мл, р < 0,01).

Вміст ФНП α в сироватці крові хворих на псоріаз варіював від 30,65 до 93,12 пг/мл, при цьому встановлено достовірне підвищення рівня ФНП α ([56,87 ± 6,29] пг/мл) у порівнянні з показниками в контрольній групі ([13,97 ± 1,16] пг/мл, р < 0,05). Отримані дані свідчать про виражене підвищення ФНП α у хворих на вульгарний псоріаз ([49,50 ± 4,83] пг/мл, р < 0,05), псоріатичну еритродермію ([70,15 ± 5,38] пг/мл) і артропатичний псоріаз [(81,64 ± 4,62] пг/мл) в порівнянні з рівнем цитокіну у здорових осіб (р < 0,01). Звертає увагу відсутність змін вмісту ФНП α у хворих з дерматозом в стаціонарній стадії ([13,04 ± 1,14] пг/мл) щодо такого у практично здорових осіб (р > 0,05), тоді як у прогресуючій стадії рівень достовірно збільшується ([73,50 ± 1,84] пг/мл, р < 0,05). При оцінці рівня ФНП α у хворих з різним ступенем тяжкості дерматозу встановлено значне підвищення у хворих з тяжким псоріазом ([81,76 ± 3,07] пг/мл), що достовірно відрізняється від такого при легкому ступені тяжкості ([45,10 ± 7,38] пг/мл, р < 0,05).

Середній рівень ІЛ-8 в сироватці хворих на псоріаз склав (103,58 ± 7,44) пг/мл, коливаючись в межах від 44,9 до 114,47 пг / мл, з істотним відхиленням в бік підвищення порівняно з контрольною групою ([56,11 ± 1,80] пг/мл, р < 0,05). Збільшення сироваткового рівня хемокіну в порівнянні з практично здоровими особами зафіксовано у хворих на вульгарний ([91,62 ± 5,58] пг/мл, р < 0,05) і артропатичний псоріаз ([97,12 ± 5,90] пг/мл, р < 0,05),  а також на еритродермію ([139,37 ± 10,97] пг/мл, р < 0,01). Найвище значення ІЛ-8 визначено при тяжкому псоріазі (141,43 ± 7,48 пг/мл) порівняно з такими при помірному ([77,27 ± 3,89] пг/мл) і легкому ступені тяжкості ([96,85 ± 3,57] пг/мл) (р < 0,05).

Встановлено, що вміст ФНП α залежить від стадійності і тяжкості процесу, ІЛ-8 – клінічної форми, тяжкості перебігу псоріазу. Рівень прозапальних медіаторів (ФНП α, ІЛ-8) може бути самостійним об’єктивним критерієм тяжкості псоріазу та псоріатичного артриту.

Співвідношення ІЛ-8/ФНП α виявилося більшим при ураженні шкіри (при бляшковому псоріазі – 1,7 ± 0,3, еритродермії – 1,85 ± 0,4), ніж при ураженні суглобів – 1,38 ± 0,2 (в контрольній групі 4,0 ± 1,3, р < 0,01).

Кореляційний аналіз встановив позитивний взаємозв’язок між ступенем тяжкості (PASI) і лабораторними показниками: коефіцієнт кореляції за Спірменом r PASI, ІЛ-8=0,551, r PASI, ФНП α=0,475 (р < 0,05).

При багатьох хронічних захворюваннях, що характеризуються сезонними загостреннями, є порушення продукції мелатоніну та природні сезонні коливання його вироблення. Рівень мелатоніну у хворих на псоріаз коливався в межах від 7,01 до 32,78 пг/мл. У пацієнтів із звичайним псоріазом вміст мелатоніну склав (18,25 ± 1,27) пг/мл, псоріатичною артропатією – (12,43 ± 0,89) пг/мл, псоріатичною еритродермією – (8,43 ± 0,70) пг/мл, що виявилося понижением щодо показника контрольної групи ([36,85 ± 2,6] пг/мл, р < 0,05). Встановлено значне пониження рівня мелатоніну у пацієнтів з порушеннями сну (12,8 ± 0,68) пг/мл порівняно з показником у хворих без порушень сну ([23,85 ± 2,16] пг/мл, р < 0,05). Виявлено негативний кореляційний зв’язок між наявністю порушень сну і рівнем мелатоніну. Коефіцієнт кореляції Cпірмена rпорушения сну, мелатонін= – 0,555 (р < 0,01).

Депресія і порушення сну, як афективні розлади, впливають на якість життя пацієнта і посилюють тяжкість перебігу псоріазу. Нині представляє великий інтерес вивчення механізмів взаємозв’язку психічних розладів і псоріазу. Відомо, що асоціація шкірних захворювань з психічними порушеннями призводить до хронізації дерматозів, скорочення тривалості ремісії, посилення об’єктивних та суб’єктивних проявів захворювання (М. А. Gupta et al., 2016). Залишається відкритим питання про первинну діагностику розладів настрою і якості сну у пацієнтів, які звернулися з приводу шкірного захворювання. Найбільш зручним, без істотних матеріальних і часових витрат є тестування пацієнта за допомогою анкет для характеристики рівня тривоги, депресії, порушень сну.

 В результаті проведеного анкетування усіх хворих на псоріаз показник за шкалою депресії Бека знаходився в межах від 4 до 27 балів і в середньому склав (14,9 ± 0,79) бала, що достовірно перевищувало показник у контрольній групі ([4,54 ± 0,56] бала, р < 0,01). Більшість пацієнтів (51,8 %) мали ознаки легкої депресії ([13,6 ± 0,29] бала). У 39,5 % хворих виявлено ознаки помірної депресії ([17,1 ± 0,45] бала), у 1,8 % – вираженої депресії ([23,5 ± 2,12] бала), в зв’язку з чим пацієнтів консультовано психіатром. Лише 7,0 % хворих не скаржилися на порушення депресивного характеру ([4,13 ± 1,04] бала).

У діапазоні субдепресії виявилися пацієнти віком від 18 до 50 років, помірної депресії – 38,6 % хворих старше за 50 років. У 65,8 % хворих з висипами на відкритих ділянках тіла: обличчі (13,3 %), волосистій частині голови (20,0 %), тильній поверхні кистей (16,0 %), а також зовнішніх статевих органах (10,7 %) значення показника депресії склало (16,4 ± 2,9) бала, що відноситься до діапазону помірної депресії. Вираженість депресії у хворих з висипом, прихованим від погляду ([12,1 ± 1,9] бала, р < 0,05), була в 1,35 рази меншою і відповідала діапазону помірної депресії. При порівнянні рівня депресії хворих на псоріаз в залежності від ступеня тяжкості дерматозу виявлена позитивна кореляція посилення депресії з потяжчанням хвороби.

На порушення сну (безсоння, збільшення частоти нічних пробуджень, сонливість в денний час і ранні ранкові пробудження) вказували 77,2 % хворих на псоріаз. У хворих з поширеними формами псоріазу та псоріатичним артритом якість сну додатково погіршувалася за рахунок вираженого свербежу та відчуття печіння шкіри в осередках висипання та больового синдрому в області уражених суглобів.

Аналізуючи ступінь порушення сну у хворих на псоріаз в залежності від статі і віку, виявлена достовірна різниця між показником у чоловіків ([19,13 ± 1,9] бала) та жінок ([16,73 ± 1,02] бала) (p < 0,05). У пацієнтів з різними клінічними формами псоріазу спостерігається зрушення показників в бік погіршення якості сну при наявності тяжких форм, таких як псоріатична артропатія ([16,2 ± 1,8] бала) і еритродермія ([15,0 ± 1,2] бала). У пацієнтів із звичайним псоріазом ([20,5 ± 2,0] бала) ступінь порушень сну наближається до визначених у практично здорових осіб ([21,42  ±  1,1] бала). Виявлено зворотню кореляційну залежність сумарної кількості балів за шкалою СХС і шкалою депресії Бека, що підтверджує посилення інсомнії у людей з депресивним станом (r = –0,320; p = 0,0075).

Встановлені на підставі комплексного обстеження хворих на псоріаз дисбаланс ангіогенезу (підвищення вмісту прозапальних цитокінів ФНП α, ІЛ‑8, промотора ангіогенезу СЕФР, зниження рівня протизапального і антиангіогенного фактора мелатоніну), наявність депресивного синдрому легкого і помірного ступеня, порушень сну, їх зв’язок з клінічними проявами обумовлюють необхідність застосування терапевтичних засобів.

Наявні експериментальні та клінічні дані дозволяють використовувати мелатонін (синтетичний аналог гормону епіфізу) для корекції порушень сну, при розладах циркадного ритму. Спектр дії мелатоніну досить широкий: його вважають одним з найсильніших ендогенних антиоксидантів, гормон пригнічує проліферацію клітин, має протизапальну і антистресову дію, синхронізує коливальні фізіологічні процеси в організмі, має онкостатичні властивості (A. Carrillo-Vico et al., 2013). Мелатонін запобігає ініціації онкогенного шляху та здатний затримувати прогресування пухлини. Посилення ангіогенезу є основною особливістю прогресування пухлини і його інгібування є важливим аспектом, за допомогою якого мелатонін уповільнює поширення пухлин. Механізми, що лежать в основі онкостатичної дії, в кінцевому підсумку призводять до зниження рівня експресії генів, необхідних для ангіогенезу, в тому числі СЕФР (M. Goradel et al., 2017; S. C. Bondy, A. Campbell, 2018).

Виявлення антиангіогенного впливу, протизапальної та імуносупресорної активності мелатоніну відкрило нові можливості його використання в терапії запальних захворювань шкіри, імовірно, пов’язаних з гіперпродукцією цитокінів (Л. Г. Гаранян, 2015).

Для оцінки впливу загальновизнаного і розробленого методу лікування з додатковим використанням препарату мелатонін хворих вульгарним псоріазом рандомізовано на дві групи, однорідні за статтю та віком, відхиленнями клінічних і лабораторних показників. Пацієнти групи 1 (n=26) отримували вузькосмугову фототерапію і традиційну терапію. Хворим групи 2 (n=30) на тлі комплексної терапії додатково рекомендували мелатонін (Віта-мелатонін) по 1 таблетці (3 мг) на добу за 30 хвилин до сну до відновлення фізіологічного ритму «сон-неспання» протягом 1 міс. (Пат. на корисну модель № 127590 UA).

Позитивного результату (клінічна ремісія і значне поліпшення) вдалося досягти у 57,7 % пацієнтів, що отримували традиційну медикаментозну і фототерапію, і у 90,0 % хворих, в лікування яких включали мелатонін (р < 0,05). При цьому клінічне вилікування настало у 23,1 % хворих 1-ї групи і 40,0 % пацієнтів 2-ї групи, значне поліпшення – відповідно у 34,6 % і 50,0 % (р < 0,05). Разом з тим, поліпшення і відсутність ефекту частіше відбувалося у пацієнтів, які отримували традиційне лікування (34,6 % і 10,0 %), ніж розроблене (13,3 % і 0 %).

Спостереження за хворими звичайним псоріазом протягом одного року після терапії встановило рецидиви дерматозу у 18 (69,2 %) пацієнтів групи 1 та 10 (33,3 %) хворих групи 2. Хворі групи 1 відзначали загострення через (172,3 ± 21,3) дня, групи 2  – через (243,5 ± 25,4) дня (р < 0,05).

У хворих групи 1 відзначено позитивну динаміку показників під впливом терапії – відбувалося зменшення BSA, PASI і SAPASI після лікування відповідно в 1,9, 1,8 і 1,9 раза у порівнянні з таким до лікування. Включення в комплексну терапію мелатоніну дозволило отримати кращі результати – відбувалося значне пониження значення дерматологічних індексів: BSA в 2,2 рази, PASI в 3,0 раза і SAPASI в 5,1 раза. Звертає увагу не тільки виражене зниження BSA і PASI в 1,4 і 1,6 раза, але особливо SAPASI (в 2,7 раза) у групі 2 пацієнтів порівняно з групою 1 (р < 0,05).

Відзначена позитивна динаміка дерматоскопічної картини після лікування у хворих обох груп, однак краща у пацієнтів групи 2 – відбувалася  зміна кольору фону з яскраво-червоного на рожевий або блідо-рожевий, крім того, на тлі збереження типового дерматоскопічного псоріатичного патерну – однорідності крапкових судин, відзначалося зменшення їх кількості та розміру, зміна кольору на більш темний, майже коричневий, а також відсутність лусочок.

Чітка позитивна динаміка й інших показників під впливом терапії виявлена у хворих групи 2 – рівень СЕФР знизився в 5,2 раза, ФНП α – в 3,5 раза, ІЛ-8 – в 1,6 раза щодо результатів до лікування (р < 0,05) і не відрізнявся від аналогічних параметрів у практично здорових осіб (р > 0,05). Додаткове призначення препарату Віта-мелатонін зумовило нормалізацію сну, при цьому рівень мелатоніну у хворих після лікування збільшився у 2,2 раза і практично не відрізнявся від розрахованого у осіб контрольної групи (р > 0,05)

У хворих, які отримували загальновизнане лікування, також відзначена позитивна динаміка, однак повна нормалізація рівня досліджуваних лабораторних показників не відбувалася. Вміст мелатоніну та ІЛ-8 достовірно не змінився (відповідно збільшився і зменшився в 1,2 раза, р > 0,05), при цьому рівні СЕФР і ФНП α достовірно понизилися (відповідно в 1,6 і 2,0 раза, р < 0,05).

Висока ефективність препарату, відсутність побічних явищ, доступність засобів і методів розробленого комплексу терапії обґрунтовують доцільність додаткового використання в лікуванні хворих на псоріаз препарату Віта-мелатонін, що позитивно впливає на ангіогенез, психічний статус і сон, а також дозволяють рекомендувати для впровадження в практику охорони здоров’я.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у підвищенні ефективності терапії хворих на псоріаз шляхом розробки комплексного патогенетично обгрунтованого методу лікування на підставі вивчення факторів ангіогенезу та психічного стану.

  1. З урахуванням розповсюдженості псоріазу серед населення, значної питомої ваги у структурі шкірних захворювань, тривалого перебігу з частими рецидивами, почастішанням тяжких форм дерматозу з високою частотою психосоматичних розладів та низькою ефективністю методів терапії, вивчення даної проблеми є актуальним для оптимізації діагностики і лікування хворих на псоріаз з урахуванням патогенетичних взаємозв’язків дерматозу і коморбідних станів.
  2. Серед обстежених хворих на псоріаз чоловіків виявилося в 1,4 раза більше, ніж жінок. У шлюбі перебувало 43,9 % осіб, вищу освіту мали 39,5 % пацієнтів, працювали 40,3 % хворих, з них 22,9 % – у нічну зміну. Найчастіше (62,2 % випадків) дебют захворювання визначено у віці 11-30 років. Однією з причин загострення дерматозу 57,8 % пацієнтів вважали психоемоційне навантаження і стреси. Найчастіше встановлено захворювання серцево-судинної системи (39,5 %) і шлунково-кишкового тракту (29,8 %). Скарги на свербіж, порушення уваги, настрою, підвищену тривожність, дратівливість, порушення сну пред’являли 86,8 % хворих. При розладах психічного стану частіше виявлено розповсюджений процес, ураження відкритих частин тіла, шкіри скальпу, зовнішніх статевих органів, стадію прогресування і тривалість дерматозу понад 10 років.
  3. Встановлено односпрямовані зміни ростового проангіогенного фактора і цитокінів (збільшення вмісту СЕФР в 5,7 раза, ФНП α в 4,1 раза та ІЛ-8 в 1,85 раза) у хворих на різні форми псоріазу порівняно з такими у практично здорових осіб. Ступінь відхилення цих показників залежить від клінічних проявів псоріазу із суттєвим збільшенням усіх медіаторів у хворих на тяжкі форми захворювання, у стадії прогресування, при рецидивах більше двох разів на рік і тривалому перебігу хвороби.
  4. Встановлено пониження в 2,4 раза рівня антиангіогенного фактора мелатоніну у крові хворих відносно показника у здорових осіб, ступінь його відхилення залежить від форми, стадії і тяжкості процесу, наявності психічної коморбідності, зокрема порушень сну.
  5. У 91,3 % хворих на псоріаз визначено психічні розлади у вигляді депресивного синдрому, у 77,2 % пацієнтів – порушень сну. Ступінь вираженості розладів має прямий зв’язок з клінічними проявами дерматозу, а саме поширеністю і тяжкістю псоріазу, кількістю рецидивів на рік, віком пацієнтів. Рівень вираженості депресії корелює з наявністю висипу на відкритих ділянках шкіри.
  6. Розроблено комплексний метод лікування хворих на звичайний псоріаз із використанням мелатоніну, який забезпечують підвищення ефективності терапії (досягнення клінічної ремісії та значного покращення) відповідно у 90,0% хворих порівняно з 58,0 % при традиційному лікуванні, вдвічі зменшує кількість рецидивів, в 1,4 раза подовжує ремісію, сприяє регресу депресивного настрою на 34,0 % і покращенню якості сну на 49,0 % відносно аналогічних показників у хворих при використанні традиційної терапії.
  7. Застосування розробленого методу лікування хворих на звичайний псоріаз сприяє нормалізації в крові рівня про- і протиангіогенних факторів (вміст СЕФР знизився в 5,2 раза, ФНП α – в 3,5 раза, ІЛ-8 – в 1,6 раза, мелатоніну збільшився в 2,2 раза), що поєднується з регресом шкірних проявів захворювання та досягненням клінічної ремісії і значного покращення у більшості хворих.

РЕКОМЕНДАЦІЇ 

  1. У якості об’єктивного критерію тяжкості псоріазу та псоріатичного артриту необхідно визначати в крові хворих рівень прозапальних медіаторів (ФНП α та ІЛ-8).
  2. Враховуючи вплив депресії на клінічний перебіг псоріазу та зв’язок депресивних розладів із соціодемографічними показниками, доцільно проводити скринінг депресивних порушень у хворих.
  3. З метою корекції порушень сну, дисбалансу ангіогенезу хворим на звичайний псоріаз рекомендується призначати всередину мелатонін (Віта-мелатонін) по 1 таблетці (3 мг) на добу за 30 хвилин до сну до відновлення фізіологічного ритму «сон-неспання», але не більше 1 місяця.
  4. Корисним є застосування дерматоскопії як критерію ефективності терапії хворих на звичайний псоріаз.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 

  1. Лопандина А. А. Псориаз и психоэмоциональные расстройства. Дерматологія та венерологія. 2016. № 4 (74). С. 11–19.
  2. Болотная Л. А., Сариан Е. И., Лопандина А. А. Патогенетическое значение сосудистого эндотелиального фактора роста при псориазе. ScienceRise, Медичні науки. 2016. № 2/3 (19). С. 4–8. (Здобувачем особисто проаналізовано дані літератури, сформульовано мету та завдання дослідження, проведено узагальнення результатів).
  3. Лопандина А. А., Болотная Л. А. Клиническое значение провоспалительных иммунных медиаторов при псориазе. Дерматологія та венерологія. 2018. № 3 (81). С. 13–16.
  4. Лопандина А. А. Показатели мелатонина и сосудистого эндотелиального фактора роста (VEGF) у больных псориазом с нарушением сна. Международный медицинский журнал. 2018. Т. 24. № 4 (96). С. 81–84.
  5. Лопандина А. А. Использование мелатонина в комплексном лечении псориаза. Дерматологія та венерологія. 2018. № 4 (81). С. 27–30.
  6. Кардиоваскулярный риск при иммуноопосредованных дерматозах / Л. А. Болотная, Е. И. Сариан, А. А. Лопандина, В. М. Сидельник. Актуальные вопросы дерматологии, венерологии и ВИЧ/СПИД инфекции: материалы научн. конф., посвященной 155-летию со дня рождения проф. М. В. Типцева, 18 ноября 2015 г. Харьков, 2015. С. 12-18. (Дисертантом проведено статистичну обробку клінічного матеріалу та підготовку статті до друку).
  7. Пат. на корисну модель № 127590 UA: МПК А61 К 31/00. Спосіб лікування хворих на псоріаз / Л. А. Болотна, Г. О. Лопандіна, Я. Ф. Кутасевич, О. І. Саріан. № u 2018 02708; заявл. 19.03.2018; опубл. 10.08.2018; Бюл. № 15.
  8. Лопандина А. А. Особенности ангиогенеза у больных псориазом. Инновационные технологии в дерматовенерологии. Междисциплинарные связи : материалы научн.-практ. конф. с участием международн. специалистов, 13-14 ноября 2015 г. Харьков, 2015. Дерматологія та венерологія. № 3 (69), 2015. С.82.
  9. Лопандина А. А. Изменение психоэмоциональных показателей у больных псориазом. Медицина ХIХ століття : матеріали наук.-практ. конф. молодих вчених з міжнар. участю, 26 листопада 2015 р. Харків, 2015. С. 45.
  10. Саріан О. І., Лопандіна А. О. Особливості псоріазу з ураженням кистей і стоп. Новітні тенденції лікування та профілактики дерматовенерологічних проблем в рамках доказової медицини : матеріали наук.-практ. конф.,13-15 квітня 2016 р. Львів, 2016. № 1. С. 96-97. (Дисертантом проведено обстеження хворих на псоріаз).
  11. Сариан Е. И., Лопандина А. А. Психоэмоциональные расстройства у больных псориазом. Медицина ХIХ століття : матеріали наук.-практ. конф. молодих вчених з міжнар. участю, 24 листопада 2016 р. Харків, 2016. С. 94-95. (Дисертантом проаналізовано порушення психоемоційного стану хворих).
  12. Сариан Е. И., Лопандина А. А. Уровень глюкозы крови и гликированного гемоглобина у больных псориазом. Місце дерматовенерології в міждисциплінарному вирішенні питань діагностики та лікування хронічних захворювань : матер. наук.-прак. конф., 20-21 березня 2017 р. Київ, 2017. Дерматовенерологія. Косметологія. Сексопатологія. 2017. № 1-2 (5). С. 116. (Дисертантом проведено обробку лабораторних параметрів).
  13. Лопандина А. А. Нарушения сна у больных псориазом. Святогірські дерматовенерологічні дні: новітні методи діагностики і лікування в дерматовенерології та косметології : матеріали Всеукр. конф. за участю міжнар. спеціалістів, 25-26 травня 2017 р. Святогір’я, 2017. Журн. дерматовенерології та косметології ім. М. О. Торсуєва. 2017. № 1 (37). С. 73.
  14. Лопандіна А. А. Уровень провоспалительных цитокинов у больных вульгарным псориазом. Дерматовенерологія в розробках молодих науковців: матеріали наук.-практ. школи, 16-17 листопада 2017 р. Київ, 2017. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2017. № 6 (103). С. 57.
  15. 15.Лопандина А. А. Нарушения сна и уровень мелатонина у больных псориазом. Медицина ХIХ століття : матеріали наук.-практ. конф. молодих вчених з міжнар. участю, 23 листопада 2017 р. Харків, 2017. С. 55-56.
  16. Lopandina A. Change of psychosomatic status in patiens with psoriasis : Аbstract 13th Spring Symposium of European Academy of Dermatology and Venereology, 19-22 May 2016. Athens, 2016. Abstract code P0737.

АНОТАЦІЯ

Лопандіна А. О. Патогенетичне обґрунтування комплексного лікування хворих на псоріаз з урахуванням факторів ангіогенезу та особливостей психічного стану. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби. – ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України», Харків, 2019.

Дисертаційна робота присвячена оптимізації лікування хворих на псоріаз. Вперше встановлено патогенетичне значення дисбалансу ангіогенезу при псоріазі за рахунок суттєвого збільшення у крові рівня проангіогенних  факторів – судинного ендотеліального фактора росту і цитокінів (фактора некрозу пухлини α та інтерлейкіну-8) та зниження вмісту антиангіогенного фактора мелатоніну.

Виявлено розлади психічного стану хворих на псоріаз у вигляді депресивних синдромів переважно слабкого і помірного ступеня тяжкості, диссомнічних порушень. Доведено значення мелатоніну у розвитку депресивного синдрому при псоріазі. Обгрунтовано доцільність використання у лікуванні  хворих фототерапії і мелатоніну. Метод забезпечує підвищення ефективності лікування в 1,6 раза, зменшення кількості рецидивів у 2,2 раза, подовження ремісії у 1,4 раза відносно аналогічних показників у пацієнтів при застосуванні традиційних засобів лікування.

Ключові слова: псоріаз, ангіогенез, ростові фактори, цитокіни, лікування, мелатонін, ефективність.

АННОТАЦИЯ

Лопандина А. А. Патогенетическое обоснование комплексного лечения больных псориазом с учетом факторов ангиогенеза и особенностей психического состояния. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 – кожные и венерические болезни. – ГУ «Институт дерматологии и венерологии НАМН Украины», Харьков, 2019.

Диссертационная работа посвящена оптимизации лечения больных псориазом. Впервые установлено патогенетическое значение дисбаланса ангиогенеза при псориазе за счет существенного увеличения в крови уровня проангиогенных факторов – сосудистого эндотелиального фактора роста, цитокинов (фактора некроза опухоли α и интерлейкина-8) и снижения содержания антиангиогенного фактора мелатонина.

Выявлены расстройства психического состояния больных псориазом в виде депрессивных синдромов преимущественно легкой и умеренной степени тяжести, диссомнических нарушений. Показано значение мелатонина в развитии депрессивного синдрома при псориазе. Обоснована целесообразность применения в лечении больных фототерапии и мелатонина. Метод обеспечивает повышение эффективности лечения в 1,6 раза, уменьшение количества рецидивов в 2,2 раза, удлинения ремиссии в 1,4 раза относительно аналогичных показателей у пациентов при использовании традиционных средств терапии.

Ключевые слова: псориаз, ангиогенез, ростовые факторы, цитокины, лечение, мелатонин, эффективность.

ANNOTATION

Lopandina A. O. Pathogenetic substantiation of complex treatment of patients with psoriasis considering the factors of angiogenesis and the features of mental state. – Qualifying scientific work on the rights of the manuscript.

Thesis for a candidate degree in medical sciences in specialty 14.01.20 – skin and venereal diseases. – State Establishment “Institute of Dermatology and Venereology of National Academy of Medical Sciences of Ukraine”, Kharkiv, 2019.

The thesis is devoted to the treatment efficiency increase in patients with psoriasis by the development of the method in a complex therapy on the basis of studying the factors of angiogenesis and mental state of patients. Among 114 patients with psoriasis, aged 18-65 years, number of men was 1.4 times more than those of women. The number of single and divorced persons was a bit higher (56.1 %), 39.5 % of our patients had higher education. 57.8 % of patients noted psycho-emotional tension and stress among the causes of dermatosis exacerbation. Psoriasis vulgaris has been diagnosed in 76.3 % of our patients.

Diseases of the cardiovascular system (39.5 %) and gastrointestinal tract (29.8 %) were most common among the comorbid states. Complaints of attention and mood disorders, increased anxiety, irritability, sleep disturbances and other psycho-emotional changes of various degrees of severity have been registered in 86.8% of patients. In patients with mental disorders clinical features of psoriasis have been revealed in the form of widespread stages with lesions on the open parts of the body, the skin of the scalp, external genitalia, in the stage of development, and with a prolonged course of the disease.

Unidirectional changes have been revealed in patients with psoriasis in the factors that stimulate angiogenesis – proangiogenic vascular endothelial growth factor (VEGF) by 5.7 times, cytokines – tumor necrosis factor (TNF) α by 4.1 times, and interleukin (IL-8) by 1.8 times. At the same time, the level of melatonin in patients has reduced (by 2.4 times) in regard to the same value in the control group. The degree of its deviation depends on the form, stage and severity of the process, the presence of mental comorbidity, sleep disturbances being among their number.

The study of the mental status of patients by the screening questionnaire techniques has revealed a tendency to an increase in depressive disorders, as well as deterioration of sleep quality in patients with an aggravated dermatosis, in case of relapses more often than twice a year, and in patients over 50 years. Sleep boundary disorders have been registered in 53.5 % of patients: 23.7 % have deviations in sleep quality, and 22.8 % of patients have normal sleep characters.

The presence of a depressive state (of a mild degree in 51.8 % and a moderate degree in 39.5 % of patients) and sleep disorders in 77.2 % of patients, as well as the data on the antiangiogenic effects of the epiphysial hormone, serve as the basis for the inclusion of melatonin, together with phototherapy, into the complex therapy of patients with psoriasis.

For the estimation of the effect of the generally recognized (phototherapy and traditional therapy) methods and the proposed worked out method of treatment with melatonin as a supplement, 56 patients with psoriasis vulgaris were randomized into two groups. Patients in  group I (n = 26) received phototherapy and traditional therapy. Patients of group II (n = 30) were recommended to take melatonin as a supplement on the background of complex therapy. Melatonin (Vita-melatonin) recommended dosage was 1 tablet (3 mg) per day 30 minutes before bedtime for one month, till the regulation of the physiological sleep-wakefulness cycle.

Clinical recovery has been observed in 23.1 % of patients in group I and in 40.0 % in group II, a significant improvement has been registered in 34.6 % and 50.0 % of patients respectively (p < 0.05). However, improvement and lack of effect are more characteristic of patients receiving traditional treatment (34.6 % and 10.0 %), in comparison with patients, who receive the prescribed therapy (13.3 % and 0 %).

Positive dynamics of the findings under the influence of phototherapy and traditional therapy has been established in patients of group I: a decrease in the BSA, PASI and SAPASI indices by 1.9, 1.8 and 1.9 times after the treatment, as compared with these before treatment. Inclusion of melatonin into the complex therapy allows to get better results: a significant decrease takes place in the value of dermatological indices – BSA by 2.2 times, PASI by 3.0 times, and SAPASI by 5.1 times. A distinct positive dynamics of some other findings under the influence of therapy has been found in patients in group II: the levels of VEGF decreased by 5.2 times, TNF α – 3.5 times, and IL-8 – 1.6 times, regarding the results before treatment (p < 0,05). They did not differ from the similar parameters in the practically healthy persons (p > 0,05). Melatonin used as a supplement resulted in normalization of sleep, while its level in the blood of patients after treatment did not differ practically from the level, calculated in the patients of the control group (p > 0,05). Positive dynamics has also been registered in patients after traditional therapy, but complete normalization of the laboratory parameters level has not occurred.

A high efficiency of the prescribed medicine, the absence of side effects, the accessibility of the means and methods of the developed therapy complex justify the expediency of melatonin intake as a supplement in the treatment of patients with psoriasis.

Key words: psoriasis, angiogenesis, growth factors, cytokines, treatment, melatonin, efficiency.