Oops! It appears that you have disabled your Javascript. In order for you to see this page as it is meant to appear, we ask that you please re-enable your Javascript!

Державна установа
«Інститут дерматології та венерології НАМН України»

Петренко Анастасія Вадимівна

УДК 616.53-002.25-02:575.24/.25:575.191]-036.17-092-085-035

ВИЗНАЧЕННЯ ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ АКНЕ НА ПІДСТАВІ ОЦІНКИ РОЛІ СПАДКОВОСТІ В ТЯЖКОСТІ ПЕРЕБІГУ

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Харків – 2018

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, доцент
Літус Олександр Іванович,
Національна медична академія післядипломної освіти
імені П. Л. Шупика МОЗ України,
завідувач кафедри дерматовенерології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук
Білозоров Олексій Павлович,
ДУ «Інститут дерматології та венерології
НАМН України»,
завідувач лабораторії імунології, патоморфології та молекулярної генетики;

кандидат медичних наук, доцент
Сербіна Інесса Михайлівна,
Харківська медична академії післядипломної освіти
МОЗ України,
доцент кафедри дерматовенерології.

Захист відбудеться «23» травня 2018 року о 11:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9).

Автореферат розісланий «21» квітня 2018 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук                                                         Ю. В. Щербакова


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема удосконалення терапії акне залишається актуальною і в теперішній час, що пов’язано з високою частотою захворювання серед підлітків та осіб молодого віку, яка досягає 65–85 % (Л. Д. Калюжна, 2008; А. Ю. Миронов та співавт., 2008; Я. Ф. Кутасевич, І. О. Маштакова, 2014). Різноманітність високоефективних сучасних препаратів зовнішньої та системної дії дозволяє обирати терапію індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням клінічної форми, ступеня тяжкості перебігу захворювання, патогенезу, психосоматичного статусу пацієнта та супутньої патології (В. П. Адаскевич, 2005; В. П. Федотов, Т. В. Святенко, 2006; Л. А. Болотна, К. С. Шмелькова, 2014; Я. Ф. Кутасевич, І. М. Бронова, 2015). Безумовний інтерес викликає те, що в деяких роботах при лікуванні акне використовують нікотинамід, зважаючи на його салорегулюючу та протизапальну дію (E. Khodaeiani et al. 2013; E. Araviiskaia, B. Dreno, 2016).

Вивчення патогенетичних складових акне на сьогодні обґрунтовано базується на сімейній схильності до захворювання та на ролі в цьому вродженого імунітету. Propionibacterium acnes активує вроджений імунітет шляхом стимуляції Toll-like receptors (TLRs) і протеазоактивованих рецепторів на клітинах фолікулів (здебільшого кератиноцитах та клітинах Лангерганса), індукує секрецію антимікробних пептидів цими клітинами та себоцитами, призводячи до хронічного запалення фолікулів (C. Beylot et al., 2014).

Недостатньо з’ясовано на сьогоднішній день роль спадковості в розвитку акне. Поліетіологічність акне спонукає до пошуку нових ланок патогенезу, розробки нових шляхів лікування та попередження переходу легких форм захворювання у більш тяжкі, що є практично значущим. Це сприятиме більш глибокому розумінню патогенезу акне, впровадженню в практичну роботу патогенетично обґрунтованих методів лікування, попередження ускладнень та покращення якості життя пацієнтів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі дерматовенерології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика у відповідності з напрямком науково-дослідних робіт за темою: «Обґрунтування терапевтичних підходів при хронічних дерматозах та ІПСШ з урахуванням їх патогенетичних особливостей» (№ держреєстрації 0108U009971, термін виконання 2014-2019 рр.). Дисертантом особисто вивчено особливості клініки, діагностики акне залежно від тяжкості перебігу та спадкової схильності, виконано аналіз молекулярно-генетичних, гормональних складових патогенезу акне, проведена диференційована терапія.

Мета та задачі дослідження. Мета – дослідити генетичні та андрогенасоційовані особливості тяжких та середніх форм акне та впровадити диференційований підхід в алгоритмі лікування.

Досягнення поставленої мети передбачало виконання таких задач:

  1. Визначити особливості клінічного перебігу тяжких форм акне в порівнянні із середньо-тяжкими формами.
  2. Оцінити показники якості життя у хворих на різні форми акне.
  3. Проаналізувати рівні статевих гормонів у хворих на різні форми акне.
  4. Провести порівняння поліморфних варіантів генів TLR-2 (G753A), TLR-4 (C399T), IL-1β (C3953T), IL-8 (С781Т) у хворих на тяжкі та середньо-тяжкі форми акне.
  5. Провести кореляційний аналіз впливу поліморфних варіантів генів TLR-2 (G753A), TLR-4 (C399T), IL-1β (C3953T), IL-8 (С781Т) та гормональних показників на перебіг акне.
  6. Запропонувати диференційований підхід у лікуванні акне на підставі оцінки генетичної схильності до даного дерматозу.

Об’єкт дослідження: тяжкі форми акне.

Предмет дослідження: патогенетичні механізми реалізації спадкової схильності при тяжких формах акне.

Методи дослідження: клінічні (для постановки діагнозу, визначення тяжкості перебігу акне); анкетування за шкалами CADI та DLQI з оцінкою якості життя; інструментальний (для виявлення супутньої патології); імуноферментні (для визначення рівнів сироваткових статевих гормонів); молекулярно-генетичний (визначення поліморфних варіантів генів TLR-2 (G753A), TLR-4 (C399T), IL-1β (C3953T), IL-8 (С781Т)); статистичні методи (для підтвердження вірогідності результатів).

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше у хворих на середньо-тяжкі та тяжкі форми акне проведено характеристику поліморфних варіантів генів TLR-2 (G753A), TLR-4 (C399T), IL-1β (C3953T), IL-8 (С781Т) у взаємозв’язку з функціональним станом ендокринної системи (сироваткові рівні статевих гормонів), аналіз ролі порушень їх взаємовідносин у механізмах розвитку клінічних ознак захворювання.

Вперше виділено генотипи G753A гена TLR-2, C399T гена TLR-4, C3953T гена IL-1β, С781Т гена IL-8 за різних варіантів клінічного перебігу акне.

Вперше виконано прогнозування ймовірності розвитку та визначення характеру клінічного перебігу акне завдяки проведенню молекулярної діагностики з визначенням генотипів генів TLR-2, TLR-4, IL-1β, IL-8 на ранніх стадіях.

Доповнено наукові відомості про особливості клінічних проявів, перебігу та механізмів розвитку акне у хворих з наявним чи відсутнім сімейним анамнезом.

Розширено наукові дані щодо фенотипічних особливостей у пацієнтів з акне залежно від характерного варіанту генотипу та комбінації генотипів досліджуваних генів.

Науково обґрунтовано впровадження окремих схем комплексної терапії хворих на акне із застосуванням індивідуального підходу на підставі результатів молекулярної діагностики, що сприяло підвищенню ефективності лікування даного дерматозу.

Практичне значення одержаних результатів. Підходи, що були розроблені щодо впровадження обґрунтованої індивідуальної терапії пацієнтів на підставі дослідження корелятивних взаємозв’язків між варіантом генотипу, рівнем сироваткових статевих гормонів та особливостями клінічного перебігу акне, дозволяють підвищити ефективність лікувальних заходів. Основні положення дисертації впроваджено в практичну роботу Київської міської клінічної шкірно-венерологічної лікарні, поліклінічну роботу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» МОЗ України, дерматовенерологічного відділення Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, Державної установи «Інститут дерматології та венерології НАМН України».

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проаналізовано за темою дисертаційної роботи наукову літературу, проведено патентно-інформаційний пошук, визначено мету та задачі дослідження. Здобувачем проведено клінічне обстеження хворих, молекулярно-генетичне та гормональне дослідження, проаналізовано та статистично оброблено отримані результати за допомогою програм SPSS Statistics 17.0, Microsoft Excel 2013 та OR-calculator. Самостійно написані всі розділи дисертації, спільно з науковим керівником сформульовано висновки і рекомендації.

Усі опубліковані наукові праці, в яких викладено основні положення і зміст дисертації, авторські. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї, положення і висновки, які є результатом особистої роботи здобувача і становлять його індивідуальний науковий внесок. Конфлікту інтересів немає.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційних досліджень доповідались та обговорювались на: всеукраїнських та міжнародних науково-практичних медичних конференціях, з’їздах, форумах: «Спадкові та екологічні чинники в дерматовенерології» (м. Київ, 29-30 листопада 2016 р.); «Новітні тенденції лікування та профілактики дерматовенерологічних проблем в рамках доказової медицини» в рамках ХІІ Львівського Медичного Форуму (м. Львів, 15 квітня 2016р.); «Впровадження сучасних досягнень медичної науки у практику охорони здоров’я України» в рамках V ювілейного Міжнародного медичного конгресу (м. Київ, 19-21 квітня 2016 р.); «Святогірські дерматовенерологічні дні: сучасні аспекти діагностики, лікування, профілактики дерматозів та інфекцій, що передаються статевим шляхом» (м. Святогірськ, 12-13 травня 2016 р.); науково-практичній конференції, присвяченій 50-й річниці створення шкірно-венерологічного диспансеру № 1 Дніпровського району м. Києва (м. Київ, 16 вересня 2016 р.); «Інновації в медицині: досягнення молодих вчених» (м. Київ, 18 травня 2017р.); 26-му Конгресі Європейської академії дерматовенерології (Женева, Швейцарія, 2017).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 20 друкованих праць, у тому числі статей – 12, з них у спеціалізованих наукових виданнях, рекомендованих ДАК України – 5 (у моноавторстві – 3), у журналах, що входять до міжнародних наукометричних баз Index Copernicus, Google Scholar, РІНЦ, – 4, у закордонному виданні – 1, у збірниках наукових праць – 4, патент на корисну модель – 1, тез – 7, у тому числі закордонних – 1.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена українською мовою, загальним обсягом 143 сторінки машинописного тексту. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків, списку використаних джерел та трьох додатків. Бібліографія містить 214 джерел, із яких 57 робіт – кирилицею і 157 – латиницею. Містить 23 таблиці, 8 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Дисертаційна робота базується на аналізі результатів обстеження 95 осіб (47 жінок, 48 чоловіків) віком від 14 до 40 років. З 95 обстежених було 84 пацієнтів з акне (42 хворих на середньо-тяжке акне і 42 пацієнти з тяжким перебігом акне) та 11 батьків пацієнтів, що мали прояви акне у молодому віці. Хворі були поділені на 3 групи: пацієнти із середньо-тяжким акне (n=42), пацієнти із тяжким акне (n=42) та один з батьків пацієнтів, що мав прояви тяжкого акне у юнацькому віці (n=11). В залежності від терапії, що отримували досліджувані хворі (n=78), вони були поділені на 2 групи. Перша група отримувала стандартну терапії акне та нікотинамід рибозид і була поділена на дві підгрупи з залежності від тяжкості перебігу захворювання: Іа (n=20) – пацієнти із середньо-тяжким акне, Ib (n=19) – пацієнти із тяжким акне. Друга група отримувала лише стандартну терапію та також була поділена на дві підгрупи: ІІа (n=21) –  пацієнти із середньо-тяжким акне, IIb (n=18) – пацієнти із тяжким акне.

Проведено загальноклінічне обстеження хворих, за необхідності пацієнти були проконсультовані суміжними спеціалістами (гінекологом-ендокринологом, ендокринологом, ревматологом, гастроентерологом).

Оцінено показники якості життя та психоемоційного стану пацієнтів з акне опитувальниками DLQI (Dermatology Life Quality Index) та CADI (Cardiff Acne Disability Index).

Молекулярно-генетичне дослідження поліморфізмів генів TLR-2 (G753A), TLR-4 (C399T), IL-1β (C3953T), IL-8 (С781Т) у зразках периферичної крові проводилося в молекулярно-генетичній лабораторії Державного закладу «Референс-центр з молекулярної діагностики МОЗ України». Виділення зразків ДНК із отриманого матеріалу проводилося стандартним методом за допомогою комерційного набору «ДНК-сорб-В» з використанням полімеразної ланцюгової реакції відповідно до рекомендацій, запропонованих виробником.

Визначення рівнів статевих гормонів (тестостерон загальний, тестостерон вільний, дигідротестостерон (ДГТ); у жінок додатково визначалися показники естрадіолу, прогестерону, пролактину, фолікулостимулюючого гормону) проводилося шляхом забору венозної крові у вакуумні пробірки з активатором згортання та гелем. Дослідження проводилися на імуноаналізаторі-фотометрі електрохемілюмінісцентному Elecsys 2010 фірми “Roche Diagnostics GmbH” у клінічних та діагностичних лабораторіях міста Києва.

Статистична обробка даних, отриманих під час клінічних та лабораторних досліджень, здійснювалася за допомогою комп’ютерних програм SPSS Statistics 17.0, Microsoft Excel 2013 та OR-calculator. Залежно від завдання дослідження та типу даних були застосовані наступні статистичні методи: описової статистики шляхом обчислення медіан (Ме); критерій χ2 Пірсона з поправкою Йєтса та точним критерієм Фішера; розрахунок показника співвідношення шансів (OR) з довірчими інтервалами; розрахунок середньої арифметичної величини та її стандартного відхилення (M±m); перевірка даних на нормальність розподілу за допомогою теста Колгоморова-Смірнова; після оцінки гомогенності груп тестом Левеня застосування t-критерія Ст’юдента. Статистично значущими вважали дані з рівнем імовірності р<0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. Протягом дослідження було обстежено 95 осіб (47 жінок, 48 чоловіків). Середній вік досліджуваних становив (20,5 ± 5,5) років, з крайніми коливаннями від 14 до 40 років. З 95 обстежених було 84 пацієнтів з акне та 11 батьків пацієнтів, що мали прояви акне у молодому віці. За особливостями клініко-анамнестичних даних усі обстежені (95 осіб) були розподілені на три групи: 1-а група – пацієнти з середньо-тяжким акне (n=42), 2-а група – пацієнти з тяжким перебігом акне (n=42), 3-я група – батьки пацієнтів, що мали прояви акне у минулому (n=11). Усього було обстежено 14 (33,3 %) чоловіків із середньо-тяжким акне і 28 (66,7 %) чоловіків із тяжким перебігом даного дерматозу. Серед обстежених жінок у 28 (66,7 %) були прояви середньо-тяжкого акне, а у 14 (33,3 %) відмічався тяжкий перебіг.

Тривалість захворювання становила від 2 до 23 років (у середньому 5,2 років), дебют акне констатовано у віці від 12 до 21 років (у середньому у 15,2 років).

Оцінюючи вплив захворювання на якість життя пацієнтів (n=78) спеціально розробленими опитувальними листами CADI, що оцінював психо-емоційну напруженість пацієнта та вплив акне на якість життя пацієнта, і DLQI, що оцінював вплив дерматологічної патології на повсякденне життя пацієнта, було виявлено значний вплив захворювання на якість життя пацієнтів та психоемоційну напруженість у всіх групах хворих. Серед обстежених чоловіків з акне середнього ступеня тяжкості результат анкетування знаходився в діапазоні від 0 до 13 балів. Середнє значення у даній групі пацієнтів становило 6, медіана – 6, мода – 6. Чоловіки з тяжким перебігом акне показали наступні результати опитування: діапазон значень складав від 2 до 15 балів; середнє значення у пацієнтів із тяжким перебігом акне становило 8,6, медіана – 9,5, мода – 10.

Серед обстежених жінок результати анкетування дещо відрізнялися від даних, що показали пацієнти чоловічої статі. У жінок з акне середнього ступеня тяжкості результати були в межах від 4 до 11 балів; середнє значення складало 7 балів, медіана – 7,5, мода – 8. Серед жінок, що мали тяжкий перебіг акне, результати знаходилися в діапазоні від 3 до 12 балів; середнє значення становило – 8, медіана – 9, моду для даної групи пацієнтів не вдалося визначити, оскільки кожен із отриманих результатів не повторювався.

Встановлено, що акне сильно впливає на психоемоційний стан пацієнтів з даною патологією. Як можна бачити з результатів анкетування, у всіх групах опитаних було встановлено значний вплив захворювання на психоемоційний стан пацієнтів.

Окрім того, згідно з даними проведеного анкетування, жінки із середньо-тяжким перебігом акне частіше вказували на високий вплив захворювання на психоемоційний стан порівняно з чоловіками, проте чоловіки із тяжким перебігом акне вказували на більш виражений вплив захворювання на їхню психоемоційну сферу, порівняно із жінками з аналогічною формою акне.

За опитувальником DLQI cеред обстежених чоловіків з акне середнього ступеня тяжкості результат анкетування знаходився в діапазоні від 0 до 4 балів. Середнє значення у даній групі пацієнтів становило 2,6, медіана – 2,5, мода – 4. Чоловіки з тяжким перебігом акне показали наступні результати опитування: діапазон значень був у межах від 5 до 22 балів; середнє значення у пацієнтів із тяжким перебігом акне складало 10,9, медіана – 9,5, мода – 8.

З’ясовано, що як у жінок, так і у чоловіків із середнім перебігом акне захворювання мало незначний вплив на якість життя пацієнтів, проте у жінок даний показник був у 2 рази вищим, ніж у чоловіків, що вказує на більшу соціальну та психоемоційну напруженість у зв’язку з наявністю захворювання.

Серед жінок із тяжким перебігом акне було виявлено дуже сильний вплив на якість життя та психоемоційний стан хворих. Серед чоловіків із тяжким перебігом даного дерматозу в середньому був виявлений помірний вплив акне на якість життя. Проте в окремих індивідів показники опитувальника сягали 20–22 балів.

Серед обстежених жінок результати анкетування дещо відрізнялися від даних, що показали пацієнти чоловічої статі. У жінок з акне середнього ступеня тяжкості результати були в межах від 1 до 7 балів; середнє значення становило 4,8 балів, медіана – 5, мода – 7. Серед жінок, що мали тяжкий перебіг акне, результати знаходилися в діапазоні від 6 до 15 балів; середнє значення складало – 11,1, медіана – 11, мода – 11.

Сімейні випадки захворюваності акне у тій чи іншій формі загалом ідентифіковані у 63 осіб (75 %). У 11 хворих та їхніх батьків вивчалися поліморфні варіанти генів TLR-2 (G753A), TLR-4 (C399T), IL-1β (C3953T), IL-8 (С781Т). Для обстеження були залучені саме ті з батьків, які хворіли на тяжку форму акне в підлітковому віці або мали прояви ураження сальних залоз і на сьогодні. У всіх обстежених хворих на акне їхні батьки мали варіанти генотипу СТ або СС за геном TLR-4 (C399T); СС, СТ або ТТ за геном IL-1β (C3953T); СС, СТ або ТТ за геном IL-8 (С781Т), (табл. 1).

Усі пацієнти, що брали участь у дослідженні, проходили молекулярно-генетичне обстеження за генами TLR-4 (C399T), IL-1β (C3953T), IL-8 (С781Т) та були поділені на дві групи залежно від ступеня тяжкості акне. За геном TLR-4 (C399T) у досліджуваних було наявно два варіанти генотипу – СС та СТ. У всіх пацієнтів із першої групи (n=42) відмічався гомозиготний генотип СС, у другій групі (n=42) у 31 (73,8 %) хворого був гомозиготний варіант СС, а у 11 (26,2 %) – гетерозиготний генотип СТ, що достовірно пов’язано з тяжкістю перебігу акне (р<0,01). За геном IL-1β (C3953T) всього було виявлено три варіанти генотипу – СС, СТ, ТТ. Переважна більшість пацієнтів із першої групи (n=42) мали гомозиготний варіант СС за даним геном – 31 (73,8 %), а у другій групі даний варіант генотипу був виявлений у 20 (47,6 %) пацієнтів як достовірний (р<0,05); у 10 (23,8 %) хворих із першої групи та 17 (40,5 %) другої був наявний генотип СТ (р>0,05), а в 1 (2,4 %) пацієнта із середньо-тяжким перебігом акне та у 5 (11,9 %) хворих із тяжким акне був виявлений варіант генотипу ТТ (р>0,05).

Таблиця 1 – Результати генетичного обстеження у пацієнтів з акне та одного з батьків

Ген TLR-4 (C399T) IL-1β (C3953T) IL-8 (С781Т)
Обстежені П Б/м П Б/м П Б/м
Ч-б CT CT CT CT СС СТ
Ч-б CT CT CT CC СС СТ
Ч-б CC CC CT CT СТ ТТ
Ч-м CC CC CT CT СТ СТ
Ч-б CC CC CT CT СТ ТТ
Ч-м CC CT CT CC ТТ СТ
Ж-м CC CC CT TT CC CT
Ж-м CC CC CC CC TT CT
Ч-б CC CC CC CT CT CT
Ч-б СС СС СС СС СТ СТ
Ч-м СС СС ТТ СТ СС СС

Примітка. П – пацієнт, Б/м – батько/матір, Ч-б – чоловік-батько, Ч-м – чоловік-матір, Ж-м – жінка-матір

За геном IL-8 (С781Т) значима різниця була встановлена за гомозиготним варіантом генотипу ТТ (р<0,05). Встановлено, що алель Т за геном IL-8 (С781Т)  особливо сильно впливає на тяжкий перебіг акне (табл. 2).

Була проаналізована частота комбінованих генотипів за вище переліченими генами залежно від ступеня тяжкості захворювання. Значущу різницю показали два варіанта комбінацій. Комбінований генотип 399CC + 3953CC + 781CC було виявлено у 9 (21,4 %) із середньо-тяжким перебігом акне та в 1 (2,4 %) хворого на тяжкий перебіг акне (χ2 = 5,562; р<0,05; OR=0,089; 95%CI – 0,01–0,74). Комбінований генотип 399CC + 3953CC + 781CT було виявлено у 21 (50,0 %) пацієнта з першої групи та 7 (16,7 %) хворих із другої (χ2 = 10,500; р<0,01; OR=0,2; 95%CI – 0,07–0,55). Окремо було проаналізовано комбінації двох генів – IL-1β (C3953T) та IL-8 (С781Т) у групах порівняння. З 9 можливих варіантів генотипу значущу різницю було виявлено лише у 1 – 3953CC + 781CT. Дану комбінацію мав 21 (50,0 %) пацієнт із першої групи та 11 (26,1 %) хворих із другої (χ2 = 5,048; р<0,05; OR=0,35; 95%CI – 0,14–0,88).

У хворих на акне проводилось обстеження на рівні статевих гормонів у периферичній крові (n=63), середній вік яких становив (20,5 ± 5,5) років. Пацієнти були поділені на дві групи залежно від тяжкості перебігу. До першої групи увійшов 31 пацієнт на акне середньо-тяжкого перебігу, з них – 12 чоловіків та 19 жінок. Другу групу склали 32 пацієнти із тяжким перебігом акне – 21 чоловік та 11 жінок. Також обидві групи були поділені на дві підгрупи залежно від статі, оскільки показники гормонального статусу суттєво відрізняються у чоловіків та жінок.

Таблиця 2 – Частота поліморфних варіантів генів TLR-4 (C399T), IL-1β (C3953T), IL-8 (С781Т) у групах порівняння

Ген/ поліморфізм Генотип Ступінь тяжкості акне Значимість різниць
Середній

n=42

 Тяжкий

n=42

 χ2 Р OR 95%CI
TLR-4 (C399T) СС 42
(100 %)		 31
(73,8 %)		 10,461 р<0,01 – –
СТ 0 11
(26,2 %)		 10,461 р<0,01 – –
IL-1β (C3953T) СС 31
(73,8 %)		 20 (47,6 %) 6,039 р<0,05 3,1 1,24-7,75
СТ 10
(23,8 %)		 17 (40,5 %) 2,674 р>0,05 0,46 0,18-1,18
ТТ 1
(2,4 %)		 5 (11,9 %) 0,201 р>0,05 0,18 0,02-1,61
IL-8 (С781Т) СС 16
(38,1 %)		 11 (26,2 %) 1,365 р>0,05 1,73 0,68-4,38
СТ 25 (59,5 %) 22 (52,4 %) 0,435 р>0,05 1,34 0,56-3,17
ТТ 1
(2,4 %)		 9 (21,4 %) 5,562 р<0,05 0,089 0,01-0,74

Чоловікам було проведено визначення тестостерону загального, тестостерону вільного та ДГТ, проте статистично значущої різниці виявлено не було.

У жінок, окрім перелічених вище гормонів, додатково визначалися такі показники: пролактин, прогестерон, естрадіол, фолікулостимулюючий гормон. Статистично значущу різницю було виявлено лише за рівнем ДГТ (у 1 групі – (325,92 ± 112,16) пг/мл, у 2 групі – (927,79 ± 260,11) пг/мл, р<0,05).

Також було проведено аналіз між генними поліморфізмами та рівнями статевих гормонів. Для аналізу було обрано варіанти генотипу за генами IL-1β (C3953T) та IL-8 (С781Т) (ген TLR-4 (C399T) не був включений, оскільки у всіх пацієнтів із підвищеними рівнями досліджуваних гормонів був наявний гомозиготний генотип СС за даним геном) та рівні статевих гормонів, що показали найбільші відхилення від нормальних показників в обох групах, а саме вільний тестостерон у чоловіків та ДГТ і пролактин у жінок. Пацієнти були поділені на дві групи залежно від наявності або відсутності підвищення досліджуваного гормону (за нормальні бралися показники здорових осіб).

Для дослідження було взято 9 комбінацій генотипів за генами IL-1β (C3953T) та IL-8 (С781Т), з них лише за комбінацією 3953CT + 781CT було виявлено статистично значущу різницю. Дана комбінація спостерігалась у 5 (41,7 %) пацієнтів із підвищеним рівнем вільного тестостерону та у 1 (4,8 %) із нормальними значеннями даного гормону (χ2 = 4,73; р<0,05; OR=0,07; 95%CI – 0,007–0,707), що вказує на зв’язок даної комбінації генотипів із підвищеним рівнем вільного тестостерону у хворих на акне.

Серед обстежених жінок показники ДГТ розподілилися між 6 комбінованими генотипами, з яких 2 – показали значущу різницю. Комбінований генотип 3953CC + 781CT був наявний у 10 (52,6 %) пацієнток без підвищення рівня ДГТ та у жодної з підвищеним вмістом даного гормону (р<0,05); комбінація 3953CT + 781CT була виявлена у 5 (45,4 %) пацієнток із підвищеним рівнем ДГТ та в 1 (5,3 %) хворої з нормальним рівнем (χ2 = 4,74; р<0,05; OR=0,007; 95%CI – 0,006–0,69), що вказує на зв’язок даного комбінованого генотипу із підвищеним рівнем ДГТ у жінок, що хворіють на акне.

Проводився порівняльний аналіз лікування у двох групах: в одній групі було застосовано нікотинамід рибозид та стандартну терапію акне, а в іншій – лише стандартну терапію. Хворі були поділені на дві групи по 39 чоловік незалежно від результатів молекулярно-генетичного обстеження. Кожна група додатково поділена на дві підгрупи залежно від тяжкості перебігу захворювання. До першої групи увійшло 20 пацієнтів із середньо-тяжким акне (Іа) та 19 пацієнтів з тяжкою формою акне (Іb). До другої групи увійшов 21 хворий на середньо-тяжке акне (IIa) та 18 – з тяжким перебігом даного дерматозу (IIb). Перша група отримувала нікотинамід рибозид у дозі 225 мг/добу у трьох прийомах протягом 2 місяців в якості системної терапії. Також пацієнти даної групи отримували стандартну системну терапію (пацієнти з тяжким перебігом акне отримували системні ретиноїди у середніх рекомендованих дозах, виходячи з розрахунку на масу тіла та місцеву антибактеріальну терапію двічі на добу, пацієнти із середньо-тяжким перебігом акне отримували системну антибактеріальну терапію та місцево топічні комбінації – топічний ретиноїд + топічний антибіотик). Друга група отримувала терапію, аналогічну першій групі за винятком нікотинамід рибозиду. Було підраховано кількість елементів висипу, їх вид та локалізацію до проведеного лікування (табл. 3). До початку лікування у пацієнтів із тяжким перебігом акне (групи Ib та IIb) відмічалися папули у кількості >20 на кожній з уражених ділянок (обличчя, груди, спина), пустули >20, вузли/кісти/фістули – 1-10, вузли менше 1 см – більше 10, рубці у місцях попереднього висипу (див. табл. 3).

Після отримання пацієнтами призначеної терапії протягом 2 місяців був проведений підрахунок елементів висипу, що залишилися по завершенні терапії. Залежно від ефективності лікування всіх пацієнтів було розподілено на три групи: «чиста шкіра» – повне очищення від висипу; «практично чиста шкіра» – поодинокі комедони, 1–4 папули, відсутність пустул, вузлів; «значне очищення шкіри» – поодинокі комедони, 5–7 папул, 1–3 вузли до 1 см, відсутність пустул (табл. 4).

Таблиця 3 – Кількість елементів висипу у хворих на середньо-тяжке акне (групи Іа, ІІа) та тяжке акне (групи ІІа, ІІb) до початку лікування

Елементвисипу

Група

 Папули Пустули Комедони Вузли/ кисти/ фістули Вузли (менше 1см)
Іа

n=20

 10–20 10–20 > 20 – < 10
IIa

n=21
Ib

n=19

 > 20 > 20 > 20 1–10 > 10
IIb

n=18

Таблиця 4 – Кількість хворих на середньо-тяжке акне (групи Іа, ІІа) та тяжке акне (групи Іb, IIb,) залежно від ефективності терапії по завершенні лікування

Результат

Група

 «Чиста шкіра» «Практично чиста шкіра» «Значне очищення шкіри» χ2 Р
Іа

n=20

 14 5 1 7,849 р<0,05
IIa

n=21

 7 6 8
Іb

n=19

 12 2 5 8,850 р<0,05
IIb

n=18

 3 7 8

Отримані результати, наведені в таблицях 3 та 4, свідчать, що серед пацієнтів, що приймали нікотинамід рибозид (перша група), достовірно більше хворих, у яких відмічалося значне покращення стану шкіри, порівняно із групою хворих, що отримували лише стандартну терапію.

Отримані дані були зіставлені з результатами молекулярно-генетичного дослідження. Серед пацієнтів з повним та практично повним очищенням шкіри у групі Іb у всіх пацієнтів відмічався генотип СТ або ТТ за геном IL-8 (С781Т), що може вказувати на особливо сильний вплив алеля Т на тяжкість перебігу акне; у хворих з групи IIb, що мали значне очищення шкіри, названі варіанти генотипу відмічалися лише в одного пацієнта.

До того ж серед пацієнтів з повним очищенням шкіри у групі Іа у всіх пацієнтів відмічалися поліморфні варіанти СТ або ТТ за геном IL-8 (С781Т), які асоціюються з більш тяжким перебігом акне, і навпаки – у хворих першої групи, що мали практично повне та значне очищення шкіри такі генотипи відмічалися лише у 3 пацієнтів (50,0 %).

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнено вирішення наукового завдання – підвищення ефективності терапії хворих на акне шляхом розробки патогенетично обґрунтованого комплексного методу на підставі клінічних, психометричних, молекулярно-генетичних та гормональних показників.

  1. Враховуючи розповсюдженість акне серед населення (9,4 % популяції), захворюваність осіб молодого віку (80–90 % підлітків), соціальну дезадаптацію (30–50 % підлітків відчувають психологічний дистрес, пов’язаний із акне), можливий тяжкий перебіг, персистуючий перебіг у частини хворих (у 4 % акне продовжується після 40 років), резистентність тяжких форм до лікування, стає актуальною оптимізація терапії хворих на даний дерматоз із урахуванням тяжкості перебігу та спадкової схильності.
  2. Комплексне обстеження 95 (48 чоловіків та 47 жінок) хворих на акне та членів їхніх родин виявило, що тяжкий перебіг захворювання відзначено у 42 хворих, а у 42 хворих були прояви акне середнього ступеня тяжкості, більшу частину пацієнтів становили особи віком 14–25 років (80,9 % хворих), а до вікової категорії 26-40 років належали 16 пацієнтів (19,1 %), тобто обстежені хворі складали молоду, працездатну частину популяції. Тривалість захворювання в обстежених пацієнтів становила від 2 до 23 років (у середньому 5,2 років), дебют акне констатовано у віці від 12 до 21 року (в середньому 15,2 років). У 75 (92,6 %) пацієнтів був виявлений зв’язок між дебютом захворювання та статевим дозріванням. Сімейні випадки захворюваності акне загалом ідентифіковано у 63 осіб (75 %).
  3. Продемонстровано, що показники якості життя у 78 хворих на різні форми акне, означені за допомогою опитувальних листів CADI (оцінка психоемоційної напруженості), продемонстрували, що жінки із перебігом акне середньої тяжкості частіше вказували на високий вплив захворювання на психоемоційний стан (у середньому 7 балів) порівняно з чоловіками, проте чоловіки із тяжким перебігом акне вказували на більш виражений вплив (у середньому 8,6 балів), порівняно із жінками з аналогічною формою акне. За результатами опитувальника DLQI (вплив дерматологічної патології на повсякденне життя пацієнта) виявлено, що у жінок із середнім ступенем тяжкості акне даний показник був у 2 рази вищим, ніж у чоловіків. Серед жінок із тяжким перебігом акне був установлений більший вплив на якість повсякденного життя порівняно з чоловіками, а у окремих індивідів показники опитувальника сягали навіть 20–22 балів.
  4. З’ясовано, що рівень сироваткового ДГТ був значимо вищим (у 2,85 рази) у жінок із тяжким перебігом акне, ніж у жінок із середнім ступенем тяжкості. Показники у жінок із середньо-тяжким перебігом акне знаходились у діапазоні 109,6–861,6 пг/мл, МЕ – 229,5; у пацієнток з тяжким перебігом – 98,1–2285,7 пг/мл, МЕ – 791,0. У 33 % усіх чоловіків, незалежно від групи, відмічалося підвищення рівня вільного тестостерону (у 1,4 рази від верхньої межі норми), що може вказувати на зв’язок акне із рівнем вільного тестостерону у периферійній крові.
  5. Виявлено асоціацію між наявним у пацієнтів генотипом 388СТ за геном TLR-4 та підвищеною схильністю до тяжкого перебігу акне. Частота гетерозиготного варіанту за геном IL-1β (3953СT) була значуще збільшеною серед пацієнтів із середнім ступенем тяжкості акне. Ризик розвитку тяжких форм акне значуще зростав при наявності у пацієнтів генотипу 781ТТ за геном IL-8. Комбінації генотипів 399СС + 3953СС + 781СС, 399СС + 3953СС + 781СТ за генами TLR-4, IL-1β, IL-8 та 3953CC + 781CT за генами IL-1β, IL-8 виявлялися частіше у пацієнтів з акне середнього ступеня тяжкості порівняно з тяжкими формами акне.
  6. Виявлено асоціацію комбінації генотипів 3953CT + 781CT за генами IL-1β, IL-8 із зростанням вмісту вільного тестостерону в сироватці крові у чоловіків з акне. Комбінація генотипів 3953CC + 781CT за генами IL-1β, IL-8 була значимо асоційована зі зниженим рівнем ДГТ у жінок з акне, у той час як комбінація генотипів 3953CT + 781CT за генами IL-1β, IL-8 навпаки – з підвищеним рівнем ДГТ.
  7. Продемонстровано, що серед пацієнтів із середнім ступенем тяжкості акне, які приймали нікотинамід рибозид у дозі 225 мг/добу протягом 2 місяців, було достовірно більше хворих, у яких відмічалося значне покращення стану шкіри, порівняно із групою хворих, що отримували лише стандартну терапію. Було помічено, що серед пацієнтів із тяжким перебігом акне, що приймали нікотинамід рибозид, кількість хворих, у яких відмічалося повне зникнення елементів висипу значимо перебільшувало тих, хто отримував лише стандартну терапію. Отримані дані були співставлені з результатами молекулярно-генетичного дослідження. Серед пацієнтів, що мали генотип СТ або ТТ за одним або декількома досліджуваними генами, відмічалося повне або практично повне очищення шкіри на тлі прийому нікотинамід рибозиду.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Результати дисертаційного дослідження довели, що хворим на акне доцільно проводити молекулярно-генетичну діагностику з визначенням поліморфних варіантів генів TLR-4 (C399T), IL-1β (C3953T) та IL-8 (С781Т) для прогнозування можливості розвитку та визначення характеру клінічного перебігу захворювання.

Ідентифікація характеру комбінацій генотипів генів TLR-4, IL-1β та IL‑8 у взаємозв’язку з рівнем сироваткових статевих гормонів та клініко-анамнестичними особливостями перебігу захворювання дозволяє впроваджувати індивідуальний підхід до вибору тактики лікування хворих на акне.

Розроблено схему диференційованого лікування хворих на середньо-тяжке та тяжке акне. Результати дисертаційного дослідження дозволяють рекомендувати включення в комплексні схеми терапії хворих на акне середньо-тяжкого та тяжкого ступенів нікотинамід рибозид у дозі 225 мг/добу у трьох прийомах протягом 2 місяців.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  1. Петренко А.В. Вивчення деяких генних порушень у хворих на акне. Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика. 2016. Вип. 25. С. 132–136.
  2. Калюжна Л.Д., Гречанська Л.В., Петренко А.В. Клінічна ефективність ретиноїдів нового покоління в лікуванні акне. Дерматовенерологія. Косметологія. Сексопатологія. 2015. № 3–4. С. 16–21. (Дисертантом здійснено ведення медичної документації та спостереження за перебігом лікування хворих на акне).
  3. Літус О.І., Петренко А.В. Психоемоційний стан хворих на акне із урахуванням тяжкості перебігу та спадкової схильності. Дерматовенерологія. Косметологія. Сексопатологія. 2016. № 3–4. С. 10–12.
  4. Литус А.И., Петренко А.В. Особенности патогенетической характеристики акне с учетом функционального состояния кожи и наследственной склонности. Международный научно-практический журнал Дерматовенерология. Косметология. 2016. Т. 2, № 2. С. 208–212.
  5. Петренко А.В. Патогенетичні аспекти акне від вивчення стану шкіри до визначення деяких генетичних факторів. Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології та управління охороною здоров’я: зб. наук. праць. 2016. Вип. 13. С. 219-224.
  6. Петренко А.В. Співставлення генетичної складової в родинах хворих на акне. Дерматологія та венерологія. 2017. № 1 (75). С. 20–23.
  7. Петренко А.В., Россоха З.І. Тяжкість перебігу акне в залежності від варіантів генних поліморфізмів. Дерматологія та венерологія. 2017. № 2 (76). С. 33–36. (Дисертантом проаналізовано вплив генних порушень на розвиток акне).
  8. Петренко А.В. Алгоритм лікування акне з урахуванням патогенетичних складових. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2017. № 2 (65). С. 44–48.
  9. Petrenko A.V., Litus O.I. Study of psycho-emotional state of patients with acne depending on the severity and hereditary factors. Galician medical journal. 2017. № 2 (27). URL: http://ojs.ifnmu.edu.ua/index.php/gmj/article/view/790.
  10. Петренко А.В., Приходько І.В. Аналіз патогенетичних складових у випадку фульмінантного акне. Дерматовенерологія. Косметологія. Сексопатологія. 2017. № 1–2 (5). С. 97–100. (Здобувачем здійснено аналіз ефективності лікування фульмінантного акне).
  11. Горовенко Н.Г., Петренко А.В., Россоха З.І. Аналіз рівня статевих гормонів у хворих на акне різного ступеню тяжкості з урахуванням впливу генетичних факторів. Дерматологія та венерологія. 2017. № 3 (77). C. 46–52. (Дисертантом проведено збір та аналіз даних гормональних та генетичних чинників у пацієнтів на акне).
  12. Калюжная Л.Д., Гречанская Л.В., Петренко А.В. Акне: современный взгляд на диагностику и лечение. Здоров’я України. 2017. № 4 (401). С. 46–47. (Дисертантом проведено аналіз сучасних літературних джерел).
  13. Пат. на корисну модель 121339 UA, МПК C12N15/00, A01H1/00, A01H1/08. Спосіб прогнозування розвитку тяжких форм акне за допомогою молекулярно-генетичних методів / А.В. Петренко; заявник і патентовласник Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. № u201708769; заявл. 31.08.2018; опубл. 27.11.2018, Бюл. № 22.
  14. Гречанська Л.В., Петренко А.В. Від європейських до українських протоколів по лікуванню акне з позиції спадкових факторів. Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів «Сучасні підходи до формування клінічних настанов з діагностики і лікування шкірних захворювань та інфекцій, що передаються статевим шляхом: європейський досвід і українські реалії», м. Тернопіль, 19-20 жовтня 2016 р. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2016. № 4 (63). С. 100–101. (Дисертантом зроблено аналіз впливу спадкових факторів на розвиток тяжких форм акне).
  15. Петренко А.В. Спадкові фактори та тяжкість перебігу акне. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених НМАПО імені П.Л. Шупика, присвяченої Дню науки, м. Київ, 20 травня 2016 р. – К., 2016. – С. 102–104.
  16. Петренко А.В. Аналіз сімейної схильності при акне. Матеріали Регіональної науково-практичної конференції «Святогірські дерматовенерологічні дні: сучасні аспекти діагностики, лікування, профілактики дерматозів та інфекцій, що передаються статевим шляхом», м. Святогірськ, 12-13 травня 2016 р. Святогірськ, 2016. С. 27.
  17. Петренко А.В. Деякі генні порушення у хворих на акне. Матеріали науково-практичної конференції «Спадкові та екологічні чинники в дерматовенерології», м. Київ, 29-30 березня 2016 р. Дерматовенерологія. Косметологія. Сексопатологія. 2016. № 1–2 (3). С. 79.
  18. Петренко А.В. Аналіз генетичного та гормонального статусу у пацієнтів з акне. Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю «Новітні технології діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів в дерматовенерології та методи і стан їхнього впровадження», м. Харків, 11–12 листопада 2016 р. Дерматологія та венерологія. 2016. № 3 (73). С. 83–84.
  19. Петренко А.В. Генні порушення, як безумовний фактор спадковості у хворих на акне. Матеріали 40-вої ювілейної науково-практичної конференції молодих вчених НМАПО імені П.Л. Шупика з міжнародною участю, присвяченої Дню науки: «Інновації в медицині: досягнення молодих вчених», м. Київ, 18 травня 2017 р. Київ, 2017. С. 48-50.
  20. Petrenko A.V. A case of acne fulminans. Abstracts of the 26th EADV Conference, Geneva, 13-17 September 2017. Geneva, Switzerland, 2017. Abstract ID 3214.

АНОТАЦІЯ

Петренко А.В. Визначення тактики лікування акне на підставі оцінки ролі спадковості в тяжкості перебігу. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби. – Державна установа «Інститут дерматології та венерології НАМН України», Харків, 2017.

Дисертацію присвячено вирішенню важливої науково-практичної проблеми – удосконаленню прогнозу та лікування тяжких форм акне. Досліджено розподіл генотипів G753A гена TLR-2, C399T гена TLR-4, C3953T  гена IL-1β, С781Т гена IL-8 у хворих на акне, рівні сироваткових статевих гормонів, сімейний анамнез у хворих на акне. Ідентифіковано окремі варіанти алелів та генотипів, комбінацій генотипів генів TLR-4, IL-1β, IL-8, що асоційовані з характерними фенотипічними особливостями. Проведено теоретичне обґрунтування та нове рішення наукового завдання, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на акне шляхом індивідуального підходу на підставі визначення поліморфних варіантів генів TLR-4, IL-1β, IL-8 та рівнів статевих гормонів.

Ключові слова: акне, тяжкі форми акне, чинники ризику, молекулярно-генетичне обстеження, гормональний статус, якість життя пацієнтів, оптимізація лікування.

АННОТАЦИЯ

Петренко А.В. Определение тактики лечения акне на основании оценки роли наследственности в тяжести течения. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 – кожные и венерические болезни. – Государственное учреждение «Институт дерматологии и венерологии НАМН Украины», Харьков, 2017.

Диссертация посвящена решению важной научно-практической проблемы – совершенствованию прогноза и лечения тяжелых форм акне. Исследовано распределение генотипов G753A гена TLR-2, C399T гена TLR-4, C3953T гена IL-1β, С781Т гена IL-8 у больных акне, уровень сывороточных половых гормонов, семейный анамнез у больных акне. Идентифицированы отдельные варианты аллелей и генотипов, комбинаций генотипов генов TLR-4, IL-1β, IL-8, ассоциированные с характерными фенотипическими особенностями. Проведено теоретическое обоснование и новое решение научной задачи, заключающейся в повышении эффективности лечения больных акне путем индивидуального подхода на основании определения полиморфных вариантов генов TLR-4, IL-1β, IL-8 и уровней половых гормонов.

Ключевые слова: акне, тяжелые формы акне, факторы риска, молекулярно-генетическое обследование, гормональный статус, качество жизни пациентов, оптимизация лечения.

SUMMARY

Petrenko A.V. Determination of acne treatment tactics based on the assessment of the role of heredity in the severity of the course. – The manuscript.

Dissertation for the degree of a candidate of medical sciences in specialty 14.01.20 – Skin and Venereal Diseases. State Establishment “Institute of Dermatology and Venereology of National Academy of Medical Sciences of Ukraine”, Kharkiv, 2017.

The dissertation is devoted to solving an important scientific and practical problem – improvement of the prognosis and treatment of severe forms of acne.

Complex medical research has established the imperfection of the system for forecasting the development of severe forms of acne and the treatment of this dermatosis, which required scientific substantiation and optimization. The study of pathogenetic constituents of acne is based today on the family propensity to disease and on the role of this innate immunity.

The role of congenital and adaptive immunity in the development of acne has not yet been clarified. The current trends in the incidence and prevalence of acne among the Ukrainian population, age characteristics of the course of this dermatosis are determined, and family cases of morbidity are analyzed. A total of 95 people (84 patients with moderate to severe acne and 11 parents of patients) took part in the study. According to the features of the clinical picture, all patients were divided into two groups of 42 people in each. Each group was divided into two subgroups, depending on gender.

Groups conducted a thorough analysis of the family history, clinical manifestations of the disease. It was found that the average duration of the disease was 5.2 years, the debut of acne was noted on average at the age of 15 years. 75 (92.6%) of patients reported a connection between the debut of the disease and puberty. 67 patients (79.8%) noted that the disease had begun gradually.

All patients underwent general-clinical examinations: general blood test with leukocyte formula, blood glucose, blood biochemical analysis (ALT, AST, total protein, creatinine, urea, C-reactive protein, rheumatoid factor), blood test for microreaction of precipitation for rapid diagnosis of syphilis, general urine test. In all patients, with the exception of two patients with fulminant acne, all general clinical parameters were within normal limits.

The effect of acne on the quality of life of patients, depending on the sex and severity of the course of dermatoses, has been analyzed using the Cardiff Acne Disability Index and DLQI (Dermatology Life Quality Index) questionnaires. In total, 78 patients with moderate to severe acne were checked for both scales. Among them, 36 women (22 with acne with moderate severity and 14 with severe course) and 42 men (14 had acne with moderate severity and 28 with severe course).

According to the CADI questionnaire, all groups of respondents showed a significant effect of the disease on the psycho-emotional state of patients. In addition, according to the survey data, women with moderate acne tended to point out the high impact of the disease on the psycho-emotional state in comparison with men, but men with severe acne tended to point to a more pronounced effect of the disease on their psycho-emotional sphere, compared with women from a similar form of acne.

According to the DLQI questionnaire, among women with severe acne, a very strong influence on the quality of life and psycho-emotional state of patients was found, among men with a severe course of this dermatosis the moderate influence of acne on the quality of life was found on average; however, in some individuals, the questionnaire metrics ranged from 20-22 scores.

A connection was found between the severity of acne and the parameters of hormonal status (serum sex hormones). Among the examined women, the level of dihydrotestosterone was significantly higher in patients with severe acne.

The association between variants of genotypes and combinations of genotypes on the investigated genes and an increased susceptibility to severe acne is revealed.

Also, the combination of genotypes with a rise in the level of certain hormonal indicators is noted. For analysis, variants of genotypes of IL-1β (C3953T) and IL-8 (C781T) genes and sex hormones that showed the highest deviations from normal parameters, namely free testosterone in men and dihydrotestosterone and prolactin in women, were selected. Patients were divided into two groups, depending on the presence or absence of an increase in the test hormone (healthy subjects were taken as normal).

The optimized approach to the treatment of acne based on the parameters of the molecular genetic survey was substantiated and developed, and its predictive efficiency was estimated.

Keywords: acne, acute forms of acne, risk factors, molecular genetic examination, hormonal status, quality of life of patients, optimization of treatment.