Oops! It appears that you have disabled your Javascript. In order for you to see this page as it is meant to appear, we ask that you please re-enable your Javascript!

Державна установа

«Інститут дерматології та венерології НАМН України»

Нарожна Марина Володимирівна

УДК 616.53-008.811.1-092:612.017:616.34-008.87-085:577.161.2

СЕБОРЕЙНИЙ ДЕРМАТИТ: ПАТОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ
ТА КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ З УРАХУВАННЯМ СТАТУСУ
ВІТАМІНУ D, СТАНУ ВРОДЖЕНОГО ІМУНІТЕТУ
ТА МІКРОБІОЦЕНОЗУ КИШЕЧНИКА

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Харків – 2018

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор
Болотна Людмила Анатоліївна,
Харківська медична академія післядипломної освіти
МОЗ України, завідувач кафедри дерматовенерології;
Державна установа «Інститут дерматології та венерології
НАМН України», старший науковий співробітник
відділу дерматології, інфекційних та паразитарних
захворювань шкіри.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор
Дудченко Микола Олексійович,
ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія»
МОЗ України, професор кафедри внутрішніх хвороб та
медицини невідкладних станів з шкірними та венеричними
хворобами;

доктор медичних наук, доцент
Макуріна Галина Іванівна,
Запорізький державний медичний університет МОЗ
України, доцент кафедри дерматовенерології та
косметології з курсом дерматовенерології і естетичної
медицини факультету післядипломної освіти.

Захист відбудеться «31» жовтня 2018 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9.

Автореферат розісланий «26» вересня 2018 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук                                                                  Ю. В. Щербакова


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Обґрунтування вибору теми дослідження. Себорейний дерматит (СД) є хронічним запальним рецидивуючим захворюванням шкіри. Дерматоз реєструється у 3–5 % населення, однак лупа, як легка форма СД, спостерігається значно частіше (Корнишова В. Г. и соавт., 2012; Сафонова Л., 2013; Альбанова В., 2017; Rovelli F. et al., 2011; Borda L. J et. al., 2015; Bakardzhiev I. et. al., 2017). Висипи на відкритих ділянках шкірного покриву, що супроводжуються свербежем, призводять до психоемоційних розладів, знижують соціальну активність та якість життя хворих (Левина Ю. В. и соавт., 2010; Полеско И. В., 2013; Bukvic Mokos Z. et al., 2012; Comert А. et al., 2013; Mameri А. et al., 2017). Враховуючи значне поширення дерматозу в осіб працездатного віку, збільшення захворюваності, відсутність ефективних методів терапії, вивчення механізмів розвитку СД є однією з актуальних проблем дерматології.

У теперішній час виділяють чинники, що сприяють розвитку захворювання: порушення секреції сальних залоз, мікрофлори шкіри, спадковість, ендокринні розлади, захворювання шлунково-кишкового тракту (ШКТ), лікарські засоби та ін. (Белоусова Т. А. и соавт., 2013; Снарская Е. С. и соавт., 2013; Калинина О. В. и соавт., 2014; Clark G. W. et al., 2015; Gupta А. К. et al., 2017; Paulino L. C., 2017; Karakadze М. А. et al., 2018). Зв’язок перебігу дерматозу з порою року, відомості про участь вітаміну D у регуляції функцій шкіри (здатність впливати на імунні реакції, секрецію шкірного сала та ін.) припускають його можливу участь у патогенезі захворювання. Разом з тим, рівень вітаміну D у хворих на СД досліджено недостатньо (Dimitrova J., 2013).

Імунодефіцит є важливою ланкою патогенезу СД, враховуючи колонізацію шкіри дріжджоподібними грибами роду Malassezia (Полеско И. В. и соавт., 2010; Буравкова А. Г. и соавт., 2012; Круглова Л. С. и соавт., 2015; Hay R. J., 2011; Thayikkannu A. V. et al., 2015; Chowdhry S. et al., 2017). Відомості про стан вродженого імунітету при СД нечисленні, поодинокі роботи вказують на його порушення за участю макрофагів, NК-клітин (Баконина Н. В., 2007; Prohic А. et al., 2010). Результати останніх досліджень вказують на імовірну роль антимікробних пептидів (АМП), фагоцитарної ланки імунітету у патогенезі хронічних запальних дерматозів, однак роботи з комплексного вивчення рівня кателіцидину (LL-37) та активності нейтрофілів крові у хворих на СД відсутні.

Сьогодні доведено істотний вплив порушень мікробіоценозу кишечника на перебіг деяких шкірних захворювань (Мавлянова Ш. З., 2013; Олисова О. Ю. и соавт., 2014; Кутасевич Я. Ф. та ін., 2016; Dawson М. et al., 2014). Крім того, встановлено, що дефіцит вітаміну D є додатковим некласичним фактором ризику дисбіозу (Жемела Н. И., 2015; Christakos S. et al., 2011; Vaughn A. R. et al., 2017). Необхідно продовжити дослідження стану мікрофлори товстого кишечника при різних клінічних проявах СД.

Таким чином, особливої значущості набуває розкриття нових метаболічних, імунних і мікробіологічних аспектів патогенезу СД та обґрунтування методів комплексного лікування хворих.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є плановою науково-дослідною роботою Харківської медичної академії післядипломної освіти «Удосконалення методів терапевтичної корекції хронічних дерматозів на підставі дослідження патогенезу та сучасних клінічних особливостей» (№ держреєстрації 0112U000976) і «Оптимізація терапії хронічних дерматозів на підставі вивчення клінічних особливостей та патогенетичних механізмів» (№ держреєстрації 0118U000302). Дисертантом виконано розділ, що стосується вивчення патогенезу і розробки методу лікування хворих на СД.

Мета та задачі дослідження. Мета: підвищення ефективності лікування хворих на себорейний дерматит шляхом розробки комплексного методу терапії на підставі вивчення статусу вітаміну D, стану вродженого імунітету і мікробіоценозу товстого кишечника.

Для досягнення поставленої мети дослідження визначено завдання:

1. Вивчити клінічні прояви СД у пацієнтів з урахуванням рівня вітаміну D, провести статистичний аналіз взаємозв’язків клініко-лабораторних показників.
2. Визначити вміст 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D) у крові хворих на СД до і після лікування.
3. Проаналізувати рівень кателіцидину крові у пацієнтів із СД у динаміці спостереження.
4. Дослідити фагоцитарну і функціональну активність нейтрофілів крові у хворих на СД у процесі терапії.
5. Оцінити стан мікробіоценозу товстого кишечника у хворих на різні клінічні прояви СД.
6. Розробити комплексний метод терапії пацієнтів з СД та оцінити його клініко-лабораторну ефективність.

Об’єкт дослідження: себорейний дерматит.

Предмет дослідження: клінічні прояви, статус вітаміну D, фактори вродженого імунітету, мікробіоценоз кишечника, ефективність терапії.

Методи дослідження: клінічні (постановка діагнозу, визначення індексу поширеності і тяжкості дерматозу, інтенсивності свербежу, оцінка ефективності лікування), імунологічні (фагоцитарна і функціональна активність нейтрофілів), імуноферментні (рівень 25(OH)D, кателіцидину), бактеріологічні (визначення видового і кількісного складу мікрофлори товстого кишечника), статистичні (параметричні і непараметричні).

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше у пацієнтів із СД визначено порушення статусу вітаміну D у вигляді недостатності і дефіциту вітаміну (відповідно у 61,8 % та 30,9 % випадків).

Вперше виявлено розлади гуморальних і клітинних факторів вродженого імунітету при СД, а саме зниження вмісту кателіцидину та ослаблення у 81,8 % хворих фагоцитарної активності нейтрофілів з порушенням метаболічного потенціалу і функціонального резерву клітин.

Доповнено наукові дані про те, що у 76,5 % хворих на СД має місце дисбіоз кишечника, що підтверджується пониженням в різній мірі (на 1-3 порядки) кількості облігатної мікрофлори (біфідобактерій і лактобактерій), кишкової палички і збільшенням умовно-патогенної флори (ентеробактер, цитробактер, стафілокок епідермальний, дріжджоподібні гриби). Визначено I-III ступені дисбіозу товстого кишечника та зв’язок із клінічними проявами дерматозу.

Науково обґрунтовано доцільність використання в комплексній терапії хворих на СД вітаміну D3 та синбіотика, проаналізовано їх ефективність.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено і впроваджено в практичну охорону здоров’я комплексний диференційований метод терапії хворих на СД з використанням у холодну пору року холекальциферолу (Аквадетрим Вітамін D3) та синбіотика (ДермаПро), які нормалізують більшість клініко-лабораторних показників, що забезпечує підвищення ефективності лікування (патент на корисну модель № 122932 UA від 25.01.2018).

Запропоновано визначення рівня 25(OH)D у крові хворих на СД у зв’язку з наявністю факторів, що сприяють розвитку порушень статусу вітаміну D.

Показано, що пацієнти з пониженою забезпеченістю вітаміном D (менше 50 нмоль/л) складають групу ризику тяжкого перебігу СД.

Розроблено дві регресійні моделі для прогнозування ступеня тяжкості СД на підставі виділення прогностично значимих клінічних (SDASI) та лабораторних показників (кателіцидин, фагоцитарне число, 25(ОН)D).

Спосіб лікування вітаміном D3 (холекальциферол) і синбіотиком (ДермаПро) впроваджено в лікувальну практику ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України», КЗОЗ Обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер № 1 (Харків), КУ «Запорізький обласний шкірно-венерологічний клінічний диспансер» Запорізької обласної ради, КЗОЗ «Харківський міський шкірно-венерологічний диспансер № 4», а також у навчальний процес кафедри дерматовенерології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, кафедри дерматовенерології та косметології з курсом дерматовенерології і естетичної медицини факультету післядипломної освіти Запорізького державного медичного університету МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є науковою працею, виконаною автором. Здобувачем здійснено інформаційно-патентний пошук та аналіз літератури за темою дисертаційної роботи, сформульовано мету і завдання роботи. Самостійно проведено клінічне обстеження, лабораторні дослідження та лікування хворих на СД. Самостійно проведено статистичну обробку та узагальнення отриманих результатів, написано всі розділи дисертації, сформульовано висновки та практичні рекомендації.

Усі опубліковані наукові праці, в яких викладено основні положення і зміст дисертації, авторські. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті ідеї, положення і висновки, які є результатом особистої роботи здобувача і становлять його індивідуальний науковий внесок. Конфлікту інтересів немає.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи викладено та обговорено на XV науковій конференції студентів та молодих вчених «Новини і перспективи медичної науки» (Дніпропетровськ, 15-17 квітня 2015 р.), 13-ому весняному симпозіумі Європейської академії дерматології та венерології (Афіни, 19-22 травня 2016 р.), науково-практичній конференції молодих вчених з міжнародною участю «Медицина XXI століття» (Харків, 24 листопада 2016 р.), XXXIII Всеукраїнській науково-практичній конференції за участю міжнародних спеціалістів «Ліки – людині. Сучасні проблеми фармакотерапії і призначення лікарських засобів» (Харків, 08 квітня 2016 р.), конференції «5-е Минские дерматологические чтения имени академика А. Я. Прокопчука» (Мінськ, 22 вересня 2017 р.), конференції «12-е Киевские дерматологические дни» (Київ, 11-13 жовтня 2017 р.), науково-практичній школі «Дерматовенерологія в розробках молодих науковців» (Київ, 16-17 листопада 2017 р.), науково-практичній конференції молодих вчених з міжнародною участю «Медицина XXI століття» (Харків, 23 листопада 2017 р.), науково-практичній конференції молодих вчених інституту з міжнародною участю, присвяченій 25-й річниці від дня заснування Національної академії медичних наук України «Новітні впровадження молодих вчених в сучасній дерматовенерології» (Харків, 07 лютого 2018 р.), науково-практичній конференції молодих вчених, присвяченій 25-річчю НАМН України (Київ, 23 березня 2018 р.), засіданні Харківського наукового товариства дерматовенерологів та косметологів «Школа нових методів дагностики, лікування та профілактики в дерматовенерології» (Харків, 10 квітня 2018 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 19 друкованих праць, у тому числі статей – 7, з них у спеціалізованих наукових виданнях, рекомендованих ДАК України – 5 (у моноавторстві – 2), у журналах, що входять до міжнародних наукометричних баз Index Copernicus, Google Scholar, РІНЦ – 4, патент України на корисну модель – 1, тез – 11, у тому числі закордонних – 1.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 187 сторінках машинописного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 6 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків, рекомендацій, списку використаної літератури та 2 додатків. Обсяг основного тексту дисертації складає 149 сторінок друкованого тексту. Бібліографічний список містить 236 джерел, з них 93 кирилицею та 143 латиницею. Роботу ілюстровано 40 таблицями, 16 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням перебувало 112 хворих на СД віком 23-54 років, з них 65 чоловіків та 47 жінок. Встановлено тяжкість дерматозу за допомогою SDASI (Seborrheic Dermatitis Area Severity Index) (Baysal V. et al., 2004), а також інтенсивність свербежу шкіри (Comert N. et al., 2007). Оцінювалися також соматичний статус хворого, наявність супутніх і перенесених захворювань, уточнювалося, чи застосовувалися лікарські засоби у разі супутньої патології. В усіх хворих при встановленні діагнозу й наступному спостереженні проводилися загальні аналізи крові та сечі, серологічні реакції крові на сифіліс, вивчення показників білкового та вуглеводного обмінів, функціонального стану печінки.

З метою оцінки статусу вітаміну D у 68 хворих на СД визначався рівень 25(ОН)D у сироватці крові за допомогою наборів «25-ОН-Vitamin-D ELISA» (фірма BioVendor, Чеська Республіка). Рівень кателіцидину (LL-37) у сироватці крові досліджувався з використанням наборів «Human LL-37 ELISA Кit» («Hycult biotech», Нідерланди). Дефіцит вітаміну D визначається, якщо вміст 25(ОН)D < 20 нг/мл (50 нмоль/л), виражений дефіцит вітаміну D – < 10 нг/мл (25 нмоль/л), недостатність – рівень 25(ОН)D 21-30 нг/мл (51-75 нмоль/л), адекватний рівень – понад 30 нг/мл (75 нмоль/л).

Систему вродженого імунітету у 44 хворих характеризували показники фагоцитарної і функціональної активності нейтрофілів: фагоцитарний індекс (ФІ), фагоцитарне число (ФЧ) (Лебедев К. А., Понякина И. Д., 1990), тест відновлення нітросинього тетразолію (НСТ-тест) спонтанний (НСТ-тест спонт.) та індукований (НСТ-тест індук.) в модифікації Маянського Д. М. (1996).

Для оцінки стану мікрофлори кишечника у 68 хворих застосовувався стандартний бактеріологічний метод дослідження калу (Эпштейн-Литвак Р. В., Вильшанская Ф. А., 1977).

Статистичний аналіз отриманих результатів, їх графічна інтерпретація здійснювалася за допомогою прикладних програм Microsoft Office Excel 2010 і триал-версії STATISTICA 13.3 EN. Для побудови моделей прогнозування ступеня тяжкості СД застосовано багатомірний регресійний аналіз.

В якості контрольної групи для порівняння лабораторних показників обстежено 22 практично здорових осіб віком 22-52 років (11 чоловіків та 11 жінок).

Результати та їх обговорення. Серед хворих на СД чоловіків виявилося у 1,4 рази більше, ніж жінок. Найчастіше дебют захворювання визначено у період від 31 до 40 років (40,2 %). На свербіж, відчуття жару і стягування шкіри скаржилася майже 1/3 пацієнтів. СД у родичів хворих І та II ступенів споріднення встановлено у 23,2 % випадків. Серед причин загострення дерматозу 75,9 % пацієнтів відзначали зміну пори року (частіше взимку і ранньою весною, рідше восени), 21,4 % – стреси, 17,9 % – порушення дієти. Більшість хворих (87,5 %) вказували на зникнення висипів чи значне покращення стану шкіри влітку. Достатньо вживали продукти, багаті вітаміном D, 36,6 % пацієнтів, недостатньо – 63,4 % хворих. Влітку носили закритий одяг 37,5 % хворих, відпочивали щороку та засмагали 24,1 % пацієнтів. Супутні захворювання встановлено у 67,9 % хворих на СД, найчастіше це були хвороби органів травлення (42,9 %). Клінічні ознаки дисбактеріозу визначено у 65,4 % хворих.

У пацієнтів встановлено різноманітні клінічні прояви СД, обумовлені локалізацією і характером висипів, поширеністю шкірного процесу. Виділено наступні форми дерматозу: СД волосистої частини голови – у 20,5 %, СД волосистої частини голови та обличчя – у 35,7 %, СД обличчя – у 18,8 %, СД тулуба – у 25,0 % хворих. Залежно від характеру клінічних проявів виділяли СД незапальний (20,5 %) і запальний (79,5 %), від ступеня тяжкості – легкий у 34,8 %, середньотяжкий (помірний) у 48,2 %, тяжкий ступінь у 17,0 % пацієнтів. У хворих SDASI становив (11,1 ± 1,3) бала, інтенсивність свербежу – (1,82 ± 0,10) бала.

У пацієнтів визначено суттєве зменшення рівня 25(OH)D ([52,44 ± 3,27] нмоль/л, р < 0,01) порівняно з показником контрольної групи ([100,59 ± 7,72] нмоль/л), що свідчило про порушення статусу вітаміну D. Нормальний вміст 25(OH)D виявлено у 7,3 % хворих, недостатність вітаміну D ([62,51 ± 4,73] нмоль/л) – у 61,8 % і дефіцит вітаміну D ([27,91 ± 2,34] нмоль/л) – у 30,9 % пацієнтів. У контрольній групі нормальний вміст транспортної форми вітаміну D встановлено у 63,6 % осіб, недостатність – у 27,3 % і дефіцит – у 9,1 % осіб.

У пацієнтів із запальними проявами дерматозу вміст 25(OH)D значно знижувався ([44,17 ± 2,09] нмоль/л) відносно показника у хворих із незапальним СД ([74,20 ± 5,19] нмоль/л, р < 0,05). Зниження вмісту кальцидіолу втричі визначено при тяжкому ступені з багатоосередковим ураженням шкіри понад 15 % поверхні ([33,61 ± 1,50] нмоль/л, р < 0,01), що майже дорівнювало такому при вираженому дефіциті вітаміну D. Встановлено кореляційну залежність рівня кальцидіолу від ступеня тяжкості дерматозу (r25(ОH)D–SDASI = –0,695, p < 0,05).

При недостатності вітаміну D у хворих переважав СД помірного ступеня тяжкості (61,1 %), незапальні прояви (66,7 %) та залучення у процес волосистої частини голови або обличчя (83,3 %), рідше визначення грибів роду Malassezia на шкірі (16,7 %) порівняно з клінічними проявами у хворих з дефіцитом вітаміну D, при якому визначено у більшості випадків тяжкий ступінь (71,4 %), запальні прояви хвороби (95,3 %), ураження декількох зон – обличчя і волосистої частини голови, тулуба (100,0 %), дріжджоподібні гриби Malassezia на шкірі (57,1 %). Середнє значення SDASI у групі пацієнтів з дефіцитом вітаміну D ([15,4 ± 2,2] бала) достовірно перевищувало показник у хворих з недостатністю вітаміну D ([10,5 ± 1,7] бала, p < 0,05).

Встановлено, що вітамін D здатний посилювати протимікробний захист організму людини, стимулюючи утворення АМП, які мають ендотоксин-нейтралізуючу та імуномодулюючу активність, забезпечують захист проти широкого спектра мікроорганізмів (Dixon В. М. et al., 2012; Sakabe J. et al., 2017).

Дослідження кателіцидину у хворих на СД ([20,19 ± 2,07] нг/мл) визначило зменшення вмісту порівняно з показником контрольної групи ([32,51 ± 3,04] нг/мл, р < 0,05). При запальному типі дерматозу рівень LL-37 достовірно знижувався ([17,94 ± 1,56] нг/мл) відносно такого при незапальному СД ([25,60 ± 1,92] нг/мл, р < 0,05). Вміст LL-37 виявився пов’язаним зі ступенем тяжкості дерматозу (rLL-37–SDASI = –0,873, p < 0,05). У хворих із тяжким перебігом захворювання рівень LL-37 значно зменшувався ([12,61±1,36] нг/мл) та достовірно відрізнявся від показника у хворих з легким ([27,33 ± 2,19] нг/мл) і помірним ступенем тяжкості СД ([19,97 ± 1,45] нг/мл, р < 0,05).

Сьогодні, незважаючи на інтенсивне вивчення стану імунної системи в патогенезі СД, відкритим залишається питання про участь клітинних факторів вродженого імунітету, а саме фагоцитарної ланки. Фагоцитарна дисфункція визначена у 81,8 % хворих проти 9,1 % осіб контрольної групи. Одночасне зниження ФІ ([37,3 ± 1,1] %) та ФЧ ([2,75 ± 0,13] ум. од.) порівняно з показниками в контрольній групі (відповідно (62,3 ± 1,9) % і (3,81 ± 0,2) ум. од., р < 0,01) свідчить про зменшення кількості нейтрофілів з функціями фагоцитів та помірне ослаблення здібності нейтрофілів до поглинання мікроорганізмів у хворих на СД. Активація спонтанного НСТ-тесту ([29,4 ± 1,9] %, р < 0,05) у хворих, імовірно, обумовлена антигенною стимуляцією поліморфноядерних лейкоцитів в умовах колонізації шкіри Malassezia spp. і вказує на посилення при СД кілінгової функції нейтрофілів, а зниження значення індукованого НСТ-тесту у пацієнтів ([43,9 ± 1,7] %, р < 0,05) є проявом помірного пригнічення функціональної активності нейтрофільних гранулоцитів. У практично здорових осіб значення НСТ-тесту спонтанного становило (21,8 ± 1,5) %, індукованого – (58,4 ± 1,7) %. Зменшення активності індукованого НСТ-тесту у хворих з тяжким ступенем дерматозу ([35,2 ± 0,7] %) і часто рецидивуючим перебігом ([33,7 ± 0,7] %) вказує на ураження бактерицидних систем фагоцитів. Виявлено кореляційну залежність активності нейтрофілів від ступеня тяжкості дерматозу (rФЧ–SDASI = –0,733, rФІ–SDASI = –0,729,
rНСТ-тест спонт.–SDASI = –0,73, rНСТ-тест індук–SDASI = –0,72, р < 0,05).

Значимим фактором розвитку СД є патологія органів ШКТ, що звичайно супроводжується дисбактеріозом кишечника. Дослідження видового та кількісного складу основних мікроорганізмів товстого кишечника пацієнтів із СД виявило існування змін з боку як облігатної, так і факультативної мікрофлори. У хворих визначено достовірне зменшення середньої кількості облігатних бактерій: анаеробних – біфідобактерій ([6,93 ± 1,51] lg КУО/г) і лактобактерій ([5,44 ± 1,17] lg КУО/г), аеробних E. coli типових ([4,79 ± 1,10] lg КУО/г) (у практично здорових осіб відповідно (9,15 ± 1,87), (7,62 ± 1,51), (7,43 ± 1,48) lg КУО/г, р < 0,05), достовірне збільшення середньої кількості факультативних: сапрофітних – епідермальний стафілокок ([4,50 ± 0,68] lg КУО/г) та умовно-патогенних бактерій – ентеробактер ([5,63 ± 0,86] lg КУО/г), цитробактер ([5,02 ± 0,71] lg КУО/г), дріжджоподібні гриби Candida ([5,53 ± 0,77] lg КУО/г) (у контролі відповідно – (1,92 ± 0,45), (1,81 ± 0,42), (1,92 ± 0,45), (2,05 ± 0,36) lg КУО/г, р < 0,05), поява у деяких хворих E. coli гемолітичних ([1,08 ± 0,11] lg КУО/г, р < 0,05), Proteus vulgaris ([0,32 ± 0,07] lg КУО/г, р < 0,05).

У результаті бактеріологічних досліджень виявлено еубіоз у 23,5 % пацієнтів, дисбіотичні порушення різного ступеня у 76,5 % хворих на СД (I ст. – 34,6 %, II ст. – 48,1 %, III ст. – 17,3 %). У цих пацієнтів відзначено пониження на 1-3 порядки кількості лакто- і біфідобактерій в 96,1 % і 100,0 % випадків, нормальної кишкової палички – у 94,2 %. На тлі якісного дисбалансу мікрофлори також виявлено зміни кількісного складу: кишкова паличка з гемолітичними властивостями у 25,0 % і лактозонегативна – у 9,6 %, протей вульгарний – у 7,7 %, гриби роду Candida – у 36,5 % хворих. Аналіз якісного і кількісного складу мікрофлори кишечника дозволив виявити залежність ступеня тяжкості дерматозу від ступеня мікробіологічних порушень, тривалості дерматозу. Так, при легкому ступені тяжкості СД виявлено еубіоз у більшості (76,2 %) хворих і дисбактеріоз I ступеня – у 23,8 % пацієнтів, при помірному – майже порівну встановлено дисбіоз I (46,4 %) і II (53,7 %) ступенів, при тяжкому – частіше дисбіоз III (36,8 %), ніж II (63,2 %) ступеня, тобто при посиленні тяжкості дисбіозу кишечника відзначалося більш поширене і тяжке ураження шкіри.

Кореляційний аналіз клініко-лабораторних показників у хворих на СД виявив статистично значущі зв’язки між SDASI і LL-37, 25(ОH)D, показниками активності нейтрофілів (ФІ і ФЧ, спонтанного та індукованого НСТ-тестів). Майже в усіх випадках (крім 25(ОH)D) визначено сильну негативну кореляцію (r < –0,72) при значимості коефіцієнтів парної кореляції Пірсона, що і стало підставою для використання моделі множинної регресії. Розроблено дві регресійні моделі для прогнозування ступеня тяжкості дерматозу, що мають однаково високий ступінь відповідності з вихідними даними (R2 = 0,77–0,78). Одна з моделей є лінійною комбінацією показників кателіцидину і ФЧ, інша модель враховує лінійність зв’язку SDASI з LL-37 і нелінійність його залежності від значень 25(ОН)D.

Встановлені на підставі обстеження хворих на СД порушення (недостатність/дефіцит вітаміну D, зниження рівня LL-37, активності нейтрофілів, зміни складу кишечної мікрофлори), їх зв’язок з клінічними проявами обумовлюють необхідність застосування терапевтичних засобів.

Виявлення протизапальної та імуносупресорної активності вітаміну D відкрило нові можливості його використання в терапії запальних захворювань шкіри, імовірно пов’язаних з гіперпродукцією цитокінів (псоріаз, атопічний дерматит) (Mesquita K. еt al., 2013; Mostafa W. Z., Hegazy R. A., 2015). Останні дослідження показують, що кератиноцити мають рецептори вітаміну D, які пригнічують проліферацію і стимулюють диференціювання клітин епідермісу, дефіцит вітаміну призводить до аномального формування шкірного бар’єру, експресії АМП та імунного захисту (Benson A. A. et al., 2012).

Порушення резистентності колонізації кишкового біотопу у хворих на СД потребують терапевтичної корекції одночасно з усуненням причини дисбіозу, дотримання дієти. Сучасними дослідженнями встановлено, що дія пробіотиків пов’язана з доведеними ефектами: взаємодією з місцевою (резидентною) мікрофлорою і продукцією АМП, взаємодією з імуноцитами (Underhill M. D., Iliev I. D., 2014). Висока значимість і лідируючі позиції в чисельності спільнот симбіотичних мікроорганізмів «здорових» людей усіх вікових груп лактобацил зумовили вибір для корекції дисбіотичних порушень при СД синбіотика ДермаПро, що містить Lactobacillus rhamnosus GG і фруктоолігосахариди.

Запропоновано комплексний диференційований спосіб лікування пацієнтів із СД (патент на корисну модель № 122932 UA від 25.01.2018). Для корекції рівня вітаміну D хворі отримували водний розчин холекальциферолу (Аквадетрим Вітамін D3) по 2000 МО 1 раз на добу протягом 6 тижнів (при недостатності вітаміну D), по 3500 МО 1 раз на добу протягом 8 тижнів з переходом на 1500 МО протягом 4 тижнів (при дефіциті вітаміну D). Одночасно на фоні дієти призначали ДермаПро залежно від ступеня дисбактеріозу (по 1 капсулі протягом 14 днів при I ступені та відсутності клінічних проявів дисбактеріозу, протягом 21 дня – при II і III ступені). Вітамін D3 і синбіотик рекомендували в холодну пору року на фоні комплексної традиційної терапії.

Залежно від застосованого методу терапії хворих на СД поділено на дві групи: 1 група (n=35) лікувалася за розробленим методом, 2 група (n=33) отримувала засоби традиційної терапії.

Лікування хворих на СД за розробленим методом сприяло підвищенню ефективності терапії (досягнення ремісії у 37,1 % та значного покращення у 51,5 %) порівняно з аналогічними результатами у хворих, що отримували традиційну терапію (відповідно 15,2 % і 42,4 %). Покращення, навпаки, частіше зареєстровано в 2 групі (33,3 %) порівняно з таким у хворих, яким рекомендували додаткового вітамін D3 і синбіотик (11,4 %). Терапія виявилася неефективною тільки у пацієнтів 2 групи (9,1 %). Позитивного результату вдалося досягти у 100,0 % хворих 1 групи та у 90,9 % пацієнтів 2 групи. Однак клінічна ремісія та значне покращення частіше визначено у хворих, які лікувалися за розробленим методом (88,6 %) порівняно з аналогічними результатами у хворих, які одержували традиційну терапію (відповідно 57,6 %).

Спостереження за хворими протягом одного року після лікування виявило рецидиви захворювання у 20,0 % пацієнтів 1 групи і 54,5 % хворих 2 групи в середньому через (206,5 ± 20,7) дня і (113,8 ± 12,4) дня (р < 0,05).

Результати лабораторних досліджень свідчать, що пацієнти з СД потребують призначення вітаміну D3 і синбіотика, під впливом яких відбувається не тільки регрес клінічних проявів у більшості хворих (зниження SDASI до (2,56 ± 0,28) бала, р < 0,01), а й значне підвищення рівня 25(ОН)D у сироватці крові ([96,29 ± 7,25] нмоль/л, р < 0,05), у той час як у хворих 2 групи SDASI зменшувався незначно ([6,62 ± 0,70] бали, р > 0,05), рівень 25(ОН)D майже не змінювався ([63,15 ± 5,06] нмоль/л, р > 0,05) порівняно з такими до лікування. Призначення препаратів Аквадетрим Вітамін D3 і ДермаПро підтверджує модулюючий вплив вітаміну D і лактобактерій на функціональний стан вродженого імунітету на підставі достовірного збільшення вмісту LL-37 ([35,31 ± 1,85] нг/мл, р < 0,05), ФІ ([60,2 ± 4,3] %, р < 0,05) і ФЧ ([3,58 ± 0,65] ум. од., р < 0,05) у хворих на СД 1 групи. У пацієнтів, що лікувалися традиційними засобами, недостовірно збільшувалися вміст LL-37 ([21,47 ± 2,24] нг/мл), значення ФІ та ФЧ (відповідно (44,1 ± 2,0) % і (3,11 ± 0,29) ум. од.). Призначення розробленої терапії обумовило нормалізацію складу кишкової мікрофлори у 71,4 % хворих 1 групи і 9,1 % пацієнтів 2 групи.

Висока ефективність препаратів, відсутність побічних явищ обґрунтовують доцільність використання засобів, що покращують статус вітаміну D та нормалізують рівень кателіцидину, клітинних факторів вродженого імунітету, стан мікробіоти кишечника в лікуванні хворих на СД, і дозволяють їх рекомендувати для впровадження у практику охорони здоров’я.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у підвищенні ефективності терапії хворих на СД шляхом розробки комплексного диференційованого методу лікування на підставі вивчення статусу вітаміну D, стану вродженого імунітету та мікробіоценозу кишечника.

1. У зв’язку з високою частотою СД у працездатному віці, загостренням дерматозу у більшості пацієнтів у холодну пору року і ремісією влітку, супутньою патологією органів травлення і наявністю факторів ризику дефіциту вітаміну D майже у половини хворих, неостаточним вивченням патогенезу, актуальним є дослідження рівня 25(ОН)D, факторів вродженого імунітету, складу товстокишкової мікрофлори і розробка методів захворювання.

2. У хворих на СД встановлено порушення статусу вітаміну D за достовірним зниженням у крові рівня транспортної форми вітаміну D в 1,9 рази порівняно з показником у осіб контрольної групи. Нормальний вміст 25(OH)D визначено у 7,3 % хворих, недостатність вітаміну D – у 61,8 % і дефіцит вітаміну D – у 30,9 % пацієнтів. Визначено залежність рівня кальцидіолу від ступеня тяжкості дерматозу.

3. При недостатності вітаміну D у хворих виявлено переважання СД помірного ступеня тяжкості (61,1 %), незапальних проявів (66,7 %) та залучення у процес волосистої частини голови або обличчя (83,3 %), рідше виявлення грибів роду Malassezia на шкірі (16,7 %) порівняно з клінічними проявами у хворих з дефіцитом вітаміну D, при якому у більшості випадків встановлено тяжкий ступінь (71,4 %), запальні прояви хвороби (95,2 %), ураження декількох зон – обличчя і волосистої частини голови, тулуба (100,0 %), дріжджоподібні гриби Malassezia на шкірі (57,1 %). Середнє значення SDASI у пацієнтів з дефіцитом вітаміну D достовірно перевищувало показник у хворих з недостатністю вітаміну D.

4. Порушення вродженого імунітету у пацієнтів з СД характеризуються зменшенням рівня кателіцидину крові у 1,6 рази відносно показника у осіб контрольної групи. Рівень кателіцидину понижувався у 2,6 рази при тяжкому перебігу захворювання порівняно з таким у здорових осіб та достовірно відрізнявся від значення показника у хворих з легким і помірним ступенем тяжкості СД.

5. У хворих на СД встановлено розлади фагоцитарної та функціональної активності нейтрофілів з порушенням метаболічного потенціалу і функціонального резерву клітин, що проявлялися достовірним зменшенням ФІ (у 1,7 рази), ФЧ (у 1,4 рази) та індукованого НСТ-тесту (у 1,3 рази), підвищенням спонтанного НСТ-тесту (у 1,4 рази). Виявлено залежність активності нейтрофілів від ступеня тяжкості дерматозу.

6. У хворих на СД визначено дисбактеріоз товстого кишечника (I ступеня – у 26,5 %, II ступеня – у 36,8 % та III ступеня – у 13,2 %). Мікробіологічні порушення характеризувалися зменшенням чисельності біфідобактерій і лактобактерій, дисбалансом E. coli, збільшенням кількості умовно-патогенної флори (ентеробактер, цитробактер, стафілокок епідермальний, дріжджоподібні гриби Candida). Виявлено залежність ступеня дисбактеріозу кишечника від ступеня тяжкості дерматозу.

7. Розроблено комплексний метод лікування хворих на СД з використанням вітаміну D3 (Аквадетрим Вітамін D3) і синбіотика (ДермаПро), які забезпечують підвищення ефективності терапії (досягнення клінічної ремісії та значного покращення) відповідно у 88,6 % хворих порівняно з 57,6 % при традиційному лікуванні, зменшують кількість рецидивів у 2,7 рази, подовжують ремісію у 1,8 рази відносно аналогічних показників у хворих при застосуванні традиційних засобів. Лікування за розробленим методом дозволило нормалізувати рівень 25(ОН)D і LL-37, посилити активність нейтрофілів, досягти нормалізації або значного покращення складу кишкової мікрофлори у 88,6 % хворих. При застосуванні традиційних засобів терапії достовірно не змінювалися вміст вітаміну D і кателіцидину (збільшувалися в 1,1 рази), показники функціональної активності фагоцитів (підвищувалися ФІ у 1,2 рази, ФЧ – в 1,1 рази), показники мікробіоценозу кишечника покращились або нормалізувались у 27,3 % пацієнтів.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для оцінки забезпеченості організму хворих на СД вітаміном D необхідно проводити визначення вмісту 25(OH)D у крові у зв’язку з наявністю факторів, що сприяють розвитку його недостатності (51-74 нмоль/л) чи дефіциту (менше 50 нмоль/л) і несприятливим впливом на перебіг дерматозу.

2. У комплексне обстеження хворих на СД доцільно включати дослідження стану мікрофлори товстого кишечника для визначення факторів, що обтяжують перебіг захворювання, а також вибору терапевтичного засобу.

3. Для корекції рівня вітаміну D хворим на СД рекомендується призначати холекальциферол по 2000 МО 1 раз на добу протягом 6 тижнів (при недостатності вітаміну D), по 3500 МО 1 раз на добу протягом 8 тижнів з переходом на 1500 МО протягом 4 тижнів (при дефіциті вітаміну D). Вітамін D застосовувати в холодну пору року (з листопада по березень) на фоні комплексної традиційної терапії (дієта, вітаміни групи В, антигістамінні засоби, топічні кортикостероїди, топічні інгібітори кальциневрину, лікувальні шампуні).

4. Одночасно із прийомом вітаміну D3 рекомендується призначати синбіотик залежно від ступеня дисбактеріозу (ДермаПро по 1 капсулі протягом 14 днів при I ступені та відсутності клінічних проявів дисбактеріозу, протягом 21 дня – при II і III ступені після елімінації надмірного росту умовно патогенних мікроорганізмів).

5. Розроблені регресійні моделі дозволяють прогнозувати ступінь тяжкості СД на підставі виділення прогностично значимих клінічних (SDASI) та лабораторних показників (кателіцидин, ФЧ, 25(ОН)D).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Болотная Л. А., Нарожная М. В. Себорейный дерматит: современные представления о патогенезе. Міжнародний медичний журнал. 2015. № 1 (81). С. 96–99.

2. Нарожная М. В. Обоснование применения витамина D в лечении себорейного дерматита. Дерматовенерология. Косметология. 2017. Т. 3. № 3. С. 292–299.

3. Нарожная М. В. Пробиотики в лечении себорейного дерматита. Дерматовенерологія. Косметологія і Сексопатологія. 2017. № 1-2 (5). С. 55–57.

4. Нарожная М. В. Состояние микробиоценоза толстого кишечника у больных себорейным дерматитом. Міжнародний медичний журнал. 2018. № 1 (93). С. 73–79.

5. Болотная Л. А., Нарожная М. В. Роль кателицидина LL-37 при себорейном дерматите. Дерматологія та венерологія. 2018. № 1 (79). С. 16–20.

6. Болотна Л. А., Нарожна М. В. Статус вітаміну D у хворих на себорейний дерматит. Медицина сьогодні і завтра. 2018. № 2 (75). С. 78–82.

7. Bolotna L. A., Narozhna M. V., Sarian О. I. New approaches to the treatment of patients with seborrheic dermatitis. Inter Collegas. 2018. Vol. 5. No 1. P. 50–54. (Здобувачем особисто проаналізовано дані літератури, сформульовано мету та завдання дослідження, проведено узагальнення результатів).

8. Спосіб лікування себорейного дерматиту / Л. А. Болотна, М. В. Нарожна, О. І. Саріан: пат. на корисну модель № 122932 UA: МПК 6 А61 К 31/00. № u201709841; заявл. 11.10.2017; опубл. 25.01.2018; Бюл № 2.

9. Нарожная М. В. Местная терапия себорейного дерматита. Проблеми захворювань шкіри та інфекцій, що передаються статевим шляхом, у дітей та підлітків : матер. науково-практ. конф., 17-18 березня 2015 р. Київ, 2015. С. 30.

10. Нарожна М. В. Фагоцитарна активність нейтрофілів периферичної крові при себорейному дерматиті. Новини і перспективи медичної науки : зб. наук. робіт XV наук. конф. студентів та молодих учених, 15-17 квітня 2015 р. Дніпропетровськ, 2015. С. 36.

11. Нарожна М. В. Особливості терапії себорейного дерматиту. Ліки – людині. Сучасні проблеми фармакотерапії і призначення лікарських засобів : матеріали XXXIII Всеукр. наук.-практ. конф. за участю міжнар. спеціалістів, 08 квітня 2016 р. Харків, 2016. С. 142.

12. Нарожна М. В. Показники системного імунітету та біоценозу кишечника у хворих на себорейний дерматит. Новітні тенденції лікування та профілактики дерматовенерологічних проблем у рамках доказової медицини : матеріали наук.-практ. конф., 15 квітня 2016 р. Львів, 2016. Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. 2016. № 1 (60). С. 106.

13. Bolotnaya L. A., Narozhnaya М. V. Vitamin D levels in patients with seborrheic dermatitis. : abstract 13th Spring Symposium of European Academy of Dermatology and Venereology, 19-22 May 2016. Athens, 2016. Abstract code P0532.

14. Нарожная М. В. Уровень кателицидина у больных себорейным дерматитом. Медицина XXI століття : матеріали наук.-практ. конф. молодих вчених з міжнар. участю, 24 листопада 2016 р. Харків, 2016. С. 69-70.

15. Нарожная М. В. Клинические особенности себорейного дерматита с учетом статуса витамина D. Святогірські дерматовенерологічні дні: новітні методи діагностики і лікування в дерматовенерології та косметології : матеріали Всеукр. конф. з міжнар. участю, 25-26 травня 2017 р. Святогір’я, 2017. Журнал дерматовенерології та косметології імені М. О. Торсуєва. 2017. № 1 (37). С. 73.

16. Нарожная М. В. Комплексное лечение себорейного дерматита. Медицина XXI століття : матеріали наук.-практ. конф. молодих вчених з міжнар. участю, 23 листопада 2017 р. Харків, 2017. С. 67–68.

17. Нарожна М. В. Фактори вродженого імунітету у хворих на себорейний дерматит. Сучасні методи діагностики та лікування коморбідної патології в дерматовенерологічній практиці на принципах доказової медицини : матеріали наук.-практ. конф. з міжнар. участю, 01-02 червня 2017 р. Чернівці, 2017. С. 91–92.

18. Нарожная М. В. Антимикробные пептиды при себорейном дерматите. Дерматовенерологія в розробках молодих науковців : матеріали наук.-практ. школи, 16-17 листопада 2017 р., м. Київ, 2017. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2017. № 6 (103). С. 51.

19. Нарожная М. В. Влияние витамина D на течение себорейного дерматита : матеріали наук.-практ. конф. молодих вчених, присвяч. 25-річчю НАМН України, 23 березня 2018 р. Журнал НАМН України. Спец. випуск, 2018. Київ, 2018. С. 62.

АНОТАЦІЯ

Нарожна М. В. Себорейний дерматит: патогенетичні аспекти та комплексне лікування з урахуванням статусу вітаміну D, стану вродженого імунітету та мікробіоценозу кишечника. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби. – ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України», Харків, 2018.

Дисертаційна робота присвячена оптимізації лікування хворих на себорейний дерматит (СД). Вперше у пацієнтів із СД встановлено порушення статусу вітаміну D (недостатність і дефіцит), гуморальних і клітинних факторів вродженого імунітету (зниження вмісту кателіцидину та активності нейтрофілів). Дисбіотичні порушення мікрофлори товстого кишечника у хворих характеризувалися пониженням кількості облігатної мікрофлори і збільшенням умовно-патогенних мікроорганізмів. Обґрунтовано доцільність використання терапії хворих вітаміну D3 та синбіотика. Метод забезпечує підвищення ефективності лікування, зменшення кількості рецидивів у 2,7 рази, подовження ремісії у 1,8 рази відносно аналогічних показників у пацієнтів при застосуванні традиційних засобів лікування.

Ключові слова: себорейний дерматит, статус вітаміну D, кателіцидин, фагоцитарна і функціональна активність нейтрофілів, мікробіоценоз кишечника, лікування, ефективність.

АННОТАЦИЯ

Нарожная М. В. Себорейный дерматит: патогенетические аспекты и комплексное лечение с учетом статуса витамина D, состояния врожденного иммунитета и микробиоценоза кишечника. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 – кожные и венерические болезни. – ГУ «Институт дерматологии и венерологии НАМН Украины», Харьков, 2018.

Диссертационная работа посвящена оптимизации лечения больных себорейным дерматитом (СД). Впервые у пациентов с СД установлены нарушения статуса витамина D (недостаточность и дефицит), гуморальных и клеточных факторов врожденного иммунитета (снижение содержания кателицидина и активности нейтрофилов). Дисбиотические нарушения микрофлоры толстого кишечника у больных характеризовались снижением количества облигатной микрофлоры и увеличением условно-патогенных микроорганизмов. Обоснована целесообразность применения в терапии больных витамина D3 и синбиотика. Метод обеспечивает повышение эффективности лечения, уменьшение количества рецидивов в 2,7 раза, удлинение ремиссии в 1,8 раза относительно аналогичных показателей у пациентов при использовании традиционных средств терапии.

Ключевые слова: себорейный дерматит, статус витамина D, кателицидин, фагоцитарная и функциональная активность нейтрофилов, микробиоценоз кишечника, лечение, эффективность.

ANNOTATION

Narozhna M. V. Seborrheic dermatitis: pathogenetic aspects and complex treatment taking into account the status of vitamin D, the state of innate immunity and intestinal microbiocenosis. – The manuscript.

Thesis for the Degree of Candidate of Medical Science on specialty 14.01.20 – «Skin and venereal diseases». – State Establishment «Institute of Dermatology and Venereology of NAMS of Ukraine», Kharkiv, 2018.

The dissertation is devoted to the improvement of the treatment of patients with seborrheic dermatitis (SD) by developing a comprehensive therapeutic method based on the study of the status of vitamin D, the state of innate immunity and microbiocenosis of the colon.

For the first time in patients with SD, vitamin D status loss was detected a decrease of 1.9 times the level of 25(OH) D in the blood compared with the control group. Normal level of 25(OH)D was found in 7.3 % of patients, vitamin D insufficiency – 61.8 % and vitamin D deficiency – in 30.9 % of patients. In the control group, the normal level of the vitamin D transport form was set at 63.6 %, the insufficiency was 27.3 % and the deficiency was 9.1 %. Deficiency of the D-vitamin plays a pathogenetic role in the SD, as indicated by the relationship with clinical manifestations. Decrease in the level of calcidiol is three times as determined with a severe degree with multicenter skin lesions of more than 15 % of the surface, which is almost equal to that for severe vitamin D deficiency.

For the first time, disorders of the humoral and cellular factors of innate immunity in CD were identified, namely, the reduction of the level of the antimicrobial peptide of the cathelicidin (LL-37) and the activity of neutrophils.

The study of LL-37 in serum of patients with SD determined a decrease in the level of 1.6 times comparing with the control group. The level of LL-37 decreased by twice as much in comparison with that of healthy individuals and significantly differed from the value of the index in patients with mild to moderate severity of SD.

Phagocytic dysfunction is defined in 81.8 % of patients with SD versus 9.1 % of control group. A significant reduction of the phagocytic index (PhI) by 70 % and phagocyte number (PhN) by 38 % is evidence of a reduction in the number of neutrophils with phagocytic function and a moderate weakening of the ability of neutrophils to absorb microorganisms in patients with SD. The activation of a spontaneous NBT test (by 35 %) is likely due to antigenic stimulation of polymorphonuclear leukocytes under skin colonization of the Malassezia spp. and indicates an increase in neutrophil ciliary function at the SD. A decrease of 33 % of the inducted NBT test in patients is a manifestation of moderate inhibition of activity of the functional activity of neutrophil granulocytes.

It has been verified that intestinal dysbiosis has a pathogenic significance in SD. As a result of bacteriological studies, eubiosis were detected in 23.5 % of patients, dysbiosos I-III degree – in 76.5 % of patients with SD. Disturbances were characterized by a change in the ratio between anaerobic and aerobic microflora, a decrease in the quantitative level of indigenous microflora.

The statistical evaluation of the correlations between clinical and laboratory parameters based on the correlation-regression analysis method is developed, and two regression models for forecasting the course of dermatosis have been developed based on the allocation of prognostically significant clinical (index of prevalence and severity of SD) and laboratory parameters (cathelcidin, PhN, 25(OH)D).

It is scientifically substantiated the feasibility of using in complex therapy patients with SD vitamin D3 and probiotic, their effectiveness is analyzed. To correct the level of vitamin D, patients with SD received an aqueous solution of cholecalciferol (Aquadetrim Vitamin D3) at 2000 IU once a day for 6 weeks (with vitamin D deficiency), 3500 IU once a day for 8 weeks with a change of 1500 IU for 4 weeks (with vitamin D deficiency). At the same time, on the background of the diet, DermaPro was prescribed, depending on the degree of dysbacteriosis (1 capsule for 14 days at stage I and absence of clinic manifestations of dysbacteriosis, for 21 days – II and III degrees). Vitamin D3 and synbiotic have been recommended in the cold season on the background of complex traditional therapy.

Treatment of patients with SD by the developed method contributed to an increase in the effectiveness of therapy (achievement of remission and significant improvement) in 1.5 times comparing with the results of therapy in patients receiving traditional therapy. Use in the integrated treatment of cholecalciferol and DermaPro allowed to reduce the number of relapses by 2.7 times, lengthen the remission period in 1.8 times comparing with similar indicators in patients with the use of traditional drugs.

Key words: seborrheic dermatitis, vitamin D status, cathelicidin, phagocytic and functional activity of neutrophiles, intestinal microbiocenosis, treatment, efficacy.