Oops! It appears that you have disabled your Javascript. In order for you to see this page as it is meant to appear, we ask that you please re-enable your Javascript!

Державна установа

«Інститут дерматології та венерології НАМН України»

Веретельник Ксенія Олександрівна

УДК 616.517–06:616.5–002.828]–039–085

ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ ПСОРІАЗУ З СУПУТНІМ
МАЛАСЕЗІОЗОМ ШКІРИ ТА МЕТОДИ КОМПЛЕКСНОЇ
ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЇ ТЕРАПІЇ

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2018

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Федотов Валерій Павлович.

Офіційні опоненти:    доктор медичних наук, професор

Айзятулов Рушан Фатіхович,

Донецький національний медичний університет МОЗ

України, завідувач кафедри дерматовенерології та

косметології;

кандидат медичних наук, доцент

Ткаченко Світлана Геннадіївна,

Харківський національний медичний університет МОЗ

України, доцент кафедри дерматології, венерології та

медичної косметології.

Захист відбудеться «28» листопада 2018 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9.

Автореферат розісланий   «25» жовтня 2018 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

д. мед. н.                                                                                  Ю.В. Щербакова


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Псоріаз відносять до найбільш поширених дерматозів у світі. На це захворювання страждають до 3 % населення земної кулі, частіше у віці 20-50 років. Він розвивається приблизно з однаковою частотою у чоловіків і жінок (Біляєв Г. М., 2005; Біловол А. М., 2011, Айзятулов Р. Ф., 2013). Підвищений інтерес до псоріазу пояснюється не тільки частотою, але й ростом захворюваності, збільшенням тяжких форм псоріазу (артропатичний, еритродермія, ексудативний та пустульозний, розповсюджений бляшковий з резистентністю до терапії), які призводять до інвалідизації (Кутасевич Я. Ф., 2010; Дюдюн А. Д., 2012; Ткаченко С. Г., 2014). Однією з основних гіпотез розвитку псоріазу вважають спадкову (Олійник І. О., 2011; Солошенко Е. М., 2012). Захворюваність в значній мірі залежить від раси та національності, саме які, можливо, і впливають на неї, тому що спроби пояснити феномен виникнення псоріазу різноманітністю клімату та дієти були невдалі.

В механізмах розвитку псоріазу суттєве значення приділяється імунним змінам, патології нервової та ендокринної системи, обмінним зсувам та ін. На розвиток та перебіг псоріазу негативно впливають супутні патології внутрішніх органів та різні інфекційні фактори (віруси, гриби, піококи та ін.).

Вказують на розвиток при псоріазі недостатності клітинної ланки імунітету на тлі гіперреактивності гуморальної ланки. Бактерицидні властивості шкіри залежать від стану імунної системи, наявності дріжджоподібних ліпофільних грибів роду Malassezia. Хоча прояви маласезіозу широко розповсюджені, досліджень взаємозв’язків маласезійної інфекції шкіри та псоріазу на сьогодні не проводилося (Білозоров О. П., 2010; Болотная Л. А., 2011, 2013).

Значна розповсюдженість псоріазу свідчить про актуальність подальших досліджень цього захворювання, що потребує необхідності розробки нових методів лікування хворих на псоріаз з урахуванням ролі грибів Malasseziа.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи Запорізького державного медичного університету: «Розробка методів терапії та профілактики рецидивів хронічних дерматозів та хвороб, що передаються статевим шляхом із урахуванням особливостей гомеостазу хворих та супутньої патології (№ держреєстрації 0113U000800).

Дисертантом особисто виконано фрагменти, які присвячені вивченню ряду ланок патогенезу псоріазу з супутнім маласезіозом, удосконаленню діагностики, а також розроблено метод комплексного лікування хворих, проведено статистичну обробку даних.

Мета і задачі дослідження. Мета – підвищення ефективності лікування хворих на псоріаз з супутнім маласезіозом з урахуванням показників імунної відповіді організму, стану окислювальної модифікації білків (ОМБ), рівня NO-синтази та психоемоційного стану, біохімічних досліджень.

Задачі дослідження:

Об’єкт дослідження: псоріаз з супутнім маласезіозом.

Предмет дослідження: імунний статус, біохімічні дослідження, мікроскопічні та мікологічні методи, психофізіологічні показники, рівень NO-синтази та окислювальної модифікації білків.

Методи дослідження: клінічні (аналіз суб’єктивних та об’єктивних даних обстеження, постановка діагнозу, контроль ефективності лікування), загальнолабораторні (клінічні аналізи крові, сечі, калу), дані опитувальників стану психоемоційної сфери, мікроскопічні та культуральні, біохімічні ((аланінамінотрансфераза (АлАТ), аспартатамінотрансфераза (АсАТ), холестерин ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), холестерин ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), тригліцериди, білок, глюкоза, NO‑синтаза, ОМБ), імунологічні (HCT-тест, фагоцитоз, IL-4, IL-1β, імуноглобуліни (Ig) A, M, G, CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD22+, CD25+), статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше у хворих на псоріаз з супутнім маласезіозом, на відміну від хворих без маласезіозу, з’ясовано особливості клінічних проявів, перебіг дерматозів, а також психоемоційний стан.

Вперше показано роль порушень рівня NO-синтази, ОМБ у патогенезі псоріазу з супутнім маласезіозом та встановлено взаємозв’язок змін з особливостями клінічних проявів.

У хворих на псоріаз з супутнім маласезіозом доповнено дані про стан імунного статусу, біохімічних показників і порушень психоемоційної сфери.

Вперше науково обґрунтовано метод диференційованого поетапного лікування хворих з використанням лікарських засобів з фунгіцидною дією, імуномодуляторів, седативних та дезінтоксикаційних засобів.

Практичне значення отриманих результатів. Практичним лікарям запропоновано доступні об’єктивні методи різних рівнів визначення клініко-лабораторних порушень та показань до призначення та проведення комплексної індивідуалізованої терапії хворих на псоріаз з супутнім маласезіозом.

Розроблено оригінальну диференційовану методику раціональної поетапної комплексної терапії хворих на псоріаз із супутнім маласезіозом шляхом призначення на фоні традиційної терапії сучасних вітчизняних засобів, що впливають на імунний і психоемоційний стан, ОМБ, протимікотичних (ітраконазол) засобів, що дозволило підвищити її ефективність за рахунок скорочення терміну лікування, підвищення кількості хворих з повною клінічною ремісією, подовження міжрецидивного періоду.

Основні положення дисертації впроваджено в практику роботи КЗ «Обласний шкірно-венерологічний диспансер» (м. Дніпро), Полтавського обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру, КЗОЗ Обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер № 1 (м. Харків) та КЗ «Херсонський обласний шкірно-венерологічний диспансер», КЗ «Рівненський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер» Рівненської обласної ради, а також у педагогічний процес кафедри шкірних та венеричних хвороб ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України».

Особистий внесок здобувача. Дисертантом разом з науковим керівником визначено мету і завдання роботи. Самостійно здійснено патентний пошук і аналіз даних літератури, проведено клінічне обстеження та лікування 110 хворих на псоріаз, а також більшість лабораторних досліджень, виконано облік та оцінку результатів обстеження, здійснено статистичну обробку даних, написано всі розділи дисертації, сформульовано висновки і практичні рекомендації.

Усі опубліковані наукові праці, в яких викладено основні положення і зміст дисертації, авторські. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї, положення і висновки, які є результатом особистої роботи здобувача і становлять його індивідуальний науковий внесок. Конфлікту інтересів немає.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідались і обговорювалися на науково-практичних конференціях: науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні проблеми дерматовенерології», присвячена 90-річчю з дня народження професора Б.А. Задорожного (Харків, 2013); IХ Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання косметології та дерматології» (Запоріжжя, 2015); 24-му Конгресі Європейської асоціації дерматологів та венерологів (Копенгаген, 2015); Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні проблеми дерматології, венерології та ВІЛ/СНІД-інфекції», присвяченої 155-річчю професора Тіпцева М.В. (Харків, 2015); ХI Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання косметології та дерматології» (Запоріжжя, 2017).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 друкованих праць, у тому числі 10 статей, з яких 6 статей у спеціалізованих виданнях (у моноавторстві – 6), 2 – у журналах, що входять міжнародних наукометричних баз Web of Science, Index Copernicus, Російський індекс наукового цитування, 1 стаття надрукована закордоном, 3 – у збірнику наукових праць, 4 тези матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 144 сторінках, з яких 16 сторінок займає список використаних джерел, і складається зі вступу, огляду літератури, 3 розділів власних досліджень, узагальнення отриманих результатів, висновків, рекомендацій, списку використаних джерел, що включає 203 роботи, з яких 115 робіт кирилицею і 88 – латиницею, та двох додатків. Роботу ілюстровано 18 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Під спостереженням знаходилося 110 хворих на псоріаз (45 жінок і 65 чоловіків) у віці від 24 до 46 років та 34 практично здорових осіб.

Загальноклінічне дослідження проводилося за традиційними методиками. При вивченні клінічних проявів псоріазу і маласезіозу зверталася увага на локалізацію, розповсюдженість і характер патологічного процесу, ураження нігтів, вивчення PASI, редукцію індексу PASI, індексу недієздатності при псоріазі (РDI).

Мікологічні дослідження для діагностики маласезіозу проводилися за допомогою мікроскопічних методів, а також бактеріологічних (засів на спеціальне середовище під оливковою олією), кількісне мікологічне дослідження на гриби.

Проводилося вивчення комплексу загальноприйнятих стандартних уніфікованих імунологічних тестів, передбачених наказом МОЗ України № 422 від 19.11.2002 «Про подальший розвиток клінічної імунології в Україні».

Вивчення вмісту імуноглобулінів А, М, G проводилося за допомогою класичного методу радіальної імунодифузії. Неспецифічні фактори захисту організму досліджувалися методом оцінки фагоцитарної активності нейтрофілів, фагоцитарного числа (ФЧ) і фагоцитарного показнику (ФП).

Фенотипування лімфоцитів проводилося методом імунофенотипування клітин крові за допомогою моноклональних антитіл набору «Клоноспектр» («МедБиоСпектр», РФ).

Рівень цитокінів у сироватці крові визначався за допомогою імуноферментного аналізу на автоматичному фотометрі для мікропланшетів «StatFax 2100» (AwarenessTechnology, США).

З метою оцінки психологічного статусу використовувалися тести «Шкала Зунга» для самооцінки депресії, тест Шихана з визначенням тривожності, опитувальник РDI.

Проводилося вивчення окислювальної модифікації білків за методикою B. Haliwell, NО-синтази – за Грісом.

Біохімічні дослідження (загальний білок, глюкоза, АлАТ, АсАТ, холестерин, холестерин ЛПВЩ та ЛПНЩ, тригліцериди) проводилися за стандартами надання медичної допомоги в Україні (наказ МОЗ України № 312 від 08.05.2009).

Отримані дані оброблювалися з використанням програми MicrosoftExcel. Статистична значимість порівнюваних показників з нормальним розподілом встановлювалася з використанням t-критерію Ст’юдента для середніх величин і F-критерію Фішера для дисперсії. Аналізовані дані представлено як «середнє ± стандартне відхилення» (М±m), рівень значущості р<0,05.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Під спостереженням знаходилося 110 хворих на псоріаз (45 жінок і 65 чоловіків) у віці від 24 до 46 років та 34 практично здорових осіб. Осінньо-зимовий псоріаз відмічався у 81 хворого, весняно-літній – у 20, недиференційований – у 9. Прогресуючу стадію встановлено у 35 хворих, стаціонарну – у 75. Зі 110 досліджених хворих на псоріаз маласезіоз шкіри встановлено у 80 пацієнтів, обумовлений М. furfur, M. pachidermatis, M. obtuses, і був представлений пітиріазом волосистої частини голови, ксерозом Дар’є, гнійним фолікулітом, себорейним дерматитом і різнокольоровим лишаєм. Давність захворювання на псоріаз складала від 3 до 14 років. Вульгарний або бляшковий псоріаз переважав і складав – 106 з 110 досліджених, краплеподібний – у 2, інтертригінозний – у 2. У 48 хворих встановлено псоріатичну оніходистрофію. Фактор спадковості встановлений у 25 з 110 хворих. У 18 % хворих на псоріаз передували психоемоційні фактори, нервові стреси, а у 52 % хворих – інфекційні фактори, комбіновані –у 39 % хворих.

Клініка бляшкового, краплеподібного та інтертригінозного псоріазу була типовою, як і характер змін нігтів. Індекс РАSІ у хворих на псоріаз із супутнім маласезіозом становив 28,21 ± 2,15, а без мікозу – 24,41 ± 2,01.

У 25 хворих на псоріаз із 80 з супутнім маласезіозом реєструвалися загострення процесу, а у хворих без маласезіозу – у 2 з 30 (р<0,05).

У 80 хворих із супутнім маласезіозом встановлено більш тяжкий перебіг захворювання, частіше зустрічалися розповсюджені форми псоріазу, часті загострення псоріазу, вкорочені ремісії, торпідність до терапії.

При вивченні психологічного статусу за допомогою шкали Зунга і Шихана встановлено помірну та тяжку депресію у 59 %. Встановлено аномальний рівень тривожності, особливо в групі хворих із більшою поширеністю процесу (у 28 %), переважно з супутнім маласезіозом. При вивченні якості життя за шкалою PDІ встановлено виражені зміни у хворих на псоріаз з давністю дерматозу більше 10 років, а також при ураженні більше 50 % шкіри.

Дослідження популяцій та субпопуляцій лімфоцитів показало, що кількість лімфоцитів в обох групах досліджених (хворих на псоріаз із супутнім маласезіозом і без маласезіозу) була на рівні їх у здорових осіб – (2,12 ± 0,08) х 109/л і (1,98 ± 0,09) х 109/л ([2,42 ± 0,08] х 109/л у здорових). У той же час кількість СD3+ була статистично достовірно зниженою [(0,9 ± 0,03) х 109/л і (1,2 ± 0,8) х 109/л при нормі (1,46 ± 0,07) х 109/л], але вірогідно нижчою у хворих з маласезіозом (р<0,05). Відмічено також зниження кількості Т-хелперів (СD4+) в обох групах [(0,52 ± 0,02) х 109/л і (0,57 ± 0,04) х 109/л).

СD8+ був підвищений до (0,42 ± 0,02) х 109/л у хворих із маласезіозом на відміну від хворих без маласезіозу [(0,34 ± 0,01) х 109/л). Індекс (СD4+/СD8+) був статистично достовірно (р<0,05) зниженим на відміну від здорових осіб (2,1 ± 0,04) в обох групах (1,36 ± 0,02 і 1,5 ± 0,03), більш показово – з супутнім маласезіозом. Особливий інтерес викликало статистично достовірне (р<0,05) збільшення кількості натуральних кілерів (СD16+) у хворих обох груп, але більш показове у хворих із супутнім маласезіозом [(0,38 ± 0,03) х 109/л). Кількість В-лімфоцитів (СD22+) була підвищена тільки у хворих на псоріаз із супутнім маласезіозом до (0,38 ± 0,01) х 109/л, при показниках у здорових осіб – (0,28 ± 0,01) х 109/л (у хворих без маласезіозу – (0,27 ± 0,02) х 109/л). Було виявлено статистично значиме (р<0,05) підвищення вмісту СD25+-активованих Т-лімфоцитів у групі хворих на псоріаз із супутнім маласезіозом [(0,48 ± 0,04) х 109/л проти (0,32 ± 0,02) х 109/л у хворих без маласезіозу  і (0,28 ± 0,01) х 109/л у здорових осіб).

Виявлено збільшення рівня ФНП-α в обох групах [(23,2 ± 2,2) пг/мл у хворих без маласезіозу і (37,1 ± 3,2) пг/мл у хворих із маласезіозом), при рівні (8,2 ± 1,2) пг/мл у здорових осіб. ІL-1β також був підвищений в обох групах, відповідно, до (30,2 ± 3,8) і (33,4 ± 2,9) пг/мл, при нормі – (15,2 ± 1,3) пг/мл. ІL‑4 був підвищеним тільки у хворих на псоріаз із супутнім маласезіозом – до (5,6 ± 0,25) пг/мл (при (2,42 ± 0,05) пг/мл у хворих без маласезіозу і (2,3 ± 0,11) пг/мл у здорових осіб).

У хворих на псоріаз відмічено статистично достовірне зниження (р<0,01) ФЧ – 3,14 ± 0,28 і 3,41 ± 0,32 (при нормі – 5,47 ± 0,29), а також НСТ-тесту – до (2,46 ± 0,11) % і (3,27 ± 0,24) % (при нормі – (4,12 ± 0,2) %) в обох групах, порівняно з контролем, більш виражене у хворих із супутнім маласезіозом.

У хворих на псоріаз відмічено підвищення продукції ІgG в обох групах хворих – (17,8 ± 1,2) і (15,1 ± 0,7) г/л (при нормі – (12,1 ± 1,0) г/л), що було статистично значимо (р<0,05). Відмічено також зростання Іg М порівняно з контролем тільки у хворих на псоріаз із супутнім маласезіозом – (2,5 ± 1,12) г/л (при нормі – (1,2 ± 0,16) г/л).

При аналізі рівня ОМБ було виявлено вірогідне збільшення (р<0,05) їх рівня у хворих на псоріаз, як при обмежених формах у стаціонарній стадії: вміст альдегідфенілгідразонів (АФГ) (спонтанний) – до (5,624 ± 0,284) одиниць оптичної щільності (од.опт.щ.), так і при розповсюджених формах у прогресуючій стадії – (6,420 ± 0,322) од.опт.щ. (при нормі – (4,491 ± 0,252) од.опт.щ.). Показники вмісту АФГ (стимульованого) були відповідно: (12,482 ± 0,634), (14,284 ± 0,704) од.опт.щ. і у нормі – (7,205 ± 0,843) од.опт.щ.

Вміст кетонфенілгідразонів (КФГ) (спонтанний) також вірогідно зростав у досліджених хворих, відповідно – (3,842 ± 0,310), (4,404 ± 0,3244) од.опт.щ. і у контролі – (3,069 ± 0,184) од.опт.щ. КФГ (стимульований) – (8,205 ± 0,422), (11,234±0,482) од.опт.щ., при нормі – (5,532 ± 0,304) од.опт.щ.

Так, вміст АФГ (спонтанний) у хворих без маласезіозу складала (5,522 ± 0,355) од.опт.щ., а з супутнім маласезіозом – (6,906 ± 0,234) од.опт.щ. (при нормі – (4,491 ± 0,252) од.опт.щ.); вміст АФГ (стимульований) був також підвищеним, відповідно, (12,314 ± 0,637), (14,450 ± 0,696) од.опт.щ. (при нормі – (7,205 ± 0,843) од.опт.щ.); рівень КФГ (спонтанний) був, відповідно, – (3,743 ± 0,318), (3,944 ± 0,386) од.опт.щ., (при нормі – (3,069 ± 0,184) од.опт.щ.); КФГ (стимульований) – (8,158 ± 0,550), (11,280 ± 0,462) од.опт.щ. і у нормі (5,532 ± 0,304) од.опт.щ.

Збільшення спонтанної величини АФГ, а також КФГ, які характеризують збільшення рівня окислювальної модифікації білків, можуть свідчити про збільшення ступеня окислювальної деструкції білкової молекули, а також стимульованої форми АФГ і КФГ, що відображає потенційні резервні можливості організму до значного нівелювання проявів оксидативного стану. Це можна трактувати як можливу індукцію ендогенної інтоксикаціїі формування ускладнених форм псоріазу.

При вивченні рівня NO-синтази відмічено вірогідне (р<0,05) посилення метаболізму NO у хворих на псоріаз як при обмежених формах у стаціонарній стадії – (12,1 ± 0,06) нмоль/мг білка/хв.), так і при розповсюджених формах у прогресуючій стадії – (14,6 ± 0,07) нмоль/мг білка/хв. (у нормі – (0,42 ± 0,07) нмоль/мг білка/хв.).

У хворих на псоріаз без супутнього маласезіозу рівень NO-синтази становив (11,4 ± 0,06) нмоль/мг білка/хв., а з наявністю маласезіозу – (15,3 ± 0,12) нмоль/мг білка/хв. (при нормі – (0,42 ± 0,07) нмоль/мг білка/хв.). Було відмічено значне зростання рівня NO-синтази у хворих на псоріаз із супутнім маласезіозом, на відміну від хворих без маласезіозу, що було статистично достовірним (р<0,05), і це розцінювалось як показник негативного впливу мікотичної інфекції на перебіг дерматозу. Встановлено статистично достовірне зниження загального білку до (46,2 ± 0,3) г/л (при нормі – (54,2 ± 0,31) г/л), підвищення рівня глюкози до (6,1 ± 0,2) ммоль/л (при нормі – (5,2 ± 0,35) г/л),  АлАТ – до (43,2 ± 3,1) од/л (при нормі – (24,6 ± 2,1) од/л), АсАТ – до (38,2 ± 3,1) од/л (при нормі – (17,2 ± 3,1) од/л), холестерину – до (6,4 ± 0,2) ммоль/л (при нормі – (4,5 ± 0,28) ммоль/л), холестерину ЛПНЩ – до (4,83 ± 0,4) мкмоль/л (при нормі – (2,51 ± 0,18) мкмоль/л), тригліцеридів – до (1,9 ± 0,1) ммоль/л (при нормі – (1,28 ± 0,16) ммоль/л), особливо у хворих на розповсюджені форми псоріазу у прогресуючій стадії.

У хворих на псоріаз із супутнім маласезіозом було встановлено статистично значуще зниження загального білку до (45,3 ± 0,16) г/л, збільшення АлАТ до (45,2 ± 2,85) од/л, АсАТ – до (41,2 ± 3,2) од/л, холестерину – до (6,3 ± 0,28) ммоль/л, холестерину ЛПНЩ – до (5,13 ± 0,3) мкмоль/л, тригліцеридів – до (2,1 ± 0,13) ммоль/л. У той же час, у хворих на псоріаз без маласезіозу статистично вірогідно був збільшеним тільки вміст АсАТ до (21,6 ± 2,2) од/л, холестерину ЛПНЩ – до (3,8 ± 0,21) мкмоль/л.

Отримані результати зіставного аналізу клінічних особливостей і перебігу псоріазу, вивчення імунного статусу і ряду регулюючих систем гомеостазу показали різні рівні клініко-лабораторних зрушень, що дозволило об’єднати хворих у дві основні групи, рівень змін показників яких корелював статистично достовірно (р<0,01).

Першу основну групу склали 50 хворих на псоріаз, здебільшого з локалізованими формами бляшкового і інтертригінозного дерматозу в стаціонарній стадії захворювання з наявністю супутнього маласезіозу у вигляді простого пітиріазу волосистої частини голови, себорейного дерматиту, екзематиду Дар’є, негнійного фолікуліту, обумовлені М. furfur, M. pachidermatis. Середній індекс PASI – 23,45 ± 2,0. У психологічному статусі переважали незначні психоемоційні розлади. В імунному статусі відзначено: ФІ – 53,2 ± 2,43; ФЧ – 5,9 ± 0,39; нейтрофіли – (5,2 ± 0,29) х 109/л; НСТ-тест – (12,4 ± 1,2) %; лейкоцити – (5,86 ± 0,38) х 109/л; лімфоцити – (1,21 ± 0,12) х 109/л; CD3+ – (0,86 ± 0,06) х 109/л; CD4+ – (0,43 ± 0,04) х 109/л; CD8+ – (0,32 ± 0,02) х 109/л; CD16+ – (0,31 ± 0,02) х 109/л; CD22+ – (0,33 ± 0,01) х 109/л; CD4+/CD8+ – 1,29 ± 0,02; IgG – (16,4 ± 1,2) г/л; IgM – (1,8 ± 0,12) г/л; IL-1β – (28,4 ± 2,4) пг/мл; IL-4 – (5,1 ± 0,21) пг/мл; ФНП-α – (24,2 ± 2,4) пг/мл.

Вміст АФГ (спонтанний) – (5,2 ± 0,28) од.опт.щ.; АФГ (стимульований) – (12,4 ± 0,52) од.опт.щ.; КФГ (спонтанний) – (3,81 ± 0,24) од.опт.щ.; КФГ (стимульований) – (8,12 ± 0,34) од.опт.щ.; NO-синтаза – (11,8 ± 0,05) нмоль/мг білка/хв.; АсАТ – (22,4 ± 2,2) од/л; АлАТ – (27,8 ± 1,6) од/л; загальний білок – (47,2 ± 0,3) г/л; глюкоза – (5,3 ± 0,18) ммоль/л; холестерин – (4,7 ± 0,2) ммоль/л; холестерин ЛПВЩ – (1,24 ± 0,14) мкмоль/л; холестерин ЛПНЩ – (4,1 ± 0,2) мкмоль/л; тригліцериди – (1,5 ± 0,2) ммоль/л.

Друга основна група складалася з 30 хворих, здебільшого з розповсюдженими формами бляшкового псоріазу в стадії прогресування. Прояви маласезіозу були у вигляді маласезійного пустульозу, різнокольорового лишаю, що був обумовлений M. furfur, M. globosa, індекс PASI був 29,4 ± 2,1. У психологічному статусі переважали депресивні реакції. В імунному статусі спостерігалися більш виражені зміни: ФІ – 42,3 ± 4,4; ФЧ – 40,8 ± 4,6; нейтрофіли – (4,81 ± 0,22) х 109/л; НСТ-тест – (14,8 ± 1,64) %; лейкоцити – (4,86 ± 0,4) х 109/л; лімфоцити – (0,96 ± 0,12) х 109/л; CD3+ – (0,64 ± 0,02) х 109/л; CD4+ – (0,39 ± 0,03) х 109/л; CD8+ – (0,29 ± 0,02) х 109/л; CD16+ – (0,26 ± 0,02) х 109/л; CD22+ – (0,44 ± 0,02) х 109/л; CD4+/CD8+ – 1,12 ± 0,01; Ig G – (19,1 ± 0,2) г/л; Ig M – (2,7 ± 1,3) г/л; IL-1β – (35,4 ± 3,1) пг/мл; IL-4 – (6,1 ± 0,18) пг/мл; ФНП-α – (36,4 ± 4,1) пг/мл.

Вміст АФГ (спонтанний) – (6,5 ± 0,31) од.опт.щ.; АФГ (стимульований) – (15,1 ± 0,6) од.опт.щ.; КФГ (спонтанний) – (4,2 ± 0,24) од.опт.щ.; КФГ (стимульований) – (12,2 ± 0,38) од.опт.щ.; NO-синтаза – (14,8 ± 0,06) нмоль/мг білка/хв.; АсАТ –  (39,2 ± 2,8) од/л; АлАТ – (44,4 ± 2,8) од/л; загальний білок – (45,4 ± 0,2) г/л; холестерин – (6,5 ± 0,18) ммоль/л; холестерин ЛПВЩ – (1,29 ± 0,2) мкмоль/л; холестерин ЛПНЩ – (4,92 ± 0,3) мкмоль/л; тригліцериди – (2,1 ± 0,1) ммоль/л.

Розроблено  методику комплексної терапії хворих на псоріаз із супутнім маласезіозом з диференційованим призначенням гепатопротекторів,  етіотропних, імуномодулюючих, гіпосенсибілізуючих препаратів, антиоксидантів, ентеросорбентів.

30 хворих на псоріаз без маласезіозу і 20 хворих із супутнім маласезіозом (перша і друга групи порівняння) проліковані традиційно (дієта, Нейровітан, глюконат кальцію, Аєвіт, Адаптол, Алерон, зовнішньо – Бетасалік).

40 хворим першої основної групи рекомендувався на першому етапі  прийом ітраконазолу по 100 мг двічі на добу протягом 14 діб, а потім – пульс-терапія – 1 курс. З метою імуномодуляції призначався Тіотриазолін по 2,0 мл 2,5 % розчину внутрішньом’язово, 10 діб, а потім – по 1 таблетці 2 рази на добу, 10 діб. Зовнішня терапія полягала у втиранні 1 % пасти «Сульсена», на 10–12 годин, а також – Бетасалік мазь. На другому етапі призначалася традиційна терапія і додатково Атаракс по 1 таблетці, два рази на добу; зовнішньо – шампунь «Сульсена».

20 хворим другої основної групи на фоні традиційної терапії рекомендувався на першому етапі прийом ітраконазолу протягом 2 місяців, Еліміналь гель – 2 курси, з метою імуномодуляції використовувався Оверін внутрішньом’язово по 250 мг, через 48 годин, 12 діб; на другому етапі призначався Міасер по 10 мг ввечері.

Стабілізація і початок регресу проявів захворювання у пацієнтів наставали в середньому на 6–10 день лікування у хворих першої групи і на 11–14 день у хворих другої групи, у групах порівняння – на 15–18 дні.

Позитивний ефект в основних групах хворих був отриманий на 18–22 добу лікування, а у хворих груп порівняння – на 24–28 добу. У той же час, у 5 з 50 хворих груп порівняння ефект терапії був відсутній, і навіть відмічено появу свіжих папул, синдрому Кьобнера. Повна ремісія наприкінці курсу лікування досягнута у 12 з 50 пацієнтів групи порівняння, значне покращення – у 16 з 50, покращення – у 8 з 50, без змін  або погіршення – у 14. У той же час, у хворих двох основних груп, які включали 60 пацієнтів, повна ремісія зареєстрована у 22 хворих, значне покращення – у 26 і покращення – у 12.

При аналізі віддалених результатів лікування відмічено ремісію менше 1 року у 25 з 50 хворих груп порівняння і тільки у 2 з 60 хворих основних груп. Ремісія до 2 років відмічена у 35 з 60 хворих основних груп і у 14 з 50 хворих груп порівняння. Ремісія більше двох років відмічена у 23 з 60 хворих основних груп і у 6 з 50 хворих груп порівняння.

У хворих, які отримували рекомендовану терапію, значно покращувався загальний психоемоційний статус, більш показово регресували елементи висипу, зменшувалося запалення та індекс РАSI – з 28,21 ± 2,15 балів до лікування до 7,5 ± 0,52 балів після лікування (редукція індексу PASI – 73,41 %). У той же час, у групах порівняння PASI зменшувався з 24,41 ± 1,14 до 12,2 ± 0,68 балів (редукція індексу PASI – 50,0 %), що було статистично достовірно (р<0,05).

Індекс недієздатності при псоріазі вірогідно (р<0,05) зменшувався у пацієнтів основних груп з 14,14 ± 1,08 до лікування до 6,32 ± 0,52 після лікування, а у пацієнтів груп порівняння – з 13,2 ± 1,04 до лікування до 8,38 ± 0,81 після лікування.

Після проведеної терапії ФІ статистично достовірно (р<0,05) зростав в основних групах до 82,4 ± 1,48, а в групі порівняння – до 64,2 ± 2,8 (до лікування – 36,4 ± 3,81). Після лікування у хворих основних груп статистично значимо знижувався рівень Ig G – до (13,2 ± 1,1) г/л (до лікування – (17,2 ± 1,1) г/л); Ig M – до (1,8 ± 0,6) г/л (до лікування – (2,5 ± 1,0) г/л).

У хворих основних груп після проведеної терапії відмічено статистично достовірне (р<0,05) зростання абсолютної кількості CD3+ (з (0,46 ± 0,02) до (0,67 ± 0,03) х 109/л); CD4+ (з (0,32 ± 0,01) до (0,52 ± 0,02) х 109/л, при зниженні CD25+ (з (0,46 ± 0,04) до (0,31 ± 0,02) 109/л); CD95+ (з (0,38 ± 0,02) до (0,28 ± 0,01) х 109/л). Звертало на себе увагу зростання індексу CD4+/CD8+ після лікування (з 0,9 ± 0,02 до 1,7 ± 0,03).

На відміну від груп порівняння, у хворих основних після лікування спостерігалося зниження рівня ФНП-α – з (36,2 ± 4,2) до (20,8 ± 1,6) пг/мл, рівня IL-1β – з (34,6 ± 2,8) до (26,2 ± 2,1) пг/мл; рівня IL-4 – з (5,9 ± 0,1) до (3,82 ± 0,2) пг/мл, які були статистично достовірні тільки у хворих, які отримували рекомендовані препарати.

Так, тільки у хворих, які отримували рекомендовану терапію, вміст АФГ (спонтанний) знизився до (4,632 ± 0,124) од.опт.щ. після лікування [(6,044 ± 0,310) од.опт.щ. – до лікування]; АФГ (стимульований) – до (8,324 ± 0,600) од.опт.щ. (до лікування – (13,382 ± 0,669) од.опт.щільн.); рівень КФГ (спонтанний) – до (3,104 ± 0,1) од.опт.щ. (до лікування – (3,972 ± 0,0317 од.опт.щільн.); КФГ (стимульований) – до (5,724 ± 0,200) од.опт.щ. (до лікування – (6,868 ± 0,45) од.опт.щ.). Після проведеної терапії рівень NO-синтази у хворих основних груп статистично значимо (р<0,05) знижувався з (13,35 ± 0,06) до (6,42 ± 0,04) нмоль/мг білка/хв., а у хворих груп порівняння – до (12,2 ± 0,01) і (10,4 ± 0,03) нмоль/мг білка/хв.

Після проведеної терапії хворим на псоріаз із супутнім маласезіозом, які отримували рекомендовану терапію, статистично значуще зростав загальний білок – з (45,3 ± 0,16) г/л до (47,4 ± 0,12) г/л, знижувалися рівні АлАТ – з (45,2 ± 2,8) до (38,4 ± 1,8) од/л, АсАТ – з (41,2 ± 3,2) до (38,1 ± 2,6) од/л, холестерину – з (6,3 ± 0,28) до (5,1 ± 0,24) ммоль/л, холестерину ЛПНЩ – з (5,15 ± 0,30) до (4,88 ± 0,19) мкмоль/л, тригліцеридів – з (2,1 ± 0,13) до (1,94 ± 0,14) ммоль/л.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового і практичного завдання з підвищення ефективності лікування хворих на псоріаз із супутнім маласезіозом шляхом вивчення у взаємозв’язку і взаємозалежності клінічних особливостей і механізмів розвитку цих дерматозів та розробки на цій основі алгоритмів комплексної диференційованої терапії і профілактики рецидивів.

  1. Зростання захворюваності населення на псоріаз, хронічний перебіг з неминучими рецидивами, недостатність інформації у літературних джерелах про особливості патогенетичних змін у хворих на цей дерматоз із супутнім маласезіозом свідчить про необхідність досконального вивчення на сучасному етапі клінічних проявів, перебігу та особливостей механізмів розвитку псоріазу при такому поєднаному стані дерматозів і розробки диференційованих показань та методики комплексного лікування цих патологій шкіри.
  2. Встановлено, що зі 110 досліджених хворих на псоріаз (40,9 % жінок і 59,1 % чоловіків у віці 25-46 років) маласезіоз діагностовано у 72,8 %, який проявлявся пітиріазом волосистої частини голови, ксерозом Дар’є, гнійним фолікулітом, себорейним дерматитом, різнокольоровим лишаєм; у 18 % хворих передували різні психоемоційні фактори, нервові стреси, а у 39 % – різні інфекційні фактори; у хворих на псоріаз із супутнім маласезіозом відмічено особливості перебігу псоріазу – розповсюджені й атипові форми, нестійкі ремісії, часті рецидиви, швидке розповсюдження процесу, торпідність до терапії; при дослідженні психологічного статусу помірну або тяжку депресію встановлено у 50 % пацієнтів, аномальний рівень тривожності – у 28 %, зміни якості життя – особливо у хворих із супутнім маласезіозом.
  3. Встановлено порушення імунного статусу, більш виражені у хворих на розповсюджені форми псоріазу з супутнім маласезіозом, на відміну від хворих з локалізованими формами без маласезіозу: кількісні зміни популяцій та субпопуляцій лімфоцитів (зниження CD3+: у хворих із супутнім маласезіозом –на 25 % порівняно з хворими без маласезіозу, на 20 % порівняно з контролем; CD4+ відповідно: на 8,7 % та 33,3 %; співвідношення CD4+/CD8+ відповідно: на 9,3 % та 35 %; на фоні збільшення вмісту CD16+ відповідно: на 26,3 % та 47,4 %; та збільшення вмісту CD25+ відповідно: на 33,3 % та 41,7 %; збільшення показників цитокінів (IL-1β відповідно: на 9,6 % та 49,7 %; IL‑4 відповідно: на 56,8 % та 5 %; зростання показників ФНП-α відповідно: на 37,5 % та 77,9 %; підвищення рівня Ig G відповідно: на 15,2 % та 32 % ; та Ig M відповідно: на 52 % та 52 %; пригнічення функції фагоцитів – зниження ФЧ та НСТ-тесту (ФЧ відповідно: на 9,8 % та 42,6 %; НСТ-тест відповідно: на 24,8 % та 40,3 %), які свідчать про негативний вплив інфекційного фактору на виникнення та перебіг псоріазу.
  4. Визначено за даними рівня показників окислювальної модифікації білків у хворих на псоріаз, особливо при розповсюджених формах дерматозу у прогресуючій стадії при наявності маласезіозу, значне накопичення патологічних ендотоксинів (високі рівні АФГ і КФГ, як спонтанного так і стимульованого типу), різке зростання рівня NO-синтази, а також суттєві зрушення показників обмінних процесів, які мали тенденцію до нормалізації після проведеної рекомендованої терапії, на відміну від хворих двох груп порівняння, які отримували традиційну терапію.
  5. Залежно від виявлених різних рівнів клініко-лабораторних порушень у хворих на псоріаз основної групи рекомендувалося диференційовано 40 хворим на локалізований псоріаз у стаціонарній стадії, з поверхневими формами маласезіозу і незначними лабораторними змінами призначення на першому етапі терапії ітраконазолу, морфолінієвої солі тіазотної кислоти, кремнію діоксиду, на другому етапі – традиційна терапія (вітаміни групи В, глюконат кальцію, вітаміни А та Е, левоцетиризину дигідрохлорид – 5 мг) і, додатково, гідроксизину дигідрохлорид – 25 мг; 20 хворим на розповсюджений псоріаз у стадії прогресування, із запальними формами маласезіозу, з проявами депресії і більш суттєвими лабораторними змінами призначався на першому етапі терапії ітраконазол, 2 місяці, 2 курси кремнію діоксид в гелі, натрію оксодигідроакридинілацетат, а на другому етапі – традиційна терапія і, додатково, міансерину гідрохлорид – 10 мг; зовнішньо – паста і шампунь дисульфіду селену, мазь бетаметазону та саліцилової кислоти.
  6. Розроблені і впроваджені алгоритми лікування при відсутності ускладнень і небажаних ефектів дозволили одержати у хворих основних груп, на відміну від хворих, які лікувалися традиційно, стабілізацію і початок регресу висипу на 6–10 добу лікування у хворих першої основної групи і на 11–14 добу – другої основної групи (у групах порівняння – на 15–18 добу); позитивний клінічний ефект отримано на 18–22 добу лікування в основній групі, і на 24–28 добу – в групах порівняння. У хворих основних груп значно подовжувався термін ремісії, зменшувалася кількість рецидивів, суттєво покращувалися показники PASI та PDI (індекс PASI знижувався з 28,21 ± 2,15 до 7,5 ± 0,52 – редукція індексу – 73,41 %; індексу PDI – на 55,4 %), лабораторні дослідження, на відміну від хворих груп порівняння, які отримували традиційну терапію (відповідно: 24,41 ± 1,14; 12,2 ± 0,68 – 50 %; і на 37 %).

РЕКОМЕНДАЦІЇ

І. Рекомендовано визначати рівень клініко-лабораторних порушень з урахуванням клінічних особливостей псоріазу і маласезіозу (форма дерматозу, розповсюдженість процесу, супутня патологія, термін перебігу), наявність маласезіозу, печінкових тестів, показників імунного статусу та психоемоційного стану.

ІІ. 1. Для хворих з локалізованими формами бляшкового псоріазу в стаціонарній стадії, з маласезіозом (пітиріаз волосистої частини голови, себорейний дерматит, ксероз Дар`є), з симптомами тривожності, у яких були нерізко виражені зміни імунного статусу та біохімічних показників, на першому етапі слід призначати: а) ітраконазол – по 100 мг двічі на добу 14 днів, а потім – 1 курс пульс-терапії по 200 мг двічі на добу 7 днів, потім інтервал – 3 тижні;

б) морфолінієва сіль тіазотної кислоти – по 2,0 мл 2,5 % розчину внутрішньом’язово 10 діб, а потім – по 1 таблетці 2 рази на добу 10 днів;

в) кремнію діоксид в гелі – по 1 пакетику 3 рази на добу за 1,5 години до їжі № 12;

На другому етапі: традиційна терапія і додатково гідроксизину дигідрохлорид – по 1 таблетці 2 рази на добу протягом одного місяця.

2. Для хворих з розповсюдженими формами бляшкового псоріазу в прогресуючій стадії з маласезіозом (маласезійний пустульоз, різнокольоровий лишай), на першому етапі:

а) ітраконазол – по 100 мг двічі на добу протягом одного місяця;

б) кремнію діоксид у гелі – по 1 п. х 3 рази на добу, 15 діб, 2 курси;

в) натрію оксодигідроакридинілацетат – внутрішньом’язово, по 250 мг, через 48 годин, 12 діб;

На другому етапі: традиційна терапія і додатково міансерину гідрохлорид по 10 мг ввечері.

ІІІ. Зовнішня терапія на першому етапі: втирання 1 % пасти дисульфіду селену у шкіру волосистої частини голови, обличчя, шиї та всіх ділянок псоріатичного висипу на 10-12 годин, потім змивати водою з милом. Перші 7 діб – щодня, потім – 7 діб через добу, а надалі – 2 рази на тиждень, 1-2 місяці.

Одночасно на ділянки псоріатичного висипу наноситься бетасалік мазь.

На другому етапі зовнішньо – шампунь дисульфіду селену, ввечері, на 10–15 хвилин, на ті ж ділянки, як і паста, щоденно, 7–10 днів, а потім через день, 15–20 діб.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  1. Веретельник К.А. Новые наружные средства в терапии псориатической болезни, осложнённой малассезиозом кожи. Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. 2013. № 1–4. С. 188–190.
  2. Веретельник К.А. Современные подходы к топической терапии малассезиоза кожи. Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. 2014. № 1–4. С. 212–214.
  3. Веретельник К.А. Применение антигистаминного препарата «Фексофаст–180» в комплексном лечении псориатической болезни, осложнённой малассезиозом кожи. Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. 2015. № 3–4. С. 209–211.
  4. Веретельник К.О. Імунний статус у хворих па псоріаз із супутньою маласезійною інфекцією. Запорізький медичний журнал. 2017. Т. 19, № 3. С. 363–368.
  5. Веретельник К.А., Федотов В.П. Состояние вегетативной нервной системы у больных псориазом, осложнённым малассезиозом кожи. Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. 2016. № 1–4. С. 243–245.
  6. Веретельник К.А. Новые методы иммунокоррекции у больных псориазом с сопутствующим малассезиозом. Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. 2017. № 1–2 (5). С. 47–50.
  7. Веретельник К.О. Показники ендогенної інтоксикації та метаболізму NO у хворих на псоріаз с супутнім маласезіозом інфекцією. Сучасні медичні технології. 2017. № 3. С. 58–63.
  8. Федотов В.П., Веретельник К.А., Корецкая Е.Ю. Новые подходы к диагностике и терапии микозов, как осложняющего фактора при ряде дерматозов. Дальневосточный вестник дерматовенерологии, косметологии и пластической хирургии. 2013. № 1 (13). С. 9–14. (Здобувачем особисто проаналізовано дані літератури, сформульовано мету та завдання дослідження, проведено статистичну обробку отриманих даних, зроблено висновки).
  9. Веретельник К.А., Корецкая Е.Ю. Современное понимание и подходы к диагностике и терапии микозов, как осложняющего фактора при ряде дерматозов. Сборник научных трудов, посвящённый 90-летию со дня рождения профессора Б.А. Задорожного «Актуальные вопросы дерматологии, венерологии и ВИЧ/СПИД инфекции». Харьков, 2013. С. 64–75.(Здобувачем особисто проаналізовано дані літератури, сформульовано мету та завдання дослідження, проведено статистичну обробку отриманих даних, зроблено висновки).
  10. Веретельник К.О. Сучасна топічна терапія псоріатичної хвороби, ускладненої маласезіозом шкіри. Збірка тез доповідей II Регіональної науково-практичної конференції студентiв, аспірантiв та молодих вчених «Актуальні проблеми та перспективи розвитку медичних, фармацевтичних та природних наук – 2013», м. Запоріжжя, 21 грудня 2013 р. Запоріжжя, 2013. С. 61.
  11. Веретельник К.А. Обоснование комплексного лечения больных псориазом с сопутствующим малассезиозом кожи. Материалы научной конференции, посвящённой 125-летию со дня рождения профессора И.С. Попова «Актуальные вопросы дерматологии и ВИЧ/СПИД инфекции». Харьков, 2016. С. 35–39.
  12. Веретельник К.О. Нові підходи до комплексної терапії хворих на псоріаз із супутнім маласезіозом шкіри. Збірник тез ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні питання косметології та дерматології», м. Запоріжжя, 28–29 квітня 2017 р. Запоріжжя, 2017. С. 8–9.
  13. Веретельник К.О., Федотов В.П. Оптимізація комплексної диференційованої терапії хворих на псоріаз із супутньою маласезійною інфекцією. Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю «Сучасні підходи до діагностики, профілактики та інноваційні технології лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом, поширених дерматозів, основні організаційні задачі», 10–11 листопада 2017 р., м. Харків. Дерматологія та венерологія. 2017. № 3. С. 96–97.

АНОТАЦІЯ

Веретельник К.О. Особливості клінічних проявів псоріазу із супутнім маласезіозом шкіри та методи комплексної диференційованої терапії. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби. – Державна установа «Інститут дерматології та венерології НАМН України», Харків, 2018.

Дисертація присвячена розробці диференційованого лікування псоріазу із супутнім маласезіозом шкіри. Вивчено особливості перебігу, клінічних проявів, психоемоційних порушень, характер імунного статусу, біохімічних зрушень. За допомогою зіставного аналізу досліджених факторів виділено різні рівні клініко-лабораторних порушень, для яких було визначено диференційовані показання та розроблено методику комплексної індивідуалізованої поетапної терапії з використанням сучасних засобів (оверін, міасер, тіотриазолін та ін.), а також етіотропних препаратів (ітраконазол, дисульфід селену). Ефективність терапії доведена скороченням терміну лікування, подовженням ремісії, зменшенням кількості рецидивів, корекцією всіх лабораторних показників.

Ключові слова: псоріаз, маласезіоз, шкіра, біохімія, імунітет, лікування, гомеостаз.

АННОТАЦИЯ

Веретельник К.А. Особенности клинических проявлений псориаза с сопутствующим малассезиозом кожи и методы комплексной дифференцированной терапии. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 – кожные и венерические болезни. – Государственное учреждение «Институт дерматологии и венерологии НАМН Украины», Харьков, 2018.

Диссертация посвящена разработке дифференцированного лечения псориаза с сопутствующим малассезиозом кожи. Изучены особенности течения, клинических проявлений, психоэмоциональных нарушений, характер иммунного статуса, биохимических сдвигов. С помощью сравнительного анализа исследованных факторов выделены различные уровни клинико-лабораторных нарушений, для которых были определены дифференцированные показания и разработана методика комплексной индивидуальной поэтапной терапии с использованием современных средств (оверин, миасер, тиотриазолин и др.), а также этиотропных препаратов (итраконазол, дисульфид селена).

Эффективность терапии доказана сокращением срока лечения, удлинением ремиссии, уменьшением числа рецидивов, коррекцией всех лабораторных показателей.

Ключевые слова: псориаз, малассезиоз, кожа, биохимия, иммунитет, лечение, гомеостаз.

ABSTRACT

Veretelnyk K.O. Features of clinical manifestations of psoriasis with concomitant malasseziosis of the skin and methods of complex differentiated therapy. – The manuscript.

Thesis for the Degree of Candidate of Medical Science on specialty 14.01.20 – Skin and Venereal Diseases. – State Establishment “Institute of Dermatology and Venereology of National Academy of Medical Sciences of Ukraine”, Kharkiv, 2018.

When studying the level of indicators of oxidative modification of proteins, a statistically significant increase in spontaneous and stimulated APG and CPG was revealed, especially in patients with disseminated forms of psoriasis in progressive stage and in the presence of associated malasseziosis, which indicated a high degree of endogenous intoxication in these patients.

When studying the level of NO-synthase, an increase in NO metabolism was noted in patients with diffuse forms of psoriasis, especially with concurrent malasseziosis. A decrease in the level of total protein, AlAT, AsAT, LDL cholesterol was found in these patients.

A comparative analysis of clinical manifestations, course, etiological factors, all studied laboratory parameters revealed different levels of disorders, which made it possible to establish different levels of clinical laboratory violations in patients with psoriasis with concomitant malasseziosis. In 50 patients with localized forms of psoriasis in the stationary stage, less pronounced violations of laboratory parameters were revealed. Itraconazole, thiotriazoline, atarax, elimininal gel, sulsen paste were recommended to 40 patients in addition to traditional therapy. Itraconazole, eliminal gel, overin, miaser were prescribed to 20 patients with diffuse psoriasis in progressive stage with more pronounced disorders of laboratory parameters.

The psycho-emotional status improved significantly in patients of the main groups, the rash elements regressed more indicatively, and malasseziosis was eliminated. The PASI index decreased from 28,21±2,15 points before treatment to 7,5±0,52 points after treatment (reduction of PASI index was 73,41%). In the comparison group PASI index decreased from 24,41±1,14 to 12,2±0,68 respectively (reduction of PASI index was 50%), which was statistically significant (p˂0,05).

Less frequent relapses were recorded and favorable changes in laboratory parameters were observed after the treatment of patients, especially from the main group.

Key words: psoriasis, malasseziosis, skin, biochemistry, immunity, treatment, homeostasis.