Oops! It appears that you have disabled your Javascript. In order for you to see this page as it is meant to appear, we ask that you please re-enable your Javascript!

Державна установа

«Інститут дерматології та венерології НАМН України»

Василенко Анна Василівна

УДК 616-53-002.282-036.87-092-07-037-084/-085

ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕРАПІЇ, ПРОГНОЗУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКИ РЕЦИДИВІВ РОЗАЦЕА З УРАХУВАННЯМ ПОРУШЕНЬ МІКРОБІОЦЕНОЗУ ШКІРИ, ІМУНІТЕТУ, ВЕГЕТАТИВНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ТА ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2016

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Запорізькому державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор
Федотов Валерій Павлович,
Запорізький державний медичний університет
МОЗ України, завідувач кафедри
дерматовенерології та косметології з курсом
дерматовенерології і естетичної медицини ФПО.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор
Солошенко Ельвіра Миколаївна,
ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України»,
завідувач лабораторії алергології;

доктор медичних наук, професор
Святенко Тетяна Вікторівна,
ДЗ «Дніпропетровська медична академія
МОЗ України», професор кафедри шкірних та
венеричних хвороб.

Захист відбудеться «___» ____________ 2016 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9).

Автореферат розісланий «_____» _______________ 2016 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
к. мед. н.                                                                               Ю.В. Щербакова


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розацеа – одне з найбільш розповсюджених захворювань, що уражує від 10 до 20 % осіб у віці від 30 до 60 років (Адаскевич В. П., 2005; Калюжна Л. Д., Білоклицька Г. Ф., 2007; Коган Б. Г., 2010; Обгольц И. А., 2010; Потекаев Н. Н., Круглова Л. С., 2012). Високий рівень захворюваності та зростання кількості хворих на дерматоз в останні десятиліття, збільшення частоти резистентних до терапії форм та виникнення рецидивів захворювання роблять цю проблему однією з найактуальніших.

Хвороба спричиняє відчутний дискомфорт для хворих, насамперед через естетичний дефект, тому що ураженню підлягає переважно шкіра обличчя (Cтепаненко В. І., Клименко А. В., 2009; Калюжна Л. Д., Бардова К. О., 2012). Торпідність перебігу, повільні позитивні зміни на краще під час проведення лікування, нетривалі ремісії, неефективне та витратне лікування, формування стійких спотворюючих косметичних дефектів, що супроводжують захворювання – усе це призводить до пригнічення настрою, спричиняє появу у хворих психоемоційного дистресу й погіршення якості життя (Барабанов Л. Г., Музыченко А. П., 2010; Коган Б.Г., 2010; Eckel R., 2014).

За останні роки відомі вітчизняні та зарубіжні дослідники активно розглядали проблему розацеа, зокрема причини та механізми розвитку захворювання (Федотов В. П. та ін., 2008; Gupta A. K., Chaundry M., 2005). Значне місце в патогенезі розацеа, який розглядається як ангіоневроз, посідали дослідження стану вегетативної нервової системи (ВНС). Особливе значення має вивчення при рецидивах також мікробіоти шкіри хворих, на яку впливають різноманітні екзо – та ендогенні фактори (Белоусова Т.А. та ін., 2006; Мавров Г. И., Арвеладзе Г., 2008; Святенко Т. В. та ін., 2009; Helm K. F., Menz J., 2010). Між тим робіт, присвячених вивченню при розацеа взаємозв’язків імунітету з клінічною формою та супутньою патологією (Буянова О. В. и др., 2008; Иванова Ю. А. и др., 2007; Солошенко Е. М. та ін., 2011; Layton A., Thiboutot D., 2013), мікробіоценозом шкіри, а також станом ВНС, недостатньо. У той же час, вплив на ці системи дозволив би здійснити диференційований підхід до лікування розацеа та їх рецидивів, прогнозування перебігу, контроль за ефективністю проведеної терапії (Лычкова А. Э., 2006; Попов В. В., Фрицше Л. Н., 2006; Самоделкина К. А., Короткий Н. Г., 2012).

Поліетіологічний характер захворювання, прогредієнтний перебіг, розвиток різноманітних імунних, алергічних запальних процесів, порушення функції ВНС ускладнюють перебіг розацеа, призводять до рецидивів дерматозу, що спонукає до пошуку нових варіантів у вирішенні питань оптимізації лікування (Раева Т. В., 2006; Проценко О. А., Андрійчук В. Б., 2012; Tuzum Y. et al., 2014). Фактично, розробка нового ефективного методу комплексного науково обґрунтованого лікування, прогнозування та профілактики рецидивів розацеа набуває важливого медико-соціального значення (Волкова Е. Н., и др., 2010; Holmes A. D., 2013). В той же час дотепер немає робіт із комплексного дослідження рецидивів розацеа, їх причин, прогнозування та здійснення диференційованого підходу до лікування і профілактики (Бутов Ю. С., Волкова Е. Н., 2009; Калюжна Л. Д., Білоклицька Г. Ф., 2007; Кутасевич Я. Ф., Маштакова И. А., и др., 2013; Олисова О. Ю., Додина М. И., 2012; Хайрудинов В. Р., 2014; Kim J. H. et al., 2011).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи Запорізького державного медичного університету: «Розробка методів терапії та профілактики рецидивів хронічних дерматозів та хвороб, що передаються статевим шляхом із урахуванням особливостей гомеостазу хворих та супутньої патології» (№ держреєстрації 0103U000800). Дисертантом особисто виконано фрагменти, присвячені вивченню патогенезу рецидивів розацеа, розробці та апробації методик діагностичних і прогностичних критеріїв, комплексного методу лікування та профілактики дерматозу.

Мета і задачі дослідження. Метою проведеного дослідження є підвищення ефективності комплексного лікування, прогнозування та профілактики рецидивів розацеа на підставі вивчення клінічних особливостей та перебігу дерматозу, психоемоційного статусу, стану вегетативної нервової системи, імунного статусу та мікробіоценозу шкіри хворих.
Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:
1. Вивчити та проаналізувати особливості клінічних проявів та перебігу рецидивів розацеа, показники імунного статусу до і після лікування та його особливості при рецидивах розацеа.
2. Дослідити в динаміці психологічний статус та стан ВНС у хворих на розацеа та виявити їх особливості при рецидивах дерматозу.
3. Провести аналіз біохімічних показників, якісного та кількісного складу мікробіоти ураженої та здорової шкіри.
4. Розробити та обґрунтувати прогностичні критерії загострення дерматозу на підставі аналізу клінічних особливостей і перебігу рецидивів розацеа, а також лабораторних та функціональних досліджень.
5. Розробити й впровадити диференційовані показання та методику комплексної терапії хворих із рецидивами розацеа, оцінити найближчі та віддалені результати лікування та профілактики рецидивів дерматозу.

Об’єкт дослідження: розацеа.

Предмет дослідження: особливості клінічних проявів та перебігу рецидивів розацеа, показники мікробіоценозу шкіри, стану вегетативної нервової системи, психологічного статусу, імунної системи, результати лікування, прогнозування та профілактики рецидивів.

Методи дослідження:

1. Клінічні: з’ясування скарг, аналіз анамнезу, об’єктивних даних, постановка діагнозу, контроль ефективності лікування.
2. Загальні лабораторні обстеження: загальний аналіз крові та сечі, копрограма, серологічні та біохімічні дослідження.
3. Імунологічні дослідження.
4. Мікроскопічні  та культуральні дослідження мікробіоти шкіри обличчя.
5. Психологічне анкетування.
6. Функціональне дослідження вегетативної нервової системи за допомогою електрокардіографа «Cardiolab».
7. Статистична обробка отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у хворих з рецидивами розацеа, на відміну від дебюту дерматозу, встановлено особливості психоемоційного статусу (помірна тривожність та деякі депресивні симптоми), зміни у ВНС при вивченні варіабельності серцевого ритму (зниження потужності основних часових та спектральних показників на фоні підвищення індексу вегетативного балансу в бік переважання симпатичної регуляції).
Вперше у хворих із рецидивом розацеа встановлено наукові дані про особливості мікробного пейзажу шкіри (збільшення патогенної флори на фоні значного дисбалансу та різкого зниження кількості непатогенних мікроорганізмів, інтенсивності колонізації проб шкіри, асоціацій мікроорганізмів) та імунного статусу (пригнічення функції фагоцитів, зниження рівня CD4+, CD8+, коефіцієнта CD4+/CD8+ на фоні збільшення вмісту CD16+ та CD22+, збільшення рівня імуноглобулінів класів G та M і підвищення продукції інтерлейкінів-10 та -12).
Вперше розроблено методику прогнозування рецидивів розацеа на підставі результатів вивчення мікробіоценозу шкіри, імунного та вегетативного статусу в комплексі з клінічними особливостями дерматозу.
Науково обгрунтовано доцільність використання в комплексній терапії пацієнтів із рецидивами розацеа мебікару та есцину, які покращують у хворих психоемоційний стан та судинний тонус.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено критерії прогнозування рецидивів розацеа, зокрема обґрунтовано комплекс показників: клінічних (суб’єктивних та об’єктивних), психологічних, функціональних та лабораторних (загальнолабораторних, показників біохімічного дослідження крові, імунологічних, якісно-кількісного складу мікробного пейзажу), застосування яких дозволяє прогнозувати рецидиви розацеа.
Розроблено комплексний метод лікування та профілактики рецидивів із застосуванням патогенетичних засобів (ангіопротектора, анксіолітика, гепатопротектора та імуномодулятора), що дозволяє, порівняно зі стандартними методами, скоротити терміни регресу клінічних ознак захворювання, значно зменшити частоту та ступінь проявів рецидивів захворювання (патент на корисну модель № 86374 UA від 25.12.2013).
Результати дослідження впроваджено в практику роботи Комунальної установи «Запорізький обласний шкірно-венерологічний клінічний диспансер» Запорізької обласної ради, Комунальної установи «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер», Комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер». Матеріали також використовуються в педагогічному процесі на кафедрі дерматології, венерології та медичної косметології Харківського національного медичного університету, на кафедрі дерматовенерології Вищого державного навчального закладу України „Буковинський державний медичний університет”, на кафедрі дерматовенерології та косметології з курсом дерматовенерології і естетичної медицини факультету післядипломної освіти Запорізького державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом разом із керівником визначено мету й завдання роботи. Самостійно здійснено аналіз літератури, клінічне обстеження та лікування 80 хворих на розацеа, більшість інструментальних та лабораторних досліджень до та після лікування різними методами, проведено облік та оцінку показників результатів обстеження, статистичну обробку даних, патентний пошук, підготовлено до друку наукові публікації, написано всі розділи дисертації, сформульовано основні положення, висновки. Розроблено оптимальний метод комплексного лікування хворих із рецидивами розацеа.
Автором спільно з О.Ю. Корецькою, Г.В. Пугач, А.В. Веретельником, А.В. Головкіним, Н.Ю. Резніченко (співробітниками Запорізького державного медичного університету), В.Є. Гладчуком (співробітником Донецького національного медичного університету ім. М. Горького), Д.В. Масло (співробітником Комунальної установи «Бердянський шкірно-венерологічний диспансер»), вивчено особливості змін мікробіоценозу ураженої шкіри при дерматозах. Дисертантом не були запозичені результати та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Матеріали виконаної роботи обговорено на науково-практичних конференціях: «Сучасні аспекти медицини та фармації – 2011» (Запоріжжя, 2011), «Фармакологія: сучасні тенденції розвитку та ретроспектива» (Одеса, 2012), «Сучасні аспекти медицини та фармації – 2013» (Запоріжжя, 2013), «Актуальні проблеми дерматовенерології» (Харків, 2013), «Актуальні питання наукової і практичної косметології» (Запоріжжя, 2014), «Сучасні технології в рішенні організаційних, епідеміологічних, клінічних та діагностичних задач дерматовенерології» (Херсон, 2015), «Актуальні питання косметології та дерматології» (Запоріжжя, 2015), «Актуальні проблеми дерматології, венерології та ВІЛ/СНІД-інфекції» (Харків, 2015).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 17 друкованих праць, з них 7 (у моноавторстві) статей, у тому числі 5 статей у спеціалізованих наукових виданнях України, з яких 1 – у журналі, що входить до міжнародної наукометричної бази даних Google Scholar та Російський індекс наукового цитування, 2 статті у збірниках матеріалів наукової конференції; у 1 монографії 1 розділ, 8 тез доповідей у збірниках матеріалів наукових конференцій, 1 патент України на корисну модель.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена на 154 сторінках машинописного тексту, з яких 21 займає список використаних джерел, ілюстрована 8 рисунками, 17 таблицями. Робота складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів досліджень, трьох розділів власних досліджень, узагальнення отриманих результатів, висновків і списку використаних джерел, який складається зі 117 робіт авторів України та країн СНД, 89 – дальнього зарубіжжя, та додатку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 80 хворих на розацеа. Було вивчено скарги, анамнез життя і хвороби, дані об’єктивного дослідження пацієнтів. Оцінено ступінь важкості дерматозу за бальною шкалою діагностичної оцінки розацеа (ШДОР). До та після лікування аналізувалися загальнолабораторні, основні біохімічні (загальний білок, альбумін, білкові фракції, глюкоза, білірубін, тимолова проба, аланінамінотрансфераза (АлАТ), аспартатамінотрансфераза (АсАТ), загальний холестерин, холестерин ліпопротеїдів високої щільності, холестерин ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), тригліцериди), мікроскопічні та мікробіологічні дослідження. При імунологічному дослідженні визначалася загальна та відносна кількість лейкоцитів і лейкоцитарна формула уніфікованим методом підрахунку в рахунковій камері. Методом імунофенотипування клітин крові за диференційованими агентами (сlaster of differentiation receptors) за допомогою моноклональних антитіл набору «Клоноспектр» (виробництва Росії) проводилося фенотипування лімфоцитів. Шляхом оцінювання фагоцитарної активності поліморфноядерних лейкоцитів периферичної крові й бактерицидної активності фагоцитуючих клітин за відновленням у них безколірного тетразолію нітросинього у формазані – НСТ-тест, досліджувалася функціональна активність поліморфноядерних лейкоцитів. Шляхом встановлення складу імуноглобулінів класів A (Ig A), M (Ig M), G (Ig G) у сироватці крові досліджувалася функціональна активність В-лімфоцитів. Загальний вміст Ig A, Ig M та Ig G визначався методом прямої радіальної імунодифузії в гелі за допомогою моноспецифічних діагностичних сироваток до імуноглобулінів цих класів (виробництва Росії) відносно контрольної людської сироватки крові з відомим вмістом імуноглобулінів за методом Манчині. Методом твердофазного імуноферментного аналізу за допомогою стандартних наборів реагентів у сироватці крові аналізували концентрацію інтерлейкіну-10 – фірми «Bender MedSystems Gmbh», Австрія (ТОВ «ДИАМЕБ», Україна) та інтерлейкіну-12 – фірми «Invitrogen», США (ТОВ «ДИАМЕБ», ТОВ«БиоТехЛаб-С», Україна).

При визначенні психологічного статусу використано результати стандартизованих оціночних тестів-опитувальників за шкалою тривоги Гамільтона та за шкалою депресії Зунге (Иванов О. Л., 2006; Павлова О. В., 2007; Розов В. І, 2009).

З використанням системи комп’ютерної кардіографії «Cardiolab» комплектації НТЦ «ХАІ-Медіком» (м. Харків) та оцінки основних часових та спектральних показників вивчено варіабельність серцевого ритму.

Отримані результати аналізувалися за допомогою комп’ютерних програм з використанням сучасних методів варіаційної статистики із використанням ліцензійної програми «Statistica for Windows 6,0» (StatSoft Inc., №AXXR712D833214FAN5). Статистичний аналіз отриманих результатів здійснювали за допомогою методів параметричної та непараметричної статистики.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Обстежено 80 хворих на розацеа у віці від 29 до 72 років, середній вік – (41,1±16,4) року. Серед досліджуваних 20 пацієнтів (13 жінок та 7 чоловіків) із вперше виявленою розацеа та 60 пацієнтів (41 жінка та 19 чоловіків) з рецидивом розацеа. Контрольна група складалася з 20 практично здорових осіб.

При порівняльному аналізі даних анамнезу та клінічних проявів досліджених, у хворих із рецидивами розацеа виявлені певні особливості. У 52 із 60 хворих (86,6 %) із рецидивами розацеа були суб’єктивні відчуття, що в свою чергу спричиняли більш суттєві (c2=5,2, р<0,05) психоемоційні розлади. Встановлено, що у хворих з первинним епізодом розацеа частіше відзначалася еритематозно-телеангіоектатична форма (у 65 %), а у хворих із рецидивом розацеа переважала папуло-пустульозна форма (у 75 %). У 14 (17,5 %) хворих із рецидивом розацеа відзначалося ураження всієї шкіри обличчя та шкіри волосистої частини голови.

За ШДОР встановлено, що серед хворих із рецидивом розацеа середній ступінь тяжкості (середній бал – 10,4 ±1,5) визначено у 49 (81,6 %) випадків. У 17 (85 %) хворих із уперше встановленим епізодом розацеа частіше було виявлено легкий ступінь (середній бал – 5,4±1,1).

Хворі з рецидивом розацеа частіше (c2=7,6, р<0,05) відзначали наявність водночас декількох тригерних факторів та захворюваність на супутню патологію в них була значно вищою (c2=7,8, р<0,05), ніж у пацієнтів із уперше виявленим епізодом розацеа. Також саме хворі з рецидивами розацеа найчастіше вказували на раніше перенесені захворювання (c2=6,7, р<0,05).

За даними показників біохімічного дослідження, у хворих із рецидивом розацеа до лікування значно частіше (c2=5,2, р<0,05) спостерігалися порушення, які проявлялися статистично значущим (р<0,05) зниженням рівня загального білка у 34 (56,6 %) хворих, збільшенням загального білірубіну у 12 (20 %) хворих, змінами активності ферментів АлАТ та АсАТ у 28 (46,6 %) хворих. Виявлено зміни в ліпідному обміні, а особливо підвищення показників холестерину ЛПНЩ у 58 (96,6 %) хворих та тригліцеридів у 32 (53,3 %) хворих.

Мав свої особливості та характеризувався якісно-кількісними змінами мікробіоценоз шкіри у хворих із рецидивами розацеа. Патогенні коки були виявлені майже в усіх хворих із рецидивами (92 %), в той час як у хворих із уперше виявленою розацеа виявляли у 16 %. Відзначено активний синергізм M. furfur зі стафілококами та ентеробактеріями. Інтенсивність колонізації проб шкіри складала 107–109 КУО/см2.

При дослідженні на наявність D. folliculorum у 30 % хворих із рецидивом розацеа та у 15 % пацієнтів з уперше встановленим діагнозом кількість кліщів була більшою за 5 осіб на 1 см2.

Вивчаючи психоемоційний стан хворих із рецидивом розацеа було виявлено, що показники за шкалою тривоги Гамільтона і шкалою депресії Зунге коливалися в межах помірної тривожності та депресивних симптомів середнього ступеня й були достовірно вищими, ніж у хворих групи порівняння.

При об’єктивному дослідженні у більшості (c2=4,3, р<0,05) хворих із рецидивом розацеа, на відміну від хворих із уперше встановленим діагнозом, виявлено коливання артеріального тиску (у 56 %), зміни частоти пульсу (у 37 %), зміни місцевого та рефлекторного дермографізму (у 48 %), підвищену пітливість долонь і підошов (у 69 %), що є показниками функціональних порушень регуляції ВНС.

Досліджуючи вегетативну регуляцію серцевої діяльності у хворих із рецидивом розацеа виявлено більш виражені статистично достовірні (р<0,05) порушення центральних механізмів регуляції, які мали зміни у вигляді зниження потужності основних часових (SDNN, ВАР) та спектральних (ТР, VLF, LF, HF) показників варіабельності серцевого ритму на фоні підвищення індексу вегетативного балансу в бік переважання симпатичної регуляції, порівняно з групою хворих із уперше виявленим епізодом розацеа.

При проведенні дослідження показників імунного стану у хворих із рецидивами розацеа встановлено статистично достовірне (р<0,05 та p<0,01) пригнічення функції фагоцитів (зменшенням фагоцитарного індексу – (35,2±2,57) %, у групі контролю – (82,6±2,24) % та у групі порівняння (63,8±4,23) %; фагоцитарного числа – (3,21±0,23) %, у групі контролю – (8,26±0,81) %, у групі порівняння – (6,84±0,76) % та НСТ-тесту – (11,2±1,34) %, у групі контролю – (21,8±1,92) %, у групі порівняння – (18,4±2,1) %). Відзначалися зміни кількісного складу основних популяцій та субпопуляцій лімфоцитів, що характеризувалися Т‑клітинною недостатністю у хворих із рецидивами, та, навпаки, підвищенням показників у хворих із вперше виявленою розацеа (а саме: зниженням рівня лейкоцитів – (5,32±0,34)·109/л, у групі контролю – (6,43±0,56)·109/л та лімфоцитів – (1,67±0,17)·109/л, у групі контролю – 1,78±0,16)·109/л). Виявлено зниження (р<0,05) абсолютної кількості рівня CD4+ до (0,47±0,05)·109/л, у групі контролю – (0,67±0,06)·109/л, у групі порівняння – (0,71±0,04)·109/л; зменшення CD8+ в основній групі – (0,25±0,04)·109/л, у групі контролю – (0,48±0,05)·109/л, у групі порівняння – (0,49±0,03)·109/л; зменшення коефіцієнту CD4+/CD8+ в основній групі – 1,46±0,02, у групі контролю – 1,52±0,04, у групі порівняння – 1,54±0,07. Встановлено збільшення вмісту CD16+ у основній групі до (0,38±0,05)·109/л, у контрольній групі – (0,18±0,07)·109/л, у групі порівняння – до (0,21±0,04)·109/л; збільшення у основній групі хворих вмісту CD22+ до (0,35±0,06)·109/л, у контрольній групі – (0,26±0,02)·109/л, у групі порівняння – до (0,28±0,04)·109/л. Зареєстровано підвищення (р<0,05) рівня Ig G у групі із рецидивами до (17,4±3,24) г/л, у групі контролю – (13,4±1,08) г/л, у групі із уперше виявленою розацеа – (14,8±2,36) г/л. Виявлено збільшення рівня (р<0,01) Ig M до (2,3±1,12) г/л, у групі контролю – (1,32±0,05) г/л та у групі з уперше виявленою розацеа – (1,73±0,02) г/л. Статистично достовірним (р<0,001) було підвищення продукції інтерлейкіну-10 у крові хворих із рецидивами розацеа (24,3±6,2) n2/мл, у контрольній групі – (6,6±3,2) n2/мл та у групі з уперше виявленою розацеа – (6,9±2,5) n2/мл. Вміст інтерлейкіну-12 теж відмічався достовірно (р<0,001) збільшеним до (198,62±20,3) n2/мл, у контрольній групі – (71,27±28,4) n2/мл, на відміну від групи з уперше виявленою розацеа – (78,46±15,6) n2/мл. Таким чином, при дослідженні у хворих із рецидивами розацеа виявлено порушення імунного статусу у вигляді Т-клітинної недостатності та імуносупресії з ознаками загальної недостатності В-клітинного ланцюга імунітету при відносній гіперфункції В-лімфоцитів, дисоціації про- і протизапальних механізмів, що позначалося на більш тяжкому перебігу дерматозу.

Для вивчення особливостей перебігу та лікування рецидивів розацеа досліджені пацієнти були об’єднані у дві групи: перша група – 20 пацієнтів (13 жінок та 7 чоловіків) із уперше виявленою розацеа та друга група – 60 хворих (41 жінка та 19 чоловіків) із рецидивами розацеа, які були співставні за статевим та віковим складом. Другу групу також було поділено на дві підгрупи (по 30 осіб у кожній) для порівняння об’єктивної оцінки ефективності методик лікування. Таким чином, була виділена основна група хворих із рецидивами розацеа, яка отримувала рекомендовану терапію, і дві групи порівняння.

З урахуванням рекомендацій МОЗ України всі досліджені отримували стандартну терапію, яка складалася із загальної терапії (антибіотикотерапія: доксициклін по 100 мг на 1–2 рази на добу до 6–8 тижнів або еритроміцин 500–1000 мг у 2 прийоми, 1-4 тижні чи кларитроміцин 500 мг на добу – 2-4 тижні; метронідазол по 250 мг на добу 2 рази на день, 2 тижні; вітамінотерапія: аскорбінова кислота по 500 мг двічі на добу – 14 днів та Аєвіт по 1 капсулі двічі на добу – 1 місяць; йогурт по 1 капсулі тричі на добу; силімарин по 1 таблетці 3 рази на добу, 2-3 місяці) та зовнішньої терапії (метронідазол, 1% гель або крем на уражені ділянки – двічі на добу; азелаїнова кислота, крем 15 % – двічі на добу, за показаннями).

Так, хворі першої групи порівняння з уперше встановленим діагнозом розацеа та половина другої групи порівняння з рецидивом розацеа отримували тільки стандартну терапію. Пацієнти другої групи з рецидивом розацеа отримували запропоновану методику лікування, як доповнення до стандартної терапії, до якої входило застосування препарату есцин по 1 таблетці (20 мг) тричі на день упродовж 1 місяця, далі – 20 днів по 1 таблетці двічі на день, а потім упродовж 1 місяця по 1 таблетці 1 раз на день, для корекції ангіодинамічних порушень. З метою регуляції стану ВНС і слабкого загального антипсихотичного та протитривожного ефекту рекомендовано лікування анксіолітиком мебікар по 1 таблетці (0,3 г) тричі на день, від 20 до 45 днів. Для усунення патогенетичних розладів печінки та імунітету використовували препарат тіотриазолін по 1 таблетці (100 мг) тричі на день, впродовж 30 днів. Зовнішньо призначали лікарську форму препарату есцин у вигляді гелю, який наносили двічі на день на уражену ділянку шкіри.

Так, після початку лікування у хворих, які отримували терапію за рекомендованою методикою, стабілізацію стану та початок регресу проявів захворювання зареєстровано в середньому на 8-10-й день. На відміну від цього, у хворих групи порівняння з рецидивом дерматозу, які отримали тільки стандартну терапію, стабілізація стану спостерігалася тільки на 21–24-й дні лікування та мала дуже слабку динаміку. У хворих із уперше виявленим епізодом розацеа ознаки стабілізації стану спостерігалися в середньому на 14–20-й день лікування.

Через 1 місяць отримування стандартного методу терапії у хворих з уперше виявленою розацеа, покращання клініко-лабораторних показників спостерігалось у 46 % досліджуваних, у хворих з рецидивами розацеа – лише у 21 % обстежених, що зумовлене більш суттєвими патогенетичними змінами та більш тяжким перебігом дерматозу. А у хворих із рецидивами розацеа, які були проліковані запропонованою схемою терапії, відзначалося статистично достовірне покращання клініко-лабораторних показників у 78 % хворих.

Повне одужання у 61 % пацієнтів групи з уперше виявленим епізодом розацеа спостерігалося через 3 місяці після початку лікування. Лише у 32 % пацієнтів із рецидивом розацеа, які отримували тільки стандартну терапію, повне одужання відзначали через 5 місяців лікування, а у решти спостерігали резистентність до терапії та їм було потрібне додаткове лікування. У 87 % пацієнтів із рецидивом розацеа, які отримували терапію за рекомендованою схемою, повний регрес висипань дерматозу відзначали на другому місяці лікування.

Показники біохімічних досліджень у хворих на розацеа після лікування лише за стандартною схемою мали тенденцію до нормалізації (відміни статистично недостовірні (р>0,05)), що обумовлено наявністю хронічної супутньої патології, яка не піддавалася корекції. А у хворих із рецидивом розацеа, які отримували лікування за розробленою схемою, середні показники мали статистично достовірну (р<0,05) тенденцію до відновлення у 17 (56,6 %) хворих. Так, у цих хворих виявлено тенденцію до нормалізації білкового обміну – підвищення рівня загального білка [(71,3±5,4) г/л]; коригування рівня вуглеводного обміну – зменшення рівня глюкози крові до нормальних показників; тенденцію до нормалізації показників активності ферментів – зниження рівня АлАт [(28,3±3,2) Од/л] та АсАТ [(21,1±3,4) Од/л]; тенденцію до нормалізації ліпідного обміну – зменшення показників ЛПНЩ до (1,24±0,2) мкмоль/л та холестерину ліпопротеїдів високої щільності до (3,01±0,3) мкмоль/л.

Після проведення лікування за рекомендованою схемою усунення дисбалансу мікробіоценозу ураженої шкіри спостерігали у 89 % хворих із рецидивами розацеа. Зменшилася кількість та інтенсивність колонізації патогенних мікроорганізмів та їх асоціацій. Наявність непатогенних бактерій та деяких дріжджоподібних грибів після проведеного лікування відзначалася з такою ж частотою, як і у здорових осіб. У 82 % хворих із рецидивом розацеа, які отримували лише стандартну терапію, та у 78 % хворих із уперше виявленим епізодом розацеа мікрофлора шкіри після лікування суттєво не змінювала характеристик.

При вивченні психоемоційного стану хворих із рецидивом розацеа після застосування розробленої терапії спостерігали зниження сумарних балів більше ніж на 50 %, що підтверджувало ефективність терапії.

У більшості хворих із рецидивами розацеа після розробленого методу терапії, виявлено ознаки регресу вегетативних порушень у вигляді позитивної динаміки основних показників варіабельності серцевого ритму і нормалізації індексу вегетативного балансу порівняно з групою, яка лікувалася тільки за стандартною терапією. Та у 76 % з уперше встановленим діагнозом та у 92 % з рецидивом дерматозу зберігалися ознаки вегетативних розладів.

Після терапії, проведеної за рекомендованою методикою, у групі з рецидивами розацеа спостерігалася статистично значуща (p<0,05) тенденція до нормалізації імунологічних показників дослідження. Так, показники функціональної активності фагоцитів збільшилися у 61 % пацієнтів. Позитивно змінилася кількість популяцій та субпопуляцій лімфоцитів у 71 % пацієнтів (рівень СD4+, CD8+ та індекс СD4+/CD8+ статистично достовірно збільшився; рівень CD22+ статистично значуще знизився). Статистично достовірно (р<0,05) знизилися рівні Ig G та Ig M у 54 % хворих та показники рівня інтерлейкінів у 62 % хворих, чого не виявлялося у групі порівняння.

Під спостереженням пацієнти знаходилися упродовж 18 місяців після проведення терапії. У цей час усім хворим рекомендувалося проводити комплексне клінічне та функціонально-лабораторне обстеження тричі на рік для вчасного виявлення початку патогенетичних змін та їх корекції.

Врахування результатів власних досліджень дозволяє говорити про їх значущість у визначенні патогенезу рецидивів розацеа, можливість спостереження за ефективністю лікування в динаміці, та про ймовірність прогнозування перебігу щодо можливих ускладнень та рецидивування захворювання. Фактично зміни суб’єктивних, об’єктивних, функціональних та лабораторних показників були першими ознаками початку рецидиву захворювання, зокрема, характерними ознаками наближення розвитку рецидиву розацеа була наявність при дослідженні суб’єктивних (відчуття свербежу, печіння, стягнутості шкіри, приливів до обличчя, головні болі) та об’єктивних (зміни артеріального тиску, пульсу, дермографізму, гіпергідроз долонь чи підошов) проявів вегето-судинних порушень. Про появу рецидиву свідчили і зміни лабораторних показників: зменшення кількості лімфоцитів, лейкоцитів, прискорення ШОЕ, зміна біохімічного аналізу крові (збільшення показників активності ферментів у сироватці крові); тенденція до зменшення показників НСТ-тесту, СD4+, CD8+ та індексу CD4+/CD8+. До показників наближення рецидиву відносили також якісно-кількісну зміну мікробного пейзажу шкіри (на фоні зниження щільності колонизації непатогенної флори, збільшувалася кількість патогенних коків, маласезій, кандіда, іноді з’являлась кишкова паличка, протей. Також збільшувалася інтенсивність колонізації більше 105 КУО/см2 та асоціацій мікроорганізмів). Серед інших критеріїв появи рецидиву можна вказати на збільшення симптомів стривоженості вище помірного рівня. Зміна показників варіабельності серцевого ритму (тенденція до зменшення потужності показників VLF, LF, HF, збільшення вегетативного балансу LF/HF) також була прогностичним критерієм розвитку рецидиву розацеа. Цей комплекс діагностично-прогностичних критеріїв запропоновано лікарям практичної охорони здоров’я як у повному комплексі, так і в якості окремих досліджень для прогнозування можливого рецидиву розацеа.

З метою попередження виникнення рецидиву у випадку виявлення початкових змін мікробіоценозу шкіри, імунітету, вегетативної та психоемоційної регуляції, проведено профілактичне лікування, яке складалося з профілактичного курсу прийому есцину та мебікару на фоні спеціального медичного догляду за чутливою схильною до почервоніння шкірою, виявлення та попередження провокуючих факторів індивідуально для кожного хворого, раціонального працевлаштування, дотримання дієти.

При дослідженні віддалених результатів спостереження (терміном до 18 місяців) виявлено, що у пацієнтів першої групи зафіксовано 6 (30 %) випадків виникнення рецидиву, у хворих другої групи, які отримали тільки стандартну терапію, – 28 (93,2 %) випадків рецидивування, частина з яких реєструвалася вже на другому місяці спостереження, а у хворих другої групи, які отримали лікування та профілактичні заходи за розробленою методикою, виявлено лише 2 (6,6 %) випадки виникнення рецидиву, які перебігали в досить м’якій формі. У 6 хворих з уперше встановленим діагнозом розацеа, у яких при обстеженні були виявлені більш значні порушення, при подальшому спостереженні встановлено рецидив дерматозу, який підтверджує достовірність прогнозування, що ґрунтується на змінах показників патогенетичних порушень при розацеа.

Результати вивчення подальшого перебігу та клінічних проявів дерматозу після проведеного лікування свідчать про ефективність запропонованої методики комплексної терапії і профілактики розвитку рецидивів у хворих на розацеа.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що полягає у підвищенні ефективності лікування хворих із рецидивами розацеа на підставі вивчення перебігу дерматозу, імунологічного статусу, мікробіоценозу шкіри, психоемоційних порушень та змін ВНС.

1. Зростання захворюваності населення на розацеа та часте рецидивування дерматозу, недостатність інформації у літературних джерелах про особливості патогенетичних змін при рецидивах, на сучасному етапі свідчить про необхідність ретельного вивчення механізму розвитку рецидивів та розробки комплексного методу їх лікування і прогнозування.

2. Клінічні прояви та перебіг розацеа у хворих з рецидивами мають більш тяжкий, прогредієнтний перебіг, резистентність до стандартної терапії, нетривалі ремісії, наявність більш вираженої супутньої патології. Визначено зміни показників біохімічного аналізу крові (зниження рівня загального білка, збільшення білірубіну та активності АлАТ та АсАТ, підвищення холестерину ЛПНЩ і тригліцеридів) та мікробіоценозу шкіри (збільшення патогенної флори, інтенсивності колонізації проб шкіри 107–109 КУО/см2, асоціацій мікроорганізмів (M. furfur зі стафілококами та ентеробактеріями, C. albicans з усіма видами).

3. У хворих із рецидивами розацеа, на відміну від пацієнтів із вперше встановленим діагнозом, виявлено достовірні зміни показників психоемоційного стану в межах помірної тривожності та депресивних симптомів середнього ступеня, розлади вегетативної регуляції серцевої діяльності: зниження потужності основних часових (SDNN, ВР) та спектральних (ТР, VLF, LF, HF) показників на фоні підвищення показників Мо, АМо, ІН та індексу вегетативного балансу в бік переважання симпатичної регуляції.

4. У хворих з рецидивами розацеа встановлено пригнічення функції фагоцитів (зменшення фагоцитарного індексу, фагоцитарного числа та НСТ-тесту), зміни кількісного складу основних популяцій та субпопуляцій лімфоцитів, що характеризуються зниженням рівня CD4+, CD8+, коефіцієнта CD4+/CD8+ на фоні збільшення вмісту CD16+ та CD22+, збільшення рівня Ig G та Ig M та підвищення продукції інтерлейкінів-10 та -12, що свідчить про Т‑клітинну недостатність та імуносупресію з ознаками гіперфункції В‑лімфоцитів.

5. Встановлено прогностичні критерії розвитку рецидиву розацеа, які проявлялися появою: суб’єктивних (свербіж, відчуття печіння, стягнутості шкіри, приливів до обличчя) та об’єктивних ознак (зміни артеріального тиску, пульсу, дермографізму, гіпергідроз долонь чи підошов); загальнолабораторних змін (зменшення кількості лімфоцитів, прискорення ШОЕ, збільшення показників активності ферментів у сироватці крові); порушень імунологічних показників (зниження рівня НСТ-тесту, СD4+, CD8+ та індексу CD4+/CD8+); змін якісно-кількісного складу мікробного пейзажу шкіри (превалювання патогенної мікрофлори, наявність та збільшення кількості маласезій, кандіди, кишкової палички, протею на фоні значного дисбалансу та різкого зниження непатогенної флори, посилення інтенсивності колонізації більше 105 КУО/см2 та асоціацій мікроорганізмів); психоемоційного стану (збільшення симптомів стривоженості вище помірного); змін вегетативної нервової системи за даними функціонального дослідження (тенденція до зменшення VLF, LF, HF, збільшення показника вегетативного балансу LF/HF).

6. Розроблено та патогенетично обгрунтовано комплексний метод терапії хворих із рецидивами розацеа на основі стандартної терапії з використанням ангіопротектора (есцин), анксіолітика (мебікар), гепатопротектора та імуномодулятора (тіотриазолін), яка дозволяла отримати стабілізацію стану та регрес проявів захворювання в середньому на 8-10-й дні. У 87 % пацієнтів повний регрес дерматозу спостерігався в середньому на другому місяці лікування. При вивченні віддалених результатів у досліджених хворих встановлено 6,6 % випадків рецидивів через 9-12 місяців, які мали більш легкий перебіг, на відміну від хворих, що отримували лікування за стандартною терапією, у яких рецидиви зареєстровано вже на другому місяці спостереження. З метою попередження рецидивів при виявленні змін досліджених показників мікробіоценозу шкіри, імунітету, вегетативної та психоемоційної регуляції рекомендовано профілактичний курс лікування есцином та мебікаром.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  1. Василенко А.В. Обгрунтування диференційованої тактики лікування демодекозів та вульгарних вугрів / А.В. Василенко // Дерматовенерологія. Косметологія. Сексопатологія. – 2011. – № 1-4. – С. 239–241.
  2. Василенко А.В. Особенности клинических проявлений, течения и лечение розацеа с учетом психоэмоционального состояния больных с использованием транквилизаторов / А.В. Василенко // Дерматовенерологія. Косметологія. Сексопатологія. – 2012. – № 1-4. – С. 230–234.
  3. Василенко А.В. Діагностика клініко-імунологічного стану у хворих на розацеа до і після терапії / А.В. Василенко // Дерматовенерологія. Косметологія. Сексопатологія. – 2013. – № 1-4. – С. 107–110.
  4. Василенко А.В. Комплексная дифференцированная терапия больных рецидивами  розацеа с  учетом изменений показателей вариабельности сердечного ритма и изменений психологического статуса / А.В. Василенко // Запорожский медицинский журнал. – 2015. – № 4 (91). – С. 79–84.
  5. Василенко А.В. Оцінка вегетативної дисфункції із вивченням варіабельності серцевого ритму у хворих рецидивами розацеа / А.В. Василенко // Журнал дерматовенерології та косметології ім. М.О. Торсуєва. – 2015. – № 1-2 (34). – С. 44–47.
  6. Василенко А.В. Наш досвід комплексної терапії розацеа з використанням венопротекторів та транквілізаторів / А.В. Василенко // Сборник научных трудов: Актуальные вопросы дерматологии, венерологии и ВИЧ/СПИД инфекции. – Харьков, 2013. – С. 58–63.
  7. Василенко А.В. Комплексна диференційована терапія хворих рецидивами розацеа із  використанням сучасних ангіопротекторів / А.В. Василенко // Актуальные вопросы дерматологии, венерологии и ВИЧ/СПИД инфекции: материалы научной конференции. – Харьков, 2015. – С. 18–25.
  8. Патент на корисну модель № 86374 Україна, МПК А61К31/00, А61К9/00. Спосіб лікування розацеа / А.В. Василенко, заявник і патентовласник Запорізький державний медичний університет. – № u201308689; заявл. 10.07.2013; опубл. 25.12.2013, Бюл. № 24.
  9. Корецкая Е. Ю. Угревая болезнь и розацеозы / Е. Ю. Корецкая, А. В. Василенко, В. А. Бочаров // Воспалительно-репаративный процесс при дерматозах: монография / под ред. В. А. Бочарова. – Запорожье: «Просвіта», 2011. – С. 143–155.
  10. Взаємний вплив метаболітів мікробного походження та клітин організму в розвитку запалення / О. Ю. Корецька, В. Є. Гладчук, Г. В. Пугач, А. В. Василенко, Д. В. Масло // Актуальні проблеми клініки, профілактики ВІЛ-інфекції і захворювань з парентеральним шляхом передачі: матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю, м. Харків, 20–21 жовтня 2011 р. – Харків, 2011. – С. 157–158.
  11. Особенности развития инфекционных процессов при поражениях кожи / В. П. Федотов, А. В. Веретельник, А. В. Головкин, Н. Ю. Резниченко, Е. Ю. Корецкая, А. В. Пугач,А. В. Василенко [и др.] // Фармакологія: сучасні тенденції розвитку та ретроспективи: матеріали науково-практичної конференції, м. Одеса, 14 вересня 2012 р. – Одеса, 2012. – С. 44–48.
  12. Василенко А.В. Різні клінічні форми розацеа поєднані з маласезійною інфекцією на сучасному етапі / А. В. Василенко // Набуття молодих вчених дерматовенерології: матеріали регіональної науково-практичної школи, м. Київ, 23 листопада 2012 р. – К., 2012. – С. 9.
  13. Василенко А.В. Використання протизапальних засобів різновекторної дії при лікуванні розацеа / А. В. Василенко // Медицина та фармація XXI століття – крок у майбутнє: матеріали 72 Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та студентів з міжнародною участю, присвячена Дню науки, м. Запоріжжя, 19-20 квітня 2012 р. – Запоріжжя, 2012. –  С. 61–62.
  14. Василенко А. В. Особливості лікування різних клінічних форм розацеа з використанням транквілізаторів / А. В. Василенко // Від клінічних настанов до уніфікованих протоколів діагностики та лікування в дерматовенерології: матеріали науково-практичної конференції, м. Київ, 21–22 березня 2013 р. – К., 2013. – С.19-20.
  15. Василенко А. В. Вивчення імунологічного стану у хворих розацеа до та після  лікування / А. В. Василенко // Досягнення молодих вчених дерматовенерологів: матеріали науково-практичної конференції, м. Київ, 21-22 листопада 2013 р. – К., 2013. – С.17-18.
  16. Василенко А. В. Вивчення змін імунологічного стану у хворих на різні форми розацеа та диференційований підхід до лікування / А. В. Василенко // Міжнародна інтеграція та наукові досягнення української дерматовенерології: матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю (м. Харків). – Дерматологія та венерологія. – 2014. – № 3 (65). – С. 70–72.
  17. Василенко А. В. Сучасний погляд на роль мікробного пейзажу шкіри у хворих рецидивами розацеа / А. В. Василенко // Актуальні питання дерматології, венерології та ВІЛ/СНІД-інфекції: матеріали науково-практичної конференції, м. Харків, 18-19 червня 2015 р. – Харків, 2015. – С. 24–27.

АНОТАЦІЯ

Василенко А.В. Оптимізація терапії, прогнозування і профілактики рецидивів розацеа з урахуванням порушень мікробіоценозу шкіри, імунітету, вегетативної регуляції та психоемоційного стану. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби. – Державна установа «Інститут дерматології та венерології НАМН України», Харків, 2016.

Дисертація присвячена розробці комплексного диференційованого лікування, прогнозування та профілактики рецидивів розацеа з оцінкою їх ефективності на підставі вивчення динаміки клінічних особливостей та перебігу дерматозу, психоемоційних порушень, змін вегетативної нервової системи, мікробіоценозу шкіри та імунного статусу хворих.

Виявлено особливості патогенетичних змін (клінічних, суб’єктивних, об’єктивних, функціональних та лабораторних показників), які залежали від перебігу захворювання, проаналізована їх динаміка в процесі комплексного лікування та розроблено науково обґрунтований метод прогнозування, лікування та профілактики хворих із рецидивами розацеа.

Ключові слова: розацеа, рецидиви, патогенез, прогнозування, комплексна терапія, профілактика.

АННОТАЦИЯ

Василенко А.В. Оптимизация терапии, прогнозирования и профилактики рецидивов розацеа с учетом нарушений микробиоценоза кожи, иммунитета, вегетативной регуляции и психоэмоционального состояния.– На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 – кожные и венерические болезни. – Государственное учреждение «Институт дерматологии и венерологии НАМН Украины», Харьков, 2016.

Диссертация посвящена разработке комплексного лечения, прогнозированию и профилактике рецидивов розацеа с оценкой их эффективности на основании изучения динамики клинических особенностей и течения дерматоза, иммунного статуса больных, психоэмоциональных нарушений, изменений вегетативной нервной системы и микробиоценоза пораженной кожи.

Сравнительный анализ данных анамнеза и клинических проявлений выявил у больных с рецидивом розацеа особенности субъективных и объективных признаков. Установлено, что патологический процесс при рецидиве дерматоза был более выраженный и распространенный. У больных с рецидивом розацеа заболеваемость сопутствующей патологией была значительно выше.

Выявлены особенности патогенетических изменений у больных с рецидивами розацеа в виде более тяжелого, прогредиентного течения, резистентности к стандартной терапии, непродолжительных ремиссий и склонности к повторному рецидивированию. У больных рецидивами розацеа установлена тенденция к снижению уровня общего белка, билирубина, изменения активности аланинаминотрансферазы и аспартатаминотрансферазы, повышение уровня холестерина липопротеидов низкой плотности и триглицеридов. При рецидивах розацеа микробный пейзаж кожи характеризовался изменением качественно-количественного состава патогенной флоры, интенсивности колонизации проб и увеличением ассоциаций микроорганизмов. У больных с рецидивом розацеа при исследовании психоэмоционального состояния было выявлено, что показатели по шкале тревоги Гамильтона и шкале депрессии Зунге колебались в пределах умеренной тревожности и депрессивных симптомов средней степени и были достоверно выше, чем у больных группы сравнения. При проведении лечения большое значение имело раннее выявление психологического напряжения, что помогало осуществлять коррекцию выявленных нарушений, предотвращать развитие рецидивов и прогнозировать течение заболевания. У большинства больных с рецидивом розацеа, в отличие от больных с впервые установленным диагнозом, выявляли колебания артериального давления (у 56 %), изменение частоты пульса (у 37 %), изменение местного и рефлекторного дермографизма (у 48 %), повышенную потливость ладоней и подошв (69 %), что является показателями функциональных нарушений регуляции вегетативной нервной системы. Также у больных с рецидивами розацеа в большей степени наблюдалась склонность к нарушениям в вегетативной нервной системе в виде снижения мощности основных показателей вариабельности сердечного ритма на фоне повышения индекса вегетативного баланса в сторону преобладания симпатической регуляции. Выявлено угнетение функции фагоцитов, изменения состава основных популяций и субпопуляций лимфоцитов, характеризующихся снижением уровня Т-клеток и увеличением содержания CD16+ и CD22+, увеличением уровня иммуноглобулинов класса G и M и повышением продукции интерлейкинов-10 и 12, что свидетельствует о Т-клеточной недостаточности и иммуносупрессии с признаками гиперфункции В‑лимфоцитов.

Выявлены критерии прогнозирования возможного рецидива розацеа, которые характеризовались изменением показателей: субъективных, объективных, общеклинических, биохимических анализов крови, показателей иммунного статуса, дисбаланса микробного пейзажа кожи, психоэмоционального статуса и функционального состояния вегетативной нервной системы.

Пациенты получали разработанную методику лечения, как дополнение к стандартной терапии, в которую дополнительно включали такие группы лекарственных средств, как ангиопротектор, анксиолитик и гепатопротектор и иммуномодулятор. С целью предупреждения возникновения рецидива, в случае выявления начальных изменений лабораторных показателей, которые были выбраны как критерии развития рецидива, проводилось профилактическое лечение. В комплекс профилактических мероприятий по своевременному предупреждению развития рецидивов розацеа входили рекомендации относительно выявления и предупреждения провоцирующих факторов индивидуально для каждого больного. Разработанный комплексный метод лечения, профилактики и прогнозирования рецидивов розацеа позволил повысить эффективность терапии, стабилизировать состояние и регресс проявлений заболевания у больных в среднем на 8–10-й день. У 87 % пациентов полный регресс дерматоза наблюдался в среднем на втором месяце лечения. При отдаленном наблюдении через 9-12 месяцев выявлено 6,6 % рецидивов которые имели более легкое течение, в отличие от больных, получавших только стандартную терапию (у которых рецидивы регистрировались уже на втором месяце наблюдения).

Ключевые слова: розацеа, рецидивы, патогенез, прогнозирование, комплексная терапия, профилактика.

ABSTRACT

Vasilenko A.V. Optimization of therapy, prediction and prevention of relapses of rosacea with regard to the microbiocenosis of a skin, immunity, vegetative regulation and emotional state. – The Manuscript.

The dissertation for the Scientific Degree of Candidate of Medical Sciences on a Specialty 14.01.20 – Skin and Venereal diseases. – State Establishment “Institute of Dermatology and Venerology of NAMS of Ukraine”, Kharkiv, 2016.

The thesis is devoted to study the efficiency of diagnostic methods, integrated differential treatment, prognosis and prevention of relapse of rosacea evaluation of its effectiveness by studying the dynamics of clinical features and course of dermatosis, psycho-emotional disorders, changes in the autonomic nervous system, microbial landscape and immune status of patients.

The features of pathogenic changes (clinical, subjective, objective, functional and laboratory parameters) that depend on the disease, they analyzed the dynamics of a complex treatment process and developed a scientifically sound method of prediction, treatment and prevention of relapse of patients with rosacea.

Key words: rosacea, recurrence, prognosis, complex therapy, prevention.