Oops! It appears that you have disabled your Javascript. In order for you to see this page as it is meant to appear, we ask that you please re-enable your Javascript!

Державна установа
«Інститут дерматології та венерології НАМН України»

Резнікова Анна Олексіївна

УДК 616.5-002-056.3-056.7-084-085-035:575.191

ОБҐРУНТУВАННЯ АЛГОРИТМУ ЛІКУВАННЯ АТОПІЧНОГО ДЕРМАТИТУ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВІКОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Харків – 2017

Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор
Калюжна Лідія Денисівна,
Національна медична академія післядипломної освіти
імені П. Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри дерматовенерології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Волкославська Валентина Миколаївна,
ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України»,
завідуюча відділом науково-аналітичної роботи в дерматології та венерології;

кандидат медичних наук, доцент
Шмелькова Катерина Сергіївна,
Харківська медична академія післядипломної освіти,
доцент кафедри дерматовенерології.

Захист відбудеться «11» травня 2017 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9.

Автореферат розісланий: «07» квітня 2017 р.

В. о. вченого секретаря
спеціалізованої вченої ради,
д. мед. н., с. н. с.                                                                   І.О. Олійник


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Атопічний дерматит (АД) – хронічне алергічне захворювання, яке розвивається у осіб з генетичною схильністю до атопії, має рецидивуючий перебіг, вікові особливості клінічних проявів та характеризується підвищеним рівнем загального та специфічних імуноглобулінів Е (Ig E) у сироватці крові (Barbarot S. A., 2007).

АД є одним з найбільш поширених захворювань шкіри, яке вражає до 20 % дітей та 1-3 % дорослих у більшості країн світу. В сучасних умовах спостерігається зростання захворюваності на АД в усьому світі, що пов’язано із несприятливим впливом багатьох факторів сучасної цивілізації (Іщейкін К. Є., 2007; Маштакова І. О., 2014; Lotts T., 2009).

Діагностика АД залишається клінічною, оскільки наразі не існує надійних біомаркерів, здатних диференціювати це захворювання від інших (Калюжная Л. Д., 2012; Atwani H., 2009; Darsow U., 2010).

Механізм свербежу і по сьогоднішній день залишається значним питанням патофізіології, до кінця ще не вирішеним. Як правило, вивчення механізму виникнення свербежу проводять за трьома напрямками: вивчення подразника, рецептора і периферичного нерва (Vakirlis E., 2011; Engebretsen K. A., 2015). Рецептори свербежу розташовані тільки в шкірі та слизових оболонках, а провідні сигнали утворення свербежу локалізовані в місці дермально-епідермального з’єднання. Частка С-волокон, які проводять сигнал свербежу, становить усього 5 % серед нервових закінчень у шкірі. Тим часом, у реалізації свербежу мають значення і ендогенні речовини, здатні його провокувати (Haas S., 2010; Brandt E., 2011). Медіаторами свербежу є: аміни (гістамін), нейропептиди, протеази, опіоїдні пептиди, ейкозаноїди, цитокіни, інтерферон гамма, нейротропін, еозинофіли, базофіли. Такий складний і різноманітний механізм реалізації свербежу робить вельми складним пошук реальних його інгібіторів (Weisshaar E., 2006; Iking A., 2013).

Крім безпосередньої стимуляції свербежу такими медіаторами, як гістамін, існує два основних механізми, які провокують свербіж при патофізіологічному стані. Такими є периферична і центральна сенсибілізація. Група сенсибілізаторів свербежу включає простагландини, інтерлейкіни, нейротрофіни і фактор росту нервів. Пруритогенну дію мають інтерлейкін (ІЛ)
-2, -4 та -6 (Wu K. G., 2011). Відомо, що ІЛ-2 сприяє пруритогенній дії шляхом активації чутливої до гістаміну, брадикініну і капсацин популяції С-волокон шкіри. У свою чергу, ІЛ-2 необхідний для проліферації Т-клітин, що регулюють імунну відповідь. Встановлено, що ІЛ-4 бере участь у патогенезі запалення та свербежу. Свербіж, спричинений ІЛ-2, не реагує ні на антигістамінні, ні на нестероїдні протизапальні препарати. До сих пір не встановлено, активізується свербіж безпосередньо рецепторами або реалізується опосередковано, через опасисті та ендотеліальні клітини (Heng G. U., 2000).

Сучасні наукові розробки зупинилися на вивченні імунних складових реалізації свербежу у хворих на АД різних вікових груп, що дозволило зупинитися на наступних показниках: CD4, ІЛ-2, ІЛ-4 та автоантитіл до мозкових антигенів. Ці дані свідчать про необхідність продовжити дослідження деяких складових у механізмі свербежу при АД. У зв’язку з цим, актуальним є поглиблене дослідження цієї багатофакторної патології, яка дозволить створити сучасні основи для розробки методів лікування та профілактики АД (Oranje A. P., 2011; Matheson M. C., 2012).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася в рамках науково-дослідної роботи кафедри дерматовенерології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України «Обгрунтування терапевтичних підходів при хронічних дерматозах та ІПСШ з урахуванням їх патогенетичних особливостей» (номер держреєстрації 0108V009971), термін виконання 2009-2014 рр. Дисертантом особисто вивчено особливості клініки, діагностики АД у дітей та дорослих залежно від вікових особливостей та імунного статусу, а також спільно з науковим керівником, д. мед. н. професором Калюжною Л. Д. розроблено рекомендації щодо діагностики та покрокового алгоритму лікування АД.

Мета та задачі дослідження. Мета – розробка алгоритму лікування хворих на АД залежно від вікових особливостей клінічних проявів дерматозу та імунного статусу хворих.

Задачі дослідження:

1. Провести аналіз клінічних особливостей дерматозу та об’єктивізувати тяжкість ураження шкіри хворих на АД у різних вікових групах.
2. Вивчити функціональні параметри шкіри (вологість, жирність, еластичність, pH, рівень меланіну, температуру шкіри), у хворих на АД у різних вікових групах.
3. Провести оцінку якості життя дітей хворих на АД та членів їх сімей (батьків).
4. Дослідити рівень загального Ig E та спектр специфічних Ig E у хворих на АД різних вікових груп.
5. Дослідити показники клітинного та гуморального імунітету.
6. Дослідити показники функціональної активності імунних клітин та автоімунні реакції у хворих на АД у різних вікових групах.
7. Розробити лікувально-діагностичний алгоритм надання медичної допомоги хворим на АД з урахуванням встановлених вікових особливостей шкіри, рівня загального та специфічних Ig E, показників інтерлейкінів.

Об’єкт дослідження: особливості перебігу АД у хворих різних вікових категорій.

Предмет дослідження: клінічні особливості дерматозу, функціональні параметри шкіри, алергологічні та імунологічні особливості АД у дітей та дорослих у різних вікових групах.

Методи дослідження: загальні клінічні, імунологічні, алергологічні, інструментальні та статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше проведено співставлення та проаналізовано рівень ІЛ-2 та ІЛ-4 у різних вікових групах хворих на АД.

Вперше визначено автоантитіла до мозкових антигенів: основного білка мієліну, білка S-100, нейроспецифічної енолази (НСЕ), загального людського мозкового антигену (ЗЛМА), що дає підставу оцінити роль вказаних антитіл у реалізації свербежу при АД.

Запропоновано обгрунтований алгоритм лікування дітей та дорослих хворих на АД з урахуванням встановлених алергологічних та імунологічних особливостей.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати роботи дозволили оптимізувати лікувально-діагностичний алгоритм надання медичної допомоги хворим на АД різних вікових груп за рахунок додаткових критеріїв, провідними з яких є імунологічні дослідження.

Результати дослідження впроваджено в практику роботи Київської міської клінічної шкірно-венерологічної лікарні, Територіального медичного об’єднання «Дерматовенерологія», консультативно-діагностичної поліклініки Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» МОЗ України, кафедри дерматовенерології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України». Виданий інформаційний лист про досвід використання інгібіторів кальциневрину у дорослих, хворих на АД.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана і написана автором самостійно. Особисто здобувачем проаналізована та систематизована сучасна наукова література за обраною темою, проведено інформаційно-патентний пошук, клінічні спостереження за хворими. Дисертантом самостійно здійснено статистичну обробку, аналіз, інтерпретацію та узагальнення отриманих результатів, написано всі розділи роботи, сформульовано висновки.

Дисертантом не запозичено результати та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації були висвітлені на науково-практичній конференції молодих вчених Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика «Сьогодення і майбутнє науки в практичній медицині» (Київ, 2014), на науково-практичній конференції «Нові організаційні та діагностично-лікувальні технології в дерматовенерологічній практиці» (Київ, 2015), на науково-практичній конференції «Спадкові та екологічні чинники в дерматовенерології» (Київ, 2016), регіональній науково-практичній конференції «Святогірські дерматовенерологічні дні: сучасні аспекти діагностики, лікування, профілактики дерматозів та інфекцій, що передаються статевим шляхом» (Святогірськ, 2016), на всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, присвяченій Дню науки «Науково-практична діяльність молодих вчених медиків: досягнення і перспективи розвитку» (Київ, 2016).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 друкованих праць, зокрема 6 статей, серед яких 4 статті в моноавторстві, які входять до наукових фахових видань України, 1 стаття – у закордонному виданні, 1 стаття – у збірнику наукових праць, 4 статті, що входять до міжнародної наукометричної бази «Російський індекс наукового цитування» та 1 – Google Scholar, 1 інформаційний лист, 5 тез доповідей у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 142 сторінках і складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 5 розділів власних досліджень, аналізу та обговорення отриманих результатів, висновків, списку літератури, що містить 229 джерел (110 – кирилицею і 119 – латиницею) та двох додатків. Дисертація ілюстрована 25 таблицями та 6 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Дослідження проводились з 2012 по 2016 роки на кафедрі дерматовенерології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, на базі Київської міської клінічної шкірно-венерологічної лікарні та лабораторії нейроімунології ДУ «Інститут нейрохірургії імені А. П. Ромоданова НАМН України», а також у приватних лабораторіях міста Києва.

За даний період було обстежено 139 хворих на атопічний дерматит, серед яких було 66 пацієнтів жіночої та 73 чоловічої статі, що відповідно складає 47 % і 53 %. Пацієнти були розподілені на три групи: до першої групи увійшли діти з АД віком від 1 до 18 років, другу групу становили дорослі з АД віком від 18 до 67 років, третя група – контрольна.

Діагноз АД було встановлено у хворих, які мали клінічні ознаки захворювання згідно запропонованих критеріїв J.M. Hanifin, G. Rajka, які було доповнені та розширені Британською групою спеціалістів та прийняті в 1994 році як міжнародні клінічні рекомендації. Пацієнти на момент обстеження знаходилися в стані нестійкої ремісії або загострення шкірного процесу АД.

Дані всіх хворих були зареєстровані та зафіксовані в історії хвороби, в яку були включені дані про сімейний та алергологічний анамнез, строки початку та перші прояви захворювання, причини загострення, клінічні особливості, супутні патології та можливе лікування АД. Для оцінки тяжкості АД застосовували коефіцієнт SCORAD.

Визначення рівнів загального сироваткового та специфічних Ig E проводилися методом імуноферментного аналізу (ІФА) системою «Vitrotest Total-Ig E» на приладі Labsystems Multiscan MS в лабораторії Київської міської клінічної шкірно-венерологічної лікарні (Т.10490002 атестат держстандарту №352008476).

Імунологічні обстеження проводилися в лабораторії нейроімунології ДУ «Інститут нейрохірургії імені А.П. Ромоданова НАМН України» (Т.4838193 атестат держстандарту №ПТ-0128/04). Визначення фенотипу клітин проводилося на проточному цитофлуориметрі “Beckman Culter” (США) за допомогою моноклональних антитіл. Визначалися наступні субпопуляції мононуклеарів: CD3+, CD4+, CD8+, CD19+, CD16+. Аналіз проводився на лазерному проточному цитофлуориметрі Beckman Coulter (Cytomics FC-500) з використанням програм збору та обробки даних Lysis II та комп’ютерного оснащення View Sonic (HP, США).

Імунологічне дослідження на рівень ІЛ-2 та ІЛ-4 виконувалося у приватній лабораторії «Сінлаб».

Усі пацієнти були обстежені на апараті Soft Plus. Було визначено наступні показники шкіри: вологість, рівень меланіну, еластичність, рН шкіри, температура шкіри і жирність. Деякі з показників (вологість, еластичність, меланін та жирність) розраховувалися за допомогою апарату в умовних одиницях. Показники температури шкіри і рівня рН шкіри вимірювалися в міжнародних одиницях.

Оцінка якості життя сімей з АД була проведена за допомогою оригінальної великобританської версії FDLQI індексу (Family Dermatology Life Quality Index), яка була переведена на українську мову двома незалежними перекладачами, а потім знову на англійську мову двома іншими незалежними перекладачами. Заключний зворотній переклад був підтверджений одним з авторів FDLQI.

Для аналізу й обробки результатів клінічних досліджень, одержаних у процесі виконання дисертаційної роботи, були використані сучасні методи обробки статистичного матеріалу та програмного комплексу “Statistica”.

Результати дослідження та їх обговорення. За особливостями клініко-анамнестичних даних всі особи, які ввійшли у дослідження, були розподілені на три групи: 1-а група – діти хворі на АД (n=99), 2-а група – дорослі хворі на АД (n=40), 3-я група – контроль, соматично здорові особи без алергічної патології (n=30). До складу першої групи пацієнтів входило 99 дітей віком від 1 до 18 років, серед яких було 46 дівчаток (46,5 %) та 53 хлопчики (53,5 %). Середній вік пацієнтів першої групи склав (8,01±0,51) року. Середня тривалість АД у хворих 1 групи склала (5,3±0,50) року, з них 22 пацієнта (22,2 %) хворіли лише протягом 1 року, в той час як 56 пацієнтів (56,5 %) хворіли з першого року життя. При визначенні стану ураження шкіри за індексом SCORAD серед пацієнтів 1-ої групи встановлено, що у 17 дітей (17 %) захворювання перебігало у легкій формі, середній показник склав (13,87±8,2) бала, у 27 дітей (28 %) – у середньо-важкій формі, середній показник склав (30,11±21,4), а у 55 дітей (55 %) – у важкій формі, середній показник склав (69,16±66,7). Індекс SCORAD серед хворих на АД 1-ї групи складав (48,6±2,70), з крайніми коливаннями в діапазоні від 10,1 до 107 балів. У першій групі обстежених з АД з еритематозно-сквамозною формою було 19 пацієнтів 19,2 %. З еритематозно-сквамозною формою з ліхеніфікацією було 61 пацієнт 61,6 %. Ліхеноїдна форма АД зустрічалась у 19 пацієнтів 19,2 %.

Другу групу пацієнтів складали дорослі хворі на АД (n=40). Середній вік пацієнтів становив (25,3±1,69) року, з крайніми коливаннями від 18 до 67 років. Середня тривалість хвороби пацієнтів була (16,8±1,61). При вивченні сімейного анамнезу встановлено, що тільки в одного пацієнта (2,5 %) хворіли на АД два члени родини (мати і брат), у 8 пацієнтів був обтяжений алергологічний анамнез зі сторони тільки одного з батьків (мати або батько), що склало 20 %, а через покоління від близьких родичів захворювання успадкували 4 пацієнта – 10 % (хворіла бабуся). Визначаючи стан ураження шкіри за індексом SCORAD, у 3 дорослих (7 %) захворювання перебігало у легкій формі (з крайніми коливаннями від 10,1 до 19,3 бала); середній бал – 13,97±9,2; у 10 % спостерігалася середньоважка форма захворювання, з крайніми коливаннями від 20,4 до 35,23 бала, середній бал – 28,41±14,83; а у 33 хворих (83 %) була виявлена важка форма з крайніми коливаннями цього показника від 40,5 до 100,2 бала, середній бал – 73,74±59,7. Індекс SCORAD в середньому складав (64,7±3,93), з крайніми коливаннями в діапазоні від 10,1 до 100,2 балів. При вивченні тяжкості АД встановлено, що серед дорослих переважно превалювали ліхеноїдна або пруригоподібна форми. З ліхеноїдною формою було 34 пацієнти (85 %), а з дифузним АД було 6 пацієнтів (15 %). Оцінюючи якість життя батьків, в родині яких діти хворі на АД, використовувалися спеціально розроблені опитувальні листи FDLQI і DFI. Середня оцінка FDLQI склала (11,8±5,8) бала, а середній бал склав (10,7±5,6); діапазон = 0-30. Найвищі бали FDLQI отримали пункти про емоційний стрес, час, витрачений на догляд за дитиною, збільшення матеріальних витрат по догляду за дитиною. Найвищий бал пунктів DFI склали питання про сімейні витрати, емоційну неврівноваженість і втому. Середнє значення індексу SCORAD склало (40,64±11,30). Три пункти в FDLQI (Q4: проблеми щодо реакції людей навколо; Q5: вплив на соціальне життя; Q9: вплив на роботу або навчання) і один пункт в DFI (Питання 5: сімейний «шопінг») не були повторно задані в даних опитувальниках. Запитання 1 з FDLQI і запитання 8 були про емоційний стрес батьків, викликаний станом шкіри власної дитини. Коефіцієнт кореляції між цими двома пунктами був r = 0,44 (р = 0,02). Пункт FDLQI 2, що показує вплив на фізичний стан члена сім’ї, був тісно пов’язаний з пунктом 7 DFI, що відповідає втомі і помірно корелює з пунктом 3, що відповідає якості сну. Варто зазначити, що елемент сну також охоплюється пунктом FDLQI 2, як елемент впливу на доброякісний сон і є невід’ємною частиною відпочинку. Точно так інші елементи у даних опитувальниках з майже аналогічним формулюванням показали природну кореляцію, такі як пункти впливу на дозвілля, сімейні витрати, відносини в родині та збільшення хатньої роботи. Пункт 7 FDLQI представляє собою тягар по догляду, з точки зору часу, витраченого на лікування, та пункту 10 DFI, який відображає досягнення ефекту допомогти з лікуванням, не показали кореляційний зв’язок, можливо, через незначну різницю в контексті запитань. Пункт в FDLQI конкретно запитує про кількість часу, витраченого членом сім’ї на лікування пацієнта в той час як у відповідному пункті DFI, про змогу допомогти з лікуванням осіб, які здійснюють догляд, має набагато ширший сенс і не настільки специфічний, як формулювання пункту в FDLQI. Ці дані представляють собою суперечливу тенденцію зв’язку між суб’єктивною якістю життя і оцінкою тяжкості об’єктивного стану захворювання.

За результатами дослідження функціональних параметрів шкіри встановлено в осередках АД достовірне пониження вологості шкіри у хворих дітей до (46,7±7,2) у.о.; p < 0,05 і дорослих до (39,8±6,4) у.о.; p < 0,01, тенденцію до зниження еластичності шкіри у дітей – (44,57±2,0) у.о.; р > 0,05 та у дорослих – (43,17±2,40) у.о.; р > 0,05, майже однакове збільшення рН до (6,74±0,56), р < 0,05 у дітей та до (6,82±0,55), р < 0,05 у дорослих. Отримані результати підтверджують наявність дисхромії в осередках АД внаслідок хронічного запалення та свербежу шкіри. Змін температури шкіри у хворих на АД не визначено. Звертає увагу факт достовірного пониження вологості шкіри, тенденція до зменшення еластичності. Отримані результати слід враховувати при обґрунтуванні алгоритму терапії хворих на АД. Імунологічне обстеження крові на рівень загального Ig E було проведено 169 особам включно із контрольною групою. При вивченні даного показника встановлено, що загальний рівень сироваткового Ig E у пацієнтів 1-ої групи в середньому становив (380,5±36,72) МО/мл. Рівень загального Ig E у пацієнтів 2-ої групи в середньому становив (559,6±56,43). У контрольній групі рівень загального Ig E у пацієнтів контрольної групи складав (47,5±4,58) МО/мл. Показник загального Ig E статистично значимо відрізнявся (р<0,05) від аналогічного показника, що був визначений у 1-ій та 2-ій групах пацієнтів. Так встановлено, що у хворих дітей та дорослих має місце вірогідне 8-10-разове збільшення концентрації в крові Ig Е. Підвищений рівень загального Ig Е в сироватці дітей та дорослих хворих на АД співпадає з підвищеним рівнем в крові СD-19 субпопуляції лімфоцитів до (19,5±0.8) %; р<0,05 – у дітей; (16,89±1,42) % р<0,05 – у дорослих, порівнюючи з контролем, які є продуцентами окремих класів імуноглобулінів, у тому числі й Ig Е.

Визначення рівня специфічного сироваткового Ig E проводилось у 28 пацієнтів першої групи. В результаті обстеження було виявлено специфічну реакцію у 3 дітей (віком 3, 4 і 15 років) на цільне куряче яйце. Переважна алергічна реакція визначалася на коров’яче молоко, солодощі, шоколад та нестабільний психоемоційний стан. Рівень загального Ig E у даних обстежених перевищував норму і становив 520, 600 та 1000 МО/мл відповідно. У однієї дитини зареєстрована реакція на коров’яче молоко (>100 МО/мл, вік дитини 3 роки), рівень загального Ig E у цієї дитини був вищий за норму і складав 250 МО/мл. Реакція на суміш алергенів домашнього пилу та харчову суміш зернову (>100 МО/мл) була визначена у одного пацієнта віком 13 років, у той час як рівень загального Ig E – 75 МО/мл, що становить норму в даній віковій категорії. В обстеженні другої групи пацієнтів на специфічні алергічні реакції взяли участь 25 осіб. Реакція на суміш побутових алергенів була виявлена у трьох пацієнтів (>100 МО/мл), але тільки в одного пацієнта при цьому було збільшення рівня загального Ig E до 1000 МО/мл. На суміш плісеневих грибків відмічалася реакція у двох пацієнтів (>100 МО/мл), рівень загального Ig E перевищував допустиму межу норми, 600 і 1000 МО/мл. Реакція на пилок дерев, таких як береза, полин (>100 МО/мл), відмічалась у трьох пацієнтів, у даних пацієнтів рівень загального Ig E був підвищений до 225, 325 та 1000 МО/мл. Суміш зернових (>100 МО/мл) спричинила алергічну реакцію у двох пацієнтів, але тільки у одного з них відмічалося збільшення загального Ig E до 1000 МО/мл (верхня межа), реакція на глютен (>100 МО/мл) була зареєстрована у тих самих двох пацієнтів, рівень загального Ig E у одного пацієнта складав 5 МО/мл, а у іншого – 1000 МО/мл. У одного пацієнта була зареєстрована реакція на епідерміс кота та епідерміс собаки (>100 МО/мл), рівень загального Ig E складав 1000 МО/мл.

Дослідження стану імунної системи у дорослих хворих на АД було проведено у 30 осіб паралельно з вивченням загальних гематологічних показників. Було встановлено, що у дорослих хворих з АД загальні гематологічні показники не відрізняються від показників контрольної групи здорових осіб, як за рівнем лейкоцитів, так і тромбоцитів та еритроцитів (р>0,05). В той же час при дослідженні субпопуляційного складу лімфоцитів встановлено, що розвиток дисбалансу залежить від кількості певних субпопуляцій лімфоцитів. Так, загалом у хворих з АД відмічається незначне збільшення рівня субпопуляцій Т-лімфоцитів (68,2±0,7) % – діти; (63,4±0,5) % – дорослі, р<0,05 на фоні вірогідного підвищення як відносної, так і абсолютної кількості В-лімфоцитів 12,4±0,2) – діти; (16,75±0,99) – дорослі, р<0,05. Дослідження функціональної активності Т та В-лімфоцитів у реакції бласттрансформації лейкоцитів (РБТЛ) виявило, що у дорослих хворих з АД спостерігається вірогідне підвищення проліферативної активності лімфоцитів на В-лімфоцитарний мітоген – декстрин сульфат з (43,03±1,28) % у контролі до (54,77±3,22). У той же час проліферативна відповідь на Т-мітоген у хворих з АД не відрізнялася від показника у здорових осіб і складала відповідно (54,30±2,34) % і (55,13±1,93) % (р>0,05). Подібна картина була встановлена при вивченні індометацинзалежної проліферації лімфоцитів периферійної крові на сумісну дію індометацину (63,57±3,30) – дорослі; (64,00±1,92) – контроль; р>0,05). Проліферативна активність складала (63,54±3,30) % у хворих та (64,04±1,93) % в умовно-здорових осіб. При дослідженні фагоцитарної активності нейтрофілів крові в тесті із НСТ (тест із нітросинім тетразолієм), який виявляє активність внутрішньоклітинних ферментів, було встановлено вірогідне гальмування їх активності з (242,92±4,09) у.о. до (229,8±3,77) у.о. Поряд із зниженням НСТ показників у нейтрофілах крові було виявлено також гальмування мієлопероксидазної активності з (15,14±0,6) до (12,85±0,56) у.о.; р<0,05. У хворих на АД, порівнюючи з контролем, у 2 рази підвищений рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) (142,7±5,7 – діти; 154,83±5,95 – дорослі), що підтверджує положення про активацію автоімунних реакцій та порушення гомеостатичних механізмів очищення крові. Дослідження стану імунної системи у дітей з АД було проведено у 30 осіб за тією ж схемою, що і у дорослих. Загальні гематологічні показники кількості клітин крові у дітей практично не відрізнялися від показників дорослих, вірогідні відмінності відсутні, хоча є незначна тенденція до зниження рівня моноцитів у крові – (0,4±0,1) 109/л, р>0,05. При визначенні лімфоцитів та їх субпопуляційного складу у периферичній крові виявлено, що рівень лімфоцитів (CD-3) Т-лімфоцитів ([68,2±0,7] %) та Т-хелперів (CD-4) ([42,7±0,5] %) вірогідно знижений, а концентрація Т-цитотоксичних лімфоцитів (CD-8) (24,6±1,0), знаходиться у межах контрольних значень і вірогідних відмінностей немає. У той же час встановлено значне підвищення рівня CD-19 В-лімфоцитів у 1,5 рази, до 19,5 %, при контролі (12,23±0,68) %, рівень субпопуляції натуральних кілерів у дітей з АД, вірогідно знижений (р<0,05). Отримані дані про вміст основних субпопуляцій лімфоцитів у крові дітей не подібний до дорослих з АД, у дітей визначається менший рівень CD-4 субпопуляції лімфоцитів натуральних кілерів, ніж у дорослих. Визначення функціональної активності лімфоцитів у тесті РБТЛ показало гальмування проліферативної відповіді на Т-мітоген у дітей (46,6±1,9); р<0,05, у той же час індометацин (простагладин) залежна проліферація, була збережена у дітей хворих на АД (59,7±2,3, р>0,05). Відповідь лімфоцитів на дію В-мітогенів була підвищена у 1,5 рази і досягала (56,5±2,1) % при контролі (43,03±1,28) %, р<0,05.

З метою оцінки механізмів розвитку імунних реакцій визначався рівень імунорегуляторних ІЛ, які виробляються імунними клітинами і можуть стимулювати або пригнічувати розвиток імунних реакцій Т-хелперів I та II типів, а саме ІЛ-2 та -4. Визначення рівня даних цитокінів у сироватці крові методом ІФА було проведено у двох групах хворих та в групі умовно-здорових людей. Встановлено, що у дітей та дорослих рівні цих інтерлейкінів у 8-10 разів вірогідно підвищені (14,67±0,94) –діти; (16,83±4,75) у дорослих, ніж у групі умовно-здорових людей (1,87±0,28; р<0,01). При порівнянні вмісту цих інтерлейкінів у дітей та дорослих не виявлено суттєвих відмінностей у концентрації їх у крові (р>0,05). Отже, отримані дані за рівнем ІЛ-2 та ІЛ-4 можуть свідчити про активну імунну відповідь, яка регулюється цими цитокінами.

Іншим важливим показником стану імунної системи є її здатність до розвитку різних автоімунних процесів в організмі. Було досліджено рівень ауто-антитіл до нейроспецифічних протеїнів, таких як основний білок мієліну (ОБМ), S-100 протеїн, НСЕ та загальний мозковий антиген. Найбільш суттєво збільшився рівень ауто-антитіл до НСЕ у дітей Ме = (27,3±0,6) у.о., у дорослих Ме = (26,50±0,52); контроль – (23,21±0,05); р<0,05 та ОБМ у дітей Ме = (33,0±0,8) у.о., у дорослих Ме = (32,87±0,7); контроль – (25,3±0,85); р<0,05. Дослідження рівня ауто-антитіл проведені за допомогою методики ІФА і було встановлено, що у хворих з АД виявляється вірогідне підвищення рівня автоантитіл до цих автоантигенів у порівнянні із здоровими особами. Активність автоімунних реакцій до антигенів головного мозку вірогідно підвищена і у дітей з АД, особливо до ОБМ, що свідчить про зрив механізмів толерантності та можливе пошкодження нервових структур у шкірі при АД (табл. 1).

При вивченні взаємозв’язку вмісту рівня IL-2 у дітей було встановлено помірну достовірну кореляцію між вмістом ЦІК (|r| = 0,32), рівнем НСЕ (|r| = 0,28), вмістом CD-3 % (|r| = -0,32), вмістом CD-19 % (|r| = 0,30), спонтанною проліферацією лімфоцитів (|r| = -0,26), Т-мітоген викликаною проліферацією (фітогемаглютинін) (|r| = 0,34), простагландинзалежною проліферацією (фітогемаглютинін + індометацин) (|r| = 0,34), спонтанною фагоцитарною активністю нейтрофілів (|r| = 0,27) та активністю мієлпероксидази нейтрофілів (спонтанної) (|r| = 0,33), у дорослих було встановлено помірна достовірна кореляція між рівнем, сенсибілізацією нейтрофілів до альбуміну (|r| = 0,28), основного білку мієліну в сироватці крові (|r| = 0,30) та НСЕ (|r| = 0,30). Також відмічається достовірна кореляція між вмістом CD-4 % (|r| = 0,31). При аналізі взаємозв’язку вмісту рівня IL-4 у дітей було встановлено помірна достовірна кореляція між сенсибілізацією нейтрофілів до альбуміну (|r| = 0,49), рівнем нейронспецифічного білку ОБМ (|r| = 0,30), НСЕ (|r| = 0,34), а також імунорегуляторним індексом (|r| = 0,42), у дорослих було встановлено помірна достовірна кореляція між спонтанною проліферацією лімфоцитів (|r| = -0,32) та індукованою фагоцитарною активністю нейтрофілів (зимозан) (|r| = -0,26). Виявлені кореляційні зв’язки автоантитіл до мозкових антигенів які свідчать, що у дітей достовірна кореляція спостерігається між основним білком мієліну і білком S-100 (|r| = 0,73), ЗЛМА (|r| = 0,50), імунорегуляторним індексом (|r| = 0,29); між білком S-100 та ЗЛМА (|r| = 0,48), імунорегуляторним індексом (|r| = 0,31); між НСЕ та ЗЛМА (|r| = 0,40), імунорегуляторним індексом (|r| = 0,40); між ЗЛМА і CD-3 % (|r| = 0,30), CD-19 % (|r| = -0,27). У дорослих достовірна кореляція спостерігається між основним білком мієліну і білком S-100 (|r| = 0,46), кількістю еозинофілів в сироватці крові (|r| = -0,45); між білком S-100 та вмістом CD-3 % (|r| = -0,41), CD-8 *109 (|r| = 0,38); між НСЕ та ЗЛМА (|r| = 0,37), індукованою фагоцитарною активністю нейтрофілів (зимозан) (|r| = -0,31); між ЗЛМА і CD-4 % (|r| = -0,33), CD-8 % (|r| = 0,27).

Таблиця 1 – Відмінності вмісту автоантитіл до мозкових антигенів у дітей та дорослих

ОБМ

(26,05±1,50)

Білок S-100

(12,60±0,5)

НСЕ

(23,10±0,35)

ЗЛМА

(29,0±1,50)

Діти АД n=30 33,0±0,8 11,0±0,3 27,3±0,6 31,2±0,7
Дорослі АД n=30 32,87±0,7 10,83±0,34 26,50±0,52 31,64±0,64
Р <0,05 <0,05 <0,05 <0,05

Таким чином, комплексне вивчення стану імунної системи, а саме визначення рівнів імунорегуляторних інтерлейкінів, дослідження рівнів автоантитіл до нейроспецифічних протеїнів дало можливість оцінити стан здоров’я пацієнтів, виявити порушення в різних ланках організму і, виходячи з цього, адекватно призначити медикаментозну терапію на стаціонарному і профілактичному етапах, а також розробити критерії та алгоритм лікування враховуючи вікові особливості. У результаті проведеного обстеження показників клітинної та гуморальної ланок імунітету, функціональних параметрів шкіри, а також основних мозкових автоантитіл дає можливість рекомендувати антигістамінні препарати певних поколінь залежно від вікових особливостей, а також обов’язкову консультацію невропатолога з подальшим призначенням седативної та ноотропної терапії.

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці алгоритму лікування хворих на атопічний дерматит в залежності від вікових особливостей клінічних проявів дерматозу та імунного статусу хворих.

  1. У зв’язку з широкою розповсюдженістю АД як серед дітей, так і дорослих, недостатньо вирішеними залишаються фактори, які впливають на патогенез свербежу та стан автоімунних реакцій. Вивчення ролі цих факторів у розвитку АД і розробка профілактичних заходів щодо попередження АД, а також алгоритму лікування з урахуванням вікових особливостей, співставлення показників алергічних та імунологічних реакцій є актуальним завданням сучасної дерматології.
  2. Встановлені клінічні особливості перебігу АД та об’єктивізована тяжкість ураження шкіри хворих на АД у різних вікових групах. При обстеженні 139 хворих на АД (99 дітей та 40 доросли) у дітей хворих на АД за індексом SCORAD встановлено, що у 17 % визначалась легка форма АД, у 28 % – середньо-важка форма, а у 55 % – важка форма. Індекс SCORAD у дітей хворих на АД – (48,6±2,70) бала. У 7 % дорослих пацієнтів визначалася легка форма АД; у 10 % – середньоважка форма; у 83 % – важка. Індекс SCORAD – (64,7±3,93) бала. Серед дітей переважала еритематозно-сквамозна форма з ліхеніфікацією (61,6 %) на відміну від дорослих, у яких переважала ліхеноїдна форма АД (85 %). Дифузна форма АД відмічалася тільки у дорослих (15 %).
  3. При визначенні функціональних параметрів шкіри (вологість, жирність, еластичність, pH, рівень меланіну, температура шкіри), у хворих на атопічний дерматит в різних вікових групах, виявлено достовірне пониження вологості шкіри в осередках АД у хворих дітей в 1,49 разу, і дорослих в 1,75 разу, тенденція до зменшення еластичності, майже однакове збільшення рН на поверхні шкіри в першій і другій групі хворих (в 1,29 і 1,31 разу відповідно). В зовні незміненій шкірі хворих на АД обох груп достовірно знижувалась тільки вологість.
  4. При оцінці якості життя батьків дітей хворих на АД за опитувальниками FDLQI і DFI встановлено, що найвищі бали за опитувальником FDLQI отримали пункти про емоційний стрес, час витрачений на догляд за дитиною і збільшення матеріальних витрат по догляду за дитиною. Найвищі бали за опитувальником DFI отримали запитання про сімейні витрати, емоційну неврівноваженість і втому, що дозволяє стверджувати про соціальне значення проблеми АД.
  5. Виявлені особливості алергологічного статусу у дітей і дорослих хворих на АД, так рівень загального сироваткового Ig E у дітей хворих на АД в середньому становив (380,5±36,72) МО/мл, в той час як рівень загального Ig E у дорослих хворих на АД достовірно перевищував відповідний показник у дітей і становив (559,6±56,43) МО/мл. Полівалентна сенсибілізація на харчові алергени (6 алергенів) серед дітей перевищувала відповідну сенсибілізацію серед дорослих (14,28 % хворих дітей, дорослих – у 8 %), в той час як на респіраторні алергени (10 алергенів) (у дітей – 3,57 %, у дорослих – 36 %).
  6. За результатами імунологічних досліджень показано, що у дорослих осіб хворих на АД розвивається переважна активація В-клітинної ланки імунітету, що проявляється як збільшенням кількості в сироватці крові СD-19, СD-4, імунорегуляторного індексу, ЦІК, збільшенням концентрації рівня ІЛ-4 у 6 разів, ІЛ-2 у 8 разів. У дітей хворих на АД також відзначалася активація В-клітинної ланки імунітету, але на фоні пригнічення Т-клітинного імунітету та фагоцитарної ланки імунітету збільшенням СD-3, СD-4, СD-19, ЦІК, збільшення концентрації рівня ІЛ-4 у 6 разів, ІЛ-2 у 8 разів, зменшення СD-16, що дає можливість припустити взаємозв’язок розвитку АД у дітей з генетичними чинниками і з порушеннями в системі вродженого імунітету.
  7. Встановлено значуще гальмування міелопероксидазної та НСТ активності нейтрофілів крові у дітей хворих на АД порівняно з дорослими, зниження НСТ показників у нейтрофілах крові, гальмування мієлопероксидазної активності. Рівні автоантитіл до нейроспецифічних протеїнів були підвищені як у дітей, так і у дорослих (ОБМ, протеїн S-100, НСЕ та ЗЛМА). Найбільш суттєво збільшується рівень автоантитіл до НСЕ у хворих на АД та ОБМ, що свідчить про певне значення цих автоантитіл у розвитку клінічних проявів АД, при якому можуть пошкоджуватись нервові закінчення, які знаходяться у шкірі і, таким чином, запускати автоімунну відповідь на ці антигени.
  8. При вивченні взаємозв’язку між рівнем IL-2, IL-4 із рівнем НСЕ у дітей була встановлена помірна достовірна кореляція. Достовірні кореляційні зв’язки у дітей спостерігаються між ОБМ із білком S-100 та ЗЛМА, між білком S-100 із ЗЛМА, між НСЕ із ЗЛМА. У дорослих достовірна кореляція спостерігається між ОБМ і білком S-100; між НСЕ та ЗЛМА та між ОБМ із НСЕ. Дані позитивних кореляційних зв’язків автоантитіл до мозкових антигенів із імунологічними показниками свідчать про імунні розлади в організмі дітей і дорослих хворих на АД і потребують додаткового включення в комплексну терапію седативних засобів та ноотропних препаратів.
  9. Запропоновано алгоритм обстеження хворих на АД з визначенням рівнів інтерлейкінів та автоантитіл до мозкових антигенів. На підставі отриманих даних був використаний диференційний підхід до лікування АД із включенням ноотропних препаратів (для дорослих – фенібут; дітей – гліцин) та рекомендована індивідуалізована дієта.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Резнікова А.О. Клінічна характеристика дітей та дорослих у Ig E –залежного та Ig E – незалежного атопічного дерматиту / А.О. Резнікова // Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П. Л. Шупика. – 2014. – № 23 (2). – С. 478-484.
2. Резнікова А.О. Оцінка імунологічних змін та алергологічних реакцій у хворих на атопічний дерматит різних вікових груп / А. О. Резнікова // Дерматологія та венерологія. – 2015. – №.4 (70) – С.67-72.
3. Резнікова А.О. Реалізація свербежу у хворих на атопічний дерматит в різному віці / А.О. Резнікова // Дерматовенерологія, косметологія, сексопатологія. – 2016. – № 1-2 (3). – С. 25-27.
4. Резнікова А.О. Поступові кроки до інтерпретації свербежу при атопічному дерматиті / А. О. Резнікова // Український журнал дерматології, венерології і косметології. – 2016. – № 1 (60). – С. 31-35.
5. Comparison of the impairment of family quality of life assessed by disease-specific and dermatology-specific instruments in children with atopic dermatitis. / P.V. Chernyshov, L.D. Kaliuzhna, A.A. Reznikova, M.K.A. Basra // JEDV. – 2015. – Vol. 29. – P. 1221–1224.
Дисертантом зроблено пошук літературних джерел, аналіз сучасних поглядів і сучасного стану проблеми, участь у наборі та аналізі клінічного матеріалу.
6. Калюжная Л.Д. Хронический зуд, как дерматологический синдром / Л. Д. Калюжная , А.А. Резникова // Дерматолог. – 2016. – № 1. – С. 46–49.Дисертантом зроблено пошук літературних джерел, аналіз сучасних поглядів і сучасного стану проблеми, участь у наборі та аналізі клінічного матеріалу, написання та оформлення статті. Дисертант брав участь у наборі та аналізі клінічного матеріалу.
7. Резнікова А.О. Підходи до обгрунтованого алгоритму лікування атопічного дерматиту в залежності від віку / А.О. Резнікова // Збірник робіт за матеріалами науково-практичної конференції «Впровадження уніфікованих протоколів в дерматовенерології із урахуванням доказової медицини», 13-14 березня 2014 р., м. Київ. – К., 2014. – С. 97-98.
8. Резнікова А.О. Порівняльна характеристика алергологічного анамнезу у дорослих на атопічний дерматит / А.О. Резнікова // Матеріаліи науково-практичної конференції з міжнародною участю «Прикарпатські дерматовенерологічні дні» присвяченої 70-річчю КЗ ІФОКШВД, 15-16 травня 2014 р., м. Яремча. – Яремча, 2014. – С. 74.
9. Резнікова А.О. Ранні маркери свербежу у хворих на атопічний дерматит / А.О. Резнікова // Материалы научно-практической конференции с участием международных специалистов «Инновационные технологии в дерматовенерологии. Междисциплинарные связи», 13-14 листопада 2015., м. Харків. – Дерматологія та венерологія. 2015. – № 3 (69). – С. 88.
10. Резнікова А.О. Інтерлейкіновий профіль у хворих на атопічний дерматит / А.О. Резнікова // програма та матеріали регіональної науково-практичної конференції «Святогірські дерматовенерологічні дні: сучасні аспекти діагностики, лікування, профілактики дерматозів та інфекцій, що передаються статевим шляхом», 12-13 травня 2016 року, м. Святогірськ. – Святогірськ, 2016. – С.28-29.
11. Резнікова А.О. Вплив імунологічних показників на свербіж у хворих на атопічний дерматит різних вікових груп / А.О. Резнікова // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених НМАПО імені П.Л. Шупика, присвяченої Дню науки «Науково-практична діяльність молодих вчених медиків: досягнення і перспективи розвитку» 20 травня 2016 року – К., 2016. – С.110-112.
12. Досвід використання інгібіторів кальциневрину у дорослих, хворих на атопічний дерматит: інформаційний лист № 289 / І.В. Паппа, Л.Д. Калюжна, А.О. Резнікова; МОЗ. – Київ, 2012. – 4 с.

АНОТАЦІЯ

Резнікова А. О. Обґрунтування алгоритму лікування атопічного дерматиту в залежності від вікових особливостей. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби. – Державна установа «Інститут дерматології та венерології НАМН України», Харків, 2017.

Дисертація присвячена вивченню особистого алергологічного статусу хворих на атопічний дерматит (АД) із клінічними віковими особливостями. Виявлено особливості клінічних проявів АД та даних лабораторного обстеження у дітей та дорослих за рівнем інтерлейкінів-2 та -4. Визначені автоантитіла до мозкових антигенів: основного білка мієліну, білка S-100, нейроспецифічної енолази, загального людського мозкового антигену, що дає підставу оцінити роль вказаних антитіл у реалізації свербежу при АД. Запропоновано відокремлений алгоритм лікування дітей та дорослих хворих на АД з урахуванням встановлених алергологічних та імунологічних особливостей.

Ключові слова: атопічний дерматит, алергологічний статус, імунологічний статус, клінічні особливості, мозкові антигени, лікування.

АННОТАЦИЯ

Резникова А. А. Обоснование алгоритма лечения атопического дерматита в зависимости от возрастных особенностей. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 – кожные и венерические болезни. – Государственное учреждение «Институт дерматологии и венерологии НАМН Украины», Харьков, 2017.

В диссертационной работе представлены результаты комплексного обследования 139 больных атопическим дерматитом (АД), среди которых было 66 пациентов женского и 73 мужского пола, что соответственно составило 47 % и 53 %. Пациенты были разделены на три группы: в первую группу вошли дети с АД в возрасте от 1 до 18 лет (средний возраст – (8,01±0,51) года), вторую группу составляли взрослые с АД в возрасте от 18 до 67 лет (средний возраст – (25,3±1,69) года), третья группа была контрольной.

Проведен анализ клинических особенностей дерматоза и объективизирована тяжесть поражения кожи больных АД в разных возрастных группах. При обследовании 139 больных АД (99 детей и 40 взрослых) у детей больных АД по индексу SCORAD установлено, что у 17 % определялась легкая форма АД, у 28 % – средне-тяжелая форма, а у 55 % – тяжелая форма. Индекс SCORAD у детей больных АД – (48,6 ± 2,70) балла. У 7 % взрослых пациентов определялась легкая форма АД, у 10 % – среднетяжелая форма, у 83 % – тяжелая. Индекс SCORAD – (64,7 ± 3,93) балла. Среди детей преобладала эритематозно-сквамозная форма с лихенификацией (61,6 %) в отличие от взрослых, у которых преобладала лихеноидная форма АД (85 %). Диффузная форма АД отмечалась только у 15 % взрослых.

По результатам обследования установлено, что уровень общего сывороточного Ig E у детей больных АД в среднем – (380,5 ± 36,72) МЕ/мл, уровень общего Ig E у взрослых больных АД в среднем – (559,6 ± 56,43) МЕ/мл (р <0,05). Поливалентная сенсибилизация на пищевые аллергены (6 аллергенов) среди детей отмечалась у 14,28 % больных, среди взрослых – у 8 %, а на респираторные (10 аллергенов) – у 3,57 % детей и у 36 % взрослых.

Проведен сравнительный анализ показателей клеточного и гуморального иммунитета детей и взрослых. Показано, что у взрослых больных АД развивается активация В-клеточного звена иммунитета, что проявляется как увеличением количества в сыворотке крови СD-19, СD-4, иммунорегуляторного индекса, циркулирующих иммунных комплексов, так и увеличением концентрации уровня интерлейкина (ИЛ) -4 в 6 раз (р <0,05), ИЛ-2 в 8 раз (р <0,05). У детей больных на АД отмечается активация В-клеточного звена иммунитета с угнетением Т-клеточного иммунитета и фагоцитарной звена иммунитета, увеличением СD-3, СD-4, СD-19, циркулирующих иммунных комплексов, увеличением концентрации уровня ИЛ-4 в 6 раз (р <0,05) ИЛ-2 в 8 раз (р <0,05), уменьшением СD-16.

Проведено исследование на уровень аутоантител к нейроспецифическим протеинам, таким как основной белок миелина, протеин S-100, нейрон-специфическая энолаза и общий мозговой антиген. Наиболее существенно увеличивается уровень аутоантител к нейрон-специфической энолазе и основному белку миелина, что может свидетельствовать об определенном значении этих аутоантител в развитии клинических проявлений АД, при котором возможно повреждение нервных окончаний, находящихся в коже и, таким образом, запускающих аутоиммунный ответ на данные антигены.

Результаты обследования позволяют рекомендовать антигистаминные препараты определенных поколений в зависимости от возрастных особенностей, а также обязательную консультацию невропатолога с последующим назначением седативных и ноотропных препаратов.

Ключевые слова: атопический дерматит, аллергологический статус, иммунологический статус, клинические особенности, мозговые антигены, лечение.

SUMMARY

Reznikova A. A. Justified algorithm for the treatment of atopic dermatitis according to the age characteristics. – Manuscript.

The thesis for the degree of candidate of medical sciences in specialty 14.01.20 – skin and venereal diseases. – State Establishment «Institute of Dermatology and Venereology of NAMS of Ukraine», Kharkiv, 2017.

Thesis deals with the personal status of allergy patients with atopic dermatitis (AD) with clinical features of age. The features of clinical manifestations of AD data and laboratory testing in children and adults the level of IL-2 and IL-4. Identified autoantibodies to brain antIg Ens, myelin basic protein, protein S-100, neurospecific enolaze, general human brain antIg En, which gives reason to evaluate the role of these antibodies in the implementation of itching with AD. The proposed algorithm separate treatment of children and adults suffering from AD given set of allergic and immunological features.

Key words: atopic dermatitis, allergic status, immune status, clinical features, brain antIg Ens, treatment.