Інститут дерматології та венерології НАМН України

Державна установа

«Інститут дерматології та венерології НАМН України»

Лук’янов Ігор Едуардович

УДК 616.98:579.88-022.7]-036.87-07-08-031.81-036.1

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ УРОГЕНІТАЛЬНИХ МІКСТ-ІНФЕКЦІЙ (ХЛАМІДІОЗ, ТРИХОМОНОЗ, МІКОПЛАЗМОЗ, ГЕРПЕС) В КОМБІНАЦІЇ З ПОХІДНИМИ БЕНЗІМІДАЗОЛУ, ОЗОНОТЕРАПІЄЮ ТА ФОТОТЕРАПІЄЮ

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Харків – 2016

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському національному медичному університеті.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор
Біловол Алла Миколаївна,
Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідуюча
кафедрою дерматології, венерології та медичної косметології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор
Мавров Геннадій Іванович,
ДУ “Інститут дерматології та венерології НАМН України”, завідуючий відділом вивчення
впливу епідемії ВІЛ на проблему інфекцій, що передаються статевим шляхом;

доктор медичних наук, професор
Лебедюк Михайло Миколайович,
Одеський національний медичний університет МОЗ України, завідуючий кафедрою
дерматології та венерології.

Захист відбудеться “___” ____________ 2016 року об 11:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при ДУ “Інститут дерматології та венерології НАМН України” за адресою: 61057, Харків, вул. Чернишевська, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ “Інститут дерматології та венерології НАМН України” (61057, Харків, вул. Чернишевська, 7/9).

Автореферат розісланий “___” ____________ 2016 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к. мед. н. Ю.В. Щербакова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема інфекцій, що передаються статевим шляхом, (ІПСШ) зумовлена їх розповсюдженістю, багатофокусністю ураження, високою частотою ускладнень, відсутністю ефективної терапії (Літус О.І., Степаненко В.І., 2002; Мавров И.И. и др., 2007; Мавров Г.И. и др., 2012; Мавров Г.И., Нагорный А.Е., 2012; Мавров Г.И. и др., 2014; Bjartling C. et al., 2000; Bowden F.J., Gamett G.P., 2000; Berntsson M., Tunbäck P., 2013). Перебіг патологічного процесу при поєднаній урогенітальної інфекції, як правило, буває мало- і асимптомним з високою торпідністю до проведеної терапії, з формуванням багатофокусних уражень, що призводить до рецидивів захворювання (Лебедюк М.М., 2002; Мавров Г.И., 2006; Дюдюн А.Д., 2007; Adler C.W. et al., 2013). В останні роки ІПСШ як моноінфекція зустрічається рідко і являє собою змішаний протозойно-бактеріальний процес, що визначає топографію, вираженість клінічних проявів і недостатність імунологічного контролю. Лікування таких хворих тільки традиційними етіотропними препаратами часто не дає очікуваних результатів. Необхідна цільова патогенетична терапія (Айзятулов Р.Ф., Нагорный А.Е., 2002; Запольский М.Э., 2006, 2010; Мавров Г.И., Нагорный А.Е., 2010; Нагорний О.Є., 2010; Кондратьева Ю.С., Неймарк А.И., 2011; Бондаренко Г.М., Никитенко И.Н., 2012; Летяева О.И., Гизингер О.А., 2014). При наявності протозойно-мікробних асоціацій збудників ІПСШ виникає необхідність розробки нових способів фармакологічного та немедикаментозного впливу для забезпечення ефективної санації організму, скорочення тривалості лікування, попередження розвитку ускладнень і рецидивів захворювання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Харківського національного медичного університету і є фрагментом двох тем кафедри дерматології, венерології та медичної косметології «Комплексне лікування інфекційних уретритів з використанням фізіотерапевтичних засобів» (№ держреєстрації 0111U001397), «Обґрунтування методології відновлення сексуального та фертильного здоров’я чоловіків з еякуляторними порушеннями» (№ держреєстрації 0113U002275). Дисертант виконав фрагменти, присвячені обґрунтуванню медикаментозно-фізіотерапевтичної тактики при хронічній поєднаній урогенітальній інфекції.

Мета і задачі дослідження. Мета – підвищити ефективність лікування урогенітальних мікст-інфекцій, спричинених хламідіями, трихомонадами, мікоплазмами, герпесвірусами, шляхом розробки комплексу фізико-хімічних методів терапевтичного впливу на їх основні патофізіологічні механізми.

Задачі дослідження:

Виявити поширеність змішаних урогенітальних інфекцій, соціально-демографічні особливості та клініко-лабораторні прояви при зараженні трихомонадами, хламідіями, мікоплазмами, герпесвірусами і умовно-патогенною мікрофлорою.
Розробити ефективні методи комплексного лікування хворих з урогенітальною мікст-інфекцією із застосуванням похідних бензімідазолу, загальної та місцевої озонотерапії і квазилазерної електромагнітної фототерапії.
Визначити роль перекисного окислення ліпідів і загальної антиоксидантної системи в патогенезі змішаної протозойно-бактеріальної інфекції сечостатевих органів і можливість їх корекції за допомогою розроблених методів лікування.
Оцінити порушення вродженого і набутого імунітету у хворих з урогенітальною мікст-інфекцією і можливість їх нормалізації за допомогою розроблених методів лікування.
Оцінити порушення репродуктивної та копулятивної функції у хворих з урогенітальною мікст-інфекцією і можливість їх нормалізації за допомогою розроблених методів лікування.

Об’єкт дослідження: поєднані урогенітальні інфекції.

Предмет дослідження: ефективність озоно- і лазеротерапії в комплексі з підсилювачами протипротозойної терапії; динаміка показників захисних сил організму хворих з урогенітальними мікст-інфекціями.

Методи дослідження: клінічні, лабораторні, біохімічні, імунологічні та статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вивчено частоту і характер мікробних асоціацій залежно від віку, статі та соціально-сімейного стану, а також їх взаємозв’язок з перенесеною і супутньою патологією. Визначено інформативність клінічних, лабораторних та інструментальних методів дослідження при виявленні збудників і топічному аналізі уражень при мікст-інфекції. Вперше проведено оцінку ефективності лікування протозойно-мікробної мікст-інфекції традиційною терапією при її посиленні оригінальними медикаментозними і фізіотерапевтичними засобами. Розроблено спосіб подолання стійкості трихомонозу до традиційного лікування за рахунок поєднаного застосування препаратів групи 5-нітроімідазолів з протипаразитарними препаратами. Розроблено ефективну терапію хворих з урогенітальною мікст-інфекцією із застосуванням оригінальних методик загальної та місцевої озонотерапії. Вперше при урогенітальній мікст-інфекції проведено дослідження метаболізму (перекисне окислення ліпідів і антиоксидантна система) і оцінку стану вродженого і набутого імунітету. Вперше вивчено можливості корекції репродуктивної та сексуальної дисфункції у хворих з урогенітальною мікст-інфекцією методами квазилазерної фотомагнітотерапії (КФМТ) у комплексі з озонотерапією.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблено терапію, що дозволяє подолати стійкість трихомонад до лікування нітроімідазольними препаратами у вигляді 10-денних курсів протиглистових препаратів (альбендазол та/або мебендазол), що дозволяє досягати елімінації трихомонад (патент на корисну модель № 5477 від 15.03.05; патент на корисну модель № 5478 від 15.03.05; патент на корисну модель № 75397 від 26.11.12; патент на корисну модель № 80882 від 10.06.13). Запропоновано спосіб лікування протозойно-бактеріальних уретропростатитів з використанням загальної та місцевої озонотерапії, який підвищив ефективність купірування запальних осередків у сечостатевих органах і забезпечив профілактику їх рецидивів (патент на корисну модель № 54447 від 10.11.10; патент на корисну модель № 61201 від 11.07.11). Для контролю стану оксидантного метаболізму при озонотерапії запропоновано спосіб експрес-визначення загальної антиоксидантної активності плазми (патент на корисну модель № 66050 від 26.12.11). Розроблено та впроваджено спосіб лікування озонотерапією з квазилазерною магнітотерапією в поєднанні з медикаментозною терапією і психокорекцією, що дозволив у хворих з урогенітальною мікст-інфекцією домогтися ліквідації копулятивних і репродуктивних дисфункцій.

Результати роботи використовуються в роботі Комунального закладу «Запорізький обласний шкірно-венерологічний клінічний диспансер» Запорізької обласної ради, Комунального закладу «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер», Полтавського обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру, а також у навчальному процесі кафедри дерматовенерології та ВІЛ/СНІДу Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено аналіз літературних даних, розроблено план досліджень, підібрано апробовані методи досліджень. Здобувачем проведено клініко-лабораторні обстеження хворих, їх лікування розробленим методом, обробку даних. Наукові положення і висновки зроблено виключно автором.

Автором спільно з Ю.І. Козиним, співробітником Харківського національного медичного університету, вивчено особливості процесів перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту, динаміку показників вродженого і набутого імунітету у хворих із поєднаною протозойно-урогенітальною мікст-інфекцією при лікуванні їх методами озонотерапії, встановлено можливість корекції репродуктивно-сексуальної дисфункції методами квазилазерної фотомагнітотерапії та обгрунтовано включення в комплексну терапію методу озонотерапії і протипротозойних препаратів.

Дисертантом не були використані результати та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації представлено на науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні питання профілактики, діагностики та лікування в практиці сімейного лікаря» (Харків, 2010), XXXIII Міжнародній науково-практичній конференції «Застосування лазерів у медицині та біології» (Ужгород, 2010), V Українсько-Російській науково-практичній конференції, ІV Азіатсько-Європейській науково-практичній конференції «Озон у біології та медицині» (Одеса, 2010), Науково-практичній конференції з міжнародною участю «Інноваційні аспекти технологій в урології» (Київ, 2012), Науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні питання профілактики, діагностики та лікування в практиці сімейного лікаря» (Харків, 2012), VІ Українсько-Російській науково-практичній конференції «Озон у біології та медицині» (Одеса, 2012), Науково-практичній конференції «Урологія, андрологія, нефрологія» (Харків, 2013), IX Всеросійській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Озон, активные формы кислорода, оксида азота и высокоинтенсивные физические факторы в биологии и медицине» (Нижній Новгород, 2013).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 21 роботу, в тому числі 6 статей у спеціалізованих наукових виданнях (1 – у моноавторстві), 1 стаття в закордонному друкованому виданні, 2 статті в журналах, що входять до міжнародної наукометричної бази Російський індекс наукового цитування, 7 патентів України на корисні моделі, 7 тез.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 175 сторінках машинописного тексту, з яких 22 сторінки займає список використаних джерел, і складається зі вступу, чотирьох розділів (у тому числі огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, розділу власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження), висновків, списку використаної літератури, що містить 197 джерел (137 – кирилицею і 60 – латиницею), рекомендацій та додатку. Дисертація ілюстрована 18 таблицями та 20 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням перебував 161 хворий. Чоловіків було 101 (62,7 %), жінок – 60 (37,3 %). Середній вік – (28,3±2,1) року. Пацієнти були розділені на три порівнянні групи. До групи контролю (I група) увійшли 23 хворих [13 (56,5 %) чоловіків і 10 (43,5 %) жінок], яким проводилася традиційно-стандартизована терапія. До групи порівняння (II група) увійшли 53 хворих [35 (66,0 %) чоловіків і 18 (34,0 %) жінок], яким вводилися протипаразитарні препарати, індуктори інтерферонів, а також рекомбінантні інтерферони. Основну групу (III група) склали 85 хворих [53 (62,4 %) чоловіки і 32 (37,6 %) жінки], які отримували озонотерапію. Для контролю метаболічних та імунологічних досліджень залучалися 25 практично здорових донорів (IV група).

При лабораторній діагностиці інфекцій використовувалися тест-системи: Літех (Росія), DRG (США); IBL (Німеччина), Dya Sys (Німеччина) з визначенням показників на обладнанні фірми «Tecan» (Австрія) – імуноферментний аналіз і фірми «ДНК-діагностика» (Росія) – полімеразна ланцюгова реакція. Дослідження перекисного окислення ліпідів і антиоксидантного захисту проводилися на апараті «CobasMira» з використанням реактивів «Kone» (Фінляндія), «Cone-Lab» (Франція) та «LaRoche» (Швейцарія). Систему контролю якості виконували відповідно до стандартів ISO-9000 контрольних сироваток фірми Human (Німеччина).

Оцінка імунітету включала підрахунок субпопуляцій лімфоцитів відповідно до «Инструкции по применению набора моноклональных и поликлональных антител для определения дифференцировочных антигенов лейкоцитов человека методом иммунофлюоресценции» (НВЦ «Мед.Біо.Спектр», Москва, РФ).

Для виявлення статевих розладів застосовувалися анкети (Basson R. et al., 2004). При дослідженні еякуляту враховувалися протоколи ВООЗ (WHO, 2010).

Статистичну обробку результатів проведено з використанням програм Excel-2010 і Statistica for Windows, 6.0. Відмінності вважали значущими при р < 0,05.

Результати власних досліджень та їх обговорення.

Наявність урогенітальних збудників представлено в табл. 1 і на рис. 1.

Встановлено, що запальний процес сечостатевих органів, зумовлений чотирма інфекціями (трихомонади, хламідії, уреаплазми і віруси), діагностовано у 74 (46,0 %), а також хламідіями, мікоплазмами, гарднерелами і вірусами – ще у 41 (25,4 %) і у 46 (28,6 %) спостережуваних пацієнтів симбіоз найпростіших з бактеріями і вірусами включав трихомонади, мікоплазми та віруси. Таким чином, чотирьохкомпонентні асоціації спостерігалися у 115 (71,4 %) хворих.

Умовно-патогенну мікрофлору в значимих кількостях (>10³ КУОЕ/см³) виділено у 103 (64 %) хворих. Найчастішими були стафілококи – 42,3 %, род Enterobacteriaceae – 8,7 % та Enterococcus – 5,6 %. Значно рідше спостерігалися стрептококи (2,5 %).

Таблиця 1 – Вид протозойно-мікробно-вірусних асоціацій і обсяг проведеного лікування

Вид мікст-асоціації	Кількість хворих
Вид мікст-асоціації	Після традиційної терапії (I група) n=23	Додатково імунотерапія та підсилювачі протипротозойної терапії (ПППТ) (II група) n=53	Після озонотерапії (III група) n=85	Усього
Трихомонади, хламідії, уреаплазми, віруси	11 (47,8 %)	24 (45,3 %)	39 (45,9 %)	74 (46 %)
Хламідії, мікоплазми, гарднерели, віруси	6 (26,1 %)	13 (24,5 %)	22 (25,9 %)	41 (25,5 %)
Трихомонади, мікоплазми, віруси	6 (26,1 %)	16 (30,2 %)	24 (28,2 %)	46 (28,5 %)
Разом	23 (100 %)	53 (100 %)	85 (100 %)	161 (100 %)

Основними скаргами у чоловіків були дискомфорт і свербіж в уретрі – у 76 (75,2 %) хворих, біль у пахових ділянках і калитці спостерігали 34 (33,7 %) хворих. Ще 27 (26,7 %) чоловіків скаржилися на болі в промежині і 28 (27,7 %) вказали на болі в попереково-крижовій ділянці. Головними скаргами у жінок були виділення зі статевих органів (у 100 % хворих), з неприємним запахом у 19 (31,7 %). У 18 хворих (30 %) реєструвалася болісність внизу живота і ще у 7 (11,7 %) – відчуття дискомфорту внизу живота. Свербіж шкіри і слизових статевих органів відзначали 16 (26,7 %) хворих, печіння – 9 (15 %) і дизуричні розлади – 6 (10 %) жінок.

Рисунок 1 – Склад патогенної мікрофлори у хворих з урогенітальною мікст-інфекцією залежно від статі

При вивченні частоти ураження сечостатевих органів у чоловіків встановлено, що найчастіше було діагностовано хронічний простатит (51,49 %), неспецифічний уретрит (40,59 %), орхоепідидиміти та патологію яєчок (18,81 %), хронічний цистит і пієлонефрит (12,87 %). 60,4 % пацієнтів відзначали безплідний шлюб протягом 2–3 років. У жінок найчастіше зустрічалося поєднання уретриту, кольпіту та ендоцервіциту (30,0 %), хронічного циститу і пієлонефриту (28,3 %), ендоцервіциту, кольпіту та сальпінгоофориту (26,7 %), кольпіту, ендоцервіциту і аднекситу (25,0 %), ендоцервіциту, кольпіту та ектопії шийки матки (18,3 %), ендоцервіциту і кольпіту (16,7 %). На безплідний брак протягом 2–3 років вказували 30 % жінок.

Особливості клінічних проявів визначалися мало- або асимптомним тривалим перебігом захворювання, багатофокусним ураженням, наявністю трьох або більше мікроорганізмів, а також ускладненнями.

Традиційну терапію за затвердженими клінічними протоколами (Наказ МОЗ України № 312 від 08.05.2009 р.) отримували 23 хворих. У ІІ клінічній групі (53 особи) лікування 5-нітроімідазолом проводилося за наступною схемою: метронідазол або тинідазол одноразово початкова доза 2 г, потім по 500 мг 2 рази на день ще протягом 6 днів. Далі лікування трихомонозу поєднувалося з лікуванням урогенітальної та вірусної інфекції. Потім курс лікування трихомонозу тривав ще протягом 10 днів запропонованим комплексом протитрихомонадних і протипаразитарних препаратів: орнідазол по 0,5 г 2 рази на день в поєднанні з альбендазолом по 0,4 г 2 рази на день або німоразолом по 0,5 г 2 рази на день у поєднанні з мебендазолом по 0,5 г 2 рази на день. Починаючи з другого тижня лікування, додатково проводилася антибактеріальна терапія. На початку призначали препарати групи фторхінолонів (ципрофлоксацин по 0,5 г 2 рази на день або гатифлоксацин по 0,2 г 2 рази на день 10 днів), а потім ще протягом 14 днів у стандартній дозі антибіотики групи макролідів (кларитроміцин або джозаміцин). Місцево у чоловіків проводилися щоденні 15-20-хвилинні інстиляції уретри, а у жінок – піхви препаратом «Ектерицид» (ЗАТ «Біолік», Харків) з використанням супозиторіїв на ніч чоловікам ректально, а жінкам вагінально. Перші 10 днів застосовувалися свічки «Тержинан» або «Поліжинакс», а наступні 10 днів свічки «Віферон» або «Генферон» по 1 млн МО. Одночасно проводима противірусна терапія включала валацикловір по 500 мг 2-3 рази на добу протягом 7-14 діб з одночасним щоденним внутрішньом’язовим введенням 1–2 млн МО рекомбінантних інтерферонів альфа-2b (Альфарекін або Інтробіон) протягом 10 днів і подальшим введенням за стандартною схемою індукторів інтерферонів (аміксин, гропринозин або неовір). В основній (III) клінічній групі (85 – 52,8 % хворих) застосовувалися розроблені способи озонотерапії (апарат ОЗОН УМ-80). У комплекс місцевого лікування у чоловіків (53 хворих) включалися мікроклізми з маслом «Озонід» у кількості 20,0 мл і концентрацією озонідів (20,0±1) мг/л курсом № 30, а також інстиляції в уретру з її висхідним масажем з маслом «Озонід» (10,0±2,0) мг/л по 10 мл на 20 хв. щодня № 10, потім (5,0±2,0) мг/л ще 10 днів. При затяжному перебігу з частими загостреннями виконувалися парапростатичні блокади озонованим фізіологічним розчином зі зростаючою концентрацією розчинного озону від 3 до 7 мг/л № 4-5 двічі на тиждень у комплексі з малою автогемо-озонотерапією через день № 5-7 з концентрацією розчинного озону від 10 до 20 мг/л.

У жінок паравезикальну жирову клітковину інфільтрували повторно, через день озоно-кисневою сумішшю з наростаючим від 2 до 10 мг/л вмістом озону № 6, а потім ще № 5 з кроком (1,5±0,5) мг/л, знижуючи концентрацію озону до початкового рівня. Одночасно внутрішньоміхурово жінкам щодня інстилювали масло «Озонід» з концентрацією озонідів олефінів 10 мг/л перші 10-15 процедур, а потім ще 10-15 процедур з концентрацією 5 мг/л. Профілактика і лікування жіночого безпліддя включала санацію піхви щоденними ваннами на 20 хв. з дистильованою озонованою (від 10 до 7 мг/л) водою і тампонами з маслом «Озонід» на 20 хв. щодня з концентрацією озону 10 мг/л № 10 і потім 5 мг/л ще № 10. Санація порожнини матки при хронічному ендометриті виконувалася шляхом обдування озоно-кисневою сумішшю під тиском 20-30 мм рт. ст. і з концентрацією озону від 50 до 5 мг/л при кроці зниження в 5 мг/л, тобто № 10. А при розвинутій облітерації маткових труб проводилася їх гідротурбація під тиском 70-80 мм рт. ст. з концентрацією озону з 10 до 7 мг/л і швидкістю потоку 100 мл/хв.

Сумарна оцінка ефективності лікування включала дані клініко-лабораторного контролю (через два і 9-10 тижнів після закінчення основного курсу лікування), динаміку процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і систем антиоксидантного захисту (АОЗ), показників вродженого і набутого імунітету, а також можливості корекції репродуктивної дисфункції. При цьому оцінка отриманих результатів кількісно оцінювалася в балах:

– 2 бали – незадовільний результат, без суттєвої динаміки або нестійке поліпшення лише 30 % основних показників;
– 3 бали – задовільний результат із нестійким поліпшенням основних показників на 50 %, досягнуто елімінацію лише одного з компонентів трихомонадно-бактеріально-вірусної поєднаної інфекції;
– 4 бали – добрий результат, еліміновано не менше двох компонентів мікст-інфекцій, на 70–80 % покращилися основні клініко-лабораторні показники зі стійким ефектом;
– 5 балів – досягнуто елімінацію всіх протозойно-мікробних складових мікст-інфекції з нормалізацією всіх основних клініко-лабораторних даних.

Ефективність розроблених методів терапії представлено в таблиці 2. Установлено, що підключення оригінальних методів озонотерапії дозволяло отримувати найбільш сприятливі результати з нормалізацією всіх основних клініко-лабораторно-інструментальних показників.

Таблиця 2 – Динаміка ефективності комбінованого лікування хворих із хронічною урогенітальною мікст-інфекцією

Види інфекційних агентів, що входять до урогенітальних мікст-асоціацій і кількість хворих у групах	Середня кількість балів у групах із проведеним лікуванням
	I група, n = 23	II група, n = 53	III група, n = 85
Трихомонади, хламідії, уреаплазми, віруси, n = 74	2,4	3,6*	4,7**
Хламідії, мікоплазми, гарднерели, віруси, n = 41	3,3	4,2*	4,9*
Мікоплазми, трихомонади, віруси, n = 46	2,7	3,8*	4,8*
Сумарна ефективність методів лікування	2,8	3,87*	4,8*

Примітка. * – p < 0,05; ** – p < 0,01.

Дані показників АОЗ у групах залежно від виду проведеної терапії представлено в таблиці 3.

Таблиця 3 – Динаміка вмісту ліпідів, продуктів ПОЛ і загальної антиоксидантної активності (ЗАОА) плазми крові при лікуванні поєднаної протозойно-урогенітальної інфекції

Показники активності ПОЛ і ЗАОА (M±m)	Норма (IV група) n=25	До лікування (I група + III-А підгрупа) n=99	Після традицій-ної терапії (I група) n=23	Після імунотерапії та проти-протозойної терапії (II-А підгрупа), n=42	Після озоно-терапії (III-А підгрупа) n=76
Загальні ліпіди, мг/мл	2,96± 0,02	2,38±0,07*	2,35±0,07*	2,49±0,06*	2,82±0,05*
Загальні фосфоліпіди, мкмоль/мл	1,32± 0,05	1,12±0,03*	1,09±0,02*	1,18±0,03*	1,27±0,032*
Дієнові кон’югати, нмоль/мл	123,5± 3,67	159,62±9,87*	151,23±4,13*	148,77±4,9*	126,3±5,82**
Малоновий діальдегід (МДА), нмоль/мл	20,6± 1,76	12,23±0,84*	13,8±0,48*	15,3±1,0*	16,2±1,07**
Шифові основи (ШО), ум. одиниці флуоресценції	36,25± 2,14	58,86±2,23*	43,08±1,76**	41,64±1,39*	38,2±1,17**
Індекс шифоутво-рення (ШО/МДА)	1,76	4,81	3,12	2,72*	2,51*
Інтенсивність ВРО, індукованого Fe²⁺(імп/360 с/мл на хемолюміно-метрі БВХ-06)	87,9± 7,6	134,2±6,8*	127,3±5,8*	100,4±6,2*	81,5±7,2**
Інтенсивність ВРО, індукованого H₂O₂ (імп/360 с/мл на хемолюміно-метрі БВХ-06)	1097± 75	1428±89*	1219±97	1100,5±78*	1004±83**
Резервні можливості ЗАОА K_CL× 10^–5, с^–1 мкл^–1	6,06± 0,34	2,8±0,18*	4,11±0,43* _**	5,65±0,54*	7,04±0,31**

Примітка. * – достовірність відмінності від норми (p<0,05); ** – достовірність відмінності від показників до лікування (p<0,05)

Включення озонотерапії в комплексне лікування дозволило досягти купірування процесів вільнорадикального окислення (ВРО), зняти інтоксикацію.

Застосування озонотерапії дозволило досягти істотного поліпшення основних гуморальних і клітинних факторів вродженого імунітету. Зміни показників клітинного імунітету представлено в таблиці 4.

Таблиця 4 – Показники клітинної ланки набутого (специфічного) імунітету при лікуванні поєднаної урогенітально-протозойної-вірусної інфекції

Показники активності клітинних факторів набутого імунітету (M±m)	Норма (IV група) n=25	До лікування (I група + II–А підгрупа + III-А підгрупа) n=141	Показники наприкінці курсу лікування (сироватка крові)
	Норма (IV група) n=25		Після традиційної терапії (I група) n=23	Після імунотерапії та підсилювачів протипрото-зойної терапії (II-А підгрупа) n=42	Після озонотерапії (III-А підгрупа) n=76
Лейкоцити, тис.	6,12±0,48	6,33±0,34	6,96±0,46	6,85±0,39	6,38±0,32
CD3⁺,%	74,83±3,23	63,26±4,36	68,84±4,93	72,68±4,37	79,39±3,46^**
CD3⁺, абс. × 10⁹/л	1,36±0,08	1,15±0,05^*	1,28±0,09	1,32±0,07	1,49±0,06^**
CD3⁺CD4⁺, %	42,35±5,62	36,21±3,16	39,82±3,92	41,56±4,18	46,34±2,87
CD3⁺CD4⁺, абс. × 10⁹/л	0,78±0,15	0,67±0,14	0,69±0,13	0,76±0,12	1,29±0,11^_*
CD3⁺CD8⁺, %	22,34±2,49	31,67± 1,87^*	26,24±2,08	23,42±2,12	23,14±2,32^**
CD3⁺CD8⁺, абс. × 10⁹/л	0,65±0,08	0,96±0,09^*	0,76±0,05	0,64±0,07	0,67±0,04^**
CD3⁺CD16⁺CD56⁺, %	14,16±2,28	12,07±3,11	13,09±3,42	13,98±2,32	14,45±3,06
CD3⁺CD16⁺CD56⁺, абс. × 10⁹/л	0,32±0,03	0,21±0,02^*	0,28±0,04	0,3±0,03	0,34±0,04^**
СD3⁺HLA-DR⁺, %	2,76±1,35	6,28±2,47	4,34±2,07	3,28±1,98	2,81±1,43
СD3⁺HLA-DR⁺, абс. × 10⁹/л	0,06±0,03	0,25±0,06^*	0,17±0,06	0,12±0,04	0,09±0,08
CD3⁺CD25⁺, %	9,23±3,02	8,14±2,24	8,96±3,18	9,04±2,78	14,83±3,27
CD3⁺CD25⁺, абс. × 10⁹/л	0,36±0,05	0,32±0,02	0,33±0,04	0,34±0,05	0,38±0,06

Примітка. * – відмінності достовірні (p < 0,05) з нормальними показниками неінфікованих пацієнтів; ** – відмінності достовірні (p < 0,05) з показниками в групах до лікування; *** – відмінності достовірні (p < 0,05) з показниками при різних видах лікування

У чоловіків квазилазерна електромагнітна фототерапія проводилася за розробленою оригінальною методикою. Контактно-компресійно-нашкірно 1-2 рази на добу вплив низькоенергетичним електромагнітним опроміненням червоного та інфрачервоного спектрів проводився по 5 хв. на 5 зон: у проекції тимуса, надлобкової, крижової ділянки, а також на промежину і задню поверхню калитки. При порушенні сперматогенезу додатково опромінювалася зона надниркових залоз, а вплив на калитку збільшувався до 10 хв. на один сеанс. Перед початком сеансу фототерапії в уретру хворих інстилювалося на 10 хв. до 10 мл олії «Озонід» з концентрацією озонідів 10 мг/л протягом 7 днів і потім 5 мг/л ще 8 днів з ретроградним масажем уретри. Перед низькоенергетичним електромагнітним опроміненням курсом 15 днів за 20–30 хв. до процедури в ампулу прямої кишки вводилася мікроклізма, що містила 30,0 мл відвару ромашки, 20,0 мл масла «Озонід» (20 мг/л) і 1,0 мл димексиду при температурі 38 °С. Усі ці маніпуляції, як правило, хворі проводили в амбулаторно-домашніх умовах протягом 15 днів.

У жінок нашкірно-компресійно-спарені пластини матриць послідовно накладалися щодня на п’ять спарених ділянок: 1) вилочкова залоза і ділянка серця; 2) печінка і селезінка; 3) наднирники; 4) пахово-клубові ділянки (проекція яєчників); 5) промежину і крижі (ромб Міхаеліса). Тривалість дії на кожну зону була 5-7 хв. при загальній тривалості сеансу 25–35 хв. Процедура проводилася після санації піхви і встановлення вагінального тампона з маслом «Озонід» при концентрації озонідів 10 мг/л, а при ураженні і сечових шляхів у сечовий міхур напередодні процедури інстилювали олію «Озонід» у кількості 50,0 мл при концентрації в ньому озонідів 5–7 мг/л. Курс лікування низькоенергетичним електромагнітним випромінюванням проводився протягом 2–3 тижнів в амбулаторно-домашніх умовах.

Лікування хворих на хронічну ускладнену мікст-інфекцію КФМТ у комбінації з традиційною терапією проводилося у 10 хворих (8 чоловіків і 2 жінки). Крім цього, КФМТ застосовано в поєднанні з фармакоімунотерапією і підсилювачами протипротозойної терапії ще у 44 хворих (34 чоловіки і 10 жінок), а також з озонотерапією (7 хворих). Характер і динаміка сексологических скарг у 61 чоловіка з уретропростатитом і безпліддям представлено в таблиці 5.

Відзначено позитивну динаміку гонадотропних і статевих гормонів у хворих, які лікувалися розробленими методами озонотерапії та КФМТ (таблиця 6).

Виражений ефект від поєднаного застосування озоно- і лазерно-магнітного впливу показано на прикладі показників спермограм, представлених у таблиці 7.

Таблиця 5 – Динаміка сексологічних скарг у чоловіків, які лікувалися КФМТ

Характер скарг	До лікування n=61	Після курсу лікування КФМТ
Характер скарг	До лікування n=61	Традиційна терапія + КФМТ, n=8	Імунотерапія + ПППТ + КФМТ, n=19	Озонотерапія + КФМТ, n=34
Відсутність задоволення від статевого акта	59 (96,7 %)	7 (87,5 %)	12 (63,2 %)*	10 (29,4 %)**
Зниження лібідо	57 (93,4 %)	5 (62,5 %)*	9 (47,4 %)*	9 (26,5 %)**
Стертість оргазму	54 (88,5 %)	5 (62,5 %)	8 (42,1 %)*	11 (32,4 %)**
Зниження адекватних ерекцій	40 (65,6 %)	4 (50 %)	7 (36,8 %)*	8 (23,5 %)**
Відсутність адекватних ерекцій	22 (36,1 %)	3 (37,5 %)	5 (26,3 %)	6 (17,6 %)*
Ускладнення еякуляцій	20 (32,8 %)	2 (25 %)	3 (15,8 %)*	2 (5,9 %)**
Вегетосудинні розлади	61 (100 %)	6 (75 %)*	11 (57,9 %)*	12 (35,3 %)**

Примітка. * – достовірність відмінності від середньостатистичних показників до лікування (p < 0,05); ** – достовірність відмінності з показниками при різних видах лікування (p < 0,05)

Таблиця 6 – Вміст гонадотропних і статевих гормонів у чоловіків після КФМТ

Гормони крові	До лікування n=61	Після курсу лікування КФМТ
Гормони крові	До лікування n=61	Традиційна терапія + КФМТ, n=8	Імунотерапія + ПППТ + КФМТ, n=19	Озонотерапія + КФМТ, n=34
Тестостерон, нмоль/л	8,8±0,3	10,3±1,7	12,7±1,5* (N)	14,8±1,3* (N)
Фолікулостимулюючій гормон, мМО/мл	7,2±0,7	6,8±0,6	5,1±0,4	3,4±0,4* (N)
Лютеїнізуючий гормон, мМО/мл	12,3±1,3	10,0±1,4	9,4±1,2	8,3±1,1* (N)
Естрадіол, пг/мл	68,6±7,5	56,4±5,2	41,2±4,3*	36,1±3,8* (N)

Таблиця 7 – Основні показники спермограм у процесі лікування екскреторно-токсичного безпліддя

Показники спермограм (норма)	До лікування n=61	Після курсу лікування КФМТ
Показники спермограм (норма)	До лікування n=61	Традиційна терапія + КФМТ, n=8	Імунотерапія + ПППТ + КФМТ, n=19	Озонотерапія + КФМТ, n=34
Обсяг еякулята, мл (2-5)	2,7±0,6	3,0±0,4	3,6±0,2	3,8±0,3
Сперматозоїдів в 1 мл, млн. (60–120)	16,2±2,7*	34,1±1,9**	48,4±1,6***	56,9±2,1***
Час розрідження, хв. (20 хв.)	3,8±1,7*	29,8±2,8	23,7±1,7**	20,2±1,9***
pH (7,2–7,6)	7,6±0,3	7,5±0,5	7,5±0,1	7,4±0,2
Активно-рухливі (А±В) (>40–60 %)	26,56±2,32*	32,82±2,34	38,9±2,8**	48,6±2,28***
Кількість живих (>70–80 %)	39,26±2,8*	42,1±2,78	44,92±2,45	49,92±2,24**
Патологічні форми (<40 %)	52,73±2,34*	49,8±2,8	43,32±1,87**	39,27±1,31***
Патологія голівки (<15 %)	27,96±1,72*	25,83±1,87	24,36±1,44	21,83±1,24**
Патологія шийки (<10 %)	5,98±0,94	5,86±0,83	5,23±0,64	5,21±0,73
Патологія хвоста (<10 %)	6,35±0,89	6,36±0,49	5,87±0,58	5,47±0,49
Клітин сперматогенезу (до 2 %)	4,56±0,52*	3,88±0,87	2,97±0,59	2,03±0,45**
Лейкоцити (<8 в 1 мл)	12,28±0,64*	7,87±1,24**	3,81±0,32***	1,32±0,26***

Примітка. * – відмінності достовірні (p < 0,05) з показниками норми; ** – відмінності достовірні (p < 0,05) з показниками до лікування; *** – відмінності достовірні (p < 0,05) з показниками при різних видах лікування

Як у чоловіків, так і у жінок низькоінтенсивне лазерне випромінювання нормалізувало рівні андрогенів та їх співвідношення з естрогенами, сприяло диференціації статевих клітин, що дозволило значно поліпшити репродуктивне здоров’я пацієнтів, які перенесли урогенітальну мікст-інфекцію.

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано нове вирішення актуального завдання сучасної дерматовенерології, що полягає у підвищенні ефективності лікування урогенітальних мікст-інфекцій, спричинених хламідіями, трихомонадами, мікоплазмами, герпесвірусами, шляхом розробки комплексу фізико-хімічних методів терапевтичного впливу на їх основні патофізіологічні механізми.

1. Значна поширеність урогенітальних інфекцій, хронічний перебіг, порушення репродуктивної та копулятивної функції, особливості клінічного перебігу, зокрема малосимптомність і багатофокусність ураження сечостатевих органів, вік найбільшої соціально-економічної та репродуктивної активності пацієнтів (18–39 років), а також недостатня ефективність медичної допомоги роблять проблему мікст-інфекцій, спричинених хламідіями, трихомонадами, мікоплазмами і герпесвірусами, актуальною для науки і практики.

2. Розроблено ефективну (не менше 95 %) терапію, що дозволяє подолати рефрактерність трихомонозу до лікування, у вигляді курсів протитрихомонадних і протипаразитарних препаратів. Розроблено шість способів озонотерапії, які забезпечують бактерицидний і антивірусний ефекти з досягненням ефективної елімінації збудників (понад 96 %) і ліквідацією запальних осередків у передміхуровій залозі (з 15,5 до 6,0 балів за шкалою NIH-CPSI). Запропоновано методику квазилазерної фотомагнітотерапії (625–670 і 840–920 нм), що дозволяє знизити частоту статевих і репродуктивних розладів з 33–93 % до 5–35 %.

3. У хворих з урогенітальною мікст-інфекцією має місце негативна динаміка показників ПОЛ і АОЗ організму. Інтенсифікація ПОЛ у плазмі крові хворих підтверджується підвищенням рівнів дієнових кон’югатів (159,6 нмоль/мл), шифових основ (58,9 у.о.) та індексу ШО/МДА (4,8), при зниженні рівня малонового діальдегіду (12,2 нмоль/мл). Також знижується загальна антиоксидантна активність плазми та її резервні можливості. Має місце нормалізація показників ПОЛ і АОЗ після включення методів озонотерапії і квазилазерної магнітотерапії в комплексне лікування (вміст дієнових кон’югатів – 126,3 нмоль/мл, шифових основ – 16,2 у.о., індекс ШО/МДА – 2,5, рівень МДА – 16,2 нмоль/мл).

4. У пацієнтів з поєднаною урогенітальною інфекцією має місце порушення гуморальної та клітинної ланки вродженого імунітету: зниження рівня альбуміну (50,1 г/л) і лізоциму (1,03 мкг/мл) на тлі підвищення рівня гамма-глобулінів (26,3 %), С-реактивного білка (27,0 мг/л). Відзначається підвищення спонтанної ферментативної активності нейтрофілів (0,16 у.о або 16,4 %) та їх мієлопероксидази (10,3 у.о.) при підвищенні фагоцитарного показника субпопуляції NK-клітин (22,3 % або 15,6 × 10⁹/л). Після лікування ці показники мають позитивну динаміку: збільшення загального білка (73,6 г/л), нормалізація його фракцій зі зниженням рівня С-реактивного білка (5,8 мг/л) і титру лізоциму (3,8 мкг/мл); також спостерігається зниження активності комплементу С3 (1,26 г/л) і вмісту IgA (1,23 г/л) і IgM (1,21 г/л) при збільшенні IgG (16,24 г/л) і нормалізація вмісту ЦІК (30,0 у.о.). Більшість клітинних факторів вродженого імунітету мають тенденцію до нормалізації.

5. У хворих з урогенітальною мікст-інфекцією має місце порушення клітинної та гуморальної ланки набутого імунітету: зниження абсолютної (1,36 × 10⁹/л) і відносної (63,3 %) кількості лімфоцитів; Т-лімфоцитів-кілерів, які експресують маркери NK-клітин – CD3⁺CD16⁺CD56⁺ (12,1 % або 0,21 × 10⁹/л); Т-лімфоцитів, активованих з рецептором до інтерлейкіну-2 – CD3⁺CD25⁺ (81 % або 0,36 × 10⁹/л) на тлі збільшення рівня цитотоксичних Т-лімфоцитів з супресорно-кілерною активністю – CD3⁺CD8⁺ (31,7 % або 0,96 × 10⁹/л). Має місце помірне зниження абсолютної (0,23 × 10⁹/л) і відносної (20,5 %) кількості В-лімфоцитів – CD22⁺ – зі збільшенням В-клітин пам’яті – CD3^–CD25⁺ (2,0 % або 0,07 × 10⁹/л). При незначних коливаннях імуноглобулінів M, G і А істотно наростали імуноглобуліни класу Е (0,0008 г/л). Після традиційного лікування жоден з показників не досягав рівня відповідного показника групи контролю, але після озонотерапії та фототерапії спостерігалися істотні позитивні зрушення імунологічних показників.

6. У 49 % хворих з урогенітальними мікст-інфекціями спостерігаються статеві розлади і екскреторно-токсична безплідність. Найчастішими скаргами у чоловіків є: відсутність задоволення від скоєного статевого акту (96,7 %), зниження лібідо (93,4 %) і оргазму (88,5 %), зниження (65,6 %) або відсутність (36,1 %) адекватних ерекцій. У чоловіків (у середньому) до лікування визначалося зниження рівня тестостерону – 8,8 нмоль/л, і значуще підвищення лютеїнізуючого гормону – 12,3 мМО/мл і естрадіолу – 68,6 пг/мл при помірному підвищенні фолікулостимулюючого гормону – 7,2 мМО/мл. Після лікування методами озонотерапії і квазилазерної фотомагнітної терапії рівень тестостерону – 14,8 нмоль/л; лютеїнізуючого гормону – 8,3 мМО/мл; естрадіолу – 36,1 пг/мл при помірному; фолікулостимулюючого гормону – 3,4 мМО/мл. Більшість середньогрупових показників спермограм істотно покращилися або досягли нормальних величин: лейкоцити – з 12,3 до 1,3 в 1 мл; сперматозоїди – з 16,2 до 56,9 млн/мл; час розрідження – з 3,8 до 20,2 хв; активноподвижних – з 26,6 % до 48,6 %; патологічні форми – з 52,7 % до 39,3 %.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Діагностика протозойно-мікробно-вірусної мікст-інфекції має бути комплексною з обов’язковим включенням ПЛР ДНК збудників, бактеріологічних досліджень як специфічної урогенітальної, так і неспецифічної вторинної мікрофлори у виділеннях, віджатому секреті простати і еякуляті, а також повинна включати імуноферментний аналіз рівня специфічних антитіл у сироватці крові для діагностики і моніторингу герпесвірусної інфекції. Для уточнення поширеності та характеру ускладнень рекомендуються інструментальні методи дослідження: УЗД, уретроскопія і кольпоскопічне обстеження.

2. Динамічний контроль за перекисним окисленням ліпідів і антиоксидантною активністю плазми крові в комплексі зі змінами клітинного і гуморального імунітету у хворих з поєднаною урогенітальною мікст-інфекцією відображає ефективність проведеного лікування.

3. Включення в комплексну протитрихомонадну і терапію 10-денними курсами протиглистових препаратів (альбендазол або мебендазол) дозволяє подолати стійкість трихомонад до нітроімідазольних препаратів і забезпечити їх елімінацію. Санація організму від трихомонад, хламідій, мікоплазм і умовно-патогенної флори стає можливою при підключенні загальної та місцевої озонотерапії в комплексі з адекватною етіотропною терапією.

4. При розвитку у хворих з урогенітальною мікст-інфекцією статевих розладів і репродуктивних дисфункцій необхідно в медикаментозну терапію включати озонотерапію в комплексі з квазилазерною магнітотерапією за запропонованими оригінальними методиками.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Лукьянов И.Э. Особенности процессов перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты у больных с сочетанной протозойно-урогенитальной микст-инфекцией при лечении их методами озонотерапии / И.Э. Лукьянов, Ю.И. Козин, А.Н. Беловол // Міжнародний медичний журнал. – 2013. – Т. 19, № 3 (75). – С. 56–61.
Лукьянов И.Э. Динамика показателей врожденного иммунитета у больных смешанной урогенитальной протозойно-вирусной инфекцией при включении в лечение методов озонотерапии / И.Э. Лукьянов, Ю.И. Козин, А.Н. Беловол // Міжнародний медичний журнал. – 2013. – Т. 19, № 4 (76). – С. 22–29.
Лукьянов И.Э. Динамика иммунологических факторов приобретенного иммунитета у больных урогенитально-протозойно-вирусной микст-инфекцией и возможности ее коррекции / И.Э. Лукьянов, Ю.И. Козин, А.Н. Беловол // Харківська хірургічна школа. – 2013. – № 5 (62). – С. 66–72.
Лукьянов И.Э. Возможности коррекции репродуктивно-сексуальной дисфункции у больных урогенитальной микст-инфекцией методами квазилазерной фотомагнитотерапии / И.Э. Лукьянов, Ю.И. Козин, А.Н. Беловол // Медицинская психология. – 2013. – Т. 8, № 4 (32). – С. 79–87.
Козин Ю.И. Комбинированная озонотерапия и усилители противопротозойной терапии в комплексном лечении бактериально-протозойно-вирусной инфекции мочеполовых органов / Ю.И. Козин, А.Н. Беловол, И.Э. Лукьянов // Харківська хірургічна школа. – 2014. – № 6 (69). – С. 108–118.
Лукьянов И.Э. Современные подходы к лечению резистентной трихомонадной инвазии в сочетании с хламидиозом, микоплазмозом и генитальным герпесом / И.Э. Лукьянов // Дерматологія та венерологія. – 2015. – № 3 (69). – С. 5–15.
Козин Ю.И. Возможности озонотерапии в лечении хронической протозойно-урогенитальной инфекции и ее осложнений / Ю.И. Козин, И.Э. Лукьянов // Медицинский альманах. – 2013. – № 3 (27). – С. 167–168.
Пат. на корисну модель 5477 UA, МПК A61K31/00, A61K47/00. Спосіб лікування хворих на урогенітальний трихомоніаз / І.Е. Лук’янов; заявник і патентовласник І.Е. Лук’янов. – № 20040604864; заявл. 21.06.04; опубл. 15.03.05, Бюл. № 3.
Пат. на корисну модель 5478 UA, МПК A61K31/00, A61K47/00. Спосіб лікування хворих на урогенітальний трихомоніаз / І.Е. Лук’янов; заявник і патентовласник І.Е. Лук’янов. – № 20040604866; заявл. 21.06.04; опубл. 15.03.05, Бюл. № 3.
Пат. на корисну модель 54447 UA, МПК A61K33/00. Спосіб лікування протозойно-бактеріальних уретропростатитів / Ю.І. Козин, І.Е. Лук’янов; заявник і патентовласник ДУ «Ін-т заг. та не відклад. хірургії АМН України». – № u201005310; заявл. 30.04.10; опубл. 10.11.10, Бюл. № 21.
Пат. на корисну модель 61201 UA, МПК A61B17/00, A61P13/10, A61K31/01. Спосіб лікування хронічних форм циститу / Ю.І. Козин, І.Е. Лук’янов; заявник і патентовласник ДУ «Ін-т заг. та не відклад. хірургії АМН України». – № u201015778; заявл. 27.12.10; опубл. 11.07.11, Бюл. № 13.
Пат. на корисну модель 66050 UA, МПК G01N33/48. Спосіб експрес-визначення загальної антиоксидантної активності плазми озонованої крові хворих / Ю.І. Козин, Т.С. Дюбко, О.О. Соколик, П.Б. Лебідь, І.Е. Лук’янов, О.Д. Рошаль, К. Кшимінський; заявник і патентовласник ДУ «Ін-т заг. та не відклад. хірургії АМН України». – № u201105717; заявл. 06.05.11; опубл. 26.12.11, Бюл. № 24.
Пат. на корисну модель 75397 UA, МПК A61P33/02, A61P13/00, A61K31/00. Спосіб лікування хворих на урогенітальний трихомоніаз / А.М. Біловол, І.Е. Лук’янов; заявник і патентовласник Харківський нац. мед. ун-т. – № u201207095; заявл. 12.06.12; опубл. 26.11.12, Бюл. № 22.
Пат. на корисну модель 80882 UA, МПК A61K31/00, A61K47/00. Спосіб лікування урогенітального трихомоніазу / А.М. Біловол, Ю.І. Козин, І.Е. Лук’янов; заявник і патентовласник Харківський нац. мед. ун-т. – № u201300156; заявл. 03.01.13; опубл. 10.06.13, Бюл. № 11.
Kozin Y.I. Possibilities of ozone therapy in treatment of chronic protozoic urogenital infection and its complications / Y.I. Kozin, I.E. Lukyanov // IX International scientific conference of Russian Association of Ozone Therapy «Ozone, reactive oxygen species, nitric oxide and high-intensive physical factors in biology and medicine», 11–13 September 2013, Nizhny Novgorod. – Revista Española de Ozonoterapia. – 2013. – Vol. 3, No. 2, Suppl. 1. – P. 59.
Динамика показателей антиоксидантной защиты при проведении озонотерапии больным урогенитально-протозойной инфекцией / Ю.И. Козин, Т.С. Дюбко, И.Э. Лукьянов, О.А. Соколик // Актуальні питання профілактики, діагностика та лікування в практиці сімейного лікаря : матеріали наук.-практ. конф. з міжнар. участю, м. Харків, 14–15 квіт. 2010 р. – Х., 2010. – С. 62–63.
Козин Ю.И. Озоноэнтеродетоксикационная терапия в лечении хронических протозойно-бактериальных инфекций / Ю.И. Козин, И.Э. Лукьянов, А.Н. Беловол // Материалы V Украинско-русской науч.-практ. конф., ІV Азиатско-Европейской науч.-практ. конф. «Озон в биологии и медицине», 6–8 мая 2010 г., г. Одесса. – Вестник физиотерапии и курортологии. – 2010. – № 5. – С. 83.
Козин Ю.И. Фототерапия в лечении протозойно-бактериальных уретропростатитов / Ю.И. Козин, И.Э. Лукьянов, Н.Ф. Посохов // Матеріали XXXIII Міжнар. наук.-практ. конф. «Застосування лазерів у медицині та біології», 15–17 квітня 2010 р., м. Ужгород. – Ужгород, 2010. – С. 42–43.
Козин Ю.И. Возможности лечения мужского и женского бесплодия / Ю.И. Козин, И.Э. Лукьянов, В.Е. Чадаев // Матеріали. наук.-практ. конф. з міжнародною участю «Актуальні питання профілактики, діагностики та лікування в практиці сімейного лікаря», 18–19 квітня 2012 р., м. Харків. – Х., 2012. – С. 58–59.
Лукьянов И.Э. Озоно- и фототерапия в лечении сексуальных расстройств при сочетанной урогенитальной инфекции / И.Э. Лукьянов, Ю.И. Козин, А.Н. Беловол // Материалы VІ Украинско-российской науч.-практ. конф. «Озон в биологии и медицине», 3–5 мая 2012 г., г. Одесса. – Вестн. физиотерапии и курортологии. – 2012. – Т. 17, № 5. – С. 87–88.
Лукьянов И.Э. Лечение хронической протозойно-урогенитально-вирусной инфекции и ее осложнений методами озонотерапии / И.Э. Лукьянов, Ю.И. Козин, А. Н. Беловол // Урология, андрология, нефрология: материалы науч.-практ. конф.; г. Харьков, 30–31 мая 2013 г. – Харьков : ХМАПО, 2013. – С. 228–230.

АНОТАЦІЯ

Лук’янов І. Е. Комплексне лікування урогенітальних мікст-інфекцій (хламідіоз, трихомоноз, мікоплазмоз, герпес) в комбінації з похідними бензімідазолу, озонотерапією і фототерапією. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби. – Державна установа «Інститут дерматології та венерології НАМН України», Харків, 2015.

Дисертація присвячена вирішенню наукового та практичного завдання з підвищення ефективності клінічної діагностики, лікування і реабілітації хворих з урогенітальними мікст-інфекціями, спричиненими хламідіями, трихомонадами, мікоплазмами, герпесвірусами. Розроблена терапія дозволяє подолати стійкість трихомонад до лікування за допомогою антитрихомонадних і протипаразитарних препаратів, озонотерапії, квазилазерної фотомагнітотерапії, що дає змогу в 95 % досягти клінічного і мікробіологічного вилікування та знизити сексологічні та репродуктивні розлади з 33–93 % до 5–35 %.

Ключові слова: хламідіоз, трихомоноз, мікоплазмоз, герпес, лікування, бензімідазоли, озонотерапія, фототерапія.

АННОТАЦИЯ

Лукьянов И. Э. Комплексное лечение урогенитальных микст-инфекций (хламидиоз, трихомоноз, микоплазмоз, герпес) в комбинации с производными бензимидазола, озонотерапией и фототерапией. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 – кожные и венерические болезни. – Государственное учреждение «Институт дерматологии и венерологии НАМН Украины», Харьков, 2015.

Диссертация посвящена решению научной и практической задачи по повышению эффективности клинической диагностики, лечения и реабилитации больных с урогенитальными микст-инфекциями, вызванными хламидиями, трихомонадами, микоплазмами, герпесвирусами. Урогенитальная протозойно-бактериально-вирусная микст-инфекция включает трихомонады (73,9 %), хламидии (72,1 %), вирус простого герпеса 1 и 2 типа (95,9 %), микоплазмы (54 %), уреаплазмы (46 %), гарднереллы (24,8 %), цитомегаловирус (15,5 %) и вирус Эпштейна-Барр (6,5 %). Условно-патогенная микрофлора выделяется у 64 % больных. Наиболее частыми инфекциями являются стафилококки (42,3 %), энтеробактерии (8,7 %) и энтерококки (5,6 %). Реже наблюдаются стрептококки (2,5 %). Клиническое течение характеризуется малосимптомностью и многофокусностью поражений мочеполовых органов. У больных с урогенитальной микст-инфекцией имеет место отрицательная динамика основных показателей перекисного окисления липидов (ПОЛ) и общей антиоксидантной защиты организма. Интенсификация ПОЛ в плазме крови больных подтверждается повышением уровней диеновых конъюгатов (159,6 нмоль/мл), шиффовых комплексов (58,9 у. е.) и индекса «шиффообразование/малоновый диальдегид» (ШО/МДА) (4,8). Имеет место нарушение гуморального и клеточного звена врожденного иммунитета: снижение уровня альбумина (50,1 г/л) и лизоцима (1,03 мкг/мл) на фоне повышения гамма-глобулинов (26,3 %), С-реактивного белка (27,0 мг/л). Отмечается повышение спонтанной ферментативной активности нейтрофильных гранулоцитов (0,16 у.е или 16,4 %) и их миелопероксидазы (10,3 у.е) при повышении фагоцитарного показателя субпопуляции NK-клеток (22,3 % или 15,6×10⁹/л). У больных наблюдается нарушение клеточного и гуморального звена приобретенного иммунитета: снижение абсолютного (1,36×10⁹/л) и относительного (63,3 %) числа лимфоцитов; Т‑лимфоцитов-киллеров, экспрессирующих маркеры NK-клеток – CD3⁺CD16⁺CD56⁺(12,1 % или 0,21×10⁹/л); Т-лимфоцитов, активированных с рецептором к ИЛ-2 – CD3⁺CD25⁺(81 % или 0,36×10⁹/л) на фоне увеличения цитотоксических Т‑лимфоцитов с супрессорно-киллерной активностью – CD3⁺CD8⁺(31,7 % или 0,96×10⁹/л). Имеет место умеренное снижение абсолютного (0,23×10⁹/л) и относительного (20,5 %) числа В-лимфоцитов – CD22⁺– с увеличением В‑клеток памяти – CD3^–CD25⁺(2,0 % или 0,07×10⁹/л). При незначительных колебаниях содержания иммуноглобулинов M, G и А существенно увеличивается концентрация иммуноглобулина класса Е (0,0008 г/л). У 49 % больных урогенитальными микст-инфекциями наблюдаются половые расстройства и экскреторно-токсическое бесплодие. Наиболее частыми жалобами у мужчин являются: отсутствие удовольствия от совершенного полового акта (96,7 %), снижение либидо (93,4 %) и оргазма (88,5 %), снижение (65,6 %) или отсутствие (36,1 %) адекватных эрекций. У мужчин (в среднем) до лечения определялось снижение уровня тестостерона – 8,8 нмоль/л, и значимое повышение лютеинизирующего гормона – 12,3 мМЕ/мл и эстрадиола – 68,6 пг/мл при умеренном повышении фолликулостимулирующего гормона – 7,2 мМЕ/мл.

Разработана эффективная (не менее 95 %) терапия, позволяющая преодолеть стойкость трихомонад к лечению, в виде 10-дневных курсов противотрихомонадных и противопаразитарных препаратов: орнидазол по 0,5 г 2 раза в день в сочетании с альбендазолом по 0,4 г 2 раза в день или ниморазолом по 0,5 г 2 раза в день в сочетании с мебендазолом по 0,5 г 2 раза в день. Разработаны шесть способов общей и местной озонотерапии с достижением элиминации возбудителей (свыше 96 %) и купированием воспалительных очагов в предстательной железе (с 15,5 до 6,0 баллов по шкале NIH-CPSI). Предложена методика квазилазерной фотомагнитотерапии, длина волны 625–670 и 840–920 нм, что позволяет значимо снизить половые и репродуктивные расстройства с 33–93 % до 5–35 %.

Ключевые слова: хламидиоз, трихомоноз, микоплазмоз, герпес, лікування, бензимидазолы, озонотерапия, фототерапия.

ANNOTATION

Lukianov I.E. Complex treatment of urogenital mixed infections (Chlamydia, Trichomonas, Mycoplasma, Herpesvirus) in combination with the benzimidazole derivatives, ozone therapy and phototherapy. – The manuscript.

Thesis for the degree of candidate of medical sciences, specialty 14.01.20 – skin and venereal diseases. – State Establishment “Institute of Dermatology and Venereology of National Academy of Medical Sciences of Ukraine”, Kharkiv, 2015.

The thesis is devoted to solving scientific and practical task of improving the efficiency of clinical diagnosis, treatment and rehabilitation of patients with urogenital mixed infections caused by Chlamydia, Trichomonas, Mycoplasma, herpesvirus. Developed therapy allowes to overcome the resistance of trichomonas to treatment with antitrichomonas and antiparasitic drugs, ozone therapy, laser & magnet phototherapy, allowing to achieve a 95% clinical and microbiological cure rates and reduce sexual and reproductive disorders from 33-93% to 5-35%.

Key words: chlamydiosis, trichomoniasis, mycoplasmosis, herpes, treatment, benzimidazole, ozone therapy, phototherapy.