Oops! It appears that you have disabled your Javascript. In order for you to see this page as it is meant to appear, we ask that you please re-enable your Javascript!

Державна установа
«Інститут дерматології та венерології НАМН України»

Ємченко Яна Олександрівна

УДК [616.5-001/-002+616.521]-071-80

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ НА ПСОРІАТИЧНУ ХВОРОБУ
ТА МЕТАБОЛІЧНИЙ СИНДРОМ З УРАХУВАННЯМ ПОКАЗНИКІВ
СИСТЕМНОГО ЗАПАЛЕННЯ

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2016

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вищому державному навчальному закладі України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України
Іщейкін Костянтин Євгенович,
ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, професор кафедри
внутрішніх хвороб та медицини невідкладних станів з шкірними та венеричними хворобами.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Олійник Ірина Олександрівна,
ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України», головний науковий співробітник
відділу дерматології, інфекційних та паразитарних захворювань шкіри;

кандидат медичних наук, доцент
Шмелькова Катерина Сергіївна,
Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, доцент кафедри дерматовенерології.

Захист відбудеться «___» ____________ 2016 р. о 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9).

Автореферат розісланий «___»____________ 2016 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
к.мед.н.                                                                        Ю.В. Щербакова

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Псоріаз – одне з найбільш розповсюджених хронічних рецидивуючих мультифакторних захворювань шкіри з домінуванням генетичної упередженості, для якого характерні гіперпроліферація епідермальних клітин, порушення процесу кератинізації на тлі запальної реакції в дермі. При псоріазі спостерігається ураження не тільки шкіри, нігтів, суглобів, волосистої частини голови, а й різних органів, у зв’язку з чим використовується термін «псоріатична хвороба» (Мавров И.И. и др., 2007; Бакулев А.Л. и др., 2008; Филимонкова Н.Н. и др., 2013; Bens G. et al., 2012; Reich K., 2012).

Останнім часом почастішали випадки коморбідності псоріатичної хвороби та метаболічного синдрому (МС) (Вірстюк Н.Г. та ін., 2011; Ткаченко С.Г. и др., 2011). У свою чергу, МС являє собою комплекс взаємопов’язаних факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань та цукрового діабету.

В останніх дослідженнях псоріазу важлива патогенетична роль відведена хронічному запаленню, яке поряд з імунопатологічною патогенетичною складовою призводить до метаболічних і судинних порушень. Таким чином, пацієнтів із псоріазом можна віднести до групи ризику з високою ймовірністю виявлення МС (Козлова М.В., 2010; Лавренко А.В. и др., 2010; Ткаченко С.Г., Кондрашева В.Б., 2011; Кайдашев И.П., 2012). За даними клінічних досліджень, псоріаз сам по собі може бути фактором ризику розвитку атеросклерозу, що узгоджується з відомим уявленням про участь хронічного системного запалення (СЗ) у розвитку захворювань (Мавров Г.И., Сариан Е.И., 2012). Системна запальна відповідь, яка є загальною патогенетичною ланкою при таких патологічних станах, видозмінює перебіг псоріазу, що призводить до тяжкого перебігу, який погано піддається традиційним методам лікування, значно понижує якість життя і нерідко призводить до інвалідизації пацієнтів (Беловол А.Н., 2010; Солошенко Е.М. та ін., 2012).

Незважаючи на різноманітність методів лікування хворих на псоріаз, не завжди можливо досягти бажаної ефективності без призначення засобів корекції метаболічних порушень та системного запалення (Alexander N. et al., 2012). Тому не дивлячись на успіхи, досягнуті у вивченні патогенезу псоріазу та МС, проблема взаємозв’язку цих захворювань та перспективи їх корекції на сьогодні є актуальними та потребують подальшого дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є самостійним фрагментом науково-дослідних робіт кафедри внутрішніх хвороб та медицини невідкладних станів з шкірними та венеричними хворобами Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» «Роль запальних захворювань зубощелепного апарату в розвитку системного запалення» (номер держреєстрації 0112U001538) і «Розробка стратегії використання епігенетичних механізмів для профілактики та лікування хвороб, пов’язаних із системним запаленням» (номер держреєстрації 0114U000784). Дисертантом виконано фрагменти, присвячені вивченню впливу метформіну гідрохлориду на показники клінічного перебігу, системного запалення та вуглеводного обміну у хворих на псоріаз із супутнім МС, розробці та апробації нового способу комплексної терапії для лікування цих хворих з урахуванням показників СЗ та інсулінорезистентності (ІР).

Мета і задачі дослідження. Мета – підвищення ефективності лікування хворих на псоріаз із супутнім метаболічним синдромом шляхом індивідуалізації ранньої корекції метаболічних порушень та показників системного запалення.

Завдання дослідження:

  1. Оцінити клінічний перебіг псоріазу з супутнім МС.
  2. Оцінити рівень системного запалення та характер метаболічних порушень у хворих на псоріаз з супутнім МС.
  3. Виявити взаємозв’язки між рівнем системного запалення, клінічним перебігом псоріазу та метаболічними порушеннями у обстежених хворих.
  4. Вивчити динаміку клінічних проявів псоріазу, показників МС та системного запалення у хворих при використанні в комплексі традиційної терапії препарату групи бігуанідів метформіну гідрохлориду.
  5. 5. Оцінити терапевтичну ефективність запропонованого методу лікування у хворих на псоріаз з супутнім МС в залежності від рівня системного запалення.

Об’єкт дослідження – звичайний псоріаз (стаціонарна стадія, середній ступінь тяжкості).

Предмет дослідження – клінічні прояви, імунне запалення, метаболічний синдром, вуглеводний обмін, результати лікування.

Методи дослідження: анкетування, загальноклінічні, біохімічні, імуноферментні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше на підставі визначення підвищеного рівня показників системного запалення у хворих на псоріаз із супутнім МС та встановлення взаємозв’язку між високочутливим С‑реактивним білком (вч-СРБ), клінічним перебігом та метаболічними порушеннями встановлено, що системна запальна відповідь є загальною ланкою патогенезу цих патологічних станів.

Визначено, що збільшення вмісту вч-СРБ у хворих на псоріаз із супутнім МС сприяє достовірному посиленню інтенсивності клінічних проявів псоріазу, підвищенню рівня цитокінів (інтерлейкіну-6 (ІЛ-6), фактора некрозу пухлини – α (ФНП-α)), вираженості порушень вуглеводного обміну (збільшення індексу інсулінорезистентності) та індексу маси тіла (ІМТ).

Вперше науково обгрунтовано необхідність включення метформіну гідрохлориду в комплексне лікування хворих на стаціонару стадію звичайного псоріазу середнього ступеня тяжкості з супутнім МС.

Доведено, що призначення метформіну гідрохлориду хворим на псоріаз із супутнім МС і високим рівнем системного запалення сприяє значному покращенню клінічного перебігу псоріазу, нормалізації рівня показників системного запалення, вуглеводного обміну порівняно з хворими, у яких рівень системного запалення був нижчим, та пацієнтами, які отримували традиційне лікування.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено та впроваджено в клінічну практику спосіб лікування хворих на псоріатичну хворобу з супутнім МС та підвищеним рівнем показників системного запалення (патент на корисну модель № 106056 від 11.04.16).

Розроблено алгоритм обстеження хворих на псоріаз із супутнім МС із включенням дослідження показників СЗ та вуглеводного обміну.

Підтверджено наявність особливостей клінічного перебігу псоріатичної хвороби на фоні МС.

Встановлено доцільність визначення СЗ у хворих на псоріаз із супутнім МС за рівнем вч-СРБ, що дозволяє їх стратифікувати на групи з високим (>13,9 мг/л) та низьким (<13,9 мг/л) рівнем СЗ.

Доведено клінічну ефективність включення метформіну гідрохлориду до комплексної терапії хворих на псоріаз із супутнім МС, що дозволяє скоротити термін лікування хворих, подовжити ремісію, зменшити кількість рецидивів та, імовірно, попередити розвиток тяжких форм псоріазу, серцево-судинних захворювань і цукрового діабету.

Результати роботи впроваджено в навчальний процес кафедри внутрішніх хвороб та медицини невідкладних станів з шкірними та венеричними хворобами Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія», а також у практичну роботу Полтавського обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною працею автора під керівництвом наукового керівника, яким визначені напрямок, мета й завдання дослідження. Дисертантом проведено аналіз літературних, наукових джерел та патентно-інформаційний пошук. Здійснено підбір тематичних хворих та їх комплексне обстеження згідно розробленого плану, проведено лікування пацієнтів. Самостійно написано всі розділи дисертації, проведено статистичну обробка клінічного матеріалу та інтерпретацію отриманих результатів усіх лабораторних методів дослідження, зроблено висновки.

Дисертантом спільно з Кайдашевим І.П., співробітником Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія», виявлено спільні аспекти патогенезу псоріазу та МС, визначено залежність клініко-лабораторних показників від рівня системного запалення у хворих на псоріаз у поєднанні з МС, проведено аналіз захворюваності та поширеності псоріазу.

Дисертантом не запозичено результати та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи обговорені на обласних науково-практичних конференціях дерматологічної служби Полтавської області: «Системне запалення у хворих на псоріаз із супутнім метаболічним синдромом» (Полтава, 2014), «Аналіз захворюваності та поширеності псоріазу в Полтавській області за період з 2008 по 2013 роки» (Полтава, 2015), «Комплексне лікування хворих на псоріаз хворобу та метаболічний синдром з урахуванням показників системного запалення» (Полтава, 2015), «Вплив метформіну гідрохлорид на показники системного запалення у хворих на псоріатичну хворобу з супутнім метаболічним синдромом» (Полтава, 2015).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 7 наукових праць, у тому числі 6 статей (з них 2 – в моноавторстві) у спеціалізованих наукових виданнях України, з яких 5 статті надруковано у журналі, що входить до міжнародної наукометричної бази «Російський індекс наукового цитування» та 1 стаття надрукована в іноземному періодичному виданні Грузії, 1 патент на корисну модель.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 136 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 1 рисунком, 25 таблицями. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 2 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків, рекомендацій, списку літератури, який містить 207 літературних джерел (113 – кирилицею, 94 – латиницею), та додатку.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Під наглядом перебувало 129 пацієнтів із псоріазом у віці від 35 до 65 років. Критерії включення в дослідження були наступні: наявність поширеного псоріазу, перебіг захворювання середнього ступеня тяжкості, стаціонарна стадія захворювання, вік хворих від 40 до 60 років, наявність у пацієнтів МС, відсутність ускладнень псоріазу та супутньої патології. Пацієнти не повинні були приймати будь-яких медикаментів за 6 місяців до дослідження. Групу дослідження склали 40 пацієнтів із поширеним неускладненим бляшковим псоріазом, стаціонарною стадією, перебігом середнього ступеня тяжкості із супутнім метаболічним синдромом, 25 (62,5 %) чоловіків і 15 (37,5 %) жінок у віці від 40 до 60 років, тривалість основного захворювання коливається від 1 до 44 років, дебют захворювання від 5 до 59 років. З анамнезу відомо, що осінньо-зимовий тип псоріазу мали 6 (15 %) пацієнтів, весняно-літній – 1 (2,5 %), недиференційований – 33 (82,5 %).

Псоріаз діагностували у пацієнтів відповідно до протоколу (наказ МОЗ України № 312 від 08.05.2009р). Для оцінки тяжкості клінічного перебігу псоріазу та площі ураження шкіри застосовували індекс PАSI (Psoriasis Area Severity Index).

МС діагностували згідно з рекомендаціями Міжнародної діабетичної асоціації (IDF) та AHA / NHLBI (2005 р., з модифікацією 2009 р.). Визначали антропометричні показники з оцінкою ІМТ, яку розраховували за формулою Кетле: ІМТ = маса тіла (кг) / зріст (м)2; тип розподілу жирової тканини визначали за величиною співвідношення обсягу талії (ОТ) до обсягу стегон (ОС), яке при абдомінальному ожирінні у жінок перевищує 0,85, а у чоловіків – 1.

Обсяг лабораторних досліджень включав загальноклінічний та біохімічний аналіз крові, забраної вранці натщесерце, виконаний загальноприйнятими методами. Дослідження ліпідного обміну проводили шляхом оцінки рівня загального холестерину (ЗХ) і тригліцеридів (ТГ), концентрацію холестерину в складі ліпопротеїдів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ) визначали за співвідношенням ТГ/22,5. Дослідження вуглеводного обміну проводили шляхом визначення рівня глюкози в сироватці крові, вранці натщесерце за допомогою кількісного визначення глюкози глюкозооксидазним методом («Диякон-ДС», Росія) та інсуліну відповідно до протоколу виробника (DRG, США). Розраховували індекс ІР НОМА-IR за формулою: НОМА-IR = глюкоза натще (ммоль/л) × інсулін натще (мкМО/мл) / 22,5. Для оцінки вираженості показників СЗ визначали в сироватці крові вранці натщесерце імуноферментним методом концентрацію: вч-СРБ, ФНП-α та ІЛ-6 (ЗАТ «Вектор-Бест», Росія), а концентрацію церулоплазміну за методом Равіна (ПрАТ «Реагент», Україна).

Статистичне опрацювання отриманих результатів проводили з використанням програми Statistica 7.0. Різницю вважали вірогідною при p<0,05. Проводили парний факторний кореляційний аналіз з розрахунком коефіцієнта кореляції Пірсона.

Результати дослідження та їх обговорення. Для виявлення особливостей перебігу псоріазу, поєднаного з МС, в якості групи контролю для порівняння досліджуваних показників було відібрано групу хворих (20 осіб відповідного віку) на псоріаз із стаціонарною стадією перебігу, середнього ступеня тяжкості без МС.

З анамнезу захворювання відомо, що всі пацієнти неодноразово отримували традиційне лікування з приводу псоріазу в амбулаторних умовах та стаціонарі. У хворих на псоріаз із супутнім МС ефективність попереднього лікування була короткочасною у 26 (65,0 %) хворих, практично не відзначали позитивного ефекту лікування 14 (40,0 %) пацієнтів, а періоди ремісії були нетривалими. Патологічний процес у більшості хворих мав ексудативний характер, скарги на свербіж та печіння шкіри пред’являли 19 (47,5 %) хворих. Порушення сну, занепокоєння, тривогу в період загострення захворювання відзначали 24 (60,0 %) хворих, що вплинуло на зниження якості життя.

Показник індексу PASI у хворих на псоріаз без МС становив від 11 до 14 (12,2±0,16) бала, показник дерматологічного індексу якості життя (ДІЯЖ) – від 11 до 12 (11,2±0,05) бала, тоді як у хворих на псоріаз із супутнім МС показник індексу PASI становив від 12,0 до 16,8 (14,2±0,18) бала, а показник ДІЯЖ – від 11 до 15 (13±0,11) бала, що відповідало значенню середнього ступеня тяжкості процесу.

Таким чином, у хворих на псоріаз із супутнім МС показник індексу PASI на 18 %, а ДІЯЖ – на 16 % був вищим, ніж у хворих на псоріаз без МС.

У всіх досліджених пацієнтів із супутнім МС спостерігалося виражене підвищення артеріального тиску (АТ), надлишкова маса тіла, відповідно збільшення ІМТ. Надмірна маса тіла визначена у 1 (2,5 %) хворого, ожиріння I ступеня – у 22 (52,5 %), ожиріння II ступеня – у 12 (30,0 % ) та ожиріння III ступеня – у 5 (12,5 %) пацієнтів, при цьому ОТ склав (117,05±1,06) см, ОС – (114,57±1,26) см, співвідношення ОТ/ОС у жінок – 1,0±0,009, чоловіків – 1,04±0,007, що свідчило про наявність у всіх пацієнтів ожиріння за абдомінальним типом. У всіх хворих виявлено підвищення ЗХ, ТГ і ХС ЛПДНЩ [відповідно (9,0±0,2), (3,4±0,05) та (1,55 ± 0,02) ммоль/л], підвищення активності трансаміназ: аланінамінотрансферази – у 13 (33,5 %) і аспартатамінотрансферази – у 7 (17,5 %) хворих. Моніторинг стану вуглеводного обміну виявив підвищення рівня глюкози в сироватці крові натще у 20 (25 %) хворих [(6,32±1,1) ммоль/л], інсуліну – у 3 (7,55 %) хворих [(33,2±12,3) мкОд/мл] і НОМА-IR у 32 (77,5 %) пацієнтів (4,8±0,5), що свідчило про переважання у хворих стану ІР, тоді як у хворих на псоріаз без МС відповідні показника знаходились у межах норми (табл. 1).

Таблиця 1 – Динаміка показників вуглеводного обміну та СЗ у хворих на псоріаз із супутнім МС до та під час лікування (M±m) (n=20)

Етап
дослідження		 І група хворих контрольна

(лікування згідно протоколу)

 ІІ група хворих (лікування згідно протоколу + метформін)
Глюкоза крові (ммоль/л)
До лікування 6,29±1,1 6,35±1,2
Через 3 міс 5,87±0,9 4,84±0,7
Через 6 міс 5,8±0,9 4,1±0,5*
Інсулін (мкЕД/мл)
До лікування 15,96±0,9 14,95±1,6
Через 3 міс 36,17±2,6* 12,9±1,1#
Через 6 міс 42,24±3,5* 10,55±0,9*#
НОМА-ІR
До лікування 4,46±0,5 4,31±0,5
Через 3 міс 9,43±0,9* 2,77±0,3*#
Через 6 міс 10,88±0,7* 1,92±0,2*#
ФНП-α (пг/мл)
До лікування 21,13±2,5 21,69±2,6
Через 3 міс 21,35±2,5 1,6±0,5*
Через 6 міс 21,5±2,6 0,29±0,03*#
IL-6 (пг/мл)
До лікування 5,33±0,8 5,65±0,9
Через 3 міс 6,26±0,9 3,8±0,5#
Через 6 міс 3,5±0,5 2,05±0,3*#
вч-СРБ (пг/мл)
До лікування 14,025±1,3 13,935±1,2
Через 3 міс 14,7±1,4 8,7±1,2*#
Через 6 міс 15,7±1,5 4,45±0,9*#

Примітка. * – імовірність похибки різниці (р) між показником під час лікування та до лікування; # – імовірність похибки різниці (р) між показником лікування хворих метформіном та відповідним показником після стандартного лікування

При досліджені показників СЗ виявлено підвищення рівня вч-СРБ та ФНП-α в обох групах хворих. Так, у групі хворих на псоріаз із супутнім МС виявлено підвищення рівня вч-СРБ у 39 (97,5 %) хворих, ФНП-α у 37 (92,5 %) та ІЛ-6 у 6 (15 %) хворих, значущих змін показників церулоплазміну не спостерігалося. Рівень вч-СРБ у хворих на псоріаз із супутнім МС склав (14,14±1,1) мг/л, ФНП-α – (22,7±12,8) пг/мл, ІЛ-6 – (5,49±0,84) пг/мл, тоді як у хворих на псоріаз без МС відповідні показники становили: вч-СРБ – (12,0±1,21) мг/л, ФНП‑α – (18,5±7,8) пг/мл та ІЛ-6 – (4,9±0,65) пг/мл (при референтних значеннях показників відповідно 0,068-8,2 мг/л, 0-6 пг/мл, 0–10 пг/мл). При порівнянні показників СЗ відмічено, що у хворих на псоріаз із супутнім МС рівень СЗ був достовірно вищим за показниками: вч-СРБ – на 18 %, ФНП-α – на 23 %, ІЛ-6 – на 12 %, ніж у хворих на псоріаз без МС.

Для визначення взаємозв’язку між СЗ, метаболічними порушеннями та клінічним перебігом псоріазу з супутнім МС хворих розділили на чотири підгрупи по квартилях залежно від вмісту вч-СРБ у сироватці крові. У I підгрупу ввійшли пацієнти з помірним рівнем вч-СРБ – (7,5-13,4 мг/мл), II – з середнім (13,4-13,9 мг/мл), III – з високим (14,4-16,4 мг/мл), IV – з дуже високим (15-17,2 мг/мл). В утворених підгрупах хворих було розраховано середнє значення антропометричних показників, PASI, показників вуглеводного та ліпідного обмінів і СЗ.

Проведений внутрішньогруповий кореляційний аналіз серед підгруп пацієнтів дозволив встановити достовірні позитивні взаємозв’язки між низьким рівнем показника вч-СРБ та ІМТ, а також між високим рівнем вч-СРБ та індексом PASI, систолічним АТ та ІЛ-6. Визначено прямий кореляційний зв’язок у хворих з низьким рівнем СЗ між показником вч-СРБ та ІМТ (r = +0,65) і у хворих з високим рівнем СЗ між вч-СРП та індексом PASI (r = +0,82), систолічним АТ (r = +0,77) та ІЛ-6 (r = +0,66). Виявлені кореляційні зв’язки підтверджують, що високий рівень СЗ супроводжується порушеннями регуляції судинного тонусу і значним ураженням шкіри при псоріазі.

Для оцінки ефективності включення метформіну гідрохлориду до традиційної терапії хворих на псоріаз із МС проводилися дослідження динаміки основних клініко-лабораторних показників до та під час лікування. Всі пацієнти методом простої рандомізації були поділені на дві групи: основну та контрольну. Хворі контрольної груп отримували лікування псоріазу згідно протоколу (дієта, седативні, дезінтоксикаційні, антигістамінні засоби, гепатопротектори, вітаміни та місцеву терапію), а хворі основної групи додатково приймали метформіну гідрохлорид по 1500 мг на добу протягом 6 місяців.

Для оцінки впливу на перебіг псоріазу включення метформіну в схеми традиційної терапії під час лікування було досліджено клінічний стан хворих та оцінено його важкість шляхом підрахунку індексу PASI та ДІЯЖ до та через 1, 3, 6 місяців лікування

При досліджені динаміки індексу PASI за перший місяць лікування встановлено зниження індексу PASI в І групі дослідних хворих на 17 % до (11,78±0,6) бала, а в ІІ групі хворих – на 25 % – з (14,45±1,3) до (10,85±0,7) бала.

При досліджені динаміки ДІЯЖ за перший місяць лікування відмічено зниження показника в І групі хворих на 9,5 % – з (13±0,75) до (11,25±0,6) бала, а в ІІ групі хворих – на 13,5 % – з (13±0,75) до (11,25±0,6) бала.

Після виписки зі стаціонару хворі обох груп продовжували місцеву терапію, прийом вітамінів та дотримувалися дієти з приводу псоріазу та МС, а хворі ІІ групи додатково продовжили прийом метформіну гідрохлориду в тій же дозі.

При визначенні динаміки шкірного патологічного процесу через 3 місяці лікування встановлено достовірне зниження відповідного показника в обох групах хворих. Так, в І групі зниження PASI на 75 % досягли 20 % пацієнтів (PASI – (6,05±0,3) бала), а в ІІ групі – 85 % пацієнтів (PASI – (1,16±0,10) бала). У І групі хворих частина елементів повністю редукувала з утворенням вторинних плям, частина псоріатичних бляшок регресувала в центральній своїй частині, а у деяких хворих бляшки в ділянках колінних та ліктьових суглобів продовжували утримуватися, зберігаючи інфільтрацію та гіперемію з повним регресом лущення. У ІІ групі хворих у 85 % хворих спостерігався повний регрес псоріатичних висипань, а у 25 % хворих місцями утримувалася гіперемія.

При визначенні динаміки ДІЯЖ через 3 місяці лікування в І групі хворих цей показник знизився до (8,5±0,4) бала, що на 36,2 % нижче, ніж через 1 місяць лікування та на 42,3 % нижче, ніж до лікування. У хворих ІІ групи показник ДІЯЖ знизився до (2,5±0,1) бала, що на 77,8 % нижче, ніж через 1 місяць лікування та на 82,7 % нижче, ніж до лікування.

Через 6 місяців лікування в першій групі хворих спостерігалося загострення псоріазу у 16 (80,0 %) хворих (PASI – (17,05±3,7) бала, ДІЯЖ – 14,25 бала), а в ІІ групі – у 4 (20,0 %) хворих (PASI – (3,8±0,5) бала, ДІЯЖ – 5,5 бала).

При аналізі динаміки досліджуваних показників через 3 місяці встановлено достовірне підвищення інсуліну на 127 % та індексу НОМА-ІR – на 111 % в І групі хворих та достовірне зниження індексу НОМА-ІR на 36 %, ФНП-α – на 93 %, СРБ – на 38 % в ІІ групі хворих. Тоді як через 6 місяців відмічено достовірне підвищення інсуліну на 165 %, індексу НОМА-ІR – на 144 % в І групі хворих та достовірне зниження інсуліну на 30 %, індексу НОМА-ІR – на 56 %, ФНП-α – на 99 %, ІЛ-6 – на 64 % та СРБ – на 68 % в ІІ групі хворих відносно показників, отриманих до лікування. При дослідженні інших показників значимих змін не спостерігалося.

Для більш чіткого контролю лікування та впливу терапії на клініко-лабораторні показники залежно від рівня СЗ кожна з груп була поділена за рівнем вч-СРБ у сироватці крові за допомогою медіан на дві підгрупи: з високим рівнем СЗ та низьким рівнем СЗ. Таким чином, утворилося чотири підгрупи хворих. У створених підгрупах були розраховані середні показники, що характеризували вираженість запального процесу, метаболічних порушень і псоріазу. Імовірність похибки різниці розраховувалась як усередині кожної підгрупи, порівнюючи значення конкретного показника до та під час лікування, так і між підгрупами.

Після закінчення стаціонарного лікування було відмічено достовірне зниження індексу PASI лише в ІІ групі хворих із високим рівнем СЗ. Так, в І групі хворих відмічено зниження індексу PASI в підгрупі хворих із високим рівнем СЗ на 17 %, а в підгрупі з низьким рівнем СЗ на 16 %. При дослідженні відповідного показника в ІІ групі хворих відмічено зниження індексу PASI в підгрупі з високим рівнем СЗ на 30 %, а в підгрупі з низьким рівнем СЗ на 17 %.

За перший місяць лікування в І групі хворих відмічено зниження ДІЯЖ у підгрупі хворих із високим рівнем СЗ на 9 % – з (14,9±0,8) до (13,5±0,7) бала, а в підгрупі хворих із низьким рівнем СЗ – на 11 % – з (11,2±0,6) до (10,0±0,5) бала. При дослідженні відповідного показника в ІІ групі спостерігалося зниження ДІЯЖ у підгрупі з високим рівнем СЗ на 16 % – з (14,9±0,8) до (12,5±0,6) бала, а в підгрупі з низьким рівнем СЗ – на 11 % – з (11,2±0,6) до (10,0±0,5) бала.

Через 3 місяці лікування встановлено достовірне зниження індексу PASI в усіх підгрупах хворих. При дослідженні динаміки індексу PASI в І групі хворих зниження індексу PASI на 75 % спостерігалося в підгрупі з високим СЗ у 10 % хворих, а в підгрупі хворих із низьким рівнем СЗ – у 30 % хворих. При дослідженні індексу PASI в ІІ групі хворих у підгрупі з високим рівнем СЗ клінічного вилікування псоріазу (зниження PASI на 75 % та більше) досягнуто у 90 % хворих, а в підгрупі з низьким рівнем системного запалення – у 80 % хворих.

Через 3 місяці лікування в І групі хворих відмічено зниження ДІЯЖ у підгрупі хворих із високим рівнем СЗ до (9,0±0,3) бала, що на 33 % нижче, ніж відповідний показник через 1 місяць лікування та на 40 % нижче, ніж до лікування, а в підгрупі хворих із низьким рівнем СЗ – до (7,0±0,3) бала, що на 30 % нижче, ніж відповідний показник через 1 місяць лікування та на 38 % нижче, ніж до лікування. У ІІ групі хворих у підгрупі з високим рівнем СЗ ДІЯЖ знизився до (2,0±0,05) бала, що на 84 % нижче, ніж відповідний показник через 1 місяць лікування та на 87 % нижче, ніж до лікування, а в підгрупі хворих із низьким рівнем СЗ – до (3,0±0,06), що на 70 % нижче, ніж відповідний показник через 1 місяць лікування та на 97 % нижче, ніж до лікування.

У І групі хворих із високим рівнем СЗ рецидив псоріазу спостерігався у 100 % хворих, а з низьким рівнем СЗ – у 60 % хворих. Тоді як у ІІ групі хворих з високим рівнем СЗ рецидив псоріазу спостерігався у 10 % хворих, а з низьким рівнем СЗ – у 30 % хворих. Також потрібно відмітити, що у 40 % хворих І групи рецидив псоріазу спостерігався вже через 4 місяці лікування та PASI у них був вищим, ніж у хворих ІІ групи.

Через 6 місяців лікування в І групі хворих у підгрупі з високим рівнем СЗ ДІЯЖ підвищився до (16,0±0,9) бала, що на 78 % вище, ніж відповідний показник через 3 місяці лікування та на 7 % вище, ніж до лікування, а в підгрупі хворих із низьким рівнем СЗ – до (12,5±0,7) бала, що на 79 % вище, ніж відповідний показник через 3 місяці лікування та на 12 % вище, ніж до лікування. У ІІ групі хворих у підгрупі з високим рівнем СЗ ДІЯЖ підвищився до (4,0±0,09) бала, що на 100 % вище, ніж відповідний показник через 3 місяці лікування, але на 73 % нижче, ніж до лікування, а в підгрупі хворих із низьким рівнем СЗ – до (7,0±0,2) бала, що на 133 % вище, ніж відповідний показник через 3 місяці лікування, але на 38 % нижче, ніж до лікування.

Для оцінки впливу лікування на показники СЗ та рівня ФНП-α в І групі хворих встановлено достовірне підвищення ФНП-α протягом усього лікування. Тоді як у ІІ групі хворих рівень ФНП-α мав тенденцію до зниження, яка була достовірно нижчою вже через 3 місяці лікування в обох підгрупах хворих.

При дослідженні динаміки середньогрупового показника ФНП-α через 6 місяців лікування відмічено, що в І групі хворих у підгрупі з високим рівнем СЗ ФНП-α за 6 місяців лікування підвищився на 1 % – з (30,6±2,6) до (30,9±2,9) пг/мл, а в підгрупі з низьким рівнем СЗ – на 4 % – з (11,66±2,2) до (12,1±1,5) пг/мл. Тоді як при дослідженні відповідного показника в ІІ групі хворих у підгрупі з високим рівнем СЗ показник ФНП-α за 6 місяців лікування знизився на 99 % – з (26,45±2,7) до (0,34±0,05) пг/мл, а в підгрупі з низьким рівнем СЗ теж на 99 % – з (16,93±2,4) до (0,2±0,003) пг/мл.

При дослідженні рівня ІЛ-6 через 3 місяці лікування в І групі хворих спостерігалося підвищення ІЛ-6, а в ІІ групі хворих відповідний показник мав тенденцію до зниження, яка була достовірно значимою в підгрупі з високим рівнем СЗ. При дослідженні відповідного показника через 6 місяців лікування спостерігалося зниження відповідного показника в усіх підгрупах хворих, але достовірно значимим воно було в підгрупах із високим рівнем СЗ. Так, у І групі хворих у підгрупі з високим рівнем СЗ відповідний показник за 6 місяців лікування знизився на 42 % – з (6,62±0,8) до (3,82±0,5) пг/мл, а в підгрупі з низьким рівнем СЗ – на 22 % – з (4,04±0,6) до (3,17±0,5) пг/мл. Тоді як у ІІ групі хворих у підгрупі з високим рівнем СЗ показник ІЛ-6 за 6 місяців лікування знизився на 78 % – з (9,05±0,9) до (2,0±0,3) пг/мл, а в підгрупі з низьким рівнем СЗ – на 7 % – з (2,25±0,3) до (2,1±0,3) пг/мл.

При дослідженні рівня вч-СРП у І групі хворих спостерігалося підвищення відповідного показника протягом усього лікування. Тоді як у ІІ групі хворих рівень вч-СРП мав тенденцію до зниження, яка була достовірно нижчою через 3 місяців лікування в підгрупі з високим рівнем СЗ та в обох підгрупах хворих через 6 місяців лікування. Так, у І групі хворих у підгрупі хворих з високим рівнем СЗ відповідний показник за 6 місяців лікування підвищився на 8 % – з (16,65±1,3) до (18,0±1,4) пг/мл, а в підгрупі з низьким рівнем СЗ – на 19 % – з (11,4±1,2) до (13,5±1,5) пг/мл. Тоді як при дослідженні відповідного показника в ІІ групі хворих у підгрупі з високим рівнем СЗ показник вч-СРП за 6 місяців лікування знизився на 79 % – з (16,4±1,4) до (3,5±0,3) пг/мл, а в підгрупі з низьким рівнем СЗ – на 53 % – з (11,47±1,1) до (5,4±0,5) пг/мл.

При оцінці впливу лікування на показники вуглеводного обміну та дослідженні рівня глюкози крові встановлено, що в І групі хворих протягом усього лікування відповідний показник залишився майже незмінним. Тоді як у ІІ групі хворих із високим рівнем СЗ показник глюкози крові за 6 місяців лікування знизився на 38 % – з (6,87±1,2) до (4,24±0,8) ммоль/л, а в підгрупі з низьким рівнем СЗ – на 32 % – з (5,82±0,9) до (3,96±0,3) ммоль/л.

При дослідженні рівня інсуліну в І групі хворих спостерігалося достовірне підвищення відповідного показника протягом усього лікування. Тоді як у ІІ групі хворих рівень інсуліну крові мав тенденцію до зниження, яка була достовірно нижчою вже через 6 місяців лікування в підгрупі хворих із високим рівнем СЗ. Так, у І групі хворих у підгрупі з високим рівнем СЗ показник інсуліну підвищився за 6 місяців лікування на 181 % – з (16,65±1,5) до (46,78±2,6) мкОД/мл, а в підгрупі з низьким рівнем СЗ – на 147 % – з (15,26±1,6) до (37,7±3,5) мкОД/мл. Тоді як у ІІ групі хворих у підгрупі з високим рівнем СЗ показник інсуліну знизився за 6 місяців лікування на 43 % – з (19,13±1,7) до (10,9±1,1) мкОД/мл, а в підгрупі з низьким рівнем СЗ – на 5 % – з (10,76±1,5) до (10,2±1,2) мкОД/мл.

При розрахунку індексу HOMA-IR та аналізі отриманих результатів відмічено, що в І групі хворих спостерігалося підвищення відповідного показника протягом усього лікування, яке було достовірно вищим вже через 3 місяці лікування в підгрупі з високим рівнем СЗ, а через 6 місяців – і в підгрупі з низьким рівнем СЗ. Тоді як у ІІ групі хворих індекс HOMA-IR навпаки мав тенденцію до зниження, яка була достовірно нижчою вже через 3 місяців лікування в підгрупі з високим рівнем СЗ. Таким чином, у І групі хворих у підгрупі з високим рівнем СЗ відповідний показник за 6 місяців лікування підвищився на 171 % – з (4,89±0,5) до (13,25±0,9), а в підгрупі з низьким рівнем СЗ – на 110 % – з (4,04±0,5) до (8,51±0,7). Тоді як, при дослідженні відповідного показника в ІІ групі хворих у підгрупі з високим рівнем СЗ індекс HOMA-IR за 6 місяців лікування знизився на 64,9 % – з (5,84±0,5) до (2,05±0,3), а в підгрупі з низьким рівнем СЗ – на 35,6 % – з (2,78±0,3) до (1,79±0,2).

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове рішення наукового завдання, що полягає у підвищенні ефективності лікування хворих на псоріаз із супутнім МС шляхом призначення метформіну гідрохлориду на підставі вивчення показників клінічного перебігу, системного запалення та вуглеводного обміну.

1. Враховуючи виражену розповсюдженість псоріазу серед населення, значну питому вагу у загальній структурі захворювань шкіри, високу частоту метаболічних порушень, роль СЗ у патогенезі імуноопосередкованих хвороб, а також довготривалий рецидивуючий перебіг дерматозу, низьку ефективність терапії, актуальним є оптимізація терапевтичної тактики ведення хворих на псоріаз із супутнім МС.

2. Клінічний перебіг псоріазу з супутнім МС характеризується більш вираженим підвищенням індексу PASI (на 18 %), погіршенням ДІЯЖ (на 16 %), схильністю до ексудативних проявів, частими рецидивами хвороби до 4 разів на рік та низькою ефективністю традиційної терапії порівняно з групою хворих на псоріаз без МС.

3. У хворих на псоріаз із супутнім МС виявлено СЗ, яке полягало в підвищенні рівня ФНП-α на 23 %, вч-СРБ – на 18 %; порушення вуглеводного обміну за рахунок підвищення НОМА-IR на 73 %, глюкози – на 15 %, інсуліну – на 33 % порівняно з групою хворих на псоріаз без МС.

4. При середньому ступені тяжкості у хворих на стаціонарну стадію псоріазу із супутнім МС встановлено вірогідну кореляційну залежність між індексом PASI і рівнем показників СЗ – вч-СРБ (r = 0,82), ІЛ-6 (r = 0,66), ФНП-α (r = 0,10), та порушенням вуглеводного обміну – інсулін (r = 0,44), НОМА-IR (r = 0,46); ІМТ (r = 0,19).

5. Включення метформіну гідрохлориду до комплексної терапії хворих на псоріаз із супутнім МС за 6 місяців лікування зменшило тяжкість перебігу псоріазу за показниками змін: PASI на 78 %, ДІЯЖ – на 61 % і кількість загострень псоріазу на 26 %; сприяло достовірному зниженню показників вуглеводного обміну: НОМА-IR на 82 %, інсуліну на 75 %, глюкози на 29 % та СЗ: вч-СРБ на 71 %, ІЛ-6 на 41 %, ФНП-α на 99 %; сприяло зниженню ІМТ на 13 %, ЗХ – на 16 %, ТГ – на 25 % порівняно з показниками групи контролю, які лікувалися згідно протоколу.

6. Призначення метформіну гідрохлориду хворим на псоріаз із супутнім МС залежно від рівня СЗ показало найвищу клінічну ефективність призначення препарату в підгрупі хворих із високим рівнем вч-СРБ [(16,4±1,4) пг/мл, р<0,05] порівняно з підгрупою хворих із низьким вч-СРБ [(11,47±1,1) пг/мл, р<0,05].

РЕКОМЕНДАЦІЇ

  1. Хворим на псоріаз середнього ступеня тяжкості, стаціонарною стадією перебігу з супутнім МС рекомендується проводити дослідження рівня СЗ за показниками: СРБ, ІЛ-6, ФНП-α; стану вуглеводного обміну за показниками: глюкоза, інсулін, та проводити розрахунок показника індексу НОМА-IR для визначення наявності ІР.
  2. 2. Для підвищення ефективності лікування хворим на псоріаз середнього ступеня тяжкості, стаціонарною стадією перебігу з супутнім МС та високим рівнем СЗ рекомендується включити до комплексної терапії псоріазу препарат метформіну гідрохлорид (по 1500 мг на добу), що призводить до зменшення інтенсивності клінічних проявів псоріазу (РАSI), кількості чергових загострень дерматозу, зниження показників СЗ, покращення показників вуглеводного обміну та ІР.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ємченко Я.О. Деякі спільні аспекти патогенезу псоріазу та метаболічного синдрому / Я.О. Ємченко, К.Є. Іщейкін, І.П. Кайдашев // Світ медицини та біології. – 2013. – № 1 (36). – С. 176-180.

2. Ємченко Я.О. Залежність клініко-лабораторних показників від рівня системного запалення у хворих псоріатичною хворобою середнього ступеня тяжкості з супутнім метаболічним синдромом / Я.О. Ємченко, К.Є. Іщейкін, І.П. Кайдашев // Світ медицини та біології. – 2014. – № 3 (45). – С. 40-43.

3. Ємченко Я.О. Аналіз захворюваності та поширеності на псоріаз в Україні та Полтавській області / Я.О. Ємченко, К.Є. Іщейкін, І.П. Кайдашев // Актуальні проблеми сучасної медицини. – 2014. – Т. 14, № 3 (47). – С. 72-76.

4. Емченко Я.А. Особенности клинического течения псориаза у больных с сопутствующим метаболическим синдромом в зависимости от уровня системного воспаления / Я.А. Емченко // Georgian Medical News. – 2014. – № 11 (236). – Р. 43-47.

5. Ємченко Я.О. Ефективність включення метформіну гідрохлорид до комплексної терапії хворих на псоріатичну хворобу та метаболічний синдром / Я.О. Ємченко, К.Є. Іщейкін // Світ медицини та біології. – 2015. – № 4 (54). – С. 22-27.

6. Ємченко Я.О. Комплексне лікування хворих на псоріатичну хворобу та метаболічний синдром з урахуванням показників системного запалення / Я.О. Ємченко // Актуальні проблеми сучасної медицини. – 2015. – № 3 (51). – С. 114-119.

7. Пат. на корисну модель 106056 UA, МПК А61К31/19, А61Р17/06, А61Р5/50; А61Р3/04. Спосіб лікування хворих на псоріатичну хворобу з супутнім метаболічним синдромом та підвищеним рівнем показників системного запалення / К.Є. Іщейкін, Я.О. Ємченко; заявник і патентовласник ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія». – № u201510985; заявл. 09.11.2015; опубл. 11.04.2016, бюл. № 7.

АНОТАЦІЯ

Ємченко Я.О. Індивідуалізація терапії хворих на псоріатичну хворобу та метаболічний синдром з урахуванням показників системного запалення. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби. – Державна установа «Інститут дерматології та венерології НАМН України», Харків, 2016.

Дисертація присвячена вирішенню актуального завдання сучасної дерматології – підвищенню ефективності лікування хворих на псоріаз із супутнім метаболічним синдромом шляхом індивідуалізованого призначення метформіну на основі визначення показників системного запалення та інсулінорезистентності.

Виявлено клінічні особливості псоріазу з супутнім метаболічним синдромом, наявність системного запалення, порушень вуглеводного обміну, залежність тяжкості клінічного перебігу захворювання від рівня високочутливого С-реактивного білка, фактора некрозу пухлин α, інсуліну та НОМА.

Розроблено метод комплексного лікування хворим на псоріаз із супутнім метаболічним синдромом з використанням метформіну на фоні комплексної терапії, що призводить до покращення клінічного перебігу та нормалізації більшості лабораторних показників.

Ключові слова: псоріаз, метаболічний синдром, показники системного запалення, лікування.

АННОТАЦИЯ

Емченко Я.А. Индивидуализация терапии больных псориатической болезнью и метаболическим синдромом с учетом показателей системного воспаления. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 – кожные и венерические болезни. – Государственное учреждение «Институт дерматологии и венерологии НАМН Украины», Харьков, 2016.

Диссертация посвящена решению актуальной задачи современной дерматологии – повышению эффективности лечения больных псориазом с сопутствующим метаболическим синдромом (МС) путем индивидуализированного назначения метформина на основе определения показателей системного воспаления и инсулинорезистентности.

При обследовании 129 больных псориазом были отобраны для исследования 40 больных, у которых установлен диагноз распространенный псориаз средней степени тяжести стационарная стадия с сопутствующим метаболическим синдромом, 25 (62,5 %) мужчин и 15 (37,5 %) женщин в возрасте от 40 до 60 лет, продолжительность основного заболевания колеблется от 1 до 44 лет, дебют заболевания от 5 до 59 лет. Анамнестически осенне-зимний тип псориаза имели 6 (15 %) пациентов, весенне-летний – 1 (2,5 %), недифференцированный – 33 (82,5 %).

У всех исследованных пациентов наблюдалось выраженное повышение артериального давления, избыточная масса тела, соответственно увеличение индекса массы тела (ИМТ). Согласно классификации ожирения по ИМТ (ВОЗ, 1997) с избыточной массой тела был 1 человек (2,5 %), ожирением I степени – 22 человека (52,5 %), ожирением II степени – 12 человек (30 %), ожирением III степени – 5 человек (12,5 %). Окружность талии – (117,05±1,06) см, окружность бедер – (114,57±1,26) см. Соотношение окружности талии к окружности бедер у женщин – (1,0±0,009), у мужчин – (1,04±0,007). Показатель индекса PASI – (14,2±0,18) балла, дерматологический индекс качества жизни – (13±0,172) балла. При исследовании липидного обмена у всех больных выявлено повышение общего холестерина, триглицеридов и липопротеидов очень низкой плотности (соответственно (9,0±0,2); (3,4±0,05) и (1,55±0,02) ммоль/л). При исследовании состояния углеводного обмена выявлено повышение уровня глюкозы в сыворотке крови натощак у 20 (25 %) больных [(6,32±1,1 ммоль/л], инсулина у 3 (7,55 %) больных [(33,2±12,3) мкЕД/мл] и НОМА-IR у 32 (77,5 %) пациентов (4,8±0,5). При оценке показателей системного воспаления выявлено повышение уровня высокочувствительного С-реактивного белка (вч-СРБ) у 39 (97,5 %) больных, фактора некроза опухоли – α (ФНО-α) у 37 (92,5 %) и интерлейкина-6 (ИЛ-6) в 6 (15 %) больных, значимых изменений показателей церулоплазмина не наблюдалось. Уровень вч-СРБ у больных псориазом составил (14,14±1,1) мг/л, ФНО-α – (22,7±12,8) пг/мл, ИЛ-6 – (5,49±0,84) пг/мл.

Таким образом, клиническое течение псориаза с сопутствующим МС характеризуется значительной площадью поражения кожи, частыми рецидивами (до 4 раз в год), низкой эффективностью стандартной терапии, наличием системного воспаления, которое заключалось в повышении уровня ФНО-α, вч-СРБ и нарушением углеводного обмена (НОМА, глюкоза, инсулин).

Для проведения оценки влияния системного хронического воспаления на течение псориаза и МС все пациенты были разделены на четыре подгруппы по квартилям в зависимости от уровня вч-СРБ в сыворотке крови. В I подгруппу вошли пациенты с умеренным уровнем вч-СРБ – (7,5-13,4 мг/л), во II – со средним (13,4-13,9 мг/л), в III – с высоким (14-14,6 мг/л), в IV – с очень высоким (15-17,2 мг/л). В образованных подгруппах больных рассчитаны средние значения таких показателей, как антропометрия, выраженность течения псориаза, углеводного и липидного обменов и воспалительного процесса.

Проведенный внутригрупповой корреляционный анализ среди подгрупп пациентов позволил установить следующие достоверные положительные взаимосвязи между низким уровнем показателя СРБ и индексом массы тела, а также между высоким уровнем вч-СРБ и индексами PASI, систолическим артериальным давлением и ИЛ-6. Выявленные корреляционные связи подтверждают, что высокий уровень системного воспаления сопровождается нарушениями регуляции сосудистого тонуса и значительным поражением кожи при псориазе. Таким образом, у пациентов с псориазом и МС важную роль играет системный воспалительный процесс, который сопровождается развитием инсулинорезистентности, нарушением липидного и углеводного обменов, регуляции тонуса сосудов. Нарастание интенсивности системного воспаления сопровождается усилением кожных повреждений, повышением уровня систолического артериального давления, нарушением липидного и углеводного обменов. Процессы системного воспаления и инсулинорезистентность у больных псориазом с МС могут быть потенциальными мишенями комплексной терапии.

Разработан метод комплексного лечения больных псориазом с сопутствующим МС, который предусматривает включение в комплексную терапию псориаза препарата метформина, что приводит к улучшению клинического течения и нормализации большинства лабораторных показателей через 6 месяцев терапии.

Ключевые слова: псориаз, метаболический синдром, показатели системного воспаления, лечение.

SUMMARY

Yemchenko Y.O. The individualization of therapy of patients with psoriatic disease and metabolic syndrome based on indicators of systemic inflammation. – Manuscript.

The thesis for the degree of candidate of medical sciences in specialty 14.01.20 – skin and venereal diseases. – State Establishment «Institute of Dermatology and Venereology of NAMS of Ukraine», Kharkiv, 2016.

Dissertation is devoted to urgent problems of modern dermatology – improving the efficiency of the treatment of psoriasis patients with concomitant metabolic syndrome by based on indicators of systemic inflammation and insulin resistance individualizing of the treatment with metformin hydrochloride.

Revealed clinical particularity of psoriasis with concomitant metabolic syndrome as a result of systemic inflammation and carbohydrate metabolism disturbances. Show the dependency of the clinical severity on levels of high-sensitivity C-reactive protein, tumor necrosis factor alpha, insulin and HOMA.

The method of treatment of patients with psoriasis with concomitant metabolic syndrome was presented, which involves metformin hydrochloride, improve clinical outcomes and normalize majority laboratory parameters.

Key words: psoriasis, metabolic syndrome indicators of systemic inflammation, treatment.