Oops! It appears that you have disabled your Javascript. In order for you to see this page as it is meant to appear, we ask that you please re-enable your Javascript!

Державна установа
«Інститут дерматології та венерології НАМН України»

Берегова Алла Анатоліївна

УДК 616.517:616.839-092-08

ПОРУШЕННЯ СТАНУ ЕРГО- ТА ТРОФОТРОПНОЇ СИСТЕМ

ПРИ ПСОРІАЗІ ТА ЇХ ПАТОГЕНЕТИЧНА КОРЕКЦІЯ


14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Харків – 2016

Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Харківському національному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор
Біловол Алла Миколаївна,
Харківський національний медичний університет
МОЗ України, завідувач кафедри дерматології,
венерології та медичної косметології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Волкославська Валентина Миколаївна,
ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України», завідувач відділу науково-аналітичної роботи
в дерматології та венерології;

доктор медичних наук, професор
Айзятулов Рушан Фатіхович,
Донецький національний медичний університет імені М. Горького
МОЗ України, завідувач кафедри дерматовенерології та косметології.

Захист відбудеться «_____» ______________2016 р. о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України» (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 7/9).

Автореферат розісланий «_____» ______________2016 р.

В. о. вченого секретаря
спеціалізованої вченої ради,
д. мед. н., с. н. с.                                                                            І.О. Олійник


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За сучасним визначенням псоріаз – це хронічний дерматоз мультифакторіальної природи з домінуючим значенням у розвитку генетичних та імунних факторів, що характеризується прискореною проліферацією епідермоцитів, порушенням їх диференціювання, запальною реакцією в дермі, змінами в різних органах і системах, метаболічними розладами (Weigle N. et al., 2013; Machado-Pinto J. et al., 2016; Furue M., Kadono T., 2016). За період 2000-2015 рр. мало місце зростання розповсюдженості псоріазу в 3 рази. Висока захворюваність на псоріаз, хронічний рецидивуючий перебіг, зростання кількості торпідних до лікування випадків, порушення психосоціальної адаптації хворих спонукає до пошуку нових, патогенетично обґрунтованих методів терапії. Останнім часом у патогенезі псоріазу важливу роль відводять порушенням гомеостазу з наступним зниженням адаптаційних механізмів (Адаскевич В.П., Козина Ю.В., 2010; Добржанська Є. І., 2013). Доведено, що будь-яке втручання у гомеостаз організму тягне за собою зміни його біологічного стану, розвиток стресових реакцій. Тому багато захворювань, у тому числі й псоріаз, є наслідком порушень функцій, які відповідають за пристосування організму до певних змін (Крыжановский Г.Н. и соавт., 2010; Добржанська Є.І., 2013). Безпосередню участь у розвитку стресових реакцій беруть ерго- і трофотропна системи. Ерготропна система здійснює пристосування організму до будь-яких факторів зовнішнього або внутрішнього середовища завдяки посиленню активності катаболічних процесів. Основну роль у забезпеченні ерготропної реакції відіграють симпато-адреналові механізми. Трофотропна система, навпаки, сприяє збереженню та накопиченню енергії в організмі за рахунок активації анаболічних процесів. У здійсненні трофотропних реакцій бере участь парасимпатичний відділ вегетативної нервової системи, а також гормони анаболічної дії та інші метаболіти. Як правило, ерго- і трофотропна системи діють синергічно. Але у певній ситуації як ерготропні, так і трофотропні реакції (адаптаційно-компенсаторні за своєю сутністю) у надлишковому стані з фізіологічних перетворюються на патологічні, що сприяє розвитку різних клінічних синдромів і захворювань (Цераидис Г.С. и соавт., 1977; Roman I.I. et al., 2016). Для лікування псоріазу сьогодні використовують препарати різних фармакологічних груп, які, як правило, вибірково коригують патогенетичні ланки псоріазу (Беляев Г.М., 2009; Болотная Л.А., 2015; Stein-Gold L.F., 2016). Терапевтичні схеми, що використовуються останнім часом, не враховують стан ерго- і трофотропної систем організму пацієнтів. Тому пошук та обґрунтування використання в практиці оптимальної схеми лікування псоріазу, що надає суттєвий вплив на нормалізацію концентрації речовин ерго- і трофотропної дії в організмі хворих є актуальною проблемою дерматології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках науково-дослідних робіт Харківського національного медичного університету «Раціональна терапія хворих на псоріаз асоційована з кардіометаболічними порушеннями з урахуванням етіопатогенетичних чинників» (№ держреєстрації 0112U001815), «Оптимізація лікування псоріатичної патології, поєднаної з артеріальною гіпертензією» (№ держреєстрації 0116U004976). Дисертантом особисто виконано фрагмент, присвячений вивченню особливостей клініки та діагностики псоріазу з урахуванням патогенетичних ланок захворювання.

Мета і задачі дослідження. Мета – підвищити ефективність терапії та розробити патогенетично обґрунтований метод лікування хворих на псоріаз на підставі вивчення стану ерго- і трофотропної систем.

Для досягнення поставленої мети були вирішені такі задачі:

1. Вивчити клінічні прояви псоріазу, визначити ступінь тяжкості, провести клініко-статистичні співставлення у хворих з дерматозом.
2. Оцінити у хворих на псоріаз різного ступеня тяжкості стан ерготропної системи за показниками обміну катехоламінів (КА) (діоксифенілаланін (ДОФА), дофамін (ДА), норадреналін, адреналін, ванілілмигдальна (ВМК) та гомованілінова кислоти [ГМК]) і адаптаційно-репаративних реакцій (компоненти вуглеводвмісних білків, 17‑оксикортикостероїди [17-ОКС]).
3. Дослідити у хворих на псоріаз різного ступеня тяжкості стан трофотропної системи за показниками обміну медіаторів – серотоніну та гістаміну.
4. Визначити найбільш чутливі показники стану ерго- і трофотропної систем залежно від ступеня тяжкості псоріазу.
5. Розробити комплексну патогенетичну терапію з корекцією порушень ерго- і трофотропної систем у хворих на псоріаз та оцінити її ефективність за динамікою змін чутливих показників.

Об’єкт дослідження: псоріаз різного ступеня тяжкості.

Предмет дослідження: особливості обміну КА і пов’язаних з ним адаптивно-репаративних процесів, серотоніну та гістаміну, результати лікування.

Методи дослідження: клінічні, біохімічні, математичні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Одержано нові дані щодо патогенетичних механізмів порушень обміну КА та пов’язаних з ним адаптивно-репаративних процесів, обміну медіаторів трофотропної системи – серотоніну та гістаміну – залежно від ступеня тяжкості псоріазу. Вперше визначено залежність дисфункції вегетативної нервової системи від ступеня тяжкості псоріазу, що підтверджується активацією симпато-адреналових механізмів у хворих з легким ступенем захворювання, превалюванням парасимпатичних регуляторних механізмів забезпечення гомеостатичної функції організму при тяжкому ступені захворювання. Виявлено чітку дисоціацію в активності ланок симпато-адреналової системи при псоріазі: у разі легкого та середнього ступеня тяжкості – превалювання тонусу і реактивності гормональної ланки над нервовою; у разі тяжкого – нервової над гормональною. Встановлено залежне від тяжкості хвороби виснаження ерготропних функцій, пов’язаних з адаптаційно-репаративними реакціями, розвитком деструктивних і дезорганізаційних процесів у сполучнотканинних структурах, зниженням функціональних резервів кори наднирників, на фоні активації трофотропних функцій.

Вперше науково обґрунтовано комплексну терапію псоріазу з використанням метамаксу та кортексину, надано оцінку розробленої терапії.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено і апробовано комплексний метод корекції порушень стану ерго- і трофотропної систем у хворих на псоріаз різного ступеня тяжкості шляхом введення до традиційної терапії препаратів з неспецифічними механізмами дії – метамаксу та кортексину. Застосування розробленого методу сприяє усуненню клінічних проявів захворювання, зменшенню кількості рецидивів. Виявлено найбільш чутливі показники стану ерго- і трофотропної систем залежно від ступеня тяжкості псоріазу, показана можливість їх використання для об’єктивної оцінки ступеня тяжкості та ефективності терапії дерматозу. Розроблено спосіб визначення ступеня тяжкості псоріазу за рівнем у біологічній рідині КА – норадреналіну, адреналіну та їх метаболітів – ВМК та ГМК (патент на корисну модель № 107329 від 25.05.2016).

Теоретичні положення дослідження та практичні рекомендації впроваджено в роботу кафедри дерматовенерології та косметології з курсом дерматовенерології і естетичної медицини факультету післядипломної освіти Запорізького державного медичного університету, кафедри дерматовенерології та ВІЛ/СНІДу Харківської медичної академії післядипломної освіти, клініки Державної установи «Інститут дерматології та венерології НАМН України», Комунального закладу охорони здоров’я «Харківський міський клінічний шкірно-венерологічний диспансер № 5».

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто визначено програму досліджень, сформовано групи хворих, виконано експерименти, проведено статистичне опрацювання одержаних результатів. Аналіз та інтерпретацію результатів дослідження здійснено разом із науковим керівником. Дисертантом спільно з В.І. Жуковим та С.О. Стеценко, співробітниками Харківського національного медичного університету, досліджено біохімічні особливості стану адаптивно-репаративних процесів і обміну серотоніну у хворих на псоріаз залежно від ступеня тяжкості псоріазу.

Дисертантом не запозичено результати та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднені на засіданні Харківського наукового товариства дерматовенерологів та косметологів «Школа нових методів діагностики, лікування та профілактики в дерматовенерології» (Харків, 2016); на науково-практичній конференції з міжнародною участю «Інноваційні технології в дерматовенерології. Міждисциплінарні зв’язки» (Харків, 2015); науково-практичній конференції молодих вчених інституту «Школа нових методів діагностики, лікування та профілактики в дерматовенерології» (Харків, 2015); міжнародному конгресі «Людина та ліки України» (Київ, 2015); IХ Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні питання косметології та дерматології» (Запоріжжя, 2015); науково-практичній конференції «Слобожанські читання. Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології та управління охорони здоров’я» (Харків, 2015); науково-практичній конференції «Слобожанські читання. Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології та управління охороною здоров’я» (Харків, 2014).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць, у тому числі 6 статей, з них 5 статей у спеціалізованих наукових виданнях України, 1 стаття в іноземному журналі, 5 статей у журналах, що входять до міжнародної наукометричної бази «Російський індекс наукового цитування», 1 стаття – INDEX COPERNICUS, 7 тез доповідей, 1 патент України на корисну модель.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена на 170 сторінках, складається зі вступу, 6 розділів, висновків, рекомендацій, списку літератури та додатку. Робота ілюстрована 26 таблицями, 25 рисунками. Список використаних джерел включає 291 найменування, з яких 203 – кирилицею та 88 – латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і вирішення задач дослідження з 97 хворих сформовано три групи. До I групи залучено 35 хворих з легким ступенем тяжкості псоріазу, до II групи – 32 хворих із середньотяжким, до III групи – 30 хворих з тяжким (тяжкість хвороби встановлювали за індексом PASI). Критеріями включення до груп були: вік хворих від 30 до 50 років, верифікований діагноз псоріазу, згода на участь у дослідженні; критеріями виключення: пацієнти з декомпенсованими станами, хронічними захворюваннями у стадії загострення, особи, нездатні дати згоди на участь у дослідженні, вагітні жінки, хворі на СНІД. У хворих з’ясовувалися скарги, збиралися дані анамнезу життя і хвороби, ретельно вивчалися об’єктивні прояви хвороби, патологію внутрішніх органів і систем. Проводилося неодноразове (до та після лікування) вивчення клінічного та біохімічного аналізу крові, сечі, за необхідністю – ультразвукові, електрокардіографічні та інші дослідження, а також враховувалися консультації суміжних спеціалістів. До групи контролю залучено 30 практично здорових осіб, які достовірно не відрізнялися за статтю та віком від хворих.

Рівень добової екскреції з сечею КА, їх попередника ДОФА оцінювався спектрофлюориметрично з попередньою адсорбцією методом колонкової хроматографії (Камышников В.С., 2003). Визначення у сечі кінцевих продуктів інактивації КА ВМК і ГВК проводилося колориметрично при 615 нм, екстрагуючи попередньо методом тонкошарової хроматографії на силікагелі. Рівень добової екскреції з сечею 17-ОКС визначався колориметрично за реакцією між фенілгідразином і 17-, 21-діоксиацетоновою групою стероїду після ферментативного гідролізу. Вміст у сироватці крові гексоз, пов’язаних з білками, оцінювався спектрофотометрично при 540 нм за реакцією з орциновим реактивом. Аналогічно визначалися гексози глікозаміногліканів (гексози-ГАГ) з попереднім осаджуванням цетилпіридинхлоридом. Фракція гексози-глікопротеїни (гексози-ГП) знаходилася за різницею вмісту загальних гексоз і гексоз‑ГАГ (Камышников В.С., 2003). Визначення серотоніну, 5‑оксиіндолоцтової кислоти (5-ОІОК), гістаміну, гістидину проводилося спектрофлюориметрично в одній пробі добової сечі згідно методичних рекомендацій (Герасимова Ц.И., 1977).

Статистичний аналіз даних проводився з використанням комп’ютерного пакета прикладних програм Statistica 6.1 (StatSoft,Inc., США). Кількісні ознаки з нормальним розподілом описувалися параметричними характеристиками – середнім значенням показника (М) і середнім квадратичним відхиленням (s); при відсутності – непараметричними: медіаною (Ме), значеннями 25-го і 75-го процентилів. Для порівняння двох нормальних розподілів застосовувався t‑критерій Стьюдента. Якщо принаймні один з розподілів не був нормальним, то для порівняння незалежних вибірок застосовувався критерій Манна-Вітні, а для залежних – критерій Вілкоксона. За критичний рівень значущості при перевірці статистичних гіпотез приймався р<0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. З метою одержання достовірних результатів, а також у зв’язку з тенденцією до «омолодження» псоріазу і його поширеністю серед працездатного населення, було відібрано 97 хворих у вузькому віковому діапазоні 30–50 років, чоловіків при цьому було більше (72 особи, 74,2 %), ніж жінок. Найчисленнішу групу хворих (40 осіб, 41,2 %) склали чоловіки віком 30–40 років, жінок цього віку було значно менше (10 осіб, 10,3 %). Другу за чисельністю групу становили чоловіки віком 41–50 років (32 хворих, 33 %), третю – жінки у віковому діапазоні 41–50 років (15 хворих, 15,5 %). Середній вік хворих становив (40,5±1,2) року (чоловіків – (39,3±1,4) року, жінок – (41,7±1,3) року). Наявність псоріазу серед родичів І і ІІ ступенів споріднення виявлено у 3 (3 %) осіб. Супутню патологію виявлено у 27 (27,8 %) хворих. Аналіз розподілу супутніх захворювань залежно від статі встановив, що частіше їх мали чоловіки (15 осіб, 15,4 %), ніж жінки (13 осіб, 13,3 %). Тривалість захворювання варіювала від декількох місяців до 30 і більше років. На момент обстеження найчисельнішу групу становили хворі з тривалістю псоріазу від 6 до 10 років (19 осіб, 19,6 %), з превалюванням чоловіків (15 осіб). Тривалість дерматозу від 1 до 5 років визначена у 18 (18,6 %) пацієнтів (з них 17 чоловіків), від 16 до 20 років – у 18 (18,6 %) пацієнтів (з них 13 чоловіків). Пацієнтів з тривалістю хвороби на момент обстеження до 1 року було 10 (10,3 %) осіб (з них 9 чоловіків). Різноманітнім було соціальне положення хворих: тимчасово непрацюючі, робочі, службовці. Аналіз залежності загострень псоріазу від сезонності виявив: зимовий тип у 37 (38, 1 %) хворих, серед яких – 11 (11,3 %) жінок і 26 (26,8 %) чоловіків; літній тип – у 7 (7,2 %) пацієнтів, серед яких 3 (3 %) чоловіки і 4 (4,1 %) жінки. Найбільшу групу становили хворі з невизначеним типом – 53 (54,6 %) особи, серед яких – 43 (44,3 %) чоловіків і 10 (10,3 %) жінок. Найчастіше первинну локалізацію висипань відзначено на волосистій частині голови у 26 (26,8 %), тулубі – 23 (23,7 %), розгинальних поверхнях ліктьових і колінних суглобів – 18 (18,6 %), верхніх і нижніх кінцівках – 16 (16,5 %) і 9 (9,3 %) осіб. У 5 (5,1 %) випадках висипання розташовувалися на шкірі обличчя, шиї, долонь, статевих органів, міжсідничної складки тощо. За характером шкірних уражень встановлено монетоподібний псоріаз – у 14 (14,4 %), дрібнобляшковий – у 8 (8,2 %), великобляшковий – у 72 (74,2 %), краплеподібний – у 3 (3,1 %) хворих. У 90 (92,8 %) хворих спостерігався поширений шкірний процес, у 7 (7,7 %) – обмежений. Прогресуюча стадія була у 70 (72,2 %) хворих із розповсюдженим і 3 (3,1 %) хворих з обмеженим процесом, стаціонарна – у 24 (24,8 %) пацієнтів з розповсюдженим і 9 (9,3 %) пацієнтів з обмеженим псоріазом. Більшість пацієнтів відзначала різну частоту рецидивів залежно від давності хвороби. У 37 (38,1 %) хворих суб’єктивними симптомами були свербіж, печія, відчуття стягування шкіри. У 49 (50,5 %) осіб відзначалося порушення сну, занепокоєння, тривога в період загострення хвороби. Серед можливих причин загострення псоріазу 69 (71,1 %) хворих вказували психоемоційний стрес, перенесені інфекційні захворювання – 3 (3,1 %) пацієнтів, після контакту з хімічними речовинами – 2 (2,1 %) пацієнтів, після перебування в умовах підвищеної інсоляції – 2 (2,1 %) пацієнтів, травми шкіри – у 1 (1 %) пацієнта. Хворі отримували лікування з приводу псоріазу залежно від тяжкості хвороби, більшість неодноразово. При розподілі хворих за ступенем вираженості основних клінічних проявів (інфільтрація, гіперемія, лущення) з оцінкою площі ураження за простою лінійною шкалою, за значенням PASI розцінювався до 10 балів як легкий ступінь тяжкості; від 10 до 30 балів – як середньотяжкий; більше 30 балів – як тяжкий. За чисельністю найбільшою була I група – з легким ступенем тяжкості хвороби – 35 (36 %) осіб (серед них 23 чоловіки). До II групи, із середньотяжким ступенем псоріатичного процесу, увійшло 32 (33 %) особи, серед яких 24 чоловіки. До III групи пацієнтів, з тяжким ступенем тяжкості псоріазу, увійшло 30 (31 %) осіб (серед яких 25 чоловіків). Індекс PASI у хворих на псоріаз чоловіків становив: у випадку легкого ступеня тяжкості – 6,87±2,22, середньотяжкого – 18,3±4,12, тяжкого – (35,2±4,98) бала. Індекс PASI у жінок із псоріазом становив: у разі легкого ступеня тяжкості – 7,93±1,71, середньотяжкого – 19,1±6,23, тяжкого – (32,7±1,05) бала.

У хворих із різним ступенем тяжкості псоріазу спостерігалося порушення екскреції з сечею ДОФА і його похідних (табл. 1). Рівень ДОФА знижувався у хворих на псоріаз І, ІІ і ІІІ груп (р≤0,003) відповідно на 32 %, 25 % і 39 % порівняно з контролем. При цьому вміст ДОФА у сечі хворих III групи був зниженим (р=0,02) на 18 % порівняно з показниками у хворих II групи. Рівень продукту декарбоксилювання ДОФА – ДА у пацієнтів I і II груп підвищувався (р≤0,001) порівняно з контролем на 58 % і 35 % відповідно. При тяжкому ступені псоріазу практично не відмічалося змін з боку екскреції ДА порівняно з контролем (р=0,212), але по відношенню до I і II груп хворих вміст був достовірно (р≤0,027) зниженим на 31 % і 20 % відповідно. У I групі хворих спостерігалося підвищення норадреналіну на 165 % (р<0,001) по відношенню до аналогічного показника у здорових осіб. Для пацієнтів II групи характерно збільшення екскреції на 88 % (р<0,001) при порівнянні з контролем, зниження на 29 % (р<0,001) при порівнянні з I групою. У III групі хворих, навпаки, виявлялося зниження (р=0,008) порівняно з контролем екскреції норадреналіну на 37 %. Достовірно (р<0,001) зниженим рівень норадреналіну залишався й при порівнянні з I і II групами (на 76 % і 66 % відповідно). Аналогічну динаміку змін виявлено й для екскреції адреналіну: збільшення в 4,0 разу у хворих I групи, у 2,5 разу у хворих II групи на фоні зниження у 2,0 разу у пацієнтів III групи. У пацієнтів II групи рівень адреналіну знижувався на 42 % порівняно з пацієнтами I групи. У хворих III групи вміст адреналіну зменшувався (р<0,001) на 87 % і 78 % порівняно з вмістом відповідно у хворих I і II груп.

Таблиця 1 – Вміст ДОФА та його похідних у сечі хворих на псоріаз залежно від ступеня тяжкості (Ме [25 %; 75 %] або М±s)

Показник Група хворих Контроль

(n=30)
I (n=35) II (n=32) III (n=30)
ДОФА, нМ/добу 188

[93; 292]

*р=0,003

 207 [178; 225]

*р=0,002; **р=0,624

 169±53,4

*р<0,001; *р=0,144 #р=0,02

 275±104
ДА,
нМ/добу		 2845±769

*р<0,001

 2443±826

*р=0,001

**р=0,055

 1958 [1415; 2717]

*р=0,212; **р<0,001 #р=0,027

 1803

[1064; 2330]
Норадреналін нМ/добу 714±190

*р<0,001

 504 [298; 610]

*р<0,001 **р<0,001

 169 [146; 245]

*р=0,008; **р<0,001 #р<0,001

 269

[195; 330]
Адреналін,

нМ/добу

 88,4

[49,5; 128]

*р<0,001

 50,9 [33,5; 66,1]

*р<0,001 **р<0,001

 11,3 [10,6; 17,1]

*р<0,001; **р<0,001 #р<0,001

 22,2

[17,5; 37,1]

Примітка: * – порівняно з контролем; ** – порівняно з I групою хворих; # – порівняно з II групою хворих

У I групі хворих спостерігалося підвищення (р=0,004) на 24 % порівняно з контролем рівня екскреції із сечею ВМК, для II групи більш суттєво – на 44 % (р<0,001). У III групі визначалася тенденція до зниження ВМК (р=0,149), але її рівень залишався достовірно зменшеним порівняно з I і II групами хворих. Для всіх груп пацієнтів рівень екскреції кінцевого продукту метаболізму ДА – ГВК знаходився у межах фізіологічної норми, статистично значущих відмінностей відносно контролю не виявлено, але в цілому спостерігалася тенденція до достовірного (р=0,006) збільшення на 46 % екскреції ГВК у III групі хворих порівняно з I групою.

За рівнем вуглеводвмісних білків та їх компонентів у сироватці крові хворих оцінювали ерготропні функції. У I і II групах збільшувався вміст загальних гексоз, пов’язаних з білками, відповідно на 45 % (р<0,001) і 27 % (р=0,002) відносно показника контрольної групи, що свідчило про активацію адаптаційно-репаративних реакцій. У III групі, навпаки, відмічалося їх зниження (р<0,001) на 36 %, яке залишалося таким й порівняно з I і II групами на 56 % і 50 %. На фоні підвищення загальних гексоз у хворих I групи визначалося зниження (р<0,001) рівня гексоз-ГАГ відносно контролю. При цьому вміст гексоз-ГП мав тенденцію до збільшення на 44 %. У II групі спостерігалося підвищення (р=0,002) відносно контролю вмісту гексоз-ГАГ (на 14 %) і гексоз-ГП (на 33 %). Початок виникнення та вираженість репаративних процесів характеризувалися, як правило, збільшенням гексоз-ГП. Для III групи характерно підвищення (р<0,001) порівняно з контролем гексоз-ГАГ (на 26 %) при зниженні гексоз-ГП (на 28 %). У цій групі вміст гексоз-ГАГ був збільшеним (р<0,001) порівняно з I і II групами, тоді як гексоз-ГП – зменшеним. У хворих II групи для гексоз-ГАГ відмічалося достовірне (р<0,001) відносно I групи збільшення (на 58 %), тоді як для вмісту гексоз-ГП достовірних відмінностей при порівнянні з I групою не виявлено (р=0,129).

При легкому ступені псоріазу спостерігалося зниження (р<0,001), порівняно з контролем, на 50 % гексози-ГАГ/гексози-ГП, а при тяжкому, навпаки, збільшення на 150 %. Збільшення співвідношення свідчило про метаболічні зсуви, зумовлені деструктивними процесами у сполучнотканинних структурах, а зменшення – про дезорганізаційні процеси і використання глікозаміногліканів у процесі формування колагенових волокон. При псоріазі середнього ступеня тяжкості співвідношення гексози-ГАГ/гексози-ГП практично не відрізнялося від контролю (р=0,517), що скоріше зумовлено односпрямованою тенденцією до збільшення рівня гексоз-ГАГ і гексоз-ГП. Такий результат свідчить про напружений стан адаптаційних процесів навіть при легкому ступені тяжкості деструктивних і дезорганізаційних процесів у сполучнотканинних структурах.

У формуванні адаптаційно-репаративних реакцій безпосередню участь бере кора наднирників з її гуморальними продуктами ерготропного ряду – глюкокортикоїдами. У I і II групах відмічалося збільшення (р<0,001) порівняно з контролем екскреції з сечею 17-ОКС відповідно на 32 % і 47 %. У III групі, навпаки, вміст 17-ОКС знижувався (р=0,03) відносно контролю на 27 %, а по відношенню до I і II груп – на 48 % (р<0,001).

Про стан трофотропної системи судили за екскрецією з сечею одного з провідних медіаторів – серотоніну (табл. 2). Результати свідчили про його збільшення (р≤0,004) порівняно з контролем на 26 %, 89 % і 137 % відповідно у I, II і III групах, що відображує поступову активацію трофотропних адаптаційно-компенсаторних реакцій. Основним механізмом інактивації серотоніну на периферії та у ЦНС є окислювальне дезамінування з утворенням 5-ОІОК. У хворих I, II і III груп спостерігалося відносно контролю збільшення (р<0,001) її вмісту відповідно на 95 %, 75 % і 43 %.

Медіатором трофотропної системи є гістамін – продукт декарбоксилювання гістидину. У хворих I групи порівняно з контролем виявлено недостовірне (р=0,088) збільшення рівня екскреції з сечею гістаміну (на 28 %) на фоні збільшення (р<0,001) гістидину (на 80 %), що відображує низький рівень інтенсивності декарбоксилювання. У II групі екскреція гістаміну суттєво зростала (на 143 %, р<0,001) на фоні менш вираженого, ніж у I групі, зростання гістидину (на 46 %, р<0,001), що свідчило про підвищення декарбоксилювання гістидину. У III групі виявилося суттєве зростання (р<0,001) гістаміну – в 3,4 разу відносно контролю, в 2,7 разу – до I групи, в 1,4 разу – до II групи. Такі зміни відбувалися на фоні зниження (р<0,001) порівняно з контролем гістидину на 37 %. Вміст гістидину залишався достовірно зменшеним на 65 % і 57 % порівняно з I і II групами відповідно. Такі результати свідчили про зростання тонусу гістамін-реактивної системи.

Таблиця 2 – Вміст серотоніну та 5-ОІОК у добовій сечі хворих на псоріаз залежно від ступеня тяжкості (Ме [25 %; 75 %] або М±s)

Показник Група хворих Контроль

(n=30)
I (n=35) II (n=32) III (n=30)
Серотонін, мкМ/добу 1,2

[0,9; 1,4]

*р=0,004

 1,8 [1,6; 2,05]

*р<0,001 **р<0,001

 2,25 [1,7; 3,0]

*р<0,001;**р<0,001 #р=0,005

 0,95

[0,7; 1,2]
5-ОІОК,

мкМ/добу

 49,8

[41,5; 58,5]

*р<0,001

 44,7 [28,7; 56,8]

*р<0,001 **р=0,202

 36,6 [32,2; 45,7]

*р<0,001;**р<0,001 #р=0,128

 25,6

[18,4; 35,5]

Примітка: * – порівняно з контролем; ** – порівняно з I групою хворих; # – порівняно з II групою хворих

Аналіз отриманих результатів дозволив визначити найбільш чутливі показники порушень стану ерго- і трофотропної систем, за якими було обґрунтувано доцільність використання медикаментозної схеми їх корекції шляхом додавання до традиційної терапевтичної схеми метамаксу і кортексину.

Хворих I групи (n=35) було розподілено на підгрупи: Ia – 17 осіб отримували традиційне лікування; Iб – 18 осіб лікувалися з використанням запропонованого комплексного методу. У хворих Iа підгрупи відмічалося достовірне (р≤0,007) порівняно з показниками до лікування зниження на 55 % рівня адреналіну і норадреналіну, на 29 % – гістидину, на 25 % – 5-ОІОК і загальних гексоз, на 22 % – 17-ОКС. Порівняння показників у хворих Iа підгрупи з показниками групи контролю свідчило про збільшення (р≤0,005) вмісту адреналіну, гістидину, 5-ОІОК, норадреналіну відповідно на 63 %, 48 %, 38 %, 25 %. Рівень загальних гексоз і 17-ОКС при цьому практично дорівнював значенням контролю. У хворих Iб підгрупи до лікування також відзначалося підвищення (р<0,001) порівняно з контролем на 301 % рівня адреналіну, на 146 % – норадреналіну, на 93 % – 5-ОІОК, на 79 % – гістидину, на 50 % – загальних гексоз, на 32 % – 17-ОКС. Після лікування у цій підгрупі спостерігалося порівняно з показниками до лікування зниження (р<0,001) на 65 % рівня адреналіну, на 53 % – норадреналіну, на 26% – гістидину, на 42 % – 5-ОІОК, на 45 % – загальних гексоз, на 24 % – 17-ОКС. Після лікування рівень гістидину і адреналіну залишався підвищеним відповідно на 32 % і 37 %, а інших показників – практично дорівнював показникам контролю. Відзначалося зниження (р≤0,044) екскреції з сечею 5-ОІОК, норадреналіну, адреналіну. Порівняння традиційного та запропонованого лікування між собою не визначило достовірних відмінностей з боку гістидину (р=0,056), загальних гексоз (р=0,075), 17-ОКС (р=0,499). Результати, отримані після використання метамаксу і кортексину в комплексному лікуванні, свідчили про більш виражене покращення стану ерго- і трофотропної систем, ніж тільки при традиційному, і тенденцію наближення показників до значень контролю.

Хворих II групи (n=32) також було розподілено на підгрупи – IIa (n=16) і IIб (n=16). У пацієнтів IIа підгрупи після лікування виявлено зниження (р<0,001) порівняно з показниками до лікування на 33 % рівня адреналіну, на 23 % – гістаміну, 17-ОКС, 5-ОІОК. Відносно контролю рівень показників залишався підвищеним (р≤0,039) на 86 % для гістаміну, на 46 % для 5-ОІОК і адреналіну, на 26 % для серотоніну, на 13 % для 17-ОКС. У підгрупі IIб виявлено більш виражену тенденцію наближення показників до контролю. Не виявлено достовірної різниці при порівнянні з контролем для серотоніну, 17‑ОКС, 5-ОІОК. При цьому порівняно з контролем підвищеним (р≤0,005) залишався рівень гістаміну (на 57 %), адреналіну (на 19 %). Відносно показників до лікування відзначалося зниження (р<0,001) 17-ОКС і 5-ОІОК на 28 %, адреналіну на 49 %, гістаміну і серотоніну на 41 %. Порівняння обох схем лікування між собою не виявило достовірних відмінностей з боку гістаміну (р=0,142), серотоніну (р=0,474), 5-ОІОК (р=0,101). Отже, запропоноване лікування з використанням метамаксу та кортексину сприяло більш значній корекції порушень стану ерго- і трофотропної систем у хворих на псоріаз середнього ступеня тяжкості, ніж традиційна терапевтична схема.

Хворих III (n=30) групи аналогічно було розподілено на підгрупи IIIa (n=15) і IIIб (n=15). У пацієнтів IIIа підгрупи після лікування відмічалося порівняно з показниками до лікування зниження (р<0,001) на 29 % рівня гістаміну, на 26 % – серотоніну. При порівнянні з контролем вміст показників залишався достовірно збільшеним відповідно на 143 % і 79 %. У хворих IIIб підгрупи до лікування також відзначалося підвищення (р<0,001) порівняно з контролем гістаміну (на 243 %) і серотоніну (на 142 %). Після проведення терапії з використанням метамаксу та кортексину спостерігалося зниження (р<0,001) порівняно з показниками до лікування гістаміну на 46 % і серотоніну на 35 %. При порівнянні з контролем рівень гістаміну і серотоніну залишався підвищеним (р<0,05) відповідно на 86 % і 58 %. При порівнянні традиційної і запропонованої схем лікування між собою не визначалося достовірних відмінностей для всіх показників. Результати, отримані після використання запропонованої терапії, також свідчили про більш виражене покращення стану ерго- і трофотропної систем, ніж після традиційної.

При використанні комплексної терапії спостерігалося більш суттєве та швидке у позитивному напрямку розв’язання клінічних симптомів, насамперед, при легкому і середньому ступені тяжкості псоріазу. Терміни розв’язання симптомів були більш значущими у хворих I групи, але слід відзначити прискорення термінів регресу проявів у хворих II і III груп. Позитивна динаміка лікування в більш короткі терміни, зниження індексу PASI у хворих I групи на 81,9 %, II групи – на 72,5 % і III групи – на 65,7 % підтверджує високу ефективність терапевтичної схеми з метамаксом і кортексином порівняно з результатами традиційної терапії. Призначення комплексної терапії сприяло позитивній динаміці клінічних проявів (клінічне одужання, значне покращення і покращення) у 93,9 % пацієнтів, проти аналогічного показника у хворих з традиційним лікуванням (73,0 %). Значно рідше при використанні запропонованої схеми лікування (6,1 %) ефект терапії був відсутнім, ніж у осіб, які отримували традиційну терапію (27 %). Позитивна оцінка віддалених результатів лікування (спостереження за хворими протягом півтора року після закінчення терапії) підтверджувалося виникненням рецидивів у 9 (18,4 %) хворих, які застосовували комплексну схему лікування, на відміну від пацієнтів з традиційною терапією, де рецидиви виникали частіше – у 23 хворих (47,9 %). Використання запропонованого комплексного заходу дозволило зменшити кількість рецидивів за період спостереження у 2,6 разу. Переносимість препаратів була доброю, інколи визначалися побічні ознаки у вигляді диспепсичних скарг та почуття жару, які самостійно зникали.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове рішення наукового завдання, що полягає у підвищенні ефективності лікування хворих на псоріаз шляхом розробки обґрунтованого комплексного методу терапії на підставі вивчення клінічних проявів, стану ерго- і трофотропної систем організму.

1. У зв’язку з вираженою розповсюдженістю псоріазу, високою захворюваністю осіб працездатного віку, високою частотою метаболічних, психоемоційних порушень гомеостазу, тривалим хронічним перебігом, недостатньою ефективністю терапії, актуальним є дослідження ерго- та трофотропної систем і розробка методів корекції їх порушень.

2. Встановлено переважання серед хворих на псоріаз віком 30-50 років чоловіків у 2,8 разу, виникнення дерматозу у 41,2 % випадків у віці 30-40 років, невизначений тип дерматозу у 54,6 %, супутню патологію у 28,7 % пацієнтів, зв’язок загострень зі стресами у 71,1 % хворих. Визначено легкий ступінь тяжкості псоріазу у 36 %, середній ступінь – у 33 %, тяжкий – у 31 % хворих.

3. У хворих на псоріаз легкого та середньотяжкого ступеня спостерігається підвищена функціональна активність та резервна можливість симпато-адреналової системи, превалювання її гормональної ланки над нервовою, що підтверджується по відношенню до групи контролю зниженням екскреції з сечею ДОФА (відповідно на 32 % і 25 %) на фоні підвищення рівня ДА (на 58 %), норадреналіну (на 165 % і 88 %), адреналіну (на 205 % і 130 %), ВМК (на 24 % і 44 %), ГВК (на 25 % і 10 %). У хворих тяжкого ступеня псоріазу, навпаки, відбувається зниження активності симпато-адреналової системи при превалюванні нервової ланки над гормональною, що підтверджується зниженням екскреції з сечею ДОФА (на 39 %), ДА (на 15 %), норадреналіну (на 37 %), адреналіну (на 100 %), ВМК (на 22 %) на фоні підвищення екскреції ГВК (на 25 %). У хворих на псоріаз встановлено виснаження ерготропних функцій, пов’язаних з адаптаційно-репаративними реакціями, розвитком деструктивних і дезорганізаційних процесів у сполучнотканинних структурах, зниженням функціональних резервів кори наднирників, що проявляється збільшенням відносно контролю у крові загальних гексоз (в середньому на 36 %), 17-ОКС (на 40 %) при зниженні співвідношення гексози-ГАГ/гексози-ГП (на 31 %) у разі легкого та середнього ступеня тяжкості дерматозу; зниженням вмісту загальних гексоз (на 32 %), 17‑ОКС (на 38 %) при підвищенні співвідношення гексози-ГАГ/гексози-ГП у випадку тяжкого стану хвороби (на 150 %).

4. Активація трофотропної функції у хворих на псоріаз підтверджується збільшенням відносно контролю екскреції з сечею серотоніну (на 26 %, 89 % і 137 % відповідно для легкого, середнього та тяжкого ступеня) та гістаміну (на 28 %, 143 % і 240 %), їх похідних і попередників 5-ОІОК (на 95 %, 75 %, 43 %), гістидину (на 86 % і 46 % відповідно для легкого і середнього ступеня). У пацієнтів з тяжким ступенем псоріазу відбувається зростання тонусу гістамінреактивної системи, про що свідчить суттєве підвищення екскреції з сечею гістаміну (на 240 %) на фоні зниження екскреції гістидину (на 37 %).

5. Найбільш чутливими показниками стану ерго- і трофотропної систем при псоріазі легкого ступеня тяжкості є норадреналін, адреналін, загальні гексози, 17-ОКС, гістидин, 5-ОІОК; середнього ступеня – гістамін, серотонін, 5‑ОІОК, адреналін, 17-ОКС; тяжкого ступеня – гістамін, серотонін.

6. Розроблено комплексний метод лікування хворих на псоріаз із використанням метамаксу та кортексину на фоні традиційних терапевтичних заходів, який дозволяє нормалізувати стан ерго- і трофотропної систем при легкому і середньому ступені тяжкості псоріазу, покращити – при тяжкому псоріазі, підвищити ефективність терапії (клінічне одужання, значне покращення і покращення) у 93,9 % пацієнтів, досягти регресу індексу PASI на 73,4 %, зменшити кількість рецидивів за період спостереження у 2,6 разу порівняно з хворими при традиційному лікуванні.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою оптимізації діагностичних заходів, оцінки ефективності терапевтичних підходів у хворих на псоріаз рекомендовано досліджувати показники стану ерго- і трофотропної систем.

2. Рекомендовано в якості чутливих показників об’єктивної оцінки ступеня тяжкості псоріазу досліджувати: у разі легкого ступеня захворювання – у сечі вміст норадреналіну, адреналіну, 17-ОКС, гістидину, 5-ОІОК та у крові загальних гексоз; у разі середньотяжкого ступеня – у сечі вміст гістаміну, серотоніну, 5-ОІОК, адреналіну, 17-ОКС; у разі тяжкого ступеня – у сечі вміст гістаміну та серотоніну.

3. Хворим на псоріаз на фоні традиційної терапії рекомендовано призначати метамакс (1 капсула 3 рази на добу протягом 21-24 діб) і кортексин (по 10 мг в 1-2 мл 0,5 % новокаїну, або води для ін’єкцій, або 0,9 % натрію хлориду, внутрішньом’язово, 1 раз на добу протягом 10 діб).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Берегова А.А. Стан симпато-адреналової системи у хворих на псоріаз з різним ступенем тяжкості клінічного перебігу / А.А. Берегова // Дерматологія та венерологія. – 2015. – № 1 (67). – С. 20-26.
2. Вміст серотоніну та його похідних у сечі хворих на псоріаз з різним ступенем тяжкості / А.А. Берегова, А.М. Біловол, В.І. Жуков, С.О. Стеценко // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2015. – № 2 (57). – С. 56-60
3. Берегова А.А. Оцінка обміну катехоламінів у динаміці прогресування псоріазу / А.А. Берегова, А.М. Біловол // Вісник проблем біології і медицини. – 2015. – Вип. 2, Т. 1 (118). – С. 103-110.
4. Beregova A.A. Content of mediators of trophotropic systems at psoriatic patients with different degree of severity of clinical event / A.A. Beregova // Галицький лікарський вісник. – 2016. – Т. 23, № 1.– С. 11-14.
5. Береговая А.А. Комплексный подход медикаментозной коррекции нарушений состояния эрго- и трофотропной систем при псориазе / А.А. Береговая // Дерматологія та венерологія. – 2016. – № 2 (72). – С. 48-55.
6. Береговая А.А. Оценка состояния адаптивно-репаративных реакций по содержанию компонентов углеводсодержащих белков в сыворотке крови больных псориазом различной степени тяжести / А.А. Береговая, А.Н. Беловол, С.А. Стеценко // Журнал Гродненского государственного медицинского университета. – 2015. – № 4. – С. 44-47.
7. Пат. на корисну модель № 107329 Україна МПК (2014) G01N33/48 (2006.01) Спосіб діагностики клінічного перебігу псоріазу / А.А. Берегова, А.М. Біловол, С.О. Стеценко, В.І. Жуков; Харківський національний медичний університет. – номер заявки № u201600109; заяв. 04.01.2016; опубл. 25.05.2016, Бюл.10.
8. Береговая А.А. Оценка качества жизни у больных псориазом / Береговая А.А. // Роль профилактики и реабилитации в обеспечении качества жизни населения на современном этапе : междунар. науч.-практ. конф., Махачкала, 26 сентября 2013 г. – Махачкала, 2013. – С. 40-43.
9. Берегова А.А. Вміст сіалових кислот у сироватці крові хворих на псоріаз / А.А. Берегова, А.М. Біловол // Людина та ліки – України : Міжнародний конгрес : тези доповідей, Київ, 10-11 вересня 2015 р. – К., 2015. – С. 5.
10. Береговая А.А. Содержание серотонина в моче у больных псориазом с разной степенью тяжести клинического течения / А.А. Береговая // Ереванские дерматовенерологические чтения : I науч.-практ. междунар. конф. ассоциации дерматовенерологов Армении, Ереван, 22-23 мая 2015 г. – Ереван, 2015. – С. 83-84.
11. Берегова А.А. Вміст гістаміну в сечі хворих на псоріаз з різним ступенем / А.А. Берегова // Актуальні питання косметології та дерматології : IХ Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю : тези доповідей, Запоріжжя, 23-24 квітня 2015 р. – Запоріжжя, 2015. – C. 21.
12. Берегова А.А. Вміст 17-оксикортикостероїдів у сечі хворих на псоріаз залежно від ступеня тяжкості клінічного перебігу / А.А. Берегова, А.М. Біловол // Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології та управління охорони здоров´я: наук.-практ. конф. – Слобожанські читання, Харків, 26 березня 2015 р. : зб. наук. праць. – Х., 2015. – Вип. 12. – С. 97-102.
13. Біловол А.М. Питання псоріазу в сучасному суспільстві / А.М. Біловол, А.А. Берегова // Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології та управління охороною здоров’я наук.-практ. конф. – Слобожанські читання, Харків, 12 червня 2014 р.: зб. наук. праць. – Х., 2014. – Вип. 11. – С. 42-46.
14. Берегова А.А. Ефективність комплексного лікування хворих з тяжким ступенем перебігу псоріазу із використанням Метамаксу та Кортексину / А.А. Берегова // Інноваційні технології в дерматовенерології. Міждисциплінарні зв′язки : Наук.-практ. конф. з міжнар. участю, Харків, 13-14 листопада 2015 р. / Дерматологія та венерологія. – 2015. – № 3 (69). – С. 71-72.

АНОТАЦІЯ

Берегова А.А. Порушення стану ерго- та трофотропної систем при псоріазі та їх патогенетична корекція. – На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби. – Державна установа «Інститут дерматології та венерології НАМН України», Харків, 2016.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування хворих на псоріаз шляхом розробки обґрунтованого комплексного методу терапії на підставі вивчення клінічних проявів, стану ерго- та трофотропної систем організму. Виявлено розвиток дисфункції вегетативної нервової системи, що підтверджується активацією симпато-адреналових механізмів у початковий період дерматозу, при превалюванні парасимпатичних регуляторних механізмів забезпечення гомеостатичної функції організму при тяжкому перебігу захворювання. Доведено нормалізацію стану ерго- та трофотропної систем у хворих на псоріаз із легким і середнім ступенем тяжкості при застосуванні метамаксу та кортексину на фоні традиційної схеми лікування, більш повне відновлення балансу їх показників при тяжкому стані.

Ключові слова: псоріаз, ерготропна система, трофотропна система, корекція порушень.

АННОТАЦИЯ

Береговая А.А. Нарушения состояния эрго- и трофотропной систем при псориазе и их патогенетическая коррекция. – На правах рукописи.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 – кожные и венерические болезни. – Государственное учреждение «Институт дерматологии и венерологии НАМН Украины», Харьков, 2016.

Диссертация посвящена выявлению нарушений состояния эрго- и трофотропных систем у больных псориазом с разной степенью тяжести и обоснованию медикаментозного метода их коррекции с включением в стандартную схему лечения метамакса и кортексина. Согласно индекса PASI из 97 обследованных больных было сформировано три группы: I группа – 35 пациентов (36 %) с легкой степенью тяжести дерматоза; II группа – 32 пациента (33 %) со среднетяжелой степенью, III группа – 30 пациентов (31 %) с тяжелой степенью. У больных I и II групп установлено превалирование тонуса и реактивности гормонального звена симпатоадреналовой системы над нервным; у больных III группы – нервного звена над гормональным. У больных псориазом легкой и средней степени тяжести выявлено ускорение синтеза и использования катехоламинов на этапах диоксифенилаланин-дофамин, дофамин-норадреналин в сочетании с повышением функциональной активности и резервных возможностей симпатоадреналовой системы; нарушение баланса между синтезом и инактивацией катехоламинов в сторону относительного снижения катаболизма с образованием ванилилминдальной и гомованилиновой кислот. У больных псориазом тяжелой степени установлено ускорение синтеза катехоламинов на этапе диоксифенилаланин-дофамин на фоне снижения на этапе дофамин-норадреналин сочетании с пониженной функциональной активностью и резервных возможностей симпатоадреналовой системы вследствие истощения запасов катехоламинов. С повышением степени тяжести псориаза выявлено снижение эрготропных функций, связанных с адаптационно-репаративными реакциями, развитием деструктивных и дезорганизационных процессов в соединительнотканных структурах, снижением функциональных резервов коры надпочечников, что косвенно подтверждается увеличением в сыворотке крови больных I и II групп общих гексоз, 17-оксикортикостероидов при снижении соотношения гексозы-гликозаминогликаны/гексозы-гликопротеины; снижением в сыворотке крови больных III группы общих гексоз, 17-оксикортикостероидов при повышении соотношения гексозы-гликозаминогликаны/гексозы-гликопротеины.

Выявлена зависимость активации трофотропных функций от степени тяжести псориаза, что подтверждается увеличением экскреции с мочой серотонина и гистамина, их производных и предшественников – 5‑оксииндолуксусной кислоты и гистидина, соотношения гистамин/серотонин при легкой степени по сравнению с такими показателями у больных с тяжелой степенью псориаза.

Пациенты получали разработанную методику лечения как дополнение к стандартной терапии метамакса и кортексина, позволившую нормализовать состояние эрго- и трофотропной систем при легкой и среднетяжелой степени псориаза, улучшить – при тяжелом состоянии дерматоза. Разработанный комплексный терапевтический метод позволил достичь более коротких сроков регресса клинических симптомов при легкой и среднетяжелой степени псориаза и положительной динамики – при тяжелой степени, регресса индекса PASI на 73,4 %, обеспечить повышение эффективности терапии (клиническое выздоровление, значительное улучшение и улучшение) у 93,9 % пациентов против 73,0 % больных при традиционном лечении. Отсутствие эффекта терапии наблюдалось значительно реже при использовании предложенной схемы лечения (6,1 %), чем у лиц, получавших традиционную терапию (27 %).

При оценке отдаленных результатов лечения в течение полутора лет установлено, что количество рецидивов у больных, получавших комплексную схему лечения, (18,4 %) было в 2,6 раза меньше, чем у пациентов после традиционной терапии (47,9 %).

Ключевые слова: псориаз, эрготропная система, трофотропная система, коррекция нарушений.

SUMMARY

Beregova A. A. Disorder of condition of ergo- and trophotropic systems at psoriasis and their pathogenetic correction. – Manuscript.
The thesis for the degree of candidate of medical sciences in specialty 14.01.20 – skin and venereal diseases. – State Establishment «Institute of Dermatology and Venereology of NAMS of Ukraine», Kharkiv, 2016.

The thesis is dedicated to increase of effectiveness of treatment of psoriasis patients by development of well-grounded complex method of therapy on the basis of clinical implications, conditions of ergo- and trophotropic systems of organism. Detected development of dysfunction of vegetative nervous system, what is confirmed by activation of sympathoadrenal system mechanisms in the initial period of dermatosis at precedence of parasympathetic control mechanism with provision of homeostatic function of organism at severe treatment of disease. It was proved that normalization of condition of ergo- and trophotropic systems at psoriasis patients with light and middle level of severity with Using of Metamax and Corteksin against the background of traditional treatment regimen and more complete renewal of their indexes at severe condition.

Key words: psoriasis, ergotropic system, trophotropic system, correction of disturbances.